Справа № 420/551/19
06 березня 2019 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Кравченка М.М.,
розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі, в якій просив: визнати відмову Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі у перерахуванні та виплаті ОСОБА_1, 02.01.1949 р. н., щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01 січня 2018 року протиправною; зобов'язати Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі перерахувати та виплачувати ОСОБА_1, 02.01.1949 р. н., щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці згідно з положеннями ч.3 ст.141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року № 2453-VI в розмірі 90 % від суддівської винагороди відповідно до довідки ТУ ДСА України в Донецькій області № 1032 від 17.08.18 р. про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з розміру, який складається з посадового окладу в сумі 17620,00 грн. та доплати за вислугу років в сумі 10572,00 грн., починаючи з 01 січня 2018 року, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, з урахуванням сплаченого грошового утримання.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив наступне.
05.09.2018 року ОСОБА_1 звернувся до Центрального об'єднання управління Пенсійного фонду України в м. Одесі із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання, виходячи із розміру заробітної плати, вказаної у довідці ТУ ДСА України в Донецькій області № 1032 від 17.08.18 р., з 01 січня 2018 року. Проте, Центральним об'єднанням управлінням Пенсійного фонду України в м. Одесі повідомлено, що у відповідності до положень Закону України від 15.05.2018 року № 2415-VIIІ «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав» перерахунок щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці проведений з 01.08.2018 року. Відмова відповідача вмотивована тим, що Закон України від 15.05.2018 року № 2415-VIII «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав» набрав чинності 22.07.2018 року, а тому відсутні правові підстав для перерахування щомісячного довічного грошового утримання саме з 01.01.2018 року.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 05.02.2019 року позовну заяву ОСОБА_1 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити певні дії було прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.
У відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що Законом України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав» від 15.05.2018 року № 2415-VIII (набрав чинності 22 липня 2018 року) внесено зміни до законів України в частині застосування для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого до 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року, як розрахункової величини. Частиною першою статті 58 ОСОБА_2 України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. З урахуванням вищезазначеного перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці проведено з 01.08.2018 року.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити. Свій висновок суд вмотивовує наступним чином. Так, суд, -
Постановою Верховної ОСОБА_3 України від 25.12.2014 року ОСОБА_1 було звільнено з посади судді у відставку.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Центральному об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в м. Одесі та отримує довічне грошове утримання у розмірі 90 % заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Державна судова адміністрація України листом № 11-13636/18 від 24.07.2018 року «Про суддівську винагороду» повідомила голів апеляційних, апеляційних спеціалізованих, місцевих спеціалізованих судів, начальників територіальних управлінь Державної судової адміністрації України на необхідність внесення змін до штатних розписів установ та перерахунку суддівської винагороди з 01.01.2018 року, а також підготовки довідок про суддівську винагороду з 01.01.2018 року для обчислення щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2018 року - 1762 грн.
На підставі зазначеного Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області видало ОСОБА_1 довідку № 1032 від 17.08.2018 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
ОСОБА_1 10.01.2019 року звернувся до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі із заявою про перерахунок, нарахування та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці рлчинаючи з 01.01.2018 року на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області № 1032 від 17.08.2018 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Листом від 23.01.2019 року Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі надало відповідь на звернення ОСОБА_1 щодо перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2018 року.
У вказаній відповіді Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі зазначило, що управлінням на підставі заяви від 05.09.2018 року № 4550 згідно Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав» від 15.05.2018 року № 2415 здійснено перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90 % грошового утримання працюючого на відповідній посаді судді на підставі довідки від 17.08.2018 року № 1032 виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Донецькій області, згідно до якого розмір утримання з 01.08.2018 року склав 25372,80 грн. 15.05.2018 року Законом України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав» № 2415-VIII, який набрав чинності 22.07.2018 року, були внесені зміни до пункту 3, розділу 11 Закону України № 1774-VIII та встановлено порядок обчислення грошової винагороди судді із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених Законом «Про державний бюджет України» на відповідний рік, у зв'язку з чим, управлінням здійснювався перерахунок довічного утримання судді у відставці з 01.08.2018 року. Таким чином, керуючись вищевикладеним повідомлено, що підстави для проведення перерахунку згідно вимог звернення від 10.01.2019 року відсутні.
Відповідно до ст.19 ОСОБА_2 України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені ОСОБА_2 та законами України.
Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені ОСОБА_2 та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіривши законність дій та рішень відповідача, суд прийшов до висновку, що позов слід задовольнити з наступних підстав.
Відповідно до ч.3 ст.8 Закону України «Про оплату праці» умови розміру оплати праці суддів та членів національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, працівників її центрального апарату і територіальних органів визначаються законом.
Згідно з ч.4 ст.142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Відповідно до ст.130 ОСОБА_2 України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Згідно з ч.1 ст.135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Аналіз наведених законодавчих положень дає підстави для висновку про те, що розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці нерозривно пов'язаний із розміром суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Єдиною підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання є зміна розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Відповідно до ч.2 ст.135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
За приписами пункту 3 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII установлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року. Згідно пункту 1 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цей Закон набирає чинності з 1 січня 2017 року.
Відповідно до Довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці № 1032 від 17.08.2018 року Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області, виданої ОСОБА_1, його суддівська винагорода, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, складає 28192,00 грн.
Згідно з ст.8 ОСОБА_2 України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. ОСОБА_2 України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі ОСОБА_2 України і повинні відповідати їй. ОСОБА_2 України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі ОСОБА_2 України гарантується.
Відповідно до ст.46 ОСОБА_2 України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно з ст.58 ОСОБА_2 України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Відповідно до ст.64 ОСОБА_2 України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених ОСОБА_2 України.
Згідно положень ст.ст.21-22 ОСОБА_2 України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до п.7 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.10.2005 року № 8-рп/2005 право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов'язків судді. В цьому ж рішенні Конституційний Суд України вказав, що надання судді матеріального захисту є гарантією забезпечення його незалежності. Разом з тим, будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя.
Конституційний Суд України у рішенні від 03.06.2013 року № 3-рп/2013 зазначив, що будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя та права людини і громадянина на захист прав і свобод незалежним судом, оскільки призводить до обмеження можливостей реалізації цього конституційного права, а отже суперечить частині першій статті 55 ОСОБА_2 України.
Згідно з п.3 рішення Конституційного суду України від 08.06.2016 року № 4-рп/2016 щомісячне довічне грошове утримання є особливою формою матеріального забезпечення судді, полягає у гарантованій державою щомісячній грошовій виплаті, що слугує забезпеченню належного матеріального утримання судді після звільнення від виконання обов'язків (відставки), а також життєвого рівня, гідного його статусу.
Відповідно до Європейської хартії про закон «Про статус суддів» від 10.07.1998 року рівень винагороди суддям за виконання ними своїх професійних обов'язків має бути таким, щоб захистити їх від тиску, що може спричинити вплив на їхні рішення або взагалі поведінку суддів і таким чином вплинути на їхню незалежність та неупередженість (пункт 6.1); статус забезпечує судді, який досяг передбаченого законом віку для виходу у відставку із посади судді і який здійснював повноваження судді протягом певного строку, право на отримання виплат, рівень яких має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді (пункт 6.4).
В рекомендаціях ОСОБА_3 Європи від 13.10.1994 року № (94)12, від 17.11. 2010 року № (2010)12 зазначено, що кожна держава має забезпечити відповідність статусу і винагороди суддів гідності їхньої професії та відповідальності, яку вони беруть на себе; суддівська винагорода має бути достатньою, щоб захистити суддів від дії стимулів, через які можна впливати на судові рішення; мають існувати гарантії виплат у зв'язку з відставкою суддів, які мають відповідати попередньому рівню оплати праці суддів.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно положень ст.9 ОСОБА_2 України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
Відповідно до ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичні особі гарантовано право мирно володіти своїм майном. При цьому зазначено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
22.07.2018 року набрав чинності Закон України № 2415-VIII від 15.05.2018 року «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав». Цим законом внесено зміни до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 1774-VIII від 06.12.2016 року, зокрема в абзаці другому пункту 3 розділу ІІ слово та цифри « 1600 гривень» замінено словами та цифрами «прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року».
За таких обставини, на думку суду, дія цього Закону поширюється на правовідносини, що виникли до набрання чинності цим нормативно-правовим актом, а саме починаючи з 01.01.2017 року.
Згідно з ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» з 01.01.2017 року розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 1600,00 грн.
Відповідно до ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» з 01.01.2018 року розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 1762,00 грн.
Таким чином, оскільки з 01.01.2018 року посадовий оклад суддів встановлюється виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб 1762 грн., тому саме з цієї дати зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, необхідно проводити перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці.
З урахуванням зазначеного, оскільки з 01.01.2018 року відбулася зміна розміру складових суддівської винагороди суддів, а саме посадового окладу, отже є підстава для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці саме з 01.01.2018 року.
Тобто, відмова Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі в перерахуванні та виплаті ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2018 року є протиправною.
Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, «Онер'їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.
Крім того, Європейський Суд з прав людини у своєму рішення по справі Yvonne van Duyn v.Home Office зазначив, що «принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії». З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.
Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Тобто, суд вважає за необхідне зобов'язати Центральне об'єднання управління Пенсійного фонду України в м. Одесі перерахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 90 % від суддівської винагороди відповідно до довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області № 1032 від 17.08.2018 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з розміру посадового окладу в сумі 17620,00 грн. та доплати за вислугу років в сумі 10572,00 грн., починаючи з 01.01.2018 року, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, з урахуванням сплаченого грошового утримання.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Відповідно до п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно з вимогами ст.139 КАС України судові витрати не стягуються.
Керуючись ОСОБА_2 України, ст.ст.2, 77, 90, 139, 242-246, 250, 263 КАС України, суд -
1. Позов ОСОБА_1 (Французький бульвар, 16/151, м. Одеса, 65000, паспорт серії ВТ № 090111) до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі (вул. Ільфа і Петрова, 4-А, м. Одеса, 65121, ідентифікаційний код 41248812) про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
2. Визнати протиправною відмову Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі в перерахуванні та виплаті ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2018 року.
3. Зобов'язати Центральне об'єднання управління Пенсійного фонду України в м. Одесі перерахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 90 % від суддівської винагороди відповідно до довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області № 1032 від 17.08.2018 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з розміру посадового окладу в сумі 17620,00 грн. та доплати за вислугу років в сумі 10572,00 грн., починаючи з 01.01.2018 року, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, з урахуванням сплаченого грошового утримання.
Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.
Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.
Суддя М.М. Кравченко