Дата документу 27.02.2019 Справа № 335/10734/17
Єдиний унікальний №335/10734/17 Головуючий у 1 інстанції Геєць Ю.В.
Провадження № 22-ц/807/438/19 Суддя-доповідач ОСОБА_1
27 лютого 2019 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:
головуючого Онищенка Е.А.
суддів: Бєлки В.Ю.,
ОСОБА_2
за участю секретаря судового засідання: Книш С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Наше місто» Запорізької міської ради на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 04 вересня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Запорізької міської ради, Комунального підприємства «Наше місто» Запорізької міської ради про відшкодування матеріальної шкоди,-
У вересні 2017 року ОСОБА_3 звернулася до суду, з урахуванням уточненої позовної заяви, до Запорізької міської ради, Комунального підприємства «Наше місто» Запорізької міської ради про відшкодування матеріальної шкоди.
В обґрунтування позову зазначила, що 19.04.2017 року біля третього під'їзду на подвір'ї будинку № 198 по проспекту Соборному в м. Запоріжжя, на її автомобіль НОМЕР_1, 2009 року випуску, впало дерево, та спричинено транспортному засобу механічні пошкодження, чим завдано шкоду на суму 84 300,00 грн. На місце події були викликані співробітники поліції, які зафіксували факт пошкодження.
Позивач зазначила, що КП „Наше місто” є балансоутримувачем будинку № 198 на проспекті Соборному в м. Запоріжжя, а Запорізька міська рада має контролювати стан благоустрою населених пунктів та організацію обслуговування населення підприємствами житлово-комунального господарства.
На підставі чого, просила суд стягнути з Запорізької міської ради на її користь 84300, 00 грн. та понесені судові витрати.
Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 04 вересня 2018 року позов задоволено частково.
Стягнуто з КП "Наше місто" на користь ОСОБА_3 вартість матеріальної шкоди - 84 300,00 грн., судові витрати в сумі - 16963,00 грн., з яких 843,00 грн. судовий збір, та 16120,00 грн. витрат на правничу допомогу.
В задоволенні частини позовних вимог до Запорізької міської ради - відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, КП «Наше місто» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність, необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції повністю.
ОСОБА_3 надала суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Крім того, ОСОБА_3 надала суду клопотання про відшкодування судових витрат на стадії апеляційного оскарження, в якому просила суд стягнути з КП «Наше місто» Запорізької міської ради витрати на правничу допомогу в сумі 2000 грн.
Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
ОСОБА_4 п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість:
1) керує ходом судового процесу;
2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;
3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій;
4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом;
5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та доведеності заявлених вимог у відповідній частині
Колегія судді погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 є власником автомобіля НОМЕР_2, 2009 року випуску».
19 квітня 2017 року о 10.22 годині на прибудинковій території будинку № 198 по проспекту Соборному 198 в м. Запоріжжя, в якому вона на той час мешкала, впало дерево, спричинивши транспортному засобу механічні пошкодження.
На момент події заява з приводу пошкодження автомобіля НОМЕР_3 зареєстровано до ЖЄО № 9929, 9937, 9942 від 19.04.2017 р. до Вознесенівського ВП Дніпровського відділу поліції ГУНП в Запорізькій області.
ОСОБА_4 виконаних робіт на ремонт автомобіля НОМЕР_4 від 05.07.2017 року та рахунку № 5 від 05.07.2017 року на ремонт автомобіля НОМЕР_4. Вартість ремонтних робіт становить 84300,00 грн..
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно до ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відповідно до роз'яснень викладених в п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» № 6 від 27.03.1992 р. (з подальшими змінами) потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна та робіт, які необхідно провести, щоб виправити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди. При цьому, обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування матеріальної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою та протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Пунктом другим Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03.1992 року (з подальшими змінами) «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» роз'яснень, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що доведення відсутності вини у спричиненні шкоди відповідно до вимог ст. 1166 ЦК України покладено на відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України „Про благоустрій населених пунктів” до об'єктів благоустрою населених пунктів належать: прибудинкові території; території будівель та споруд інженерного захисту територій.
ОСОБА_4 ч. 1 ст. 21 Закону України „Про благоустрій населених пунктів”, п. 3.2 Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10 квітня 2006 року № 105 елементами (частинами) об'єктів благоустрою є: зелені насадження (у тому числі снігозахисні та протиерозійні) уздовж вулиць і доріг, в парках, скверах, на алеях, бульварах, в садах, інших об'єктах благоустрою загального користування, санітарно-захисних зонах, на прибудинкових територіях.
