05 березня 2019 року
м. Київ
Справа № 904/547/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Львова Б.Ю. (головуючий), Булгакової І.В. і Селіваненка В.П.,
за участю секретаря судового засідання Крапивної А.М.,
представників учасників справи:
позивача - комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" (далі - Підприємство) - Демченка А.Ш.,
відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Сітісервіс-КР" (далі - Товариство) - не з'явився,
розглянув касаційну скаргу Товариства
на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.05.2018 (суддя Петренко І.В.)
та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.11.2018 (колегія суддів: Вечірко І.О. (головуючий), Березкіна О.В., Кузнецов В.О.)
зі справи № 904/547/18
за позовом Підприємства
до Товариства
про визнання укладеними неврегульованих пунктів договору купівлі-продажу.
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Підприємство звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства про визнання неврегульованих пунктів 1.2, 3.1, 3.2, 3.3, 3.4, 3.6, 4.2.8, 4.2.9, 4.2.11, 4.2.15, 5.1.5, 6.1.3, 7.1, 7.2, 7.4, 7.5, 9.1 договору купівлі-продажу теплової енергії від 23.11.2017 № 11298 (далі - Договір) укладеними в запропонованій позивачем редакції.
1.2. Позовна заява з посиланням, зокрема, на приписи статті 181, 275 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статті 1, частини четвертої статті 19, статті 24 Закону України "Про теплопостачання" від 02.06.2005 № 2633-ІV (далі - Закон № 2633) мотивована тим, що укладання договору про постачання теплової енергії є обов'язковим, а між сторонами не було досягнуто згоди щодо зазначених пунктів Договору.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
2.1. Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 15.05.2018, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 06.11.2018, позов задоволено частково: визнано укладеними між Підприємством і Товариством пункти 1.2, 3.1, 3.2, 3.3, 3.6, 4.2.8, 4.2.9, 4.2.11, 4.2.15, 5.1.5, 7.1, 7.5, 9.1 Договору в редакції, яка запропонована позивачем; у решті позовних вимог відмовлено.
2.2. Прийняті зі справи судові рішення мотивовано тим, що сторони не врегулювали розбіжності стосовно певних умов Договору; вимоги щодо обов'язковості укладання договору на постачання теплової енергії встановлені ГК України, Законом № 2633 і Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198 (далі - Правила користування тепловою енергією); запропонована позивачем редакція спірних пунктів 1.2, 3.1, 3.2, 3.3, 3.6, 4.2.8, 4.2.9, 4.2.11, 4.2.15, 5.1.5, 7.1, 7.5, 9.1 Договору відповідає вимогам законодавства, що регулює правовідносини у сфері постачання теплової енергії.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. Товариство, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції оскаржувані судові акти зі справи скасувати в частині задоволення позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову.
4.1. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1.1. Суди попередніх інстанцій неправильно здійснили тлумачення Закону, що регулює порядок надання житлово-комунальних послуг, та не застосували його положення.
4.1.2. Правовідносини, які сторони намагаються врегулювати спірним договором, є відносинами між виконавцем-виробником та споживачем у розумінні Закону України "Про житлово-комунальні послуги", а тому повинні ґрунтуватись виключно на умовах типового договору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 "Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення".
4.1.3. Пунктів договору 1.2, 3.1, 3.2, 3.3, 3.4, 4.2.8, 4.2.9, 4.2.10, 4.2.15, 5.1.5, 7.1, 7.2, 7.4, 7.5, 9.1, які намагається врегулювати позивач, типовий договір не містить, а тому щодо цих пунктів у відповідача відсутній обов'язок укладати договір саме в такій редакції.
4.1.4. Апеляційний господарський суд порушив норми процесуального права щодо представництва інтересів позивача, допустивши до участі в справі в суді апеляційної інстанції представника, який не є адвокатом.
4.2 Доводи Підприємства
Підприємство у відзиві на касаційну скаргу зазначило про безпідставність її доводів та просило рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів зі справи залишити без змін, а скаргу - без задоволення.
5. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
5.1. Підприємство згідно із статутом створене з метою отримання прибутку в результаті діяльності з виробництва, транспортування, постачання та реалізації теплової енергії, а також надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води споживачам.
5.2. Листом від 29.11.2017 № 3245/13 позивач направив відповідачу два примірники проекту Договору.
5.3. Розглянувши пропозицію, Товариство направило Підприємству підписаний екземпляр Договору разом з протоколом розбіжностей від 19.12.2017 № 1К.
5.4. У подальшому позивач листом від 03.01.2018 № 05/13 направив відповідачу два примірники протоколу врегулювання розбіжностей до Договору.
5.5. Листом від 10.01.2018 № 43 Товариство направило Підприємству два примірники протоколу врегулювання розбіжностей до Договору. Водночас відповідач зазначив, що надає згоду на передачу до суду неврегульованих сторонами розбіжностей.
5.6. Отже, сторонами не досягнуто згоди щодо певних умов Договору, у зв'язку з чим Підприємство звернулося до суду з відповідним позовом.
6. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
6.1. ГК України:
частини третя, четверта та сьома статті 179:
- укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування;
- при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі:
вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству;
примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст;
типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови;
договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту;
- господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів;
стаття 187:
- спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору. День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.
стаття 275:
- відпуск енергії (електричної енергії, пару, гарячої і перегрітої води) без оформлення договору енергопостачання не допускається.
6.2. Цивільний кодекс України:
частини перша і третя статті 6:
- сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства;
- сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами;
частина перша статті 627:
- відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
6.3. Закон № 2633:
стаття 1:
- балансоутримувач (будинку, групи будинків, житлового комплексу) - власник відповідного майна або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно і уклала договір купівлі-продажу теплової енергії з теплогенеруючою або теплопостачальною організацією, а також договори на надання житлово-комунальних послуг з кінцевими споживачами;
частина третя статті 24:
- основними обов'язками споживача теплової енергії є: своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії…
6.4. Правила користування тепловою енергією:
пункт 3:
- споживач теплової енергії - фізична особа, яка є власником будівлі або суб'єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору;
пункт 4:
- користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією (далі - договір), крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.
6.5. Господарський процесуальний кодекс України (далі - ГПК України):
частина перша статті 13:
- судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін;
частина перша статті 73:
- доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи;
частина перша статті 74:
- кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень;
частина перша статті 76:
- належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування;
пункт 1 частини першої статті 308:
- суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення;
частина перша статті 309:
- суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
7. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
7.1. Укладання договору на постачання теплової енергії є обов'язковим.
7.2. Враховуючи відсутність затвердженого типового договору про купівлю-продаж (постачання) теплової енергії, такий договір укладається його сторонами з урахуванням норм, зокрема Закону № 2633, Правил користування тепловою енергією, з дотриманням процедури укладення договорів, визначеної нормами ГК України та главою 53 ЦК України.
7.3. Викладаючи пункти 1.2, 3.1, 3.2, 3.3, 3.6, 4.2.8, 4.2.9, 4.2.11, 4.2.15, 5.1.5, 7.1, 7.5, 9.1 умов Договору в редакції позивача, суди попередніх інстанцій навели правове обґрунтування запропонованих пунктів, дослідили розбіжності в редакціях сторін з наданням їм відповідної правової оцінки і дійшли правомірного висновку щодо наявності правових підстав для часткового задоволення позовних вимог Підприємства.
7.4. Доводи касаційної скарги (пункт 4.1.2.) про те, що правовідносини, які сторони намагаються врегулювати спірним договором, є відносинами між виконавцем-виробником та споживачем у розумінні Закону України "Про житлово-комунальні послуги", касаційний суд вважає безпідставними, оскільки вони ґрунтуються на помилковому розумінні правової природи таких відносин.
Так, визначальним для вибору виду договору для укладення між теплопостачальною організацією та споживачем є саме визначення категорії, до якої відноситься споживач: населення, яке є власниками, орендарями житлових приміщень (квартир) і отримує послуги з централізованого опалення, укладає із теплопостачальною організацією договір про надання послуг з централізованого опалення; фізичні особи-підприємці, юридичні особи, які використовують, зокрема, нежитлові приміщення для здійснення в них підприємницької діяльності, укладають із теплопостачальними організаціями договори купівлі-продажу теплової енергії.
Поставка теплової енергії у нежитлові приміщення не може відбуватися відповідно до умов Типового договору про надання послуг з централізованого опалення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 "Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення".
7.5. Участь у судовому засіданні апеляційної інстанції представника Підприємства, який не є адвокатом, на що посилається Товариство в касаційній скарзі, не є підставою у розумінні частини першої статті 310 ГПК України, у зв'язку з якою судове рішення підлягає обов'язковому скасуванню. Крім того, зазначене не вплинуло на висновки апеляційного господарського суду за результатами перегляду рішення суду першої інстанції.
7.6. Доводи, які викладені у відзиві Підприємства на касаційну скаргу, ґрунтуються на обставинах, встановлених у розгляді справи судами попередніх інстанцій та відповідають нормам матеріального і процесуального права.
7.7. Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
7.8. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
8.1. Звертаючись з касаційною скаргою, відповідач не спростував наведених висновків попередніх судових інстанцій та не довів неправильного застосування ними норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятих ними судових рішень.
8.2. За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу Товариства залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін як такі, що відповідають вимогам норм матеріального та процесуального права.
9. Судові витрати
9.1. Понесені відповідачем у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на відповідача, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.
Керуючись статтями 300, 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.05.2018 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.11.2018 зі справи № 904/547/18 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Сітісервіс-КР" - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Б. Львов
Суддя І. Булгакова
Суддя В. Селіваненко