вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
Іменем України
25.02.10Справа №2а-13458/09/13/0170
Окружний адміністративний суд АР Крим у складі суддіОльшанській Т.С. , , при секретарі Барабановій А.І. розглянувши за участю:
представника прокуратури - Шумейко Р.Ю., посвідчення № 340;
представника відповідача - Андосенко А.В., довіреність №4453 від 21.10.2009;
позивач - не з'явився,
у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом
за позовом Військового прокурора Військової прокуратури Сімферопольського гарнізону Військово-Морських сил України в інтересах особи ОСОБА_3
до Військової частини А2320
про стягнення заборгованості у сумі 915,00 грн.
Обставини справи: Військовий прокурор Військової прокуратури Сімферопольського гарнізону Військово-Морських сил України звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом в інтересах особи ОСОБА_3 до Військової частини А2320 про стягнення грошової компенсації замість речового майна у сумі 915,00 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 26.10.2009 року він був виключений із списків особового складу Військової частини А2320 у зв'язку зі звільненням зі Збройних Сил України у запас за п.6 п.п “а” Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (після закінчення строку контракту). Відповідно до довідки-розрахунку №130 він мав право на отримання грошової компенсації за речове майно у сумі 915,00 грн. До цього часу компенсація йому не виплачена у зв'язку з відсутністю коштів у відповідача.
Представник прокуратури наполягав на задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.
Позивач у судове засідання, яке відбулося 25.02.2010 не з'явився, сповіщений належним чином, надав суду заяву у якій зазначив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить суд розглянути справу за його відсутністю.
Представник відповідача проти позовних вимог заперечував, у своїх запереченнях на адміністративний позов від 03.12.2009 відповідач зазначає, що вимоги позивача про стягнення грошової компенсації замість речового майна не засновані на законні, оскільки відповідно до Закону України "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів" від 17.02.200 з 11.03.2000 призупинено право військовослужбовців на грошову компенсацію за речове майно та продовольчий пайок.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у справі в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд
ОСОБА_3 відповідно до наказу командира Військової частини А2320 від 19.10.2009р. №55-КС звільнений з військової служби у запас за пунктом 6 підпунктом “а” Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (після закінчення строку контракту) без права носіння військової форми одягу, а наказом в.о. командира військової частини А2320 від 26.10.2009р. №213 виключений зі списків особового складу частини (а.с.6).
Відповідно до статті 1 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Заборона обмежень прав військовослужбовців встановлена статтею 2 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", згідно з якою ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів, а відповідно до ч.2 зазначеної статті військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.
Пунктом 2 Закону України “Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів” від 17.02.2000р. №1459-ІІІ призупинено дію частини 2 ст. 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них та замість речового майна. Зазначена України набрав чинності з дня опублікування, яке відбулося 11.03.2000р. в Урядовому кур'єрі N45 від 11.03.2000р.
Законом України № 328-V від 03.11.2006 стаття 9 викладена в новій редакції та введена в дію стаття 9-1 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, яка не зупинялася будь-яким нормативно-правовим актом, та на яку не поширюється зупинення, встановлене Законом України “Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів”.
Частиною 1 статті 9-1 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" встановлено, що продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 28 “Положення про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил у мирний час”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.1998р. №1135 військовослужбовці, звільнені з військової служби у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за своїм бажанням можуть одержати речове майно, належне їм до одержання в місяці звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання у військовій частині наказу про звільнення.
Згідно п. 27 Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань у мирний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України от 28 жовтня 2004 року № 1444, військовослужбовці у разі звільнення з військової служби у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення. Зазначена особам, звільненим у запас або відставку після закінчення строку контракту, за належне їм але не отримане протягом дії контракту речове майно виплачується грошова компенсація пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати закінчення контракту, або видається речове майно на суму грошової компенсації.
Таким чином, законодавством України передбачено право вибору військовослужбовцем, який звільнюється зі Збройних Сил України отримати речове майно в натурі або грошову компенсацію за нього. Зазначена право не може бути обмежено, скасовано або змінено відповідачем на власний розсуд без передбачених законом підстав.
У судовому засіданні позивач заявив про бажання одержати компенсацію за не отримане речове майно, відмовляючись від його отримання в натурі, що являється його правом відповідно до п. 27 Положення.
Відповідно до довідки розрахунку №130 від 26.10.2009р. про вартість речового майна, що підлягає видачі при звільненні матроса служби за контрактом ОСОБА_3, виданої начальником фінансово-економічної служби Військової частини А2320, розмір компенсації за речове майно, на яку має право позивач, складає 915,00 грн. (а.с.7). Зазначена компенсація відповідачем позивачу не виплачена.
Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Доводи відповідача щодо неможливості задоволення позовних вимог у в'язку з відсутністю бюджетних коштів, призначених на ці виплати, судом не можуть прийняті до уваги. Суд вважає необхідним визначити, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання суб'єктами владних повноважень на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, не приймається до уваги. Так, у справі «Кечко проти України» Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
За таких обставин позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню повністю.
Вступну та резолютивну частину постанови проголошено у судовому засіданні 25.02.2010.
У повному обсязі постанова виготовлена 26.02.2010.
На підставі викладеного, керуючись статтями 158, 159,160, 163 КАС України
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з військової частини А2320 (97578, Сімферопольський район, с. Перевальне, вул. Жовтнева, р/р 35225003000356, ЄДРПОУ 07866501, МФО 821026) на користь ОСОБА_3 (18300, АДРЕСА_1) компенсацію за не отримане речове майно в сумі 915,00 грн.
Постанова може бути оскаржена в Севастопольський апеляційний адміністративний суд через Окружний адміністративний суд АР Крим шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Ольшанська Т.С.