Відповідно до ст..ст. 25, 28 Закону України „Про благоустрій населених пунктів” утримання та благоустрій прибудинкової території багатоквартирного житлового будинку, належних до нього будівель, споруд проводиться балансоутримувачем цього будинку або підприємством, установою, організацією, з якими балансоутримувачем укладено відповідний договір на утримання та благоустрій прибудинкової території. Правила утримання зелених насаджень міст та інших населених пунктів затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, за погодженням із заінтересованими центральними органами виконавчої влади.
ОСОБА_4 пункту 5.5 Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10 квітня 2006 року № 105, якими врегульовано питання утримання зелених насаджень, відповідальними за збереження зелених насаджень і належний догляд за ними є, зокрема, на об'єктах благоустрою державної чи комунальної власності - балансоутримувачі цих об'єктів.
Відповідно до п. 2.1 Правил утримання зелених насаджень, Затверджених Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України 10.04.2006 N 105, Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 липня 2006 року за N 880/12754, Балансоутримувач - спеціально вповноважені на конкурсних засадах державними чи місцевими органами влади підприємства, організації, які відповідають за утримання та збереження зелених насаджень на підпорядкованих територіях зеленого господарства.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що будинок № 198 по пр. Соборному в м. Запоріжжя, власником якого є територіальна громада, знаходиться господарському віданні КП „Наше місто”.
Відповідно до п. 2 ст. 136 Господарського кодексу України, Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства.
Крім того, судом вірно встановлено, що рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 24.06.2016 р. № 311 „Про визначення виконавця житлово-комунальних послуг” Комунальне підприємство „Наше місто” з 01.09.2016 року визначено виконавцем житлово-комунальних послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, для забезпечення вчасно та відповідної якості наданих житлово комунальних послуг відповідно до норм та стандартів визначених чинним законодавством України.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що виконавчими органами Запорізької міської ради визначено спеціально уповноважену особу - Комунальне підприємство „Наше місто”, яке відповідає за утримання та збереження зелених насаджень, чим виконано свої зобов'язання покладені ст. 30 Закону України „Про місцеве самоврядування” щодо організації обслуговування населення підприємствами житлово-комунального господарства.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що балансоутримувачем будинку № 198 по проспекту Соборному в м. Запоріжжя і прибудинкової території у справі є - КП „Наше місто”, на яке покладено обов'язок щодо утримання та благоустрою прибудинкової території згаданого багатоквартирного житлового будинку, зокрема догляд за зеленими насадженнями.
З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що заявлені позовні вимоги до Запорізької міської ради є необґрунтованими.
Відповідно до повідомлень Районної адміністрації по Вознесенівському району від 19.08.2017 року за вихідним № 01-10/2047 та від 01.09.2017 року за № 01-10/2214 зазначено, що балансоутримувачем будинку № 198 по проспекту соборному № 198 в м. Запоріжжя є Комунальне підприємство „Наше місто”.
Баланс підприємства (організації) є формою бухгалтерського обліку для визначення складу і вартості майна, тому відповідальність за утримання та збереження зелених насаджень на прибудинковій території будинку № 198 несе КП „Наше місто”.
ОСОБА_4 п. 9.1.11 Правил під час догляду за деревами застосовують три види обрізання: формувальне, санітарне й омолоджувальне. Відповідно до п. 9.1.11.2 Правил санітарне обрізання крони виконують, щоб позбутися старих, хворих, сухих і пошкоджених гілок, а також гілок, спрямованих всередину крони або зближених одна з одною.
Пунктом 9.1.13 Правил визначено, що на вулицях і площах населених пунктів у процесі обстеження зелених насаджень виявляють і потенційно аварійні гілки. Це скелетні гілки, які мають видимі ознаки враження шкідниками та хворобами. Їх необхідно видаляти.
ОСОБА_4 висновку старшого інспектора ПД Вознесенівського ВП Дніпровського відділу ГУНП в Запорізькій області, майора поліції ОСОБА_5, від 20.04.2017 року встановлено факт настання пригоди, що мала місце 19 квітня 2017 року по проспекту соборному 198 в м. Запоріжжя, та факт і причини пошкодження належного ОСОБА_3 автомобіля НОМЕР_5 - унаслідок падіння дерева.
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_3 порушено Правила дорожнього руху та припарковано автомобіль не у спеціально відведеному місці, є безпідставними, оскільки належних доказів вказаних порушень не надано.
Відповідно до п. 26.3 Правил дорожнього руху, у пішохідну зону в'їзд дозволяється лише транспортним засобам, що обслуговують громадян і підприємства, які розташовані у зазначеній зоні, а також транспортним засобам, що належать громадянам, які проживають або працюють у цій зоні. Доказів порушення позивачем правил дорожнього руху суду не надано.
Положеннями п. 9 ст. 10 Закону України „Про благоустрій населених пунктів” визначено, що до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить здійснення контролю за станом благоустрою та утриманням територій, інженерних споруд та об'єктів, підприємств, установ та організацій, їх озелененням, охороною зелених насаджень, водних об'єктів тощо.
ОСОБА_4 з п. 5.5 Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10.04.2006 №105 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 27.07.2006 р. за № 880/12754, відповідальними за збереження зелених насаджень і належний догляд за ними є: на об'єктах благоустрою державної чи комунальної власності - балансоутримувачі цих об'єктів; на територіях установ, підприємств, організацій та прилеглих територіях - установи, організації, підприємства; на територіях земельних ділянок, які відведені під будівництво, - забудовники чи власники цих територій; на безхазяйних територіях, пустирях - місцеві органи самоврядування; на приватних садибах і прилеглих ділянках - їх власники або користувачі.
Відповідно до п 7 Порядку видалення дерев, кущів, газонів і квітників у населених пунктах затвердженого Постановою КМУ № 1045 від 01.08.2006 року передбачено, що видалення аварійних, сухостійних і фаутних дерев на об'єкті благоустрою здійснює балансоутримувач на підставі акта, що складається відповідно до пункту 4 цього Порядку. ОСОБА_4 пункту 3.8.2. Правил утримання та прибудинкових територій, затвердженого наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства № 76 від 17.05.2005 року на прибудинковій території балансоутримувач повинен забезпечувати належний догляд за зеленими насадженнями.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що згідно з нормами Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10 квітня 2006 року № 105 на КП „Наше місто” покладено обов'язок по догляду за зеленими насадженнями, що включає різні види обрізання дерев і формування крони, щоб уникнути їхнього обламування, видалення дерев.
Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що причиною падіння дерева на автомобіль НОМЕР_5 є неналежне виконання КП „Наше місто” своїх обов'язків з утримання зелених насаджень.
Пунктом 7 ч. 1 ст. 17 Закону України „Про благоустрій населених пунктів” громадянам надано право звертатись до суду з позовом про відшкодування шкоди, заподіяної майну чи здоров'ю громадян унаслідок дій чи бездіяльності балансоутримувачів об'єктів благоустрою.
Відповідно до вимог ст. 1192 ЦК України суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_3 до Комунального підприємства „Наше місто” про відшкодування майнової шкоди в повному обсязі, із відмовою в частині солідарного стягнення шкоди з Запорізької міської ради.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд першої інстанції вірно застосував положення статей 133, 137, 141ЦПК України та дійшов обґрунтованого про стягнення з Комунального підприємства „Наше місто на користь ОСОБА_3 судових витрат, в розмірі 16120,00 грн. та судового збору в сумі 843,00 грн.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, висновки суду є обґрунтованими, передбачених законом підстав для його скасування при апеляційному розгляді не встановлено.
На підставі наведеного, висновки суду першої інстанції є обґрунтованими та узгоджуються з матеріалами справи, при встановленні зазначених фактів судом не було порушено норм цивільного процесуального законодавства й правильно застосовано норми матеріального права.
Доводи апеляційної скарги, матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України як підстави для скасування рішень.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення скаржником норм процесуального закону.
Відповідно до ч.3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Випадки для звільнення від доказування, передбачені ст. 82 ЦПК України, у цій справі відсутні.
Відповідно ж до ст. 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
З огляду на наведене вбачається, що судом з дотриманням вимог ст. ст. 89, 263 ЦПК України дана належна оцінка доказам по справі, вірно встановлений характер спірних правовідносин і обґрунтовано зроблено висновок про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.
На підставі вищенаведеного, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається.
Вирішуючи питання про стягнення з КП «Наше місто» Запорізької міської ради на користь ОСОБА_3 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 грн., колегія суддів дійшла висновку про те, що зазначені вимоги задоволенню не підлягають виходячи з наступного.
ОСОБА_4 з ч.ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження вимог, представником позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_6 надано підтверджуючі документи на представника позивача, розрахунок, акт виконаних робіт, квитанція.
Проте, в порушення пунктів 1, 2 ч.2 ст.. 137 ЦПК України ОСОБА_3 не надала суду апеляційної інстанції Договору про надання правової допомоги в апеляційному суді з визначенням саме 2000 грн.
За таких обставин вимоги ОСОБА_3 про стягнення витрат на правничу допомогу не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Наше місто» Запорізької міської ради залишити без задоволення.
Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 04 вересня 2018 року у цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 06 березня 2019 року.
Головуючий
Судді: