Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Рішення
Харків
"06" березня 2019 р. № 520/1038/19
Харківський окружний адміністративний суд у складі
Головуючого судді Спірідонов М.О.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1 (вул. Армійська, буд. 79, м. Харків, 61051)
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, Держпром 3 під, 2 поверх, м. Харків, 61022)
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії ,
Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд: 1. Визнати протиправними дії ГУ ПФУ України в Харківській області, щодо зменшення основного розміру пенсії за вислугу років ОСОБА_1 під час її перерахунку з 85% на 70% від відповідних сум грошового забезпечення та не проведення, при обчисленні підвищення перерахованої пенсії виходячи із 85% від грошового забезпечення, визначеного на 01.01.2018 р., відповідно до частини другої статті 13 Закону 2262-ХІІ, що діяла на час призначення пенсії. 2. Зобов'язати ГУ ПФУ України в Харківській області провести ОСОБА_1 з 01.0Г2018 року перерахунок пенсії за вислугу років та її виплату із розрахунком підвищення до пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30 серпня 2017 року « Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» на підставі довідки про розмір грошового забезпечення за відповідною посадою станом на 01.01.2018 р., виходячи із 85% грошового забезпечення. 3. Зобов'язати ГУ ПФУ в Харківській області виплатити ОСОБА_1 різницю між нарахованою мені та отриманою мною пенсією з 01.01.2018 року по день, з якого починається виплата перерахованої мені пенсії, в розмірі 85% від відповідних сум грошового забезпечення за вислугу років. 4. Стягнути судові витрати з ГУ ПФУ в Харківській області на користь позивача. 5. Встановити судовий контроль за виконання рішення суду шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області подати в установлений судом термін, з моменту набрання рішенням законної сили, звіту про виконання рішення суду.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що відповідач в супереч вимог Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" протиправно зменшив розмір ставки грошового забезпечення позивача з 85 % до 70 %. та вважає зазначені дії відповідача протиправними та просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Ухвалою суду від 05.02.19 року відкрито спрощене провадження по справі та запропоновано відповідачу надати відзив на позов, а позивачу відповідь на відзив.
Відповідач, на виконання ухвали суду від 18.02.2019 року, подав до суду відзив на адміністративний позов, в якому просив в задоволенні позовних вимог відмовити зазначивши, що позивачу здійснено перерахунок пенсії у розмірі 70 % грошового забезпечення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 103 від 21.02.2018 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", а отже зазначений перерахунок здійснено в межах чинного законодавства України.
Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України зазначено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З огляду на вищезазначені приписи Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін в порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами.
Суд, дослідивши матеріали справи, вивчивши норми матеріального та процесуального права, якими врегульовані спірні взаємовідносини, вважає що позов підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів.
Судом встановлено, що позивач - ОСОБА_1, проходив службу у Збройних Силах України та перебуває на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України в Харківській області з 19 січня 1999 року.
Також судом встановлено, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області позивачу на підставі Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХП «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» була призначена пенсія за вислугу 31 року календарної служби у розмірі 85 процентів відповідних сум грошового забезпечення.
У квітні 2018 року відповідачем здійснивши перерахунок пенсії у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяких інших осіб" № 103 від 21.02.2018 було зменшено розмір грошового забезпечення до 70%.
07.12.2018 року позивач звернувся із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України, у якій просив провести перерахунок пенсії станом на 01.01.2018 року відповідно до ч.2 ст.13 Закону 2262-ХІІ в редакції, що діяла на час призначення пенсії, максимальний розмір пенсії обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90% відповідних сум грошового забезпечення.
Листом від 29.12.2018 року №6192/к-14 відповідачем було повідомлено, що відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України № 2262-ХП в редакції Закону України від 27.03.2014 року №1166-VII максимальний розмір пенсії, обчисленої відповідно до цієї статті не може перевищувати 70 відсотків відповідних сум грошового забезпечення, а отже перерахунок пенсії згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №103 «Про перерахунок пенсії особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» відповідачем було здійснено у відповідності до норм діючого законодавства.
Вважаючи таку позицію Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом, задля захисту своїх порушених прав.
Позивач, вбачаючи у зазначеному порушення своїх прав, звернувся за їх захистом у судовому порядку.
По суті позовних вимог суд зазначає наступне.
Пунктом 8 розділу II Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", який набрав чинності з 01.10.2011 р., та пунктом 23 розділу II Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні", який набрав чинності з 01.05.2014 р., до ч. 2 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" було внесено зміни та цифри "90" замінено цифрами "80" та цифри "80" замінено цифрами "70" відповідно.
Тобто, зміна встановленого Законом максимального розміру пенсії (з 90% до 70% сум грошового забезпечення) відбулася вже після призначення позивачу пенсії.
Частиною 1 статті 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Таким чином, зміна максимального розміру пенсії з 90% до 70% сум грошового забезпечення, що відбулася у ч. 2 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" після призначення пенсії позивачу, не є підставою для зменшення розміру призначеної позивачу пенсії під час проведення відповідачем її перерахунку.
Внесені Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" та Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" зміни до ч. 2 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 70% грошового забезпечення не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, а мають застосовуватися лише виключно при призначенні нових пенсій.
