іменем України
28 лютого 2019 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 734/519/15-ц
Головуючий у першій інстанції - Іванюк Т. І.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/87/19
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі:
головуючого-судді: Онищенко О.І.
суддів: Скрипки А.А., Харечко Л.К.
секретар: Поклад Д.В.
Позивач: перший заступник прокурора Чернігівської області в інтересах Чернігівської обласної державної адміністрації, Козелецького районного дочірнього спеціалізованого агролісогосподарського підприємства «Козелецьрайагролісгосп»
Відповідачі: Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4
Особа, яка подала апеляційну скаргу: заступник прокурора Чернігівської області
Розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу на рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 26 вересня 2018 року у справі за позовом першого заступника прокурора Чернігівської області, поданого в інтересах Чернігівської обласної державної адміністрації, Козелецького районного дочірнього спеціалізованого агролісогосподарського підприємства «Козелецьрайагролісгосп» до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: Козелецька районна державна адміністрація Чернігівської області, Департамент культури і туризму, національностей та релігії Чернігівської обласної державної адміністрації, відділ Держгеокадастру у Козелецькому районі Чернігівської області, про визнання недійсними наказів, свідоцтва про право власності та договору купівлі-продажу (суддя Іванюк Т.І.), ухвалене о 16 год. 53 хв. у смт.Козелець, повний текст рішення складено 05 жовтня 2018 року,
У березні 2015 року перший заступник прокурора Чернігівської області в інтересах Чернігівської обласної державної адміністрації, Козелецького районного дочірнього спеціалізованого агролісогосподарського підприємства «Козелецьрайагролісгосп» звернувся до суду з позовами, в яких просив визнати недійсними накази Головного управління Держземагентства у Чернігівській області від 26.07.2013 року №ЧН/7422083000:30:208/00000327, № ЧН/7422083000:30:208/00000328 і від 05.08.2013 року №7422083000:30:208/00000381, №7422083000:30:208/00000382, якими ОСОБА_3, ОСОБА_5 надано дозволи на розроблення проекту землеустрою і затверджено проект землеустрою та надано у власність зазначеним особам земельні ділянки загальною площею 0,12 га для ведення садівництва із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовані на території Карпилівської сільської ради Козелецького району Чернігівської області; визнати недійсними свідоцтва про право власності НОМЕР_3, НОМЕР_4, видані 14.08.2013 року реєстраційною службою Козелецького районного управління юстиції на ім'я ОСОБА_3, ОСОБА_5 на земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_2, НОМЕР_1 для ведення садівництва на території Карпилівської сільської ради Козелецького району; визнати недійсними договори купівлі-продажу від 04.09.2013 року (зареєстровані в реєстрі за №860, №861) зазначених земельних ділянок, укладені між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, між ОСОБА_5 та ОСОБА_4; скасувати рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4 на вказані земельні ділянки. Позови мотивовано тим, що відведення у власність ОСОБА_3 і ОСОБА_5 земельних ділянок відбулося за рахунок земель державної власності лісогосподарського та історико-культурного призначення, що суперечить закону та порушує інтереси держави. Позивач вказував, що рішенням Чернігівської обласної ради від 27.01.2001 року «Про надання в постійне користування земель лісового фонду» у складі інших земель лісового фонду заліснена земельна ділянка на околиці с.Виповзів Козелецького району віднесена до лісового фонду та передана у постійне користування ДП «Козелецьрайагролісгосп». Водночас рішення органів влади про вилучення земельних ділянок із постійного користування ДП «Козелецьрайагролісгосп» не приймалося, згода користувача на вилучення землі відсутня. Перший заступник прокурора Чернігівської області посилався, що земельні ділянки площею 0,12 га, які знаходяться на території Карпилівської сільської ради Козелецького району та надані у власність ОСОБА_3 і ОСОБА_5, розташовані на території пам'ятки археології місцевого значення - «Поселення-посад городища м.Лутава, VI-I тис. до н.е., IX-X ст.ст.», що знаходиться на північно-східній околиці с.Виповзів Карпилівської сільської ради Козелецького району, яка паспортизована та взята під державну охорону і облік рішенням виконавчого комітету Чернігівської обласної ради народних депутатів від 17.11.1980 №551. Позивач вважає, що оскільки спірні земельні ділянки знаходяться в межах археологічної пам'ятки місцевого значення, вони повинні перебувати в державній власності і тому не могли бути приватизовані.
