І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И Справа № 2-а-222/10/1628
18 лютого 2010 року Хорольський районний суд Полтавської області
в складі: головуючого - судді Личковахи О.О.
при секретарі - Сапа О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Хоролі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Хорольської районної державної адміністрації Полтавської області та Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області Головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації про стягнення недоплаченої суми одноразової компенсації при встановленні групи інвалідності,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Хорольського районного суду Полтавської області з адміністративним позовом до управління праці та соціального захисту населення Хорольської районної державної адміністрації Полтавської області та Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області Головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації про стягнення недоплаченої суми одноразової компенсації при встановленні групи інвалідності.
Свої позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - категорія І та інвалідом 2-ої групи. 23.10.2007 року йому було встановлено 2 групу інвалідності по захворюванню, пов»язаному із виконанням обов»язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. На підставі ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян,які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року № 796-ХІІ він має право на отримання одноразової компенсації при встановленні групи інвалідності як інвалід 2-ої групи у розмірі 45 мінімальних заробітних плат. Зазначені в ст.48 даного Закону виплати повинні бути проведені протягом одного місяця з дня встановлення інвалідності. На його звернення 30.11.2009 року із заявою до управління праці та соціального захисту населення Хорольської районної державної адміністрації про нарахування та виплату одноразової компенсації при встановленні йому 2-ої групи інвалідності згідно ст.48 вивказаного Закону йому 30.11.2009 року за № 01-09/3461 було надано відповідь,що одноразова компенсація йому була виплачена 25.02.2008 рлку в сумі 284,40 грн. на підставі постанови КМУ № 836 від 26.07.1996 р. "Про компенсаційні виплати особам,які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Позивач вважає, що відповідач повинен був здійснити виплату йому одноразової компенсації при встановленні групи інвалідності в порядку та розмірах, визначених базовим законом, тобто ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" ,- у розмірі 45 мінімальних заробітних плат із розрахунку мінімальної заробітної плати на момент встановлення інвалідності , а не постановою КМУ № 836 від 26.07.1996 р. "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Вважає, що сума недоплаченої йому одноразової компенсації при встановленні 2-ої групи інвалідності становить: 515 х 45 - 284,40 = 22890,60 (грн.).
Позивач просить зобов'язати управління праці та соціального захисту населення Хорольської районної державної адміністрації Полтавської області та Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області Головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації донарахувати та виплатити йому недоотриману ним суму одноразової компенсації при встановленні йому 2-ої групи інвалідності у відповідності до ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в розмірі 22890 грн 60 коп.
В судове засідання позивач ОСОБА_1не з»явився, подав письмову заяву, в якій просив справу слухати за його відсутності, позовеі вимоги підтримав повністю та просив їх задоволити.
В судове засідання відповідачі, управління праці та соціального захисту населення Хорольської районної державної адміністрації Полтавської області та Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області Головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації своїх представників не направили, подали заяви, в яких просили справу слухати у відсутність їхніх представників, позовні вимоги позивача не визнали , подавши заперечення.
Суд, з»ясувавши позицію сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позовні вимоги слід задоволити частково з наступних підстав.
Відповідно до ст.50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров»я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.
Позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (категорія 1), що підтверджується посвідченням особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи Серія А № 105574 с, виданим 05.11.2007 року з вкладкою до нього № 613814 с від 05.11.2007 року. У зв»язку з цим позивач користується правами та пільгами, передбаченими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Згідно висновку Полтавської обласної медико-соціальної експертної комісії 23.10.2007 року позивачу встановлено 2-у групу інвалідності по захворюванню, пов'язаному із виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС , що підтверджується довідкою Сер. МСЕ - № 0343935 від 23.10.2007 року. 29 жовтня 2007 року йому було видано посвідчення інваліда 2 групи Серія Б № 504816.
Позивач перебуває на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення Хорольської районної державної адміністрації Полтавської області, і згідно довідки УПСЗН Хорольської районної державної адміністрації Полтавської області від 30.11.2009 року № 01-09/3461 йому була нарахована та виплачена 25.02.2008 року одноразова компенсація при встановленні групи інвалідності на підставі постанови КМУ № 836 від 26.07.1996 р. "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в сумі 284,40 грн.
Абзацом третім частини першої ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 року № 796-ХІІ передбачено , що одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС,які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, виплачується в таких розмірах : інвалідам 2-ої групи - 45 мінімальних заробітних плат.
Пунктом 30 ст.71 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік" дію абзацу третього частини першої ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", було зупинено щодо виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати, однак Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року положення пункту 30 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік" визнано неконституційним в частині визначення розміру виплати компенсацій і допомог . Друга група інвалідності позивачу була встановлена 23.10.2007 року, тобто після прийняття вказаного рішення Конституційним Судом України, отже на час встановлення групи інвалідності позивачу діючими були норми ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", які визначають, що одноразова компенсація інвалідам 2-ої групи виплачується в розмірі 45 мінімальних заробітних плат. Виплату такої компенсації відповідно до ч.6 ст.48 вказаного Закону відповідачі повинні були здійснити позивачу протягом одного місяця з дня встановлення інвалідності.
В цьому зв»язку суд вважає безпідставними посилання відповідачів ,які провели позивачу виплату одноразової компенсації 25.02.2008 року, на нову редакцію ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", викладену в пп.11 п.28 розділу 11 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» : « одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС,які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім»ям , які втратили годувальника із числа рсіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов»язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, згідно їз якою щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах,встановлених ПКМУ» , оскільки на час, коли відповідачі повинні були здійснити позивачу виплату вказаної компенсації ,діяли норми ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Крім того, відповідно до ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Постановою КМУ від 26.07.1996 р. № 836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" встановлено розміри одноразової компенсації в твердій грошовій сумі, зокрема для інвалідів 2 групи (категорія 1) - в розмірі 284,40 грн., тобто в цій постанові закріплено конкретні розміри компенсації, що суперечить Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 року № 796-ХІІ, котрим визначено кратність одноразової компенсації залежно від розміру мінімальної заробітної плати,яка встановлюється законом.
З моменту прийняття постанови встановлені нею розміри компенсації залишалися незмінними, у той час як Верховною Радою України неодноразово змінювався розмір мінімальної заробітної плати,щорічно затверджувався державний бюджет, тому ,оскільки ні Верховна Рада України,ні Кабінет Міністрів України в наступному будь-яких рішень із цих питань не приймали, то, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами,якими є Постанови КМУ , при вирішенні данного спору застосуванню підлягають саме ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 року № 796-ХІІ та статті законів,якими передбачено мінімальний розмір заробітної плати, а не Постанова КМУ № 836 від 26.07.1996 р."Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Законом України «Про державні та соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» передбачено,що мінімальний розмір заробітної плати визначається виключно Законами України. При цьому Закони, які встановлювали мінімальні заробітні плати, не містили обмежень щодо застосування норм ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" .
У Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 року № 796-ХІІ викладено основні положення щодо реалізації конституційного права громадян,які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя та здоров»я. Пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достній життєвий рівень,звуження підзаконним актом змісту та обсягу права, наданого Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" , є безпідставним, тому дії відповідачів в частині виплати позивачу одноразової компенсації при встановленні йому 2-ої групи інвалідності у розмірі, встановленому Постановою КМУ № 836 від 26.07.1996 р."Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не у розмірі 45 мінімальних заробітних плат відповідності до ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", є неправомірними.
Позивачу встановлено 2 групу інвалідності по захворюванню, пов»язаному із виконанням обов»язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС , 23.10.2007 року.
Оскільки розмір одноразової компенсації при встановленні групи інвалідності визначається із розрахунку мінімальної заробітної плати на момент встановлення інвалідності, відповідачі повинні виплатити позивачу недоотриману ним суму одноразової компенсації із розрахунку мінімальної заробітної плати на момент встановлення інвалідності.