Частиною 3 статті 1-1 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" встановлено, що зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Однак, як Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" так і Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не передбачено зменшення основного розміру пенсії у разі проведення її перерахунку.
Крім того, вирішуючи питання про застосування Закону № 2262-ХІІ у часі, суд виходить із того, що згідно зі статтею 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсязі існуючих прав і свобод.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що при розрахунку розміру підвищення до пенсії на підставі Постанов Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 максимальний її розмір має обраховуватися із вказаного у довідці грошового забезпечення станом на 01.05.2018, але виходячи із розміру пенсії у відсотках, право на які особа набула на момент виходу на пенсію і розмір яких не може бути зменшено наступними змінами в законодавстві.
З урахуванням вищевказаного, суд приходить до висновку, що відповідач при проведенні ОСОБА_1 перерахунку пенсії протиправно зменшив розмір пенсії за вислугу років з 85 % на 70% грошового забезпечення, а тому, позовні вимоги в частині визнання дій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у зменшенні розміру ставки грошового забезпечення позивача з 85 % до 70 % протиправними підлягають задоволенню.
Щодо вимоги позивача відносно зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести ОСОБА_1 з 01.01.2018 року перерахунок пенсії за вислугу років та її виплати із розрахунком підвищення до пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30 серпня 2017 року « Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» на підставі довідки про розмір грошового забезпечення за відповідною посадою станом на 01.01.2018 р., виходячи із 85% грошового забезпечення, та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області виплатити ОСОБА_1, різницю між нарахованою та отриманою пенсією з 01.01.2018 року по день, з якого починається виплата перерахованої пенсії, в розмірі 85% від відповідних сум грошового забезпечення за вислугу років, суд зазначає наступне.
Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення ( Постанова Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року у справі 826/4418/14).
Суд враховує судову практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі “Чахал проти Об'єднаного Королівства” (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності “небезпідставної заяви” за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Засіб захисту повинен бути “ефективним” як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Афанасьєв проти України” від 5 квітня 2005 року (заява №38722/02)).
Отже, “ефективний засіб правого захисту” у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 р. (остаточне) по справі “ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ” (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява N 28924/04) констатував: “ 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює “право на суд”, в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі “Голдер проти Сполученого Королівства” (Golder v. theUnitedKingdom), пп. 28 - 36, Series A N 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати “вирішення” спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах “Мултіплекс проти Хорватії” (Multiplex v. Croatia), заява N 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та “Кутіч проти Хорватії” (Kutic v. Croatia), заява N 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)".
На підставі викладеного, суд приходить до висновку про задоволення вимог зобов'язального характеру, шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести ОСОБА_1 з 01.01.2018 року перерахунок пенсії за вислугу років та її виплати із розрахунком підвищення до пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30 серпня 2017 року « Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» на підставі довідки про розмір грошового забезпечення за відповідною посадою станом на 01.01.2018 р., виходячи із 85% грошового забезпечення, та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області виплатити ОСОБА_1, різницю між нарахованою та отриманою пенсією з 01.01.2018 року по день, з якого починається виплата перерахованої пенсії, в розмірі 85% від відповідних сум грошового забезпечення за вислугу років
Щодо вимог позивача про зобов'язання відповідача встановити судовий контроль за виконання рішення суду шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області подати в установлений судом термін, з моменту набрання рішенням законної сили, звіту про виконання рішення суду, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Враховуючи, що встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є правом, а не обов'язком суду, а також приписи статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України щодо обов'язковості судових рішень та відсутності об'єктивних обставин щодо невиконання судового рішення з боку відповідача, суд не вбачає підстав для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення.
Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Судові витрати підлягають розподілу в порядку, визначеному ст.139 КАС України
Керуючись ст.ст. 19, 241-247, 255, 257, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (вул. Армійська, буд. 79, м. Харків, 61051) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, Держпром 3 під, 2 поверх, м. Харків, 61022) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії -задовольнити в повному обсязі.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, щодо зменшення основного розміру пенсії за вислугу років ОСОБА_1 під час її перерахунку з 85% на 70% від відповідних сум грошового забезпечення та не проведення, при обчисленні підвищення перерахованої пенсії виходячи із 85% від грошового забезпечення, визначеного на 01.01.2018 р., відповідно до частини другої статті 13 Закону 2262-ХІІ, що діяла на час призначення пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести ОСОБА_1 з 01.01.2018 року перерахунок пенсії за вислугу років та її виплату із розрахунком підвищення до пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30 серпня 2017 року « Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» на підставі довідки про розмір грошового забезпечення за відповідною посадою станом на 01.01.2018 р., виходячи із 85% грошового забезпечення.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області виплатити ОСОБА_1 різницю між нарахованою та отриманою пенсією з 01.01.2018 року по день, з якого починається виплата перерахованої пенсії, в розмірі 85% від відповідних сум грошового забезпечення за вислугу років. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 (вул. Армійська, буд. 79, м. Харків, 61051) сплачений судовий збір в частині задоволення позовних вимог у сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Спірідонов М.О.