Рішенням Козелецького районного суду Чернігівської області від 26 вересня 2018 року в позові відмовлено; арешти, накладені ухвалами Козелецького районного суду Чернігівської області від 10 березня 2015 року і від 12 березня 2015 року на земельні ділянки, площею 0,12 га (кадастрові номери НОМЕР_1, НОМЕР_2), розташовані на території Карпилівської сільської ради Козелецького району Чернігівської області, які належать ОСОБА_4 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу від 04.09.2013 року, зареєстрованому в реєстрі за №861 і №860 - скасовано. Рішення суду мотивовано тим, що позивачами не надано доказів віднесення спірних земельних ділянок до земель лісового фонду та/або земель історико-культурного призначення. Представниками ДП «Козелецьрайагролісгосп» неодноразово підтверджувалося, що документація із землеустрою ними не виготовлялася, правовстановлюючі документи ними не оформлювались, тобто підтвердити своє право на спірну ділянку вони не в змозі. Щодо віднесення спірної ділянки до земель історико-культурного призначення, судом встановлено, що відповідно до ст.5, 14, 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» створюється та ведеться Державний реєстр пам'яток України. Інформації щодо внесення будь-якої історичної пам'ятки на околиці с.Виповзів у Державний реєстр відсутня. Крім того, суд дійшов висновку, що накази Головного управління Держземагентства у Чернігівській області від 26.07.2013 року вичерпали свою дію їх виконанням, тому у судовому процесі не можуть бути скасовані.
В апеляційній скарзі заступник прокурора Чернігівської області просить зазначене рішення суду скасувати і задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. За доводами позивача, в основу оскаржуваного рішення суду покладено виключно висновок експерта, проте експерт не досліджує певні питання у зв'язку з втратою чинності законодавства на час проведення експертизи, однак при вивченні інших питань посилається на норми законодавства, які на час виникнення спірних правовідносин ще не набрали чинності, або взагалі не застосовує законодавство, яке було чинним на час виникнення спірних правовідносин та суттєво впливає на результати висновку. Заступник прокурора Чернігівської області вказує, що належним правовстановлюючим документом ДП «Козелецьрайагролісгосп» на земельні ділянки лісового фонду є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування, які наявні в матеріалах справи. За доводами позивача, при передачі земельних ділянок у приватну власність ОСОБА_2 та ОСОБА_3, порушено вимоги чинного законодавства, оскільки спірні земельні ділянки для ведення садівництва відповідачам виділено за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення, сільськогосподарських угідь - пасовищ, в той час як громадяни можуть набувати у користування такі землі виключно на праві оренди. Заступник прокурора Чернігівської області посилається, що Головним управлінням Держземагентства в Чернігівській області при передачі у приватну власність спірних земельних ділянок грубо порушено порядок визначення не лише виду угідь земельних ділянок, а й виду використання земель сільськогосподарського призначення, що відповідно до ст.21 ЗК України є підставою для визнання відповідних рішень недійсними. Також за доводами позивача, при затвердженні проектів землеустрою щодо відведення та надання у власність ОСОБА_2 та ОСОБА_3 спірних земельних ділянок ГУ Держземагентства не враховано вимоги п.8 ч.1 ст.9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації», внаслідок чого незаконно затверджено проекти землеустрою новостворених ділянок, експертиза документації щодо яких не проводилася. Крім того, заступник прокурора Чернігівської області вказує, що судом безпідставно не враховано доводи та докази, якими підтверджено факт виділення земельних ділянок за рахунок земель історико-культурного призначення. Позивач вважає, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не могли законно набути права власності на земельні ділянки, які знаходяться у межах лісового фонду. Натомість таке право ними набуто у спосіб, який за формальними ознаками має вигляд законного, однак юридичне оформлення власності стало можливим внаслідок прийняття органом виконавчої влади незаконних рішень. За доводами заступника прокурора Чернігівської області, рішення суб'єкта владних повноважень у сфері земельних відносин, яке має ознаки ненормативного акта та вичерпує свою дію після його реалізаціїї, може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочиснтва, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких грунтується позов, мають приватноправовий характер.
У відзиві на апеляційну скаргу Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Відповідач вказує, що Козелецьке районне дочірнє спеціалізоване агролісогосподарське підприємство «Козелецьрайагролісгосп» не відноситься до державних підприємств взагалі і тому захищати свої інтереси мало самостійно, а Чернігівська обласна державна адміністрація не являється державним органом, уповноваженим на розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності, і тому її інтереси також не могли бути порушені шляхом подачі позову і апеляційної скарги прокурором. Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області вважає, що у позивача немає предмету оспорювання і позов подано безпідставно, оскільки судом встановлена відсутність правовстановлюючої та документації із землеустрою, які б підтверджували віднесення спірної ділянки до земель лісового фонду чи земель історико-культурного значення, і з усіх учасників процесу право на спірну земельну ділянку відповідно до вимог чинного законодавства було оформлено на ОСОБА_3, ОСОБА_5 та пізніше на ОСОБА_4 За доводами відповідача, обмежень на передачу громадянам земельних ділянок сільськогосподарського призначення незалежно від їх використання і віднесення до сільськогосподарських чи несільськогосподарських угідь не існує і віднесення їх до того чи іншого виду угідь не веде до зміни цільового призначення сільськогосподарських земель. Також відповідач зазначає, що обов'язковій державній експертизі відведення земельних ділянок під садівництво за рахунок земель сільськогосподарського призначення не підлягає, а тому така експертиза не проводилась.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_3, ОСОБА_5 просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Представник відповідачів вказує, що чинне законодавство не передбачає право органів прокуратури представляти інтереси комунальних підприємств чи здійснювати державний контроль за використанням та охороною земель, отже прокуратура перевищила надані їй відповідно до ст.23 Закону України «Про прокуратуру» і ст.9 Конституції України повноваження. Представник відповідачів посилається, що судом встановлена відсутність правовстановлюючої та документації з землеустрою, які б підтверджували віднесення спірної ділянки до земель лісового фонду чи земель історико-культурного значення, а також встановлено, що повноважними органами рішень щодо віднесення спірної земельної ділянки до земель історико-культурного або лісогосподарського призначення не приймались. Представник відповідачів вважає віднесення скаржником спірної ділянки до об'єкту культурної спадщини безпідставним і таким, що не відповідає дійсності. Крім того, за доводами представника відповідачів, після державної реєстрації права на земельну ділянку оскаржувані накази Головного управління Держземагентства у Чернігівській області вичерпали свою дію, у зв'язку з чим не можуть бути скасовані.
Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справ.
Відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Частиною 1 ст.368 ЦПК України встановлено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
За нормами ст. 268 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Зазначеним вимогам закону не відповідає судове рішення суду першої інстанції.
По справі встановлено, що Наказом Головного управління Держземагентства у Чернігівській області № ЧН/7422083000:30:208/00000328 від 26.07.2013 року надано дозвіл ОСОБА_5 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, розташованої на території Карпилівської сільської ради Козелецького району Чернігівської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 0,1200 га, за цільовим призначенням - для ведення садівництва (а.с.11 т.1 справи №734/519/15-ц).
Наказом Головного управління Держземагентства у Чернігівській області № ЧН/7422083000:30:208/00000382 від 05.08.2013 року затверджено «Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення садівництва гр.ОСОБА_2 на території Карпилівської сільської ради Козелецького району Чернігівської області»; надано у власність ОСОБА_5 земельну ділянку загальною площею 0,1200 га (кадастровий номер НОМЕР_1) для ведення садівництва із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану на території Карпилівської сільської ради Козелецького району Чернігівської області (а.с.11 зворот т.1 справи №734/519/15-ц).
14 серпня 2013 року проведено державну реєстрацію права власності ОСОБА_5 на вказану земельну ділянку і видано свідоцтво про право власності (а.с.13, 14 т.1 справи №734/519/15-ц).
04 вересня 2013 року між ОСОБА_5 (продавець) і ОСОБА_4 (покупець) укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,12 га, цільове призначення: для ведення садівництва, що знаходиться за адресою: Чернігівська область, Козелецький район, с/рада Карпилівська (а.с.15 т.1 справи №734/519/15-ц).
Наказом Головного управління Держземагентства у Чернігівській області № ЧН/7422083000:30:208/00000327 від 26.07.2013 року надано дозвіл ОСОБА_3 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, розташованої на території Карпилівської сільської ради Козелецького району Чернігівської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 0,1200 га, за цільовим призначенням - для ведення садівництва (а.с.11 т.1 справи №734/536/15-ц).
Наказом Головного управління Держземагентства у Чернігівській області № ЧН/7422083000:30:208/00000381 від 05.08.2013 року затверджено «Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення садівництва гр.ОСОБА_3 на території Карпилівської сільської ради Козелецького району Чернігівської області»; надано у власність ОСОБА_3 земельну ділянку загальною площею 0,1200 га (кадастровий номер НОМЕР_2) для ведення садівництва із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану на території Карпилівської сільської ради Козелецького району Чернігівської області (а.с.11 зворот т.1 справи №734/536/15-ц).
14 серпня 2013 року проведено державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на вказану земельну ділянку і видано свідоцтво про право власності (а.с.13, 13 зворот т.1 справи №734/536/15-ц).
04 вересня 2013 року між ОСОБА_3 (продавець) і ОСОБА_4 (покупець) укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,12 га, цільове призначення: для ведення садівництва, що знаходиться за адресою: Чернігівська область, Козелецький район, с/рада Карпилівська (а.с.14 т.1 справи №734/536/15-ц).
Звертаючись до суду з позовом про визнання недійсними наказів ГУ Держземагентства у Чернігівській області, свідоцтв про право власності та договорів купівлі-продажу земельних ділянок, перший заступник прокурора Чернігівської області підставою для представництва інтересів держави в суді визначав установлення фактів передачі Головним управлінням Держземагентства у Чернігівській області у власність приватним особам земельних ділянок з порушенням земельного законодавства. При цьому позивачами, на захист державних інтересів яких і спрямовані дані позови прокуратури, зазначено Чернігівську обласну державну адміністрацію і Козелецьке районне дочірнє спеціалізоване агролісогосподарське підприємство «Козелецьрайагролісгосп».
Відповідно до ст.121 Конституції України (в редакції станом на день звернення прокурора з позовами - 10.03.2015 року) на прокуратуру України покладалось, зокрема, представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 45 ЦПК України (в редакції станом на 10.03.2015 - день подачі позову) з метою представництва інтересів громадянина або держави в суді прокурор у межах повноважень, визначених законом, звертається до суду з позовною заявою (заявою), бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєї ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення Верховним Судом України, про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, у позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Прокурор, який звертається до суду з метою представництва інтересів держави в суді, повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення такого представництва.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції станом на 10.03.2015 року) прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців юридична особа Козелецьке районне дочірнє спеціалізоване агролісогосподарське підприємство «Козелецьрайагролісгосп» є дочірнім підприємством комунального підприємства «Чернігівоблагроліс» Чернігівської обласної ради (а.с.106-110 т.1 справи №734/519/15-ц), тобто не є державним підприємством.
Чинне на час подання позову законодавство не передбачало право органів прокуратури представляти інтереси комунальних підприємств.
Отже, перший заступник прокурора Чернігівської області, звертаючись до суду з даними позовами, фактично не здійснював захист інтересів держави, що суперечить чинному законодавству.
Таким чином, викладені у відзивах на апеляційні скарги доводи Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області і представника ОСОБА_5 та ОСОБА_3 щодо відсутності у прокуратури повноважень на пред'явлення позовів в інтересах Козелецького районного дочірнього спеціалізованого агролісогосподарського підприємства «Козелецьрайагролісгосп», є обгрунтованими, в зв'язку з чим рішення суду першої інстанції в частині вирішення вказаних вимог належить скасувати, а позов першого заступника прокурора Чернігівської області, поданого в інтересах Козелецького районного дочірнього спеціалізованого агролісогосподарського підприємства «Козелецьрайагролісгосп» про визнання недійсними наказів, свідоцтва про право власності та договору купівлі-продажу залишити без розгляду на підставі ст. 257 ч.1 п.2 ЦПК України, як такий, що поданий від імені заінтересованої особи, особою, яка не має повноважень на ведення справи.
З огляду на викладене вище, доводи апеляційної скарги заступника прокурора Чернігівської області щодо розташування спірної земельної ділянки в межах лісового фонду, що перебуває в користуванні Козелецького районного дочірнього спеціалізованого агролісогосподарського підприємства «Козелецьрайагролісгосп» не розглядаються.
Проте, колегія суддів апеляційного суду не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності доказів віднесення спірних земельних ділянок до земель історико-культурного призначення.
Відповідно до ст.ст. 53, 54 ЗК України до земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані пам'ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби. Землі історико-культурного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Навколо історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій, музеїв просто неба, меморіальних музеїв-садиб, пам'яток культурної спадщини, їх комплексів (ансамблів) встановлюються зони охорони пам'яток із забороною діяльності, що шкідливо впливає або може вплинути на додержання режиму використання таких земель.
Частиною 4 статті 84 ЗК України встановлено, що до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема землі під об'єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом.
Згідно ст.150 ЗК України до особливо цінних земель відносяться, зокрема землі історико-культурного призначення.
Відповідно до приписів статей 1, 2, 13, 34 та п.3 Прикінцевих Положень Закону України «Про охорону культурної спадщини» об'єктом культурної спадщини є визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов'язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об'єкти (об'єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об'єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність. За типами об'єкти культурної спадщини поділяються на: споруди (витвори), комплекси (ансамблі) та визначні місця. Археологічний вид об'єктів культурної спадщини - це рештки життєдіяльності людини (нерухомі об'єкти культурної спадщини: городища, кургани, залишки стародавніх поселень, стоянок, укріплень, військових таборів, виробництв, іригаційних споруд, шляхів, могильники, культові місця та споруди, їх залишки чи руїни, мегаліти, печери, наскельні зображення, ділянки історичного культурного шару, поля давніх битв, а також пов'язані з ними рухомі предмети), що містяться під земною поверхнею та під водою і є невідтворним джерелом інформації про зародження і розвиток цивілізації. Об'єкти культурної спадщини включають об'єкти архітектури - окремі будівлі, архітектурні споруди, що повністю або частково збереглися в автентичному стані і характеризуються відзнаками певної культури, епохи, певних стилів, традицій, будівельних технологій або є творами відомих авторів. Об'єкти культурної спадщини незалежно від форм власності відповідно до їхньої археологічної, естетичної, етнологічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності підлягають реєстрації шляхом занесення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України за категоріями національного та місцевого значення пам'ятки. Порядок визначення категорій пам'яток встановлюється Кабінетом Міністрів України. Землі, на яких розташовані пам'ятки, історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, належать до земель історико-культурного призначення, включаються до державних земельних кадастрів, планів землекористування, проектів землеустрою, іншої проектно-планувальної та містобудівної документації.
Об'єкти, включені до списків (переліків) пам'яток історії та культури відповідно до Закону Української РСР "Про охорону і використання пам'яток історії та культури", визнаються пам'ятками відповідно до цього Закону.
Згідно з п.4 Розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до Закону України "Про охорону культурної спадщини" від 16 грудня 2004 року №2245-IV, «об'єкти, включені до списків (переліків) пам'яток історії та культури республіканського чи місцевого значення відповідно до Закону Української РСР "Про охорону і використання пам'яток історії та культури", до вирішення питання про їх включення (невключення) до Реєстру вважаються пам'ятками відповідно національного чи місцевого значення.
На даний час в Державний реєстр нерухомих пам'яток України, що є в загальному доступі, пам'ятка археології місцевого значення «Поселення-посад городища м.Лутава, VІ-І тис до н.е., ІХ-Х ст.ст.», що знаходиться на північно-східній околиці с. Виповзів Карпилівської сільської ради Козелецького району, не внесена.
Проте, з матеріалів справи вбачається, що рішенням Чернігівської обласної ради народних депутатів №551 від 17 листопада 1980 року взято під державну охорону пам'ятки археології, історії та культури, розташовані на території області, зокрема «Поселение эпохи неолита. Поселение позднетрипольской культуры. Городище и поселение Древней Руси» (а.с.25 зворот, 26 зворот т.1 справи №734/519/15-ц).
12 листопада 1989 року Міністерством культури СРСР був виданий паспорт пам'ятника археології, а саме «Поселення-посад городища м.Лутава, VI-I тис. до н.е., IX-X ст.ст.», що знаходиться на північно-східній околиці села Виповзів Козелецького району Чернігівської області» (а.с.27-28 т.1 справи №734/519/15-ц). Опис пам'ятника свідчить про те, що «поселення розміщене на захід від городища, на мису, утвореному вигином тераси р.Десни, і має протяжність від городища до МТФ села. Територія поселення 600х100-150м. Потужність культурного шару 0,3 м».
12 листопада 1989 року було складено Облікову картку пам'ятника історії та культури СРСР - поселення-посад городища літописного м.Лутава, VI-I тис. до н.е., IX-X ст.ст. (а.с.29 т.1 справи №734/519/15-ц).
Рішенням виконкому Чернігівської обласної Ради народних депутатів №193 від 30 серпня 1991 року взято під державну охорону пам'ятники археології, історії та культури, зокрема Поселення «Поділ» у с.Виповзів Карпилівської сільради до пн.-сх. околиці села (а.с.30-31 т.1 справи №734/519/15-ц).
Згідно інформації, наданої Департаментом культури і туризму, національностей та релігій Управлінню Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області, на місцевості граничні межі пам'ятки археології місцевого значення поселення-посаду городища V-I тис. до н.е., IX-X ст. на північно-східній околиці с.Виповзів Карпилівської сільради Козелецького району, її координати та кути повороту не визначено у зв'язку з тим, що вимоги визначення меж пам'яток затверджені постановою КМУ від 25.08.2004 року №1094. На той час програмне і фінансове забезпечення пам'яткоохоронних заходів у області вже було відсутнє, що унеможливило визначення меж не тільки цієї, але й інших пам'яток області. Орієнтовні межі пам'ятки визначено на підставі розповсюдження археологічних знахідок на поверхні і в культурному шарі. Територія пам'ятки була нанесена фахівцями Чернігівського історичного музею (на той час орган охорони пам'яток) в 1993 році на карту землекористування при погодженні проекту роздержавлення КСП «Родина» Карпилівської сільської ради. Усі нанесені пам'ятки, у тому числі зазначене поселення, у всій проектній документації були віднесені до земель історико-культурного призначення з підтвердженням у формі 6-зем. (а.с.182-183 т.1 справи №734/519/15-ц).
05.07.2014 року Виповзівською археологічною експедицією було складено акт про порушення закону України «Про охорону археологічної спадщини СМП «Рись», що провело широкомасштабні несанкціоновані земельні роботи на посаді Виповзівського археологічного комплексу кін.IX-XII ст. і нанесли пошкоджень огорожею південної частини пам'ятки (а.с.39 т.2 справи №734/519/15-ц).
Відповідно до Інформаційної довідки про наукові археологічні дослідження Виповзівського археологічного комплексу біля с.Виповзів Козелецького району Чернігівської області у 2009-2015 р.р. Виповзівський археологічний комплекс являється однією з унікальних пам'яток на Україні, де збереглися неушкоджені культурні нашарування початку виникнення Давньоруської держави кінця IX-X ст. (а.с.181-187 т.2 справи №734/519/15-ц).
При роздержавленні у 1993 році земель КСП «Родина» Козелецького району Чернігівської області встановлено, що на території КСП «Родина» визначені 24 земельні ділянки загальною площею 144,4 га, які являють собою місце давніх поселень і по проекту віднесені до земель історико-культурного призначення (а.с.223-229 т.7).
Згідно листа Чернігівського історичного музею імені В.В.Тарновського №385 від 30 листопада 1995 року директору Чернігівського філіалу інституту Укрземпроект на карту землекористування с/х підприємства «Родина» с.Карпилівка Козелецького району нанесені пам'ятки археології із зазначенням їх площі, охоронної зони і номеру за державним заліком за станом на 30.11.93; всі види земельних робіт, пов'язані з переміщенням грунту на їх території заборонені; згідно з Законом УРСР «Про охорону і використання пам'яток історії і культури» (ст.32-37) Земельного кодексу України вилучення земель, на яких розташовані археологічні пам'ятки, не допустиме (а.с.238 т.7).
У експлікації земельних угідь сільськогосподарського підприємства «Родина» Карпилівської сільської ради Козелецького району відображено землі історико-культурного призначення (а.с.240, 241 т.7).
Таким чином, факт існування і позначення пам'ятки археології у землевпорядній документації при проведенні роздержавлення земель КСП «Родина» Карпилівської сільської ради Козелецького району ще у 1993 році та віднесення цієї території до земель історико-культурного призначення є доведеним.
Відсутність історичної пам'ятки на околиці с.Виповзів у Державному реєстрі і відмінності у її назві протягом періоду її існування не свідчить про її відсутність в натурі і не позбавляє її відповідного статусу та режиму охорони.
Згідно висновку експерта №612 від 24 липня 2015 року Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру, який колегія суддів визнає як належний письмовий доказ у даній справі, оскільки він стосується суті спору, проект роздержавлення земель колективного сільськогосподарського підприємства «Родина», в частині проекту правіше від напису XXVII, де мається заштрихований контур помаранчевого кольору, а саме фрагмент найбільшим розміром 60х16 мм, в середині якого наявний напис «7.6» - піддавався змінам шляхом підчистки механічним способом; фрагмент проекту роздержавлення земель колективного сільськогосподарського підприємства «Родина», в середині якого наявний напис «7.6» - був заштрихованим; ознак зміни змісту проекту роздержавлення земель колективного сільськогосподарського підприємства «Родина», в частині проекту правіше від напису XXVII, де мається заштрихований контур помаранчевого кольору у вигляді дописки або домальовування не виявлено (а.с. 19-29 т.3 справи №734/519/15-ц).
З викладеного вбачається, що карта землекористування КСП «Родина» Карпилівської сільської ради була підроблена шляхом механічного стирання лісового масиву площею 7,6 га разом зі штриховкою, яка позначала пам'ятку археології, чим спростовуються твердження відповідачів про відсутність на час роздержавлення КСП «Родина» у складі земель історико-культурного значення.
При цьому колегія суддів апеляційного суду не може взяти в якості належного та допустимого доказу висновки експертизи проведеної в рамках даної цивільної справи, оскільки висновок основної та додаткової експертизи є суперечливими між собою, а клопотання про призначення повторної експертизи учасниками справи не заявлялось.
