Справа № 826/4107/18
судді Парінова А.Б.
07 березня 2019 року м. Київ
Дану справу розглянуто судом у складі колегії з трьох суддів відповідно до частини 3 статті 33 Кодексу адміністративного судочинства України.
Двоє з колегії суддів прийшли до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, тому саме таким є рішення суду відповідно до статті 34 Кодексу адміністративного судочинства України.
У свою чергу, не згоден з таким вирішенням даної справи з наступних підстав.
У серпні 2017 року слідчий Генеральної прокуратури України звернувся до слідчого судді Печерського районного суду з клопотанням про призначення позапланової перевірки платника податків ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства.
Клопотання слідчого було розглянуто слідчим суддею 3 серпня 2017 року з участю слідчого, який є автором клопотання, та без участі самого ОСОБА_1. Ухвалою слідчого судді клопотання слідчого задоволене, призначена вищевказана перевірка (а.с. 58-59).
Платник податків оскаржив ухвалу слідчого судді до Київського апеляційного суду. Розглядаючи справу, Київський апеляційний суд встановив, що працівник Генеральної прокуратури взагалі не мав повноважень на звернення до суду з вищеозначеним клопотанням.
Далі, Київський апеляційний суд вказав, що і слідчий суддя, у свою чергу, не мав повноважень на розгляд клопотання, поданого слідчим Генеральної прокуратури. Задовольнивши клопотання слідчого, слідчий суддя вийшов за межи повноважень, наданих йому законом. При цьому слідчий суддя прийняв ухвалу, яка взагалі не передбачена діючим законодавством, і при цьому прийняв її у позапроцесуальний спосіб.
Враховуючи, що ухвала слідчого судді від 03 серпня 2017 року постановлена з істотним порушенням вимог закону, Київський апеляційний суд скасував її своєю ухвалою від 08 жовтня 2018 року. Дана ухвала набрала законної сили та оскарженню на підлягає (а.с. 130-133).
Отримавши від слідчого судді Печерського районного суду ухвалу від 3 серпня 2017 року, Державна фіскальна служба України 18 січня 2018 року видала свій наказ «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків фізичної особи - ОСОБА_1». В подальшому за цим наказом була проведена відповідна перевірка.
Саме дії по проведенню перевірки разом з наказом про її проведення оскаржуються до адміністративного суду. Платник податків наполягає на неправомірності наказу «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків фізичної особи - ОСОБА_1».
Ухвала слідчого судді з'явилася внаслідок незаконних дій двох посадових осіб - слідчого Генеральної прокуратури та слідчого судді. Ці факти визнані судовим рішенням, яке набрало законної сили та є остаточним. Саме ці факти стали підставою для визнання ухвали слідчого судді Печерського районного суду незаконною та її скасування.
Під час розгляду справи встановлено, що єдиною підставою для видання оспорюваного наказу є ухвала слідчого судді Печерського районного суду. Ніяких інших передбачених законом підстав для проведення перевірки платника податків не існувало.
При цьому слід мати на увазі, що скасування рішення слідчого судді апеляційним судом свідчить про те, що вона була незаконною з самого моменту її постановлення.
А отже, якщо була незаконною ухвала слідчого судді, то безспірно незаконним є і наказ про проведення перевірки, який був виданий на її виконання.
Тому є цілком очевидним, що протиправність підстав для видання наказу «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків фізичної особи - ОСОБА_1» тягне і протиправність самого наказу.
Приймаючи рішення про правомірність оскаржуваного наказу, судді виходили з того, що на момент його видачі ухвала слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 03 серпня 2017 року була чинною, а тому посадові особи податкового органу не мали жодних обґрунтованих та законних підстав для невиконання розпорядчих актів, які були обов'язковими для виконання.
Проте, такі висновки суддів можуть свідчити лише про правомірність дій суб'єкта владних повноважень щодо прийняття оскаржуваного рішення, оскільки податковий орган зобов'язаний був виконати вимоги судового рішення. Водночас, визнання правомірними відповідних дій суб'єкта владних повноважень щодо прийняття цього наказу не дає підстав вважати правомірною суть та мету самого рішення, оскільки підстави для його прийняття визнані незаконними у судовому порядку.
З огляду на зазначене, вважаю недоречним у даному випадку посилання на ту обставину, що ухвала слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 03 серпня 2017 року станом на момент прийняття оскаржуваного наказу була чинною та відповідно до приписів Конституції України підлягала обов'язковому виконанню. Так, слід врахувати, що ухвала Київського апеляційного суду, якою було скасовано ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 03 серпня 2017 року є також такою, що набрала законною сили та разом з цим є остаточною, отже також є обов'язковим рішенням.
Таку ж позицію висловлював і Шостий апеляційний адміністративний суд, наприклад у рішенні від 07 лютого 2019 року по справі №826/8618/18 під моїм головуванням.
При цьому, з огляду на те, що оспорюваний наказ був прийнятий на виконання судового рішення, яке є незаконним, останній має бути визнаний протиправним та скасований, оскільки в іншому випадку нівелюється сенс апеляційного оскарження рішення слідчого судді та втрачається зміст прийнятого Київським апеляційним судом рішення.
За вказаних обставин, доводи суддів, що наказ вже вичерпав свою дію виконанням, а тому не може бути скасований, втрачають сенс, оскільки цей наказ несе юридичні наслідки та може завдати шкоди правам та інтересам позивача, у той час як підстава для його прийняття визнана незаконною у судовому порядку.
Крім того, звертаю увагу, що Верховний Суд також дотримується правової позиції, що незаконний наказ про проведення перевірки платника податків підлягає скасуванню, навіть у випадку коли така перевірка вже проведена, про що зазначається цим судом, зокрема, у постанові від 03 квітня 2018 року по справі № 820/4482/17 (адміністративне провадження №К/9901/223/17).
Відповідно до статті 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями органів державної влади, здійсненні ними своїх повноважень.
З урахуванням викладеного та з метою належного захисту порушеного права позивача від допущених порушень з боку суб'єктів владних повноважень вважаю вимоги обґрунтованими, а наказ Державної фіскальної служби України від 18 січня 2018 року таким, що має бути скасованим.
Суддя А.Б. Парінов