Справа № 855/67/19
06 березня 2019 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі судді-доповідача Федотова І.В., суддів: Ганечко О.М. та Сорочка Є.О., перевіривши позовну заяву ОСОБА_2 до Центральної виборчої комісії про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
06 березня 2019 року до Шостого апеляційного адміністративного суду звернувся ОСОБА_2 з позовною заявою до Центральної виборчої комісії в якому просить суд:
- визнати дії Центральної виборчої комісії у період з 22.02.2019 року по 04.03.2019 року такими, що не відповідають чинному законодавству України;
- зобов'язати Центральну виборчу комісію вчини дії пов'язані з повторною перевіркою відомостей всіх заявників на пост Президента України на чергових виборах Президента України 31 березня 2019 року на предмет відповідності таких частинам 2, 4 статті 103 Конституції та переглянути власні рішення по відношенню до таких закріпивши нові рішення постановами.
- зобов'язати Центральну виборчу комісію вчини дії пов'язані з зверненням до Конституційного суду з конституційною скаргою по відношенню до відповідності Закону Про вибори Президента України Конституції, зокрема відповідності пункту 6 частини 2 статті 51 Закону Про вибори Президента України.
Перевіривши подану позовну заяву, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення адміністративного позову без розгляду з огляду на наступне.
Особливості провадження у справах, пов'язаних із виборами Президента України встановлені статтею 277 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) рішення, дії чи бездіяльність виборчих комісій, у тому числі рішення Центральної виборчої комісії із встановлення результатів виборів, можуть бути оскаржені у порядку, передбаченому статтею 273 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст. 273 КАС України право оскаржувати рішення, дії чи бездіяльність виборчих комісій, комісій з референдуму, членів цих комісій мають суб'єкти відповідного виборчого процесу (крім виборчої комісії), а також ініціативна група референдуму, інші суб'єкти ініціювання референдуму.
Частиною 3 ст.273 КАС України передбачено, що рішення, дії або бездіяльність Центральної виборчої комісії щодо встановлення нею результатів виборів чи всеукраїнського референдуму оскаржуються до Верховного Суду. Усі інші рішення, дії або бездіяльність Центральної виборчої комісії, члена цієї комісії, прийняті у межах виборчого процесу, оскаржуються до апеляційного адміністративного суду в апеляційному окрузі, що включає місто Київ.
За змістом частини 6 вищевказаної статті позовні заяви щодо рішень, дій чи бездіяльності виборчої комісії, комісії з референдуму, членів цих комісій може бути подано до адміністративного суду у п'ятиденний строк із дня прийняття рішення, вчинення дії або допущення бездіяльності.
Відповідно до ч. 1 - 3 ст. 270 КАС України, на обчислення строків, встановлених статтями 273 - 277, 280 - 283 цього Кодексу, не поширюються правила частин другої - десятої статті 120 цього Кодексу.
Строки, встановлені у справах, визначених цією статтею, обчислюються календарними днями і годинами.
Останнім днем строку, який має закінчитися з настанням певної події, є день, що передує дню вказаної події.
Частина 5 ст. 270 КАС України містить імперативну норму, відповідно до якої, днем подання позовної заяви, апеляційної скарги є день їх надходження до відповідного суду. Строки подання позовних заяв і апеляційних скарг, встановлені у справах, визначених цією статтею, не може бути поновлено. Позовні заяви, апеляційні скарги, подані після закінчення цих строків, суд залишає без розгляду.
Як вбачається зі змісту позовної заяви в обґрунтування вимог адміністративного позову ОСОБА_2 зазначає про те, що Центральна виборча комісія на сайті, який вважає офіційним розмістила перелік зареєстрованих кандидатів на пост Президента на чергових виборах Президента України 31 березня 2019 року.
Разом з цим, позивач вказує, що на його думку, рішення ЦВК по відношенню до реєстрації деяких громадян кандидатами на пост Президента України на виборах Президента є такими, що не відповідають частині 4 статті 103 Конституції України у зв'язку з чим позивач просить суд зобов'язати відповідача повторно перевірити відомості всіх заявників на пост Президента України на чергових виборах Президента України 31 березня 2019 року на предмет відповідності таких частинам 2, 4 статті 103 Конституції України.
Тобто, з наведеного вбачається, що предметом даного спору є оскарження дій Центральної виборчої комісії щодо реєстрації кандидатів на пост Президента України певних осіб та зобов'язати відповідача вчинити дії щодо перевірки всіх зареєстрованих кандидатів на пост Президента України на відповідність їх вимогам частини 2, 4 статті 103 Конституції України.