При цьому з матеріалів справи вбачається, що згідно наказу №188 від 17 червня 2016 року включено до переліку щойно виявлених об'єктів культурної спадщини Чернігівської області археологічні об'єкти, в тому числі Поселення «Посад» у с.Виповзів Карпилівської сільської ради, дата і рішення попереднього взяття на облік - рішення виконкому Чернігівської обласної ради народних депутатів від 17.11.1980 р. №551 (а.с.51-65 т.7).
У 2014 році було складено Науковий звіт про археологічні дослідження Виповзівського археологічного комплексу біля с.Виповзів Козелецького району Чернігівської області (а.с.101-120 т.7).
Таким чином, на даний час проводяться дії щодо занесення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України об'єкту культурної спадщини - Поселення «Посад» у с.Виповзів Карпилівської сільської ради, яке входить до складу спірних земельних ділянок, переданих у власність ОСОБА_5 і ОСОБА_3
Відповідно до ч.1 ст.6, ч.3 ст.37 Закону України «Про охорону культурної спадщини» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до повноважень органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції належить здійснення контролю за виконанням цього Закону, інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини; погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок відповідно до вимог Земельного кодексу України. З метою захисту об'єктів археології, у тому числі тих, що можуть бути виявлені, проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок у випадках, передбачених Земельним кодексом України, погоджуються органами охорони культурної спадщини.
Згідно листа Департаменту культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації проекти землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_5, ОСОБА_3 земельних ділянок площею по 0,12 га кожному на території Карпилівської сільради Департаменту не надавалися (а.с.25 т.1 справи №734/519/15-ц).
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що матеріалами справи належним чином підтверджено наявність на території спірних земельних ділянок, переданих у власність ОСОБА_5 та ОСОБА_3, об'єкту культурної спадщини, який взято на облік відповідно до законодавства. Оскільки передача у власність земельних ділянок відбулася з порушенням вимог чинного законодавства, без погодження з органами виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини, то відповідно є обґрунтованими вимоги позивача про визнання недійсними наказів Головного управління Держземагентства у Чернігівській області про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою і їх затвердження, надання спірних земельних ділянок у власність, визнання недійсним договорів купівлі-продажу вказаних земельних ділянок та свідоцтв про право власності, а також скасування рішень про державну реєстрацію права власності на земельні ділянки.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Перший протокол ратифікований Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР і з огляду на приписи частини першої статті 9 Конституції України, статті 10 ЦК України застосовується судами України як частина національного законодавства. При цьому розуміння змісту норм Конвенції та Першого протоколу, їх практичне застосування відбувається через практику (рішення) ЄСПЛ, яка згідно зі статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується українськими судами як джерело права.
Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 7 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.
Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого Європейський суд з прав людини надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.
Принцип «пропорційності» передбачає, що втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обгрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар».
Враховуючи, що земля, як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, є об'єктом права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності, а тому правовідносини, пов'язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності становлять «суспільний», «публічний» інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.
Колегія суддів вважає, що встановлене у даній справі втручання в право ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на мирне володіння майном є законним, переслідує «суспільний», «публічний» інтерес та є пропорційним визначеним цілям, оскільки у даному випадку вирішується питання щодо земель історико-культурного значення, вартість яких згідно довідки КЗ «Організаційно-методичний центр контролю та технічного нагляду закладів культури і туризму» Чернігівської обласної ради становить 28 761 099,84 грн.
Враховуючи викладене в сукупності, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про обгрунтованість доводів апеляційної скарги щодо наявності підстав для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового про задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки на час звернення першого заступника прокурора Чернігівської області до суду з позовами органи прокуратури при здійсненні своїх повноважень були звільнені від сплати судового збору, то судовий збір за розгляд справи судом першої інстанції підлягає стягненню з відповідачів на користь держави у розмірі по 730 грн 80 коп. (2923,2 грн за 12 вимог немайнового характеру).
На час звернення до суду з апеляційною скаргою органи прокуратури не мали пільг по сплаті судового збору, тому прокуратурою Чернігівської області було сплачено за подання апеляційної скарги 4384,8 грн судового збору, які належить стягнути з відповідачів у рівних частинах - по 1096 грн 20 коп. у зв'язку із задоволенням апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 257 ч.1 п.2, 258, 263, 374, 375, 377, 382, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу заступника прокурора Чернігівської області задовольнити частково.
Рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 26 вересня 2018 року скасувати.
