22-ц/804/907/19
264/4321/18
„05” березня 2019 року місто Маріуполь Донецької області
Єдиний унікальний номер 264/4321/18
Номер провадження 22-ц/804/907/19
Донецький апеляційний суд у складі:
головуючого: Зайцевої С.А.
суддів: Пономарьової О.М., Ткаченко Т.Б.
за участю секретаря: Єфремової О.В
учасники справи :
позивач - ОСОБА_1
відповідач - ОСОБА_2 «Харцизький трубний завод»
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі Донецької області в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1, від імені та в інтересах якої діє ОСОБА_3, на рішення Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 27 грудня 2018 року головуючого судді Іванченко А.М. із складанням повного тексту судового рішення 06 січня 2019 року по цивільній справі про стягнення заробітної плати,-
В серпні 2018 року ОСОБА_1, від імені та в інтересах якої діє ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до приватного акціонерного товариства «Харцизький трубний завод» (ділі - ОСОБА_2 «Харцизький трубний завод») про стягнення заробітної плати.
Позовна заява вмотивована тим, що з 16 серпня 2000 року позивач перебувала у трудових відносинах з ОСОБА_2 «Харцизький трубний завод». 16 березня 2017 року її було звільнено на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП за згодою сторін. В день звільнення їй не була виплачена заробітна плата за період з 01 березня 2017 року по 16 березня 2017 року, загальна заборгованість по заробітній платі становить 12 659,62 грн. Просила стягнути з ОСОБА_2 «Харцизький трубний завод» на її користь зазначену заборгованість по заробітній платі, а також компенсувати понесені витрати на правничу допомогу в розмірі 1500 грн.
Рішенням Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 27 грудня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 «Харцизький трубний завод» про стягнення заробітної плати - відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування обставин, які мають істотне значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи порушення норм матеріального і процесуального права. В обґрунтування доводів скарги, зазначає, що право на оплату праці є конституційним та його захист гарантується ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод,ст. 116 КЗпП України. Зазначає, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що відповідач не був позбавлений можливості надати суду оригінали документів, оскільки згідно Витягу з ЄДРПОУ від 31 травня 2016 року офіс відповідача зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, копр.4. Крім того, суд першої інстанції в рішенні посилається на сертифікат від 01 вересня 2014 року № 2721/05-04, яким Торгово-промислова палата України засвідчила настання обставин непереборної сили з 01 серпня 2014 року для ОСОБА_2 «Харцизький трубний завод», проте зазначеним сертифікатом Торгово-промислова палата України підтвердила настання форс-мажорних обставин щодо неможливості виконання з боку підприємства зобов'язань щодо виконання законодавчих актів України, які стосуються справляння, сплати податків та обов'язкових платежів, подання податкової та іншої звітності, та не стосується виплати заробітної плати. Відповідач подавав усі звіти та сплачував заробітну плату до березня 2017 року. Також зазначає, що у порушення процесуальних норм, передбачених ст.ст.80, 81, 263, 264 ЦПК України, оскаржуване рішення ґрунтується на неможливості відповідачем надати оригінали відповідних документів та документів, що підтверджують відсутність заборгованості по сплаті заробітної плати.
Відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_2 « Харцизький трубний завод» мотивований законністю та обґрунтованістю судового рішення.Крім того,відповідач зазначив,що пред*являючи до суду позов позивач посилається на документи,природа походження яких не встановлена. Матеріали справи не містять об*єктивної довідки про заборгованість відповідача,позивачем не надано доказів щодо невиплати заробітної плати позивачу за відпрацьований час у зазначених ним у позові сумах,до того ж відсутня будь-яка бухгалтерська документація,яка б підтверджувала наявність такої заборгованості,видана посадовими особами,які мають право на вчинення цих дій. Посилання позивача на те , що суд не в достатньому обсязі встановив обставини справи за позовними вимогами позивача,та не надав доказам належну оцінку необґрунтовані. Унеможливлення виконання зобов*язань ОСОБА_2 «Харцизький трудний завод», передбачених ст.ст.47 і 116 КЗпП України ,а саме 16 березня 2017 року кожному працівникові видати належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок,спричинено впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили ) ,а саме актами тероризму на території Донецької області, у тому числі : м.Харцизька Донецької області,які на поточну дату продовжують діяти і дату закінчення їх дії встановити неможливо. Ці форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили ) є надзвичайними,непередбаченими і мають неминучий характер,їх дії не можна уникнути за звичайних обставин при всій обачливості зобов*язальної сторони за трудовим договором (ОСОБА_2 «Харцизький трубний завод»), вони об*єктивно впливають на її зобов*язання,передбачені ст.ст.47 і 116 КЗпП України ,та унеможливлюють їх виконання. Такі форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) є підставами для звільнення від відповідальності зобов*язальної сторони,якою є ОСОБА_2 «Харцизький трубний завод»,за невиконання зобов*язань,передбачених ст.ст.47 і 116 КЗпП України. Позиція позивача,що судом було порушено норми матеріального права не відповідає дійсності,що підтверджується матеріалами справи та судовою практикою.
