Справа № 161/15968/18
Провадження № 2/161/441/19
26 лютого 2019 року місто Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого судді - Пахолюка А.М.
при секретарі - Грабовській Г.О.,
розглянувши в залі суду в м. Луцьку цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_4, про стягнення відсотків за кредитним договором, -
Акціонерне товариство комерційний банк (далі - АТ) «Райффайзен Банк Аваль» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_4, про стягнення відсотків за кредитним договором.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що 14 лютого 2008 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір №014/035-23/60011 з додатковими угодами до нього, відповідно до умов якого остання отримала кредит у вигляді не відновлюваної кредитної лінії з лімітом 100 000 доларів США строком до 14 лютого 2018 року під 12 % річних.
В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_3 14 лютого 2008 року було укладено договір покури №158, відповідно до умов якого останній взяв на себе зобов'язання перед банком відповідати по зобов'язанням боржника, що виникають з умов кредитного договору.
У зв'язку з тим, що боржник та поручитель порушили умови кредитного договору від 14 лютого 2008 року, своєчасно не повернули кредит та не сплатили відсотки відповідно до умов цього кредитного договору, рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 11 грудня 2017 року достроково стягнено увесь борг станом на 29 жовтня 2014 року з ОСОБА_4
Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 22 лютого 2017 року, залишеного без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 19 квітня 2017 року, визнано поруку ОСОБА_3 на забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №014/035-23/60011 від 14 лютого 2008 року, укладену на підставі договору поруки №158 від 14 лютого 2008 року такою, що припинена.
Однак, постановою Верховного Суду від 18 квітня 2018 року рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 22 лютого 2017 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 19 квітня 2017 року скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_3 до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», ОСОБА_4 про визнання договору поруки припиненим відмовлено.
Вказує, що оскільки, з дати ухвалення рішення про стягнення заборгованості за кредитним договором від 11 грудня 2017 року, заборгованість не була погашена, банк продовжував нараховувати позичальнику відсотки, пеню за порушення виконання умов кредитного договору та оскільки, рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 22 лютого 2017 року про припинення поруки ОСОБА_3 скасоване, позивач прийняв рішення достягнути відсотки саме з поручителя.
Станом на 17.09.2018 року заборгованість позичальника перед банком за кредитним договором за донарахованими відсотками за період з 14.11.2014 року по 17.09.2018 року складає 34707 доларів США, що в еквіваленті в національній валюті по курсу НБУ на дату розрахунку складає 977084,38 грн.
На підставі наведеного, просить суд, стягнути з відповідача в користь позивача заборгованість за донарахованими відсотками за період з 14.11.2014 року по 17.09.2018 року в розмірі - 34707 доларів США, що в еквіваленті в національній валюті по курсу НБУ на дату розрахунку складає 977084,38 грн. та понесені судові витрати по справі.
У відзиві на позовну заяву відповідач вказує на те, позивач скористався правом дострокового стягнення заборгованості за кредитним договором і рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 11 грудня 2017 року про солідарне стягнення заборгованості з ОСОБА_4, ОСОБА_3, стягнуто всю суму боргу з ОСОБА_4, в частині стягнення боргу з нього банку відмовлено, та не зважаючи на те, що рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 22 лютого 2017 року про припинення поруки скасовано, банк не вчинив був яких дій щодо перегляду рішення суду від 11.12.2017 року, а тому вимоги про стягнення з нього донарахованих відсотків за період з 14.11.2014 року по 17.09.2018 року є безпідставними.
Ухвалою суду від 26 жовтня 2018 року відкрито загальне позовне провадження у даній справі та розпочато підготовче провадження у справі.
Ухвалою суду від 10 грудня 2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
До початку судового засідання представник позивача подала суду заяву, в якій просить справу слухати у її відсутності, позовні вимоги підтримує повністю.
Відповідач також до судового засідання подав заяву про розгляд справи у його відсутності, проти задоволення позовних вимог заперечив повністю з підстав наведених у відзиві на позовну заяву.
Третя особа в судове засідання не з'явилася, хоча належним чином повідомлялася про день, час та місце розгляду. Будь-яких заяв, клопотань про розгляд справи без її участі на адресу суду не надходило.
Дослідивши та оцінивши представлені по справі докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.
За змістом статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За частиною першою статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Судом встановлено, 14 лютого 2008 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір №014/035-23/60011 з додатковими угодами до нього, відповідно до умов якого остання отримала кредит у вигляді не відновлюваної кредитної лінії з лімітом 100 000 доларів США строком до 14 лютого 2018 року під 12 % річних (а.с. 13-49).
В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_3 14 лютого 2008 року було укладено договір поруки №158, відповідно до умов якого останній взяв на себе зобов'язання перед банком відповідати по зобов'язанням боржника, що виникають з умов кредитного договору (а.с. 50-57).
Згідно з п. 9.1. кредитного договору, у разі невиконання або неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором кредитор має право вимагати дострокового погашення кредиту позичальником у повному обсязі разом зі сплатою всіх сум, належних до сплати на дату пред'явлення проценти за кредитом, пеню та штрафи відповідно до цього договору.
У зв'язку з невиконанням зобов'язань за кредитним договором №014/035-23/60011 та додатковими угодами до нього, рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 11 грудня 2017 року, яке набрало законної сили та є чинним до сьогодні, достроково стягнуто увесь борг станом на 29 жовтня 2014 року з ОСОБА_4, а саме заборгованість в розмірі 73945,27 доларів США, що еквівалентно 957774,77 грн., в частині стягнення боргу з поручителя ОСОБА_3 відмовлено (а.с. 64-65).
Вказаним рішенням суду борг з поручителя не було стягнуто у зв'язку з наявністю чинного на той час, рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 22 лютого 2017 року про припинення поруки ОСОБА_3 за зобов'язаннями позичальника за кредитним договором №014/035-23/60011 з додатковими угодами до нього.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, постановою Верховного Суду від 18 квітня 2018 року рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 22 лютого 2017 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 19 квітня 2017 року скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_3 до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», ОСОБА_4 про визнання договору поруки припиненим відмовлено (а.с. 61-63).
Таким чином, у позивача з 18 квітня 2018 року, виникло право на звернення до суду з позовом до ОСОБА_3, як поручителя, про стягнення заборгованості, яка визначена у рішенні Вінницького районного суду Вінницької області від 11 грудня 2017 року, яким достроково стягнуто всю суму боргу за кредитним договором від 14.02.2008 року з ОСОБА_4 станом на 29.10.2014 року (а.с. 64-65).
Звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни.
Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред'явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Якщо за рішенням про стягнення заборгованості за кредитним договором указана в такому рішенні у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов'язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів.
Зазначена правова позиція також викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 року, справі № 310/11534/13-ц.
Таким чином, пред'явивши позов до ОСОБА_4, ОСОБА_3 про дострокове стягнення усієї суми боргу за кредитним договором №014/035-23/60011 та додатковими угодами до нього, позивач змінив порядок і строк дії кредитного договору.
Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 11 грудня 2017 року, встановлено, що позивач визначив суму боргу по кредиту, яка підлягає до дострокового стягнення, станом на 29 жовтня 2014 року (а.с. 64-65).
Однак, як встановлено судом, позивач продовжував нараховувати відсотки на підставі вищевказаного кредитного договору, за період з 14.11.2014 року по 17.09.2018 року на загальну суму 34707 доларів США, що в еквіваленті в національній валюті по курсу НБУ складає 977084,38 грн. (а.с. 9-11).
За таких обставин суд вважає, що позивач після 29.10.2014 року, неправомірно продовжував нараховувати проценти за вищевказаним кредитним договором, оскільки, наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, припиняє право позивача для нарахування таких процентів.
Враховуючи наведене, та ту обставину, що борг з ОСОБА_3, як поручителя позивач має намір стягнути за період з 14.11.2014 року по 17.09.2018 року, тобто тоді, коли таке право позивач втратив, суд прийшов до висновку, що у задоволенні позовних вимог АТ «Раййфайзен Банк Аваль» слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 10, 12, 27, 77, 81, 141, 263-265, 354 ЦПК України, ст.ст.526, 527, 533, 626, 629, 631, 651, 1046, 1048, 1050, 1054, 1055, 1056 Цивільного кодексу України суд,-
Відмовити в задоволенні позову Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_4, про стягнення відсотків за кредитним договором.
Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У відповідності до п.п.15.5) п. 1 Розділу ХШ Перехідних положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Учасники справи:
Позивач - Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», код ЄДРПОУ - 14305909, місцезнаходження: 01011, м. Київ, вул. Лєскова, 9, електронна адреса: rba.courtstage@aval.ua;
Відповідач - ОСОБА_3, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1, паспорт серії НОМЕР_3, виданий Луцьким МВ УМВС України у Волинській області 23.09.1998 року, адреса місця проживання: АДРЕСА_1;
Третя особа - ОСОБА_4, ідентифікаційний номер - НОМЕР_2, паспорт серії НОМЕР_4, виданий Теплицьким РВ УМВС України у Вінницькій області 04.04.1997 року, адреса місця проживання: АДРЕСА_2.
Повне рішення складено 06 березня 2019 року.
Суддя Луцького міськрайонного
суду Волинської області Пахолюк А.М.