Позов першого заступника прокурора Чернігівської області в інтересах Козелецького районного дочірнього спеціалізованого агролісогосподарського підприємства «Козелецьрайагролісгосп» до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: Козелецька районна державна адміністрація Чернігівської області, Департамент культури і туризму, національностей та релігії Чернігівської обласної державної адміністрації, відділ Держгеокадастру у Козелецькому районі Чернігівської області, про визнання недійсними наказів, свідоцтва про право власності та договору купівлі-продажу залишити без розгляду.
Позов першого заступника прокурора Чернігівської області в інтересах Чернігівської обласної державної адміністрації до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: Козелецька районна державна адміністрація Чернігівської області, Департамент культури і туризму, національностей та релігії Чернігівської обласної державної адміністрації, відділ Держгеокадастру у Козелецькому районі Чернігівської області, про визнання недійсними наказів, свідоцтва про право власності та договору купівлі задовольнити.
Визнати недійсним наказ Головного управління Держземагентства у Чернігівській області від 26.07.2013 року № ЧН/7422083000:30:208/00000327, яким ОСОБА_3 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, яка розташована на території Карпилівської сільської ради Козелецького району Чернігівської області орієнтовною площею 0,12 га для ведення садівництва.
Визнати недійсним наказ Головного управління Держземагентства у Чернігівській області від 05.08.2013 року №7422083000:30:208/00000381, яким затверджено землеустрою та надано у власність ОСОБА_3 земельну ділянку, загальною площею 0,12 га (кадастровий номер НОМЕР_2) для ведення садівництва із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану на території Карпилівської сільської ради Козелецького району Чернігівської області.
Визнати недійсним свідоцтво про право власності НОМЕР_3, видане 14.08.2013 року реєстраційною службою Козелецького районного управління юстиції на ім'я ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2 для ведення садівництва на території Карпилівської сільської ради Козелецького району Чернігівської області.
Визнати недійсним договір купівлі-продажу від 04.09.2013 року (зареєстрований в реєстрі за №860) земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2 для ведення садівництва, розташованої на території Карпилівської сільської ради Козелецького району Чернігівської області, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мединською Н.В.
Скасувати рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,12 га (кадастровий номер НОМЕР_2) для ведення садівництва на території Карпилівської сільської ради Козелецького району Чернігівської області, прийняте 14.08.2013 року реєстраційною службою Козелецького районного управління юстиції.
Скасувати рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 0,12 га (кадастровий номер НОМЕР_2) для ведення садівництва на території Карпилівської сільської ради Козелецького району Чернігівської області, прийняте 04.09.2013 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мединською Н.В.
Визнати недійсним наказ Головного управління Держземагентства у Чернігівській області від 26.07.2013 року № ЧН/7422083000:30:208/00000328, яким ОСОБА_5 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, яка розташована на території Карпилівської сільської ради Козелецького району Чернігівської області орієнтовною площею 0,12 га для ведення садівництва.
Визнати недійсним наказ Головного управління Держземагентства у Чернігівській області від 05.08.2013 року №7422083000:30:208/00000382, яким затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_5 земельну ділянку, загальною площею 0,12 га (кадастровий номер НОМЕР_1) для ведення садівництва із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану на території Карпилівської сільської ради Козелецького району Чернігівської області.
Визнати недійсним свідоцтво про право власності НОМЕР_4, видане 14.08.2013 року реєстраційною службою Козелецького районного управління юстиції на ім'я ОСОБА_5 на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1 для ведення садівництва на території Карпилівської сільської ради Козелецького району Чернігівської області.
Визнати недійсним договір купівлі-продажу від 04.09.2013 року №861 земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 для ведення садівництва, розташованої на території Карпилівської сільської ради Козелецького району Чернігівської області, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мединською Н.В.
Скасувати рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_5 на земельну ділянку площею 0,12 га (кадастровий номер НОМЕР_1) для ведення садівництва на території Карпилівської сільської ради Козелецького району Чернігівської області, прийняте 14.08.2013 року реєстраційною службою Козелецького районного управління юстиції.
Скасувати рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 0,12 га (кадастровий номер НОМЕР_1) для ведення садівництва на території Карпилівської сільської ради Козелецького району Чернігівської області, прийняте 04.09.2013 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мединською Н.В.
Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь держави по 730 грн 80 коп. судового збору з кожного за розгляд справи судом першої інстанції.
Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь прокуратури Чернігівської області по 1096 грн 20 коп. судового збору з кожного за апеляційний розгляд справи.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови складено 4 березня 2019 року.
Головуючий: Судді: