Єдиний унікальний номер: 378/313/19
Провадження № 2-а/378/8/19
06.03.2019 року Ставищенський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді: Скороход Т. Н.,
за участю секретаря Соколової О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Ставище справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інспектора 4 бат. 4 роти Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції ОСОБА_2 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-
До суду звернувся з вказаним позовом ОСОБА_1, посилаючись на те, що 21 лютого 2019 року інспектором 4 бат. 4 роти УПП у Львівській області ДПП ОСОБА_2 було винесено постанову ЕАВ № 935809 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та оштрафовано на 425 гривень, відповідно до якої він 21 лютого 2019 року, о 13 год. 15 хв., керуючи автомобілем ВАЗ Volkswagen Passat WR2544А, на 503 км 200м автодороги Київ-Чоп, поза населеним пунктом не увімкнув ближнє світло фар, чим порушив п. 9.8 ПДР України. Він пояснив відповідачу, що за декілька метрів від посту ДПС здійснив вимушену зупинку, і не помітив, що були включені тільки габаритні вогні, проте останній не захотів його попередити відповідно до ст. 125 КУпАП, а виніс вищевказану постанову. Частина 2 ст. 122 КУпАП передбачає відповідальність за порушення правил користування світловими приладами тільки при початку руху або зміні його напрямку. Крім того, відповідач виніс постанову, не надавши йому часу для підготовки та звернення за правовою допомогою, не врахувавши його матеріальний стан та інші обставини, які мали враховуватися при призначення адміністративного стягнення.
Позивач просить суд визнати дії відповідача незаконними, взнати постанову ЕАВ № 935809 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП протиправною, скасувати її та закрити провадження по справі.
Позивач в судове засідання не прибув, направив до суду клопотання в якому просить справу розглядати без його участі (а.с. 7).
Відповідач в судове засідання не прибув, про розгляд справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив (а.с 12).
Суд, розглянувши матеріали справи та дослідивши письмові докази, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
В судовому засіданні встановлено, що 21 лютого 2018 року інспектором 4 бат. 4 роти Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції ОСОБА_2 було винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАВ № 935809, за ч. 2 ст. 122 КУпАП відносно ОСОБА_1 за порушення ним вимог п. 9.8 ПДР України, якою до останнього застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 гривень, що підтверджується копією постанови (а. с. 4).
Відповідно до змісту вказаної постанови ОСОБА_1, 21 лютого 2019 року, о 13 год. 15 хв., керуючи автомобілем ВАЗ Volkswagen Passat WR2544А, на 503 км 200м автодороги Київ-Чоп, поза населеним пунктом не увімкнув ближнє світло фар, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП.
У статті 7 КпАП України передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Відповідно до ст. 9 КпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Згідно ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
За положеннями статей 249, 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення розгляд адміністративної справи проводиться відкрито і за місцем його вчинення.
Позивач оспорює правомірність притягнення його до адміністративної відповідальності, посилаючись на те, що докази його вини у вчиненні вищевказаного правопорушення, відсутні, постанова винесена відносно нього з порушенням вимог ст. ст. 268, 280 КУпАП.
Статтею 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Стаття 280 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Згідно з положеннями ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчинення та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосується забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Закон України „Про дорожній рух” регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов'язки і відповідальність суб'єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об'єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об'єднань).
Відповідно до ст. 14 вказаного Закону учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.
До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин.
Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306 затверджено Правила дорожнього руху.
Відповідно до п. 1.3. ПДР учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (п. 1.9).
Згідно з п. 9.8 Правил дорожнього руху України з 1 жовтня по 1 травня на всіх механічних транспортних засобах поза населеними пунктами повинні бути ввімкнені денні ходові вогні, а в разі їх відсутності в конструкції транспортного засобу - ближнє світло фар.
Частиною 2 ст. 122 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за Порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди
Законом України від 14 липня 2015 року №596-УІІ «Про внесення змін де деякий законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» статтю 258 КУпАП було доповнено новою частиною, якою розширено перелік випадків, коли протокол про адміністративне правопорушення не складається, а адміністративне стягнення накладається і стягується на місці вчинення правопорушення.
Так, відповідно до частини другої статті 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
Водночас, за приписами частини четвертої статті 258 КУпАП, якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі.
Нормами ст.222 КупАП встановлено, що органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (зокрема, передбачені частиною другою статті 122 КУпАП).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року за № 1395 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року, № 1408/27853 у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Пункт 2 Розділу ІІІ Інструкції конкретизує, що постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачена, зокрема, ч. 2 ст. 122 КУпАП виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Таким чином, відповідачем правомірно винесено спірну постанову у справі про адміністративне правопорушення на місці його скоєння.
Проте, з метою забезпечення дотримання прав особи щодо якої вирішується питання про притягнення до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КпАП України щодо своєчасного, всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При накладенні стягнення необхідно враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність (частина друга статті 33 КпАП України).
Згідно з ч. 1 ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржувати постанову у справі. Крім того, у цій правовій нормі передбачено, що справа про адміністративне правопорушення повинна розглядатися в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; за відсутності такої особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Як зазначив в позові ОСОБА_1 на місці винесення оскаржуваної постанови він не погоджувався зі спірною постановою під час її винесення.
Вказані доводи позивача об'єктивно підтверджуються вищевказаною постановою, з яких вбачається, що постанова була винесена відповідачем відразу на місці зупинки.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. При цьому відповідно до практики Європейського суду з прав людини, поняття «суду», яке застосовується у Конвенції, не обмежується виключно органами судової влади, а поширюється й на інші державні органи, уповноважені вирішувати питання про притягнення особи до юридичної відповідальності. Так зокрема, орган влади, який не є судом держави, для виконання статті 6 § 1, може розглядатися як «суд» у змістовному значенні цього терміна (Sramek v. Austria (Срамек проти Австрії), § 36).
Отже, суд вважає, що під час розгляду справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності відповідач діяв необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття об'єктивного і справедливого рішення (вчинення дії), зокрема, із порушенням права позивача користуватися під час розгляду справи юридичною допомогою адвоката, тобто права на захист.
Разом з тим, позивач в обґрунтування своїх позовних вимог зазначає, що відповідач повинен застосувати ст. 125 КУпАП та попередити його. Проте, в даній статті зазначені обмеження щодо її застосування за вчинення правопорушення правил дорожнього руху, передбачених ст.122 КУпАП.
Таким чином, суд вважає, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відносно позивача негайно та безпосередньо на місці його вчинення, призвело до порушення процесуальних прав позивача як особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених у статтях 257, 268, 277, 278, 279, 280 Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В той же час, позивачем ОСОБА_1 не надано жодних доказів на спростування, як самої події адміністративного правопорушення, так і відсутності у його діях вини.
Згідно п. 2 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи).
За таких обставин, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, оспорювана постанова підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції.
Керуючись п. п. 1.3, 9.8 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року, ст.ст. 122 ч. 2, 125, 256 ч. 1, 258, 268, 276-279, 289 КУпАП, ст.ст. 2, 6, 8, 9, 12, 94, 241-246, 255, 286, пунктом 15.5 Розділу VII „Перехідні положення КАС України (у редакції Закону №2147-VІІІ) КАС України, суд,-
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Скасувати постанову інспектора 4 бат. 4 роти Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції ОСОБА_2 від 21 лютого 2019 року серії ЕАВ № 935809 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП з накладенням штрафу в розмірі 425 (чотириста двадцять п'ять) гривень і надіслати справу на новий розгляд до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня його проголошення через Ставищенський районний суд Київської області до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Т. Н. Скороход