Справа № 226/547/19
Провадження № 3/226/161/2019
06 березня 2019 року м.Мирноград
Суддя Димитровского міського суду Донецької області Редько Жанна Євгенівна, за участю прокурора Калька Р.Ю., розглянувши матеріал, який надійшов від управління захисту економіки в Донецькій області Департаменту захисту економіки Національної поліції України, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, який працює прийомо-здавальником ТОВ «Вуглепромтранс», зареєстрований та мешкає за адресою: м.Мирноград Донецької області, кв-л 40АДРЕСА_1, за ч.1 ст.172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі за текстом КУпАП),
22.02.2019 до суду надійшов адміністративний матеріал про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.172-6 КУпАП.
ОСОБА_2 протоколу про адміністративне правопорушення № 97 від 20.02.2019 ОСОБА_1, будучи звільненим 19.02.2018 з посади начальника станції Очеретине структурного підрозділу «Станція Покровськ» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» за власним бажанням, як суб'єкт відповідальності за корупційні та пов'язані з корупцією правопорушення відповідно до п.п.«а» п.2 ч.1 ст.3 Закону України «Про запобігання корупції», перебуваючи за місцем своєї реєстрації за адресою: м.Мирноград Донецької області, кв-л 40АДРЕСА_1, подав декларацію суб'єкта декларування, який припиняє діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, лише 22.12.2018 о 13.03 годині, чим порушив вимоги абз.1 ч.2 ст.45 Закону України «Про запобігання корупції» та вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.172-6 КУпАП, а саме: несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Прокурор у судовому засіданні просив притягнути ОСОБА_1 до відповідальності за ч.1 ст.172-6 ч.1 КУпАП.
ОСОБА_1 у судовому засіданні свою провину у скоєнні вказаного адміністративного правопорушення не визнав, пояснив, що в нього не було умислу невчасно подати декларацію (перед звільненням), оскільки на підприємстві йому не роз'яснювали порядок її подачі. Після його звільнення йому подзвонили з відділу кадрів та повідомили про необхідність подачі декларації, яку він подав 26.04.2018. Проте, вона була подана невірно, про що він дізнався від працівників поліції. Декларацію, яку він повинен був подати після звільнення, він подав у грудні 2018 року, після того, як був опитаний працівниками поліції з приводу неподання декларації.
Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, перевіривши матеріали справи, приходжу до висновкупро відсутність в діях ОСОБА_1 складуправопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, виходячи з такого.
За змістом примітки до ст.172-6 КУпАП суб'єктом правопорушень у цій статті є особи, які відповідно до ч.1 та ч.2 ст.45 Закону України «Про запобігання корупції» зобов'язані подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
ОСОБА_2 за п.п.«а» п.2 ч.1 ст.3 Закону України «Про запобігання корупції» суб'єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є посадові особи юридичних осіб публічного права, які не зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, особи, які входять до складу наглядової ради державного банку, державного підприємства або державної організації, що має на меті одержання прибутку.
Встановлено, що за наказом станції Ясинувата Державного підприємства «Донецька залізниця» Державної адміністрації залізничного транспорту України Міністерства інфраструктури України від 19.11.2015 № 158 о/с ОСОБА_1 було призначено начальником станції Очеретине 3 класу.
Відповідно до наказу структурного підрозділу «Станція Покровськ» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» від 19.02.2018 № 31/ОС «Про припинення трудового договору (контракту)» ОСОБА_1 19.02.2018 звільнено з посади начальника станції Очеретине структурного підрозділу «Станція Покровськ» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» за власним бажанням.
ПАТ Укрзалізниця є правонаступником Державної адміністрації залізничного транспорту України, а також підвідомчих підприємств і закладів, що мали статус окремих юридичних осіб. ОСОБА_2 з ЄДР засновником ПАТ «Укрзалізниця» є держава Україна в особі Кабінету Міністрів України.
За інформацією з Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, яка була отримана органом, що склав протокол, 22.12.2018 о 16.26 год., ОСОБА_1 у 2018 році подав три декларації; 26.04.2018 - декларацію (після звільнення), 22.12.2018 о 12.30 год. - декларацію (щорічну), 22.12.2018 о 13.02 год - декларацію (перед звільненням).
У роз'ясненнях щодо застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» стосовно заходів фінансового контролю, затверджених рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції (далі НАЗК) від 11.08.2016 № 3, під посадовими особами юридичних осіб публічного права слід розуміти працівників юридичних осіб публічного права, які наділені посадовими повноваженнями здійснювати організаційно-розпорядчі чи адміністративно-господарські функції.
Організаційно-розпорядчі функції (обов'язки) - це обов'язки щодо здійснення керівництва галуззю промисловості, трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форм власності. Такі функції виконують, зокрема, керівники міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, державних, комунальних підприємств, установ або організацій, їхні заступники, керівники структурних підрозділів (начальники цехів, завідуючі відділами, лабораторіями, кафедрами), їхні заступники, особи, які керують ділянками робіт (майстри, виконроби, бригадири тощо).
Як вбачається з посадової інструкції начальника станції Очеретине, затвердженої 15.12.2017, з якою ОСОБА_1 ознайомлений під підпис 19.01.2018, дана посада наділена організаційно-розпорядчими функціями, тобто обов'язками щодо здійснення управління станцією та охороною праці, координації роботу станції, забезпечення безперебійного її функціонування.
Відповідно до п.2.28 цієї інструкції начальник станції подає в установленому порядку декларацію до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, згідно ст.45 Закону України «Про запобігання корупції».
Отже, з огляду на приведені норми законів та досліджені обставини, ОСОБА_1 займав посаду у юридичній особі публічного права, яка наділена посадовими повноваженнями здійснювати організаційно-розпорядчі функції, тобто він є суб'єктом правопорушення, що йому закидається.
Суб'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу.
Об'єктивну сторону правопорушення становить діяння у формі несвоєчасного подання без поважних причин декларації.
Абзацем першим частиною другою ст.45 Закону України «Про запобігання корупції» передбачено, що особи, зазначені у п.п.«а» п.2 ч.1 ст.3 цього Закону, які припиняють діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, подають декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями.
Однак, даною нормою Закону не визначено, в який строк особа, яка припиняє діяльність, повязану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, повинна подати декларацію.
В листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, щодо притягнення до адміністративної відповідальності за окремі правопорушення, пов'язані з корупцією, від 22.05.2017 суд звертає увагу на те, що для кваліфікації діяння за ч.1 ст.172-6 КУпАП необхідним є встановлення несвоєчасності подання декларації, тобто подання поза строком, визначеним законом. В ч.1 ст.45 Закону визначено кінцевий термін (часові межі), коли уповноважені на те особи зобовязані подати декларацію, зокрема вміщено формулювання «щорічно до 1 квітня». Разом з тим у випадках, передбачених ч.2 ст.45 Закону, тобто в разі припинення здійснення діяльності, цей термін не визначено взагалі. Відсутність законодавчо визначеного терміну подання декларації в разі припинення діяльності унеможливлює безумовну констатацію несвоєчасності такого подання.
У протоколі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 підставою притягнення до відповідальності є порушення останнім вимог абз.1 ч.2 ст.45 Закону України «Про запобігання корупції».
Саме в роз'ясненні НАЗК від 11.08.2016 № 3 зазначено, що декларація субєкта декларування, який припиняє діяльність, повязану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, подається не пізніше дня такого припинення.
Слід зазначити, що роз'яснення НАЗК не може вважатися законом, за порушення якого відповідно до ст.9 КУпАП настає адміністративна відповідальність. Крім того, в зазначеному роз'ясненні окремо зазначено, що воно носить рекомендаційний характер та не містить нових правових норм.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень за застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.
В рішенні ЄСПЛ у справі «Волохи проти України» від 02.11.2006 зазначено, що жодна норма не може вважатися «законом», якщо вона не сформульована з точністю, достатньою для того, щоб надати змогу громадянинові регулювати свою поведінку.
В рішенні від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» ЄСПЛ визначено концепцію якості закону, зокрема з вимогою, щоб він був доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні. Відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу «якості закону». В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків осіб, національні органи зобов'язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід.
Оскільки Законом України «Про запобігання корупції» не визначено конкретного строку для подання декларації суб'єктом декларування, який припиняє діяльність, повязану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, та приймаючи до уваги, що ОСОБА_1 після звільнення 19.02.2019 подав зазначену декларацію 22.12.2018, приходжу до висновку про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП.
Крім того, згідно за ч.2 ст.254 КпАП України протокол про адміністративне правопорушення складається не пізніше 24 годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення.
Як вбачається з матеріалів справи, протокол у даній справі стосовно ОСОБА_1 складено 20.02.2019.
В той самий час, між встановленням особи, якій інкримінується правопорушення, а це: 22.12.2018 - з дати публікації декларації в Єдиному державному реєстрі декларації та 28.12.2018 - з дати надання пояснення ОСОБА_1 з приводу несвоєчасності подачі декларації, та складанням адміністративного протоколу щодо цієї особи минуло близько двох місяців, що значно перевищує встановлений законом строк у 24 години для складання протоколу про адміністративне правопорушення.
ОСОБА_2 за ст.251 КпАП України доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винуватість конкретної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані, зокрема, встановлюються і протоколом про адміністративне правопорушення, який відіграє значну роль у встановленні обставин справи та оцінці дій особи, щодо якої його складено.
Отже, протокол про адміністративне правопорушення за своєю суттю є доказом, який в даній справі є недопустимим з таких підстав.
Кодекс України про адміністративні правопорушення не містить положень щодо оцінки доказів на предмет їхньої належності та допустимості.
Застосовуючи аналогію закону, суддя виходить з вимог ст.86 та ст.87 КПК України, відповідно до яких доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатись суд при ухваленні судового рішення.
Недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Складення протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 було здійснене всупереч нормам закону з порушенням строку на його складення, що тягне за собою недопустимість даного протоколу, як доказу у справі та, відповідно, неможливість суду посилатися на нього під час ухвалення судового рішення.
Відповідно до ст.62 Конституції України особа вважається невинуватою, доки її вину не буде доведено у законному порядку. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
ОСОБА_2 за ч.2 ст.6 Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, кожен обвинувачений у вчиненні правопорушення вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
З урахуванням вищевикладеного також приходжу до висновку, що внаслідок встановленої недопустимості доказу - протоколу про адміністративне правопорушення, відсутня можливість поза розумним сумнівом встановити наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КпАП України.
Відповідно до п.1 ст.247 КУпАП провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за відсутності складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.7, 9, 247, 251, 279, 280, 283-285 КУпАП, суддя
Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки якого НОМЕР_1, за ч.1 ст.172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Донецького апеляційного суду через Димитровський міський суд Донецької області.
Суддя Ж.Є.Редько