Суд не приймає до уваги доводи відповідачів про те, що вони не є головними розпорядниками коштів ,а тому не можуть бути належними відповідачами у справі, виходячи з наступного.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року № 256, якою затверджений Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету,головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь,управлінь,відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належить питання праці та соціального захисту населення (далі-головні розпорядники коштів). Таким чином, відповідачі є головними розпорядниками коштів місцевого бюджету за рахунок субвенцій з державного бюджету.
Відповідно до ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та приписів п.п.1-3 Порядку використання коштів Державного бюджету для виконання програм, пов»язвних із спеціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 936 від 20.09.2005 року, у управління праці та соціального захисту населення з»явився обов»язок щодо реалізації механізму фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо,зокрема, пільг громадян,які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Отже, звернення з позовними вимогами до управління праці та соціального захисту населення щодо стягнення зазначених видів допомоги є обгрунтованим.
Статтею 63 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", передбачено,що фінансування витрат,пов»язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.
Зазначене доводить,що відповідачі є належними відповідачами.
Суд також не вважає,що позивачем пропущено строк звернення до суду і не приймає до уваги доводи відповідачів про пропущення позивачем строку звернення до суду, встановленого ст.99 КАС України, з наступних підстав.
Відповідно до ст.76 Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» право на подання позову про відшкодування ядерної шкоди,заподіяної життю і здоров»ю особи, не обмежується строком давності. Під ядерною шкодою зазначений Закон розуміє втрату життя, будь-які ушкодження, завдані здоров»ю людини, або будь-яку втрату майна, або шкоду, заподіяну майну,або будь-яку іншу втрату чи шкоду, що є результатом небезпечних властивостей ядерного матеріалу на ядерній установці або ядерного матеріалу, який надходить з ядерної установки чи надсилається до неї, крім шкоди, заподіяної самій установці або транспортному засобу,яким здійснюється перевезення.
Виходячи зі змісту позову та для повного захисту прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, суд вважає необхіднім на підставі ч.2 ст.11 КАС України вийти за межі позовних вимог та визнати неправомірними дії відповідачів щодо невиплати ОСОБА_1 одноразової компенсації при встановленні йому другої групи інвалідності у розмірі 45 мінімальних заробітних плат,передбаченому ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", які призвели до порушення прав позивача на своєчасне нарахування та отримання вказаної компенсації.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд виходить з того, що вимоги про стягнення з відповідачів недоотриманої суми одноразової компенсації при встановленні другої групи інвалідності у визначеній позивачем грошовій сумі не підлягають задоволенню, оскільки суд не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування вказаної компенсації замість органу, якому надані такі повноваження.
Відповідно до ст. 94 КАС України судовий збір у справі слід віднести за рахунок держави.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2,8 -11,69-71,79,86,158-163,185,186,254 КАСУ, ст. ст. 8, 19, 22,152 Конституції України, ст. ст.1,13, 48,63,70 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007р., ст.76 Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку», Постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року № 256, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Хорольської районної державної адміністрації Полтавської області та Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області Головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації про стягнення недоплаченої суми одноразової компенсації при встановленні групи інвалідності задоволити частково.
Визнати дії управління праці та соціального захисту населення Хорольської районної державної адміністрації Полтавської області та Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області Головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної щодо невиплати ОСОБА_1 одноразової компенсації при встановленні йому другої групи інвалідності у розмірі 45 мінімальних заробітних плат, передбаченому ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", неправомірними.
Зобов'язати управління праці та соціального захисту населення Хорольської районної державної адміністрації Полтавської області та Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області Головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної здійснити виплату ОСОБА_1 недоотриманої ним одноразової компенсації при встановленні йому другої групи інвалідності відповідно до ст.48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, у розмірі 45 мінімальних заробітних плат із розрахунку мінімальної заробітної плати на момент встановлення інвалідності з врахуванням проведених виплат.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Судовий збір у справі віднести за рахунок держави.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративному суду через Хорольський районний суд Полтавської області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі, і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий: