07 березня 2019 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 22 лютого 2019 року, якою застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 21 квітня 2019 року включно, відносно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Лупарево, Вітовського району, Миколаївської області, українця, громадянина України, не одруженого, з середньою освітою, не працюючого, раніше судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 302 КК України в кримінальному провадженні, зареєстрованому в ЄРДР за № 12019150000000031.
Учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_7
захисник ОСОБА_5 .
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.
Ухвалою слідчого судді до підозрюваного ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в державній установі "Миколаївський слідчий ізолятор" терміном до 21.04.2019 року, з можливістю внесення застави в розмірі 153 680 (сто п'ятдесят три тисячі шістсот вісімдесят) гривень.
Постановлено у разі внесення застави на підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на ОСОБА_6 наступні обов'язки:
-прибувати до за викликом до органу досудового розслідування, прокурора та суду в залежності від стадії кримінального провадження;
-не відлучатися із м. Миколаєва без дозволу слідчого, прокурора або суду, залежно від стадії кримінального провадження;
-повідомляти слідчого, прокурора чи суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання та місця роботи;
- носити електронний засіб контролю;
- утриматись від спілкування з свідками ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , іншими можливими свідками, експертами, крім випадків участі у проведенні слідчих дій у даному провадженні;
-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, ін. документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
Короткий зміст вимог апеляційної скарги захисника.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_5 в інтересах підозрюваного ОСОБА_10 просить ухвалу слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 22 лютого 2019 року скасувати.
Узагальнені доводи апеляційної скарги захисника.
Вважає, ухвалу слідчого судді про застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою незаконною, необґрунтованою та такою що підлягає скасуванню.
Вказує, що в матеріалах справи відсутні будь які докази, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою не зможе запобігти ризикам,передбаченим ст. 177 КПК України.
Зазначає, що ні прокурор в судовому засіданні, ні слідчий в своєму клопотанні не навели наявність ризиків для обрання найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а все клопотання складається з припущень та не підтверджено жодними доказами.
Стверджує, що підозрюваний ОСОБА_6 , не буде переховуватись від суду, оскільки його попередня поведінка говорить про інше та наміру переховуватись він не має.Знищити, сховати або спотворити будь яку з речей чи документів, які мають суттєве значення для встановлення всіх обставин кримінального правопорушення ОСОБА_6 не може, оскільки всі докази стороною обвинувачення за місцем проживання вже зібрані. Вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення у якому він підозрюється ОСОБА_6 також не збирається, а протилежному немає жодних доказів.
Звертає увагу, що визначена слідчим суддею застава у розмірі 153 680 грн. є необґрунтованою.
Встановлені судом першої інстанції обставини.
Органом досудового розслідування ОСОБА_6 підозрюється в тому, що наприкінці січня 2019р., з корисливих мотивів, а саме з метою наживи прийняв замовлення від особи на ім'я ОСОБА_11 про надання останньому сексуальних послуг зі сторони неповнолітньої особи тієї ж статі за певну плату. Після цього, ОСОБА_6 повідомив неповнолітнього брата ОСОБА_8 2002р.н., про необхідність надання за винагороду сексуальних послуг.
21.02.2019р. ОСОБА_6 разом з неповнолітнім братом ОСОБА_8 прибули до квартири АДРЕСА_3 , де ОСОБА_11 передав ОСОБА_6 за послуги звідництва для розпусти із залученням неповнолітнього грошові кошти в сумі 1 000 грн. та ОСОБА_8 за майбутнє надання ним сексуальних послуг грошові кошти в сумі 1 000 грн. В подальшому ОСОБА_8 передав ОСОБА_6 вказані грошові кошти та останній вийшов з приміщення кварти для надання неповнолітнім ОСОБА_8 послуг сексуального характеру.
Вказані вище дії підозрюваного ОСОБА_6 стороною обвинувачення кваліфіковано за ч. 3 ст. 302 КК України, як звідництво з метою розпусти із залученням неповнолітніх, раніше судимою за цей злочин особою.
Слідчим подано клопотання про застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для запобігання ризикам переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь яку з речей чи документів, які мають суттєве значення для встановлення всіх обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків у даному кримінальному проваджені, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інші кримінальні правопорушення.
Задовольняючи клопотання слідчого, слідчий суддя оцінив в сукупності вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим, наявність у нього судимості за вчинення аналогічного злочину, відсутність постійного місця роботи, міцних соціальних зв'язків у місці проживання, та вважав, що більш м'який запобіжний захід не забезпечить запобігання доведеним ризикам та прийшов до висновку про необхідність застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Одночасно, відповідно до вимог ч.3 ст.183 КПК України, вважав за необхідне визначити заставу у розмірі 153 680 грн. яка буде достатньою для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом, у межах, визначених ч.5 ст.182 КПК України, та покласти на підозрюваного обов'язки, передбачені ст.194 КПК України, у разі внесення застави.
Встановлені судом апеляційної інстанції обставини.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника ОСОБА_5 на підтримку доводів апеляційної скарги, думку прокурора ОСОБА_7 , який просив залишити без задоволення апеляційну скаргу захисника, вивчивши матеріали судового та кримінального проваджень, апеляційний суд дійшов наступного.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст. ст. 177, 178, 183, 194 КПК України.
Під час апеляційного розгляду, встановлено, що рішення слідчим суддею прийнято з дотриманням зазначених вимог національного та міжнародного законодавства.
Слідчим суддею вірно зазначено в ухвалі про те, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 302 КК України, яке згідно ч.4 ст.12 КК України є тяжким злочином.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення підтверджується наявними в матеріалах кримінального провадження доказами, а саме: показами свідка ОСОБА_9 , протоколами проведення негласних слідчих (розшукових) дій у вигляді зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, протоколом затримання ОСОБА_6 в порядку ст. 208 КПК України в ході проведення якого виявлено та вилучено у ОСОБА_6 заздалегідь ідентифіковані грошові кошти в сумі 2000 грн., які використовувались під час проведення контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту.
При цьому слід зауважити, що стандарт доведення обґрунтованості підозри є нижчим від стандарту доведення винуватості поза розумним сумнівом та вимагає меншої ваги доказів, ніж для ухвалення обвинувального вироку.
Задовольняючи клопотання слідчого, слідчий суддя вірно зазначив, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину за яке законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком до семи років, раніше судимий за аналогічний злочин, однак на шлях виправлення не став, не зробив належних висновків, неодружений, не має міцних соціальних зв'язків, на праві власності житла не має, не працює, проживає в одній квартирі із неповнолітнім свідком ОСОБА_8 .
Вищезазначені обставини вказують на наявність ризиків передбачених п. 1, 2, 3, 4, 5, ч. 1 ст. 177 КПК України.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі "Ілійков проти Болгарії" №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що "суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів".
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Враховуючи фактичні обставини кримінального правопорушення у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 та особу підозрюваного, апеляційний суд погоджується з рішенням суду першої інстанції, що більш м'який запобіжний захід ніж тримання під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
З урахуванням наведеного, є безпідставним доводи захисника стосовно необґрунтованості висновків слідчого судді щодо наявності достатніх підстав вважати про існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Беручи до уваги доведеність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а також серйозність висунутої підозри, та тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_6 у разі визнання його винним у злочині, у вчиненні якого він підозрюється, апеляційний суд не знаходить підстав для застосування до ОСОБА_6 іншого запобіжного заходу не пов'язаного з позбавленням волі, про що просить апелянт.
Доводи апеляційної скарги захисника про те що, слідчим суддею необґрунтовано визначено розмір застави є неспроможними з огляду на наступне.
Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Так, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину, визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді про визначення підозрюваному застави в сумі 153680 гривень, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, підозрюваний ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання до семи років позбавлення волі, раніше судимий за вчинення аналогічного злочину, однак, на шлях виправлення не став та не зробив належних висновків.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що визначений слідчим суддею розмір застави є справедливим, здатним забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, не порушує права підозрюваного, а тому підстав вважати таким, що суперечить положенням ч. 5 ст. 182 КПК України, колегія суддів не вбачає.
Відповідно до ч. 5 ст. 182, ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя належним чином умотивував розмір застави. При цьому було враховано обставини вчинення кримінального правопорушення, майновий стан підозрюваного, інші данні про його особу та ризики, передбачені статтею 177 КПК України.
З урахуванням викладеного, апеляційний суд не вбачає підстав для скасування ухвали слідчого судді за обставин вказаних в апеляційній скарзі.
Керуючись ст.ст. 376, 405 ,407, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд
постановив:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 22 лютого 2019 року, якою до підозрюваного ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 21 квітня 2019 року - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді