Справа № 148/2260/18
Провадження №2-а/148/6/19
Іменем України
05 березня 2019 року Тульчинський районний суд
Вінницької області
В складі головуючого судді Ковганича С.В.
при секретарі Мрочко Т.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тульчині в порядку спрощеного позовного провадження в місті Тульчині адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора СРПП Тульчинського ВП НВП ГУ НП у Вінницькій області ОСОБА_2 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
ОСОБА_1 звернувся в суд з даним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 27.11.2018 близько 14.00 години він керуючи автомобілем марки «Мерседес - бенц А - 160», державний номерний знак LC 63838, проїжджав по перехрестю автомобільного шляху по вул. Миколи Леонтовича в м. Тульчин, Вінницької області, де зупинився на вимогу працівника патрульної поліції СРПП Тульчинського ВП НВП ГУ НП у Вінницькій області лейтенанта поліції ОСОБА_2, якому надав на його вимогу свої документи на право керування даним транспортним засобом, при цьому жодних претензій з боку вказаного працівника патрульної поліції до нього шодо порушень будь-яких правил дорожнього руху не висловив взагалі, але при цьому лейтенант поліції ОСОБА_2 без всяких не те підстав виніс постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУ п АП та наклав на позивача адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 гривень. Підстав прийняття даного рішення він не знає і на даний час, оскільки правил дорожнього руху в той час не порушував.
Позивач вважає, оскільки в його діях були відсутні подія та склад будь-якого адміністративного правопорушення, що виключає провадження в справі про адміністративне правопорушення, що передбачено ст. 247 КУпАП, дана постанова ДП018 № 809421 від 27.11.2018 року підлягає скасуванню.
Представник позивача - ОСОБА_3 у судове засідання не з'явився, надав до суду заяву, у якій на позовних вимогах наполягає, просить їх задовольнити та розглянути справу без його участі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про день та час слухання справи, відомостей про причини неявки до суду не надав.
У відповідності до вимог ч.1 ст. 205 КАС України, неявка в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином про дату, час і місце цього засідання не перешкоджає розгляду справи по суті.
В судовому засіданні встановлено наступне: із копії постанови серії ДПО18 № 809421 від 27.11.2018 вбачається, що 27.11.2018 о 14:00 год. по вул. М.Леонтовича у м. Тульчині, водій ОСОБА_1 керуючи транспортиним засобом здійснив проїзд перехрестя на заборонений жовтий сигнал світлофора, тим самим порушив вимоги п. п. 8 7 3 ПДР України. Після чого інспектором СРПП Тульчинського ВП НВП ГУ НП у Вінницькій області ОСОБА_2 було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 425 гривень за порушення ч.2 ст. 122 КУпАП (а.с. 5).
Наявні у справі матеріали не містять безперечних доказів і є недостатніми для однозначного висновку про винуватість позивача в порушенні ч. 2 ст.122 КУпАП.
Згідно ч. 1 ст. 286 КАС України, адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Зазначена постанова серія серії ДПО18 № 809421 від 27.11.2018, судом перевірялася на предмет дотримання суб'єктом владних повноважень принципів правомірної адміністративної поведінки, а саме: чи прийнято рішення обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Ч. 2 ст. 122 КУпАП, передбачена відповідальність за порушення водіями транспортних засобів правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування водієм під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.
Стаття 245 КУпАП України визначає, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 252 КУпАП визначає, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ч.2 ст.33 КУпАП при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а у відповідності із ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Однак, дані вимоги закону також були проігноровані інспектором поліції при винесенні постанови.
Виходячи із положень вищезгаданих статей, інспектором поліції не було повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини справи, не дотримано і вимог ст.ст. 33, 34 КУпАП, оскільки не було встановлено всіх обставин даного правопорушення.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до ч. 5 ст. 77 КАС України, якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Згідно ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та вважає, що в матеріалах справи не надано достатніх доказів які вказували б на вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов'язок здійснювати неупереджений розгляд та ухвалювати обґрунтовані рішення, сприяти максимальному забезпеченню процесуальних прав учасників судового провадження.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченими статтями 283, 284 КПАП України. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до ч.2, ч. 4-6 ст. 258 КупАП України, протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі. Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Постанова у справі про адміністративне правопорушення складається у двох екземплярах, один з яких вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Як встановлено частинами 2, 3 статті 283 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серія ДПО 18 № 809421 від 27.11.2018 винесена інспектором СРПП Тульчинського ВП НВП ГУ НП у Вінницькій області ОСОБА_2 за порушення ч. 2 ст.122 КУпАП з порушенням норм чинного законодавства, оскільки в постанові відсутні відомості про застосування фото чи відео фіксації, що давало б право виносити постанову про притягнення до адміністративної відповідальності на місці зупинки транспортного засобу.
Предтавник позивача довів свою позицію щодо даної справи, дані докази ніким не оспорювалися.
Окремо необхідно наголосити, що Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 року у справі №338/1/17 роз'яснив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. А для підтвердження порушення позивачем ОСОБА_4 дорожнього руху України відповідач, відповідно до ст. 251 КУпАП мав би надати, зокрема відеозапис події, фотокартки. Саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого правопорушення.
Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений.
Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб'єкта владних повноважень.
В контексті наведеного слід відмітити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об'єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб'єктом владних повноважень (в даному випадку - інспектором патрульної поліції) при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об'єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.
Згідно ч.1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з статтею 31 Закону України «Про дорожній рух» №580-VIII, поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.
Статтею 40 Закону № 580-VIII встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою:
1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб;
2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 62 Конституції України визначає, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно ст.13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Враховуючи встановлені вище обставини справи, суд вважає що спірна постанова прийнята відповідачем не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому є протиправною та підлягає скасуванню, так як в судовому засіданні повно і всебічно з'ясовано обставини справи та позов підтверджений належними доказами.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи ту обставину, що позов задоволено, тому з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань слід стягнути судовий збір в розмірі 768,40 гривень на відповідний рахунок.
На підставі викладеного, керуючись рішенням Конституційного Суду України від 26.05.2015 (справа № 1-11/2015 року), п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 “Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті”, ст. ст. 251, 258, 288, 292, 293 КУпАП, ст. ст. 9, 18, 77, 90, 286 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до інспектора СРПП Тульчинського ВП НВП ГУ НП у Вінницькій області ОСОБА_2 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення- задовольнити.
Постанову серії ДПО18 № 809421 від 27.11.2018 винесену інспектором СРПП Тульчинського ВП НВП ГУ НП у Вінницькій області ОСОБА_2 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладення на нього штрафу в сумі 425 грн. - скасувати, адміністративну справу провадження закрити.
Стягнути з Тульчинського ВП НВП ГУНП у Вінницькій області за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір в розмірі 768,40 гривень на користь держави.
Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі апеляційної скарги через Тульчинський районний суд Вінницької області. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Тульчинського
районного суду ОСОБА_5