1/84
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
06 березня 2019 року № 640/20911/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Клочкової Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом:
ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного
управління Державної фіскальної служби у місті Києві
третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача
Головне управління Державної казначейської служби у місті Києві
про зобов'язання вчинити дії
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1, адреса: АДРЕСА_1) до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (надалі - відповідач, адреса: 03056, місто Київ, провулок Політехнічний, будинок 5а), третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби у місті Києві (надалі третя особа, адреса: 01601, місто Київ, вул. Терещенківська, буд. 11а),в якій позивач просить зобов'язати Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві надати висновок про повернення ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) грошових коштів у розмірі 22916,67 грн з відповідного бюджету та подати його для виконання до Головного управління Державної казначейської служби у місті Києві.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем протиправно не надано висновок про повернення грошових коштів у розмірі 22916,67 грн з відповідного бюджету та не подано його для виконання до Головного управління Державної казначейської служби у місті Києві.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача послався на необґрунтованість позовних вимог та їх передчасність.
Третя особа у письмових поясненнях зазначила, що після отримання відповідного подання про повернення коштів, у разі наявності, підстав для прийняття останнього, органами казначейства буде здійснено повернення таких коштів.
Відповідно до ч. 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, (далі - КАС України), при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Відповідно до копії податкового повідомлення - рішення від 12 червня 2015 року №4702-17, винесеного Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання за платежем: транспортний податок з фізичних осіб 18011001 у розмірі 22916,67 грн (Т.1 арк. 10).
З копії платіжного доручення №1284 від 21 липня 2015 року та копії платіжного доручення №1281 від 21 липня 2015 року вбачається, що ОСОБА_1 сплачено транспортний податок з фізичних осіб на загальну суму 22916,67 грн (Т.1 арк. 11).
12 червня 2018 року ОСОБА_1 через свого представника звернувся до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві з заявою про повернення помилково сплачених коштів, відповідно до якої просив повернути йому грошові кошти у розмірі 22916,67 грн, сплачені як «транспортний податок з фізичних осіб» на підставі податкового повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 12 червня 2015 року №4702-17 (Т.1 арк. 16-18).
Листом від 10 липня 2018 року №32931/Х/26-15-13-10-22, представника позивача повідомлено про те, що на даний час в особовому рахунку платника податку ОСОБА_1 з транспортного податку з фізичних осіб помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань не обліковується, а також роз'яснено право на оскарження податкового повідомлення - рішення (Т.1 арк. 25-27,30-35)
11 жовтня 2018 року Окружним адміністративним судом міста Києва ухвалено рішення у адміністративній справі №826/9048/18 за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №4702-17 від 12 червня 2015 року, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві №4702-17 від 12 червня 2015 року, у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві грошової суми у розмірі 22916,67 грн відмовлено (Т.1 арк. 12-15).
02 листопада 2018 року Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві подано апеляційну скаргу на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 жовтня 2018 року у справі №826/9048/18 (Т.1 арк. 28).
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2019 року апеляційна скарга Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 жовтня 2018 року у адміністративній справі №826/9048/18 повернута особі, яка її подала (Т.1, арк. 48).
Тобто, станом на день ухвалення рішення по суті у даній адміністративній справі, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 жовтня 2018 року у справі №826/9048/18 набрало законної сили.
12 червня 2015 року Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві прийнято та направлено позивачу податкове повідомлення - рішення №4702-17 від 12 червня 2015 року, за яким позивачу нараховано транспортний податок за 2015 рік на підставі положень статті 267 Податкового кодексу України.
Сума грошового зобов'язання у розмірі 22619,67 грн, визначена у вказаному вище податковому повідомленні - рішенні, як вказав позивач, сплачено останнім у повному обсязі.
12 червня 2018 року позивачем до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві подано заяву про повернення помилково сплачених коштів, проте, як зазначено у позовній заяві, відповіді на вказану заяву позивач не отримав.
Крім того, у своїй позовній заяві позивач послався на те, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 жовтня 2018 року у справі №826/9048/18 адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві задоволено частково, а саме, визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві №4702-17 від 12 червня 2015 року на суму 22916,67 грн.
Також, обгрунтовуючи свої позовні вимоги позивач послався на статтю 43 Податкового кодексу України та Порядок взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань, затверджений Наказом Міністерства фінансів України від 15 грудня 2015 року №1146.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог представник відповідача у відзиві на позовну заяву зазначив, що 12 червня 2018 року позивач звернувся до відповідача з заявою про повернення помилково сплачених грошових коштів у розмірі 22916,67 грн.
В той же час, станом на 21 грудня 2018 року відповідач супроводжує адміністративну справу №826/9048/18 за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 12 червня 2015 року №4702-17.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 жовтня 2018 року позовні вимоги позивача задоволені частково, визнано протиправним та скасовано вказане вище податкове повідомлення - рішення від 12 червня 2015 року №4702-17, в частині позовних вимог про стягнення з ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві на користь позивача грошових коштів у розмірі 22916,67 грн відмовлено.
Тому, на думку представника відповідача, заява про повернення помилково сплачених грошових коштів від 12 червня 2018 року подана останнім передчасно. При цьому, представник відповідача також послався й на те, що позивачу направлена відповідь №32391/Х/26-15-13-10-22 від 10 липня 2018 року, в якій відповідачем було зазначено, що в особовому рахунку платника податку ОСОБА_1 з транспортного податку з фізичних осіб помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань не обліковується.
В той же час, представник відповідача зазначив, що станом на момент написання відзиву на вказану позовну заяву відповідачем до Шостого апеляційного адміністративного суду подано апеляційну скаргу на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 жовтня 2018 року.
Представник третьої особи у письмових поясненнях на позовну заяву послався на те, що органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань та пені платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, у зв'язку з чим, оскільки органом, що контролює справляння відповідних надходжень до бюджету у сфері податкових платежів, у даному випадку, є Державна податкова інспекція у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, то саме остання повинна подати відповідне подання про повернення коштів, у разі наявності, підстав для прийняття останнього.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
ВИСНОВКИ ЩОДО НАЯВНОСТІ/ВІДСУТНОСТІ ПОРУШЕНЬ
З огляду на викладене, дії відповідача щодо не складення висновку про повернення ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 22916,67 грн з відповідного бюджету та неподання його для виконання до Головного управління Державної казначейської служби у місті Києві є протиправними.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі по тексту - ПК України), у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин.
У відповідності до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкове зобов'язання це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Підпунктом 14.1.157 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що під податковим повідомленням-рішенням слід розуміти письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.
У відповідності до пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
В той же час, відповідно до приписів статті 43 Податкового кодексу України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.
Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.
Платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку.
Контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.
На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань та пені платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.
Повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані.
Порядок взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань, затверджений Наказом Міністерства фінансів України від 15 грудня 2015 року №1146 (далі по тексту - Порядок №1146), регламентує взаємовідносини територiальних органів Державної фіскальної служби України (далі - органи ДФС) з мiсцевими фiнансовими органами та територіальними органами Державної казначейської служби України (далі - органи Казначейства) в процесi повернення платникам податкiв помилково та/або надмiру сплачених сум грошових зобов'язань та пені за платежами, контроль за справлянням яких покладено на органи ДФС, з метою належного виконання положень статей 43, 102 Податкового кодексу України, частини другої статтi 45 та частини другої статтi 78 Бюджетного кодексу України.
Позивач не є суб'єктом сплати транспортного податку з фізичних осіб за 2015 року, проте, сплатив зазначену у податковому повідомленні - рішенні №1281 від 12 липня 2015 року у розмірі 22916,67 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень.
В подальшому, позивач звернувся у встановленому законодавством порядку з відповідною заявою про повернення йому помилково сплачених коштів, але Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві протиправно не виконано вимоги діючого законодавства, не складено висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та не подано його для виконання до органів державної казначейської служби.
Судом також встановлено, що грошове зобов'язання по сплаті транспортного податку у розмірі 22916,67 грн нараховано позивачу протиправно, про що свідчить наявна в матеріалах справи копія рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 жовтня 2018 року, яке набрало законної сили, у справі №826/9048/18 про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №4702-17 від 12 червня 2015 року.
З метою захисту порушеного права позивача, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову, у зв'язку з чим слід зобов'язати відповідача скласти висновок про повернення ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 22916,67 грн з відповідного бюджету та подати до Головного управління Державної казначейської служби у м. Києві.
Інші доводи та аргументи учасників не спростовують висновків суду.
Згідно з ч. 1 ст. 9, ст. 72, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані позивачем докази суд дійшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог повністю.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з наявної у матеріалах справи квитанції, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 704,80 грн. Відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд присуджує на користь позивача судові витрати у розмірі 704,80 грн.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 257, 262, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Шевченківському район Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві про зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
2. Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві скласти висновок про повернення ОСОБА_1 (РНОКППНОМЕР_1) помилково сплаченого транспортного податку за 2015 рік у розмірі 22916,67 грн (двадцять дві тисячі дев'ятсот шістстнадцять грн 16 коп) з відповідного бюджету та подати його до Головного управління Державної казначейської служби у місті Києві.
3. Стягнути на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної казначейської служби у місті Києві (03056, місто Київ, провулок Політехнічний, будинок 5а, код ЄДРПОУ 39561761).
Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту рішення.
Суддя Н.В. Клочкова