У судовому засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_2 « Харцизький трубний завод» ОСОБА_4 підтримав доводи відзиву на апеляційну скаргу ,просив апеляційну скаргу залишити без задоволення,рішення суду першої інстанції залишити без змін.
У судове засідання апеляційного суду позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 О не з'явилися, належним чином були повідомлені про дату, час і місце розгляду справи (а.с.113-114,117). Від представника ОСОБА_1 ОСОБА_3 надійшла заява про підтримання апеляційної скарги та про можливість розгляд справи без їх участі (а.с. 116).
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали цивільної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до статей 13 і 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким вимогам закону судове рішення відповідає.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 працювала в ОСОБА_2 «Харцизький трубний завод» та 16 березня 2017 року її було звільнено з посади економіста першої категорії на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України за згодою сторін (а.с. 5-9).
На підтвердження вимог позивачем подані: копія трудової книжки, табель обліку робочого часу за березень, копія розрахункової відомості за березень 2017 року, копія наказу про звільнення та відомості з Пенсійного фонду.
З копії розрахункової відомості, яка була складена 31 березня 2017 року, вбачається що ОСОБА_1 нараховано до виплати за березень 2017 року 12 659,62 грн. (а.с. 10).
Також судом першої інстанції встановлено, що 15 березня 2017 року на виробництві ОСОБА_2 «Харцизький трубний завод», що знаходилося в м. Харцизьк, трапилося захоплення незаконними збройними формуваннями виробничих потужностей, майна і документації підприємства, про що 22 березня 2017 року до ЄРДР за № 12017050410000782 внесено відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 341 КК України (а.с. 61).
Сертифікатом про настання обставин непереборної сили від 01 вересня 2014 року та Науково-консультативним висновком від 23 червня 2017 року, виданими Торгово-промисловою палатою України, засвідчено настання для ОСОБА_2 «Харцизький трубний завод» обставин непереборної сили з 01 серпня 2014 року при здійснені господарської діяльності на території Донецької області та дотриманні законодавчих актів України, які стосуються справляння податків та обов'язкових платежів (а.с. 31-45).
Згідно наказу ОСОБА_2 «Харцизький трубний завод» від 23 березня 2017 року № ОД43, виведено з експлуатації та визнано такими, що не є дійсними усі печатки і штампи товариства, окрім печатки Наглядової ради ОСОБА_2 «Харцизький трубний завод» (а.с. 70).
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а матеріали справи не містять достатньої сукупності належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження того, що при звільненні позивача з ним не було проведено повний розрахунок, неможливо зробити беззаперечний висновок щодо наявності та розміру заборгованості відповідача по заробітній платі перед позивачем, а тому така вимога є недоведеною.
З такими висновками суду погоджується й суд апеляційної інстанції .
Відповідно до ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум (ст. 116 КЗпП України).
Відповідно до ст.115 КЗпП України, ст. 24 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Згідно з ч.1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
Згідно зі ст. 4 КЗпП України законодавство про працю складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
Відповідно ч.1 ст. 9 ЦК України кореспондується з вищевказаною статтею КЗпП України щодо застосування ЦК України до врегулювання відносин, зокрема трудових, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.
З огляду на неврегульованість трудовим законодавством відносин з приводу відшкодування майнової шкоди положення цивільного законодавства можуть поширюватися на ці відносини.
Враховуючи позовні вимоги у даній справі, зокрема, вимоги щодо виплати заробітної плати застосуванню підлягають положення трудового і цивільного законодавства.
Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
У пункті 1 частини першої статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила але не могла її відвернути, і ця подія завдала збитків.
Відповідно до статті 117 КЗпП України підставою відповідальності власника за затримку розрахунку при звільненні є склад правопорушення, який включає два юридичних факти: порушення власником строку розрахунку при звільненні та вина власника.
Відповідно до статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади тощо (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»).
Аналогічний правовий висновок висловлено Верховним Судом України у постановах: від 11 листопада 2015 року у справі № 6-2159цс15, від 23 березня 2016 року у справі № 6-364цс16, від 11 травня 2016 року, у справі № 6-383цс15, від 25 травня 2016 року у справі № 6-948цс16, а також в постановах Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі № 408/5985/17-ц, від 16.01.2019 року у справі № 335/9304/-17, від 11.10.2018 року у справі № 408/2391/17-ц, від 03.10.2018 року у справі № 408/2305/17-ц, в яких були встановлені подібні правовідносини та аналогічні фактичні обставини.
Відповідно до постанов Верховної Ради України від 17 березня 2015 року № 254-VIII «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» та № 252-VIII «Про визначення окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей, в яких запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування» місто Харцизьк Донецької області визнано тимчасово окупованою територією України.
Факт захоплення підприємства відповідача незаконними збройними формуваннями не заперечується сторонами та підтверджується інформацією ЄРДР, до якого внесено відомості за № 12017050410000782 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 341 КК України за фактом самовільного зайняття 15 березня 2017 року виробничих потужностей ОСОБА_2 «Харцизький трубний завод» .
Сертифікатом від 01 вересня 2014 року № 2721/05-04 Торгово-промислової палати України засвідчено настання ОСОБА_2 «Харцизький трубний завод» обставин непереборної сили (наявність воєнного конфлікту на території Донецької області та здійснення у зв'язку із цим антитерористичної операції) з 01 серпня 2014 року, що досі тривають.
Науково-консультативним висновком від 23 червня 2017 року Торгово-промислової палати України підтверджено унеможливлення виконання зобов'язань ОСОБА_2 «Харцизький трубний завод» перед звільненими 16 березня 2017 року працівниками зобов'язань, передбачених ст.ст. 47 і 116 КЗпП України, а саме: 16 березня 2017 року в день звільнення кожному працівникові видати належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок, спричинено впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), а саме: актами тероризму на території Донецької області, у тому числі: місто Харцизьк Донецької області, що є обставинами, які не залежать від волі сторін за трудовим договором, а також мають надзвичайний і невідворотний характер та є підставою для звільнення заявника від відповідальності .
Зібраними доказами в сукупності засвідчено, що через фактичне захоплення з 15 березня 2017 року ОСОБА_2 «Харцизький трубний завод» (дати фактичного захоплення невстановленими озброєними особами виробничих та адміністративно-інформаційних потужностей підприємства) відповідачем втрачено контроль і доступ до трудових книжок працівників; оригіналів наказів, особових справи працівників, посадових інструкцій, табелів обліку робочого часу, примірників звітів, що подавалися до контролюючих органів, комп'ютерної техніки із встановленими програмами забезпечення трудових відносин з працівниками, що унеможливило реалізацію п. 4 наказу ОСОБА_2 «Харцизький трубний завод» № 6585 від 16 березня 2017 року щодо здійснення повного розрахунку із звільнюваними працівниками, до числа яких відноситься позивач, і виконання в цілому зобов'язання перед цими працівниками згідно зі статтями 47, 83, 115 і 116 КЗпП України.
Отже, вини товариства у порушенні трудових прав позивача на оплату праці у досліджуваний спірний період немає.
Переведення офісу підприємства 31 травня 2016 року на контрольовану територію до міста Маріуполя, на що посилається скаржник в апеляційній скарзі, само по собі не підтверджує зберігання носіїв інформації і наявності у роботодавця первинної документації, на підставі якої має здійснюватися розрахунок сум заробітної плати, що підлягають до виплати на користь звільненого позивача.
При цьому, сам по собі факт звільнення позивача з ОСОБА_2 «Харцизький трубний завод» не може бути підставою для задоволення позовних вимог, оскільки відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникові за виконану роботу, а не за факт перебування у трудових відносинах.
Відповідач вказує на неможливість здобуття документів про заборгованість і її виплату працівникам через захоплення підприємства, де акумульована вся документація щодо роботи позивача, як то підтверджено Сертифікатом і Науково-консультативним висновком Торгово-промислової палати.
Згідно із ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За ч. 1 ст. 77 ЦПК належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
За ст. 78 ЦПК суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
За змістом ч.ч. 1, 2, 4, 6 ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
В обґрунтування позову ОСОБА_1 до позовної заяви долучено копію розрахункової відомості станом на 31 березня 2017 року, копію табелю обліку робочого часу (а.с. 10,11).
Представлені докази не були прийняті до уваги судом першої інстанції, оскільки вони складені та засвідчені неналежним чином.
Оригінали поданих документів із засвідченням чинними легітимними печатками і штампами позивачем та його представником до суду першої, апеляційної інстанцій надано не було, а відповідачем чинність цих документів не підтверджена.
Факт виконання певної роботи впродовж спірного періоду з 01 березня 2017 року по 16 березня 2017 року не підтверджений будь-якими належними і допустимими доказами в розумінні ч. 6 ст. 95 ЦПК України, а розрахункова відомість про заробітну плату складена після захоплення підприємства незаконними збройними формуваннями 15 березня 2017 року ,не відповідає вимогам процесуального закону щодо належності, допустимості і достовірності доказів. Тому даний документ,рівно як і не засвідчений табель обліку робочого часу, обґрунтовано не були прийняті судом до уваги.
З урахуванням викладеного висновки суду про відмову у задоволенні позову про стягнення заробітної плати є вірними, оскільки наявність та розмір заборгованості по заробітній платі не підтверджені належними доказами.
Суд правильно застосував матеріальний закон, вимоги ст.ст. 12, 81, 89, 263-264 ЦПК України, встановивши, що у трудових правовідносинах між відповідачем ОСОБА_2 «Харцизький трубний завод» та його працівниками, зокрема ОСОБА_1, з 15 березня 2017 року виникли та дотепер існують обставини непереборної сили, які відповідач не міг передбачити чи відвернути, що завдали збитків як підприємству в цілому, так і його працівникам, у період існування яких підприємство-відповідач об'єктивно, з незалежних від нього причин було позбавлено можливості виконати зобов'язання, передбачені умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язки згідно із законодавчими та іншими нормативними актами щодо своїх працівників. На підставі цього суд дійшов правильного і обґрунтованого висновку, що вимоги ОСОБА_1 про стягнення заробітної плати за період з 01 по 16 березня 2017 року в розмірі 12 659,62 грн. задоволенню не підлягають, оскільки позивач не надав суду належних доказів на підтвердження своїх позовних вимог.
Ніяких нових обставин, які не були предметом розгляду судом першої інстанції та могли вплинути на правильність висновків суду не виявлено і позивачем та його представником не надано таких нових доказів в суді апеляційної інстанції.
Перевірені доводи апеляційної скарги є безпідставними,обставини, на які посилається скаржник в апеляційній скарзі, спростовуються матеріалами справи та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні , судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.
Доводи ,викладені в апеляційній скарзі ,фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці,проте,відповідно до вимог ст.89 ЦПК України ,оцінка доказів є виключною компетенцією суду,переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена . Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи ,перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку .
З урахуванням вимоги ст.ст.133,137,141 ЦПК України ,у зв*язку з відмовою у задоволенні позову ,суд першої інстанції правомірно відхилив стягнення витрат, пов*язаних з правничою допомогою адвоката .
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, переглядаючи справу, відповідно до вимог 367 ЦПК України в межах розгляду справи судом апеляційної інстанції ,в межах доводів та вимог апеляційної скарги ,за наявними в справі доказами ,апеляційний суд визнає ,що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв*язку з чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Відповідно до ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, ціна позову у яких не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Оскільки ціна позову складає 12 659,62 грн., що менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то судове рішення не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст.ст. 374,375,381,382 ЦПК України, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, від імені та в інтересах якої діє ОСОБА_3 - залишити без задоволення.
Рішення Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 27 грудня 2018 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.
Повний текст постанови складений 06 березня 2019 року .
Судді: