22-ц/804/844/19
242/5487/18
05 березня 2019 року місто Маріуполь
справа № 242/5487/18
провадження № 22-ц/804/844/19
Донецький апеляційний суд у складі:
головуючого Пономарьової О.М.,
суддів Зайцевої С.А., Кочегарової Л.М.,
секретар судового засідання Єфремова О.В.,
сторони:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - ОСОБА_3,
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 на рішення Селидівського міського суду Донецької області у складі судді Хацько Н.О. від 26 грудня 2018 року, повний текст рішення складено 27 грудня 2018 року,
22 жовтня 2018 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітнього сина ОСОБА_3, що продовжує навчання.
Позовна заява мотивована тим, що позивач перебувала в зареєстрованому шлюбі з відповідачем з 2000 року по 2011 рік. 26 вересня 2000 року у них народився син ОСОБА_3, який проживає разом із нею та перебуває на її утриманні. Відповідач з часу розірвання шлюбу проживає окремо. Син навчається у Костянтинівському індустріальному технікумі Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» за денною формою навчання, строк навчання до 01 лютого 2020 року. Отримуваний матір'ю дохід замалий для забезпечення нормального життєвого рівня та продовження сином навчання. Просила стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 на період його навчання в розмірі ? частки від всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, починаючи з дня звернення до суду 22 жовтня 2018 року до закінчення навчання.
Рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 26 грудня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, на період навчання в розмірі ? частки всіх видів доходу (заробітку) щомісячно, починаючи з 22 жовтня 2018 року і до закінчення навчання - 01 лютого 2020 року. Розподілені судові витрати.
25 січня 2019 року відповідач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Селидівського міського суду Донецької області від 26 грудня 2018 року та ухвалити нове, яким частково задовольнити позовні вимоги та визначити аліменти на утримання повнолітнього сина в розмірі 1/8 частки всіх видів доходу (заробітку) щомісячно до закінчення навчання - 01 лютого 2020 року.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду не відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам справи. Відповідач зазначає, що у 2015 році одружився, на теперішній час його дружина не працює та знаходиться на його утриманні, оскільки хворіє. Через хворобу дружини відповідач постійно несе додаткові витрати на її лікування та обстеження, у зв'язку із чим не може надавати допомогу дитині у розмірі, визначеному судом першої інстанції, та наполягає на зменшенні розміру аліментів до 1/8 частки всіх видів доходу (заробітку) щомісячно.
04 березня 2019 року до апеляційного суду надійшов відзив ОСОБА_1 на апеляційну скаргу, в якому вона просила апеляційну скаргу відхилити та залишити рішення суду першої інстанції без змін, оскільки воно ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права.
В судове засідання апеляційної інстанції відповідач по справі не з?явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, до апеляційної скарги долучено клопотання ОСОБА_2 про розгляд справи за його апеляційною скаргою за його відсутності (а.с.50).
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні апеляційної інстанції просила залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Третя особа ОСОБА_4 до судового засідання не з?явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, подав заяву про розгляд справи за його відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача ОСОБА_1, дослідивши матеріали справи в межах апеляційного оскарження та обговоривши доводи скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з п.п.1, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення суду повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_1 та стягнення з відповідача аліментів на утримання повнолітнього сина в розмірі ? частки всіх видів доходу (заробітку) щомісячно, суд виходив з того, що син відповідача продовжує навчання на денній формі навчання, у зв'язку з чим потребує матеріальної допомоги, а відповідач має стабільний заробіток, фізично здоровий, інших утриманців не має.
З висновками суду першої в повній мірі погодитись не можна з таких підстав.
Відповідно до свідоцтва про одруження серія І-НО № 070079 від 04 березня 2000 року, виданого Авдіївським міським відділом державної реєстрації актів громадянського стану Донецької області, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 зареєстрували шлюб 04 березня 2000 року, актовий запис № 32. Після реєстрації шлюбу прізвище дружині присвоєно «Бєлих».
Згідно з свідоцтвом про народження І-НО № 177767 від 28 вересня 2000 року, виданим Авдіївським міським відділом державної реєстрації актів громадянського стану Донецької області, ОСОБА_3 народився 26 вересня 2000 року, його батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_6.
Відповідно до рішення Авдіївського міського суду Донецької області від 12 грудня 2011 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 розірвано.
Згідно зі свідоцтвом про шлюб серія І-НО № 301779 від 19 січня 2013 року, виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Авдіївського міського управління юстиції в Донецькій області, ОСОБА_1 та ОСОБА_6 зареєстрували шлюб 19 січня 2013 року, актовий запис № 8. Після реєстрації шлюбу прізвище дружині присвоєно «Вінер».
Відповідно до довідки № 58 від 07 вересня 2018 року, виданої Костянтинівським індустріальним технікумом ДВНЗ «Донецький національний технічний університет», ОСОБА_3 є студентом ІІІ курсу вищевказаного навчального закладу, форма навчання: денна, термін навчання з 01 вересня 2016 року по 01 лютого 2020 року.
Згідно з довідкою № 07-29д/3819 від 19 вересня 2018 року, виданою Центром надання адміністративних послуг Авдіївської міської ради, ОСОБА_3 зареєстрований разом із матір'ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1.
Статтею 199 СК України визначено, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Згідно з ч. 1 ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Пунктом 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз'яснено, що обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Аналіз ст. 199, 200 СК України вказує на те, що законодавець пов'язує обов'язок батьків утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, до досягнення ними двадцяти трьох років за умови, коли батьки можуть надавати таку матеріальну допомогу.
У постановах Верховного Суд України від 24 лютого 2016 року по справі № 6-1296цс15 і Верховного Суду від 29 січня 2018 року по справі № 622/373/16-ц провадження № 61-1717св18 роз'яснено: статтею 199 СК України передбачений обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу; право на утримання припиняється у разі припинення навчання, право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
В сенсі ст. 200 СК України, беручи до уваги вищенаведені висновки Верховного Суду і Верховного Суду України, визначальним для з'ясування необхідного розміру стягуваних аліментів є умова можливості другого з батьків, з ким дитина не проживає разом, надавати матеріальну допомогу, а не насамперед обсяги потреб дитини-студента (одяг, взуття, навчальні матеріали тощо).
Досліджуючи обставини щодо матеріального становища дитини-студента і платника аліментів, а також інші обставини, які мають бути враховані при визначенні розміру аліментів, слід взяти до уваги відомості про заробітну плату сторін у спорі.
Так, відповідно до довідки № 316 від 05.10.2018 року, виданої ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод», позивач ОСОБА_1 працює на вищевказаному підприємстві з 06.10.1999 року у якості контролера у виробництві чорних металів, її заробітна плата за період з січня 2018 року по вересень 2018 року склала 50 186 грн. 07 коп., середньомісячна заробітна плата складає 6 938 грн. 90 коп. (а.с.17)
Згідно з довідкою № 320 від 08.10.2018 року, виданою ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод», ОСОБА_2 працює на вищевказаному підприємстві з 14.01.2002 року у якості машиніста коксових машин (завантажувального загону) 6 розряду, його заробітна плата за період з жовтня 2017 року по вересень 2018 року склала 113 258 грн. 28 коп., середньомісячна заробітна плата складає 15 637 грн. 92 коп. (а.с.18).
В розумінні положень ст. 182 СК України підлягають порівнянню відомості про отримуваний дохід платника аліментів і дитини.
За наявними відомостями про дохід платника аліментів присуджена судом першої інстанції ? частка в грошовому виразі складатиме 3 909 грн.48 коп.
Рівнооб'ємна частина (1/4) обов'язку матері утримувати свою дитину в силу приписів ч. 1 ст. 199 СК України, становить 1 734 грн.72 коп.
Враховуючи солідарне зобов'язання батьків утримувати свою дитину, що продовжує навчання, сумарно забезпечення дитини-студента становитиме 5 644 грн. 20 коп., що перевищує встановлений державою рівень прожиткового мінімуму на одну працездатну особу, закладений державою в держбюджеті станом на момент ухвалення рішення суду першої інстанції на грудень 2018 року - 1 921 грн., тобто суми грошей, достатньої для забезпечення нормального функціонування людини, збереження його здоров'я, придбання необхідних продуктів і мінімального набору непродовольчих товарів і послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особи. І у всякому випадку такий обсяг перевищує визначений ст. 182 СК України мінімальний гарантований і мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину.
Судом першої інстанції при вирішенні питання щодо можливості надання відповідачем матеріальної допомоги не звернуто на це уваги та не надано оцінки тим обставинам, що на утриманні відповідача знаходиться дружина, що не працює та має проблеми зі здоров?ям.
За приписами статті 199 СК України суд при визначенні розміру аліментів з одного з батьків бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків.
При цьому, СК України виходить з принципу рівності прав та обов'язків батьків. Відповідно до закону надавати матеріальну допомогу повнолітнім сину чи донці, які продовжують навчання, зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає їх дитина.
Отже, апеляційний суд вважає, що в сенсі положень статті 182 СК України дані обставини є суттєвими для вирішення ступеню можливості відповідача надавати матеріальну допомогу повнолітньому сину, який навчається, є фізично здоровим, має потенційну можливість отримувати матеріальну допомогу і від матері.
За таких обставин, апеляційний суд вважає необхідним рішення суду в частині розміру аліментів на користь ОСОБА_1 на утримання ОСОБА_7 та кінцевого строку їх сплати - змінити, та зменшити розмір аліментів з ? частки до 1/6 частки заробітку (доходу) відповідача .
Згідно з вимогами частини першої статті 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, 22 жовтня 2018 року, тому саме з цього дня з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума аліментів на повнолітнього сина, який продовжує навчання, на період його навчання, але не більше ніж досягнення ОСОБА_7 23-х річного віку.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Селидівського міського суду Донецької області від 26 грудня 2018 року в частині розміру аліментів на користь ОСОБА_1 на утримання ОСОБА_7 та кінцевого строку їх сплати - змінити, та викласти абзац другий резолютивної частини рішення в наступній редакції:
Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_3, ІПН НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженка села Іванівка Красногорівського району Брянської області, ІПН НОМЕР_2) аліменти на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/6 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, на період його навчання, починаючи з 22 жовтня 2018 року, але не більше ніж досягнення ОСОБА_7 23-х річного віку.
В решті судове рішення залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складений 06 березня 2019 року.
Головуючий О.М. Пономарьова
Судді С.А. Зайцева
ОСОБА_8