19 лютого 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/3836/18
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Бойка С.С.,
секретаря судового засідання - Лайко О.В.,
представника позивача - ОСОБА_1,
представників відповідача - ОСОБА_2, ОСОБА_3,
представника третьої особи - ТОВ "ІСТ ЮРОУП ПЕТРОЛІУМ" - ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Громадської організації "Кременчуцький антикорупційний центр" до Полтавської обласної ради, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "ІСТ ЮРОУП ПЕТРОЛІУМ", Державна служба геології та надр України про визнання протиправним та скасування рішення,
01 листопада 2018 року Громадська організація "Кременчуцький антикорупційний центр" звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Полтавської обласної ради, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "ІСТ ЮРОУП ПЕТРОЛІУМ", Державна служба геології та надр України про визнання протиправним та скасування рішення "Про звернення Державної служби геології та нард України щодо погодження без проведення аукціону Товариству з обмеженою відповідальністю "ІСТ ЮРОУП ПЕТРОЛІУМ" спеціального дозволу на геологічне вивчення, у тому числі дослідно-промислову розробку, з подальшим видобуванням (промисловою розробкою) газу природного, нафта Клюшниківської площі на території Лохвицького та Миргородського районів Полтавської області у зв'язку з розширенням меж раніше наданої у користування ділянки нард" №785.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що спірне рішення прийнято з порушенням чинного законодавства, а саме постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами" №615 від 30.05.2011.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 19.11.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі 440/3836/18.
10.12.2018 до суду надійшли пояснення третьої особи Державної служби геології та надр України згідно яких остання просила відмовити в задоволенні позовних вимог посилаючись на правомірність спірного рішення та відсутність порушених прав позивача, які б потребували судового захисту.
11.12.2018 до суду надійшли пояснення третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСТ ЮРОУП ПЕТРОЛІУМ" згідно яких остання просила в задоволенні позовних вимог відмовити посилаючись на те, що спірне рішення прийнято з дотриманням вимог Порядку отримання спеціального дозволу на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №615 від 30.05.2011. Стверджувала про відсутність у громадської організації права на звернення до суду.
17.12.2018 відповідачем до суду подано відзив на позов згідно якого останній просив відмовити в задоволенні позовних вимог посилаючись на те, що рішення обласної ради на підставі якого прийнято рішення Полтавської обласної ради від 12.07.2018 №785 не є регуляторним актом, а тому проект спірного рішення не підлягав обов'язковому оприлюдненню за 20 робочих днів до дня його прийняття. Стверджував, що включення до порядку денного чергової сесії питання щодо розгляду звернення Державної служби геології та нард України здійснено з дотримання та на виконання вимог п. 9 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.
Представники відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечували та просили в задоволенні позову відмовити.
Представник третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСТ ЮРОУП ПЕТРОЛІУМ" у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Державна служба геології та надр України явку свого уповноваженого представника в судове засідання не забезпечила хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.
Судом встановлено, що 12.07.2018 Полтавською обласною радою винесено рішення №785 "Про звернення Державної служби геології та нард України щодо погодження надання без проведення аукціону товариству з обмеженою відповідальністю "ІСТ ЮРОУП ПЕТРОЛЕУМ" спеціального дозволу на геологічне вивчення, у тому числі дослідно-промислову розробку, з подальшим видобуванням (промисловою розробкою) газу природного, нафти Клюшниківської площі на території Лохвицького та Миргородського районів Полтавської області у зв'язку з розширенням меж раніше наданої у користування ділянки надр".
Позивач не погоджуючись з вказаним рішенням звернувся до суду з цим позовом.
Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Завданням адміністративного судочинства згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Статтею 5 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту.
Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і суб'єктами владних повноважень під час здійснення ними владних управлінських функцій, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.
Рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 6 Кодексу адміністративного судочинства України.
Разом з тим, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.
Неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб'єктивне право особи та її юридичний обов'язок. Відтак, судовому захисту підлягає суб'єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.
У Рішенні від 1 грудня 2004 року №18-рп/2004 Конституційний Суд України розтлумачив, що поняття "охоронюваний законом інтерес" треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.
Охоронюваний законом інтерес полягає у прагненні особи набути певних матеріальних або нематеріальних благ з метою задоволення певних потреб, якщо такі прагнення є абстрактними, тобто випливають із певного суб'єктивного права у конкретних правовідносинах. Тому порушення охоронюваного законом інтересу, яке дає підстави для звернення особи за судовим захистом, є створення об'єктивних перешкод на шляху до здобуття відповідного матеріального та/або нематеріального блага.
Позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права, свободи чи інтереси рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Водночас, задоволення відповідних вимог особи можливе лише в разі об'єктивної наявності порушення, тобто встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.
Викладені висновки кореспондуються із нормами п. п. 1, 8 частини першої статті 4, статті 5, частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України.
Під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав та інтересів позивача, адже без цього не можна виконати завдання судочинства. Якщо позивач не довів факту порушення особисто своїх прав чи інтересів, то навіть у разі, якщо дії суб'єкта владних повноважень є протиправними, підстав для задоволення позову немає.
Звернення до суду є способом захисту порушених суб'єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах.
Правова позиція щодо обов'язкової умови надання правового захисту судом, як от наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду, висловлена Верховним Судом України у постановах від 15 грудня 2015 року у справі №21-5361а15, від 1 грудня 2015 року у справі №21-3222а15, від 08 грудня 2015 року у справі №21-5435а15.
Згідно з частиною другою статті 264 КАС право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт. Тобто оскаржити такий акт інші особи не можуть.
Таке ж правило має застосовуватись і до правових актів індивідуальної дії.
Право на захист це самостійне суб'єктивне право, яке з'являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оспорювання останнього.
Таким чином, відсутність у будь-кого (крім визначеного цим актом певного кола осіб), в тому числі і позивача, прав чи обов'язків у зв'язку із оскарженим рішенням не породжує для останнього і права на захист, тобто права на звернення із цим адміністративним позовом.
Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Разом з тим, ані в позові, ані під час розгляду справи судом, позивачем не наведено обґрунтованих мотивів щодо того, яким чином оскаржуване рішення відповідача порушують права позивача, тобто породжують, змінюють або припиняють його права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин. Також, позивачем суду не надано доказів порушення вказаним рішенням прав третіх осіб за захистом яких позивач міг звернутися до суду.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити в задоволенні позову Громадської організації "Кременчуцький антикорупційний центр" до Полтавської обласної ради, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "ІСТ ЮРОУП ПЕТРОЛІУМ", Державна служба геології та надр України про визнання протиправним та скасування рішення повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 01 березня 2019 року.
Суддя С.С. Бойко