Частиною 10 ст. 51 Закону України "Про вибори Президента України" від 05.03.1999 № 474-XIV передбачено, що Центральна виборча комісія закінчує реєстрацію кандидатів на пост Президента України не пізніше ніж за п'ятдесят днів дні до дня виборів.
З огляду на зазначене, та враховуючи, що вибори Президента України призначені на 31 березня 2019 року, останнім днем реєстрації кандидатів на пост Президента України є 08 лютого 2019 року. Наведена інформація вказана також у календарному плані основних організаційних заходів з підготовки та проведення чергових виборів Президента України 31 березня 2019 року, яка є додатком до Постанови ЦВК від 20.12.2018 № 250.
З огляду на те, що встановлений законодавством строк для реєстрації кандидатів на пост Президента України закінчився 09 лютого 2019 року, останнім днем оскарження дій Центральної виборчої комісії щодо реєстрації кандидатів на пост Президента України (у тому числі і зобов'язання відповідача здійснити перевірку вказаних осіб на відповідність їх вимогам встановленим частиною 2, 4 статті 103 Конституції України) є 13 лютого 2019 року.
Проте, позовну заяву, як зазначалося вище, було подано до Шостого апеляційного адміністративного суду лише 06.03.2019, тобто з пропуском п'ятиденного строку, передбаченого ч.6 ст.273 КАС України.
Оскільки позивачем пропущено п'ятиденний строк оскарження дій Центральної виборчої комісії, який не може бути поновлений, наявні правові підстави для залишення позовної заяви без розгляду.
При цьому, звертаючись до суду з даним адміністративним позовом позивач вказує на протиправність дій Центральної виборчої комісії у період з 22.02.2019 по 04.03.2019.
Однак, проаналізувавши зміст адміністративного позову, колегія суддів дійшла висновку, що жодних обґрунтувань протиправності дій відповідача у вказаний період, адміністративний позов не містить.
Натомість, як вбачається зі змісту позовної заяви, ОСОБА_2 фактично не погоджується з ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.03.2019 у справі № 855/60/19, якою позов ОСОБА_2 до Центральної виборчої комісії було залишено без розгляду, у зв'язку із пропуском строку звернення до суду. При цьому, за своїм змістом даний адміністративний позов поданий про той самий предмет із тих самих підстав, що й у справі № 855/60/19, що на переконання колегії суддів свідчить про вчинення дій спрямованих штучне створення умов для відкриття провадження у справі.
Згідно п. 8.1.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 15 від 01.11.2013 «Про практику застосування адміністративними судами положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду спорів щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом» важливим елементом цих строків є момент їх початку, який визначається днем прийняття рішення, вчинення дії або допущення бездіяльності. Це перша відмінність строку звернення до суду щодо вирішення виборчих спорів від строку звернення до суду в інших спорах адміністративної юрисдикції, в яких, як правило, цей строк обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів.
Отже, у виборчих спорах немає необхідності з'ясування обставин щодо дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Таке правове становище дозволяє чітко визначити початок строку звернення до суду для вирішення виборчих спорів, який не залежить від суб'єктивного сприйняття позивачем моменту порушення його права чи інтересу.
При цьому, законодавцем не передбачено можливість поновлення пропущеного п'ятиденного строку на оскарження рішень, дій чи бездіяльності виборчої комісії.
У контексті наведеного суд вважає за необхідне зауважити, що законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Крім іншого суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).
У пункті 46 рішення Європейського суду з прав людини "Устименко проти України" зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами. Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.
Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що оскільки позовна заява подана з пропуском встановленого процесуальним законом п'ятиденного строку звернення до суду та з огляду на швидкоплинність виборчого процесу, остання підлягає залишенню без розгляду.
Керуючись статтями 243, 248, 270, 271, 273 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Позовну заяву ОСОБА_2 до Центральної виборчої комісії про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена безпосередньо до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у дводенний строк у порядку, встановленому ч. 2 ст. 278 КАС України.
Відповідно до пп. 15.5 п. 15 Перехідних положень КАС України, апеляційна скарга подається учасниками справи до Верховного суду через Шостий апеляційний адміністративний суд.
Суддя-доповідач
Судді
Головуючий суддя Федотов Ігор В'ячеславович
Судді: Ганечко Олена Миколаївна
Сорочко Євген Олександрович