ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
26.02.2019Справа № 910/12705/18
За позовом Заступника військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави в особі його органів, уповноважених здійснювати відповідні функції у спірних відносинах Міністерства оборони України, Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша будівельно-монтажна група"
про зобов'язання повернути суму попередньої оплати за договором підряду та стягнення штрафних санкцій 1 476 611,66 грн.,
Зустрічна позовна заява за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша будівельно-монтажна група"
до Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління
за участю заступника військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України в особі Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління
про зобов'язання вчинити
Суддя Борисенко І.І.
Представники:згідно протоколу.
Заступник військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави в особі його органів, уповноважених здійснювати відповідні функції у спірних відносинах Міністерства оборони України, Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша будівельно-монтажна група про зобов'язання повернути суму попередньої оплати за договором підряду та стягнення штрафних санкцій 1 476 611,66 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем неналежно виконано умови Договору підряду №138 від 31.05.2018, в частині виконання зобов'язань щодо завершення робіт першого етапу, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша будівельно-монтажна група" невикористані кошти з попередньої оплати за Договором в розмірі 1 320 000,00 грн, штрафні санкції у вигляді пені за порушення строків виконання робіт у розмірі 80 480,99 грн та штрафу у розмірі 76 130,67 грн. за прострочення виконання робіт понад 20 календарних днів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.10.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/12705/18. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначити на 13.11.2018.
13.11.2018 представником відповідача через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва була подана зустрічна позовна заява про зобов'язання вчини дії та заява про продовження (поновлення) процесуального строку для подачі відзиву на позов та зустрічної позовної заяви у справі №910/12705/18.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.11.2018 №910/12705/18 залишено зустрічну позовну заяву без руху, надано позивачу за зустрічним позовом строк на усунення недоліків позовної заяви.
10.12.2018 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача за зустрічним позовом надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.12.2018 прийнято зустрічну позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи №910/12705/18 ухвалено здійснювати у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 20.12.18 р.
Підготовчі засідання відкладалися.
В підготовчому засіданні 26.02.2019 представник відповідача підтримав подане 22.01.19 р. через відділ діловодства суду клопотання про залишення позову без розгляду.
На обґрунтування поданого клопотання відповідач зазначив, що прокурором не обґрунтовано наявності встановлених законом підстав представництва інтересів держави при звернені з позовом (заявою) у даній справі, не визначено, які саме інтереси держави порушені внаслідок договірних відносин Замовника і Підрядника, а також не дотримання та не виконання положень норм ГПК України. За твердженням Відповідача відповідне свідчить про відсутність у прокурора процесуальної дієздатності, а тому Відповідач вважає, що позовну заяву Заступника військового прокурора в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління до Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша будівельно-монтажна група про стягнення грошових коштів слід залишити без розгляду. До того ж, Західне територіальне квартирно-експлуатаційне управління не є суб'єктом владних повноважень, а є суб'єктом господарювання, а отже, підстави для представництва його прокуратурою - відсутні.
Прокурор заперечив проти поданого відповідачем клопотання про залишення позову без розгляду та зазначив, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
За твердженням представника прокуратури, інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація інтересів держави, особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.
Суд розглянувши клопотання відповідача про залишення позову без розгляду та заслухавши представників сторін, суд вирішив залишити позов без розгляду, оскільки позов подано особою, яка не має процесуальної дієздатності.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 1311 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно з ч. 3, 4 ст. 53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 5 ст. 53 ГПК України, у разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.
У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов'язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об'єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Генеральної прокуратури України або регіональної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.
Згідно з абз. 1-4 ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб'єкту, витребувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.
В обґрунтування порушення інтересів держави заступник військового прокурора Західного регіону України зазначає, що пред'явлення ним даної позовної заяви в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління, як органів, уповноважених здійснювати функції у спірних відносинах, викликано для захисту порушених інтересів держави.
Згідно з Указом Президента України від 15.12.1999 р. № 1572/99 "Про систему центральних органів виконавчої влади" до системи центральної виконавчої влади України входять міністерства, державні комітети (державні служби) та центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом. Міністерство є головним (провідним) органом у системі центральних виконавчої влади в забезпеченні впровадження державної політики у визначеній сфері діяльності. Центральні органи виконавчої влади можуть мати свої територіальні органи, що утворюються, реорганізуються і ліквідовуються в порядку, встановленому законодавством.
Статтею 2 Закону України "Про оборону України" передбачено, що оборона України базується на готовності та здатності органів державної влади, усіх ланок воєнної організації України, органів місцевого самоврядування, єдиної системи цивільного захисту, національної економіки до переведення, при необхідності, з мирного на воєнний стан та відсічі збройній агресії, ліквідації збройного конфлікту, а також готовності населення і території держави до оборони.
Відповідно до ст.ст. 74, 75 Господарського кодексу України Міністерство оборони України утворює, реорганізує та ліквідовує у встановленому порядку підприємства, що належать до сфери його управління, контролює їх діяльність.
Статтею 326 Цивільного кодексу України визначено, що у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна.
Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади.
Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.
Міністерство оборони України, відповідно до ст. 3 Закону України "Про Збройні Сили України" та п. 3 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого Указом Президента України № 406/2011 від 06.04.2011, є центральним органом виконавчої влади і головним органом у сфері оборони і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України.
Умовами ст. 3 Закону України "Про Збройні Сили України" визначено, що Збройні Сили України - це військова державна структура, яка організаційно складається з військових об'єднань, з'єднань, частин, підрозділів, військових установ і навчальних закладів.
Органом державної військової та виконавчої влади на місцях у системі Збройних Сил України є командири (начальники) військових частин (установ, організацій), яким Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджених Законом України "Про затвердження Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України" від 24.03.1999 надано повноваження органу виконавчої влади в системі Міністерства оборони України.
З метою реалізації повноважень, визначених ст. 10 Закону України "Про Збройні Сили України", у сфері квартирно-експлуатаційного забезпечення військ, Міністром оборони України видано наказ № 448 від 03.07.2013 "Про затвердження Положення про організацію квартирно-експлуатаційного забезпечення Збройних Сил України".
Квартирно-експлуатаційні управління ЗСУ є територіальним органом військового управління ЗСУ і призначені для реалізації у військах, дислокованих у межах відповідальності державної військово-технічної політики з питань квартирно-експлуатаційного забезпечення з метою підтримання військ у стані високої бойової та мобілізаційної готовності (п. 2.3 Положення).
Відповідно до п. 1 Положення про Західне територіальне квартирно-експлуатаційне управління, затверджене наказом начальника Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України від 09.11.2016 № 300, Західне територіальне квартирно-експлуатаційне управління є територіальним органом військового управління Збройних Сил України призначеним для реалізації у військах державної військово-технічної політики з питань квартирно-експлуатаційного забезпечення, реалізації пріоритетних напрямків розвитку військової інфраструктури, будівництва (реконструкції) та капітального ремонту військових об'єктів, з метою підтримання військ (сил) у стані бойової та мобілізаційної підготовки.
За твердженням заступника військового прокурора Західного регіону України, Міністерство оборони України та Західне територіальне квартирно-експлуатаційне управління не здійснюють захист інтересів держави представницькими засобами та не здійснюються комплекс заходів спрямованих на стягнення бюджетних коштів.
Проте, до матеріалів справи не надано будь-яких доказів бездіяльності Міністерства оборони України та Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління щодо нездійснення чи неналежного здійснення ними захисту інтересів держави.
Крім того, в матеріалах справи є докази щодо проведення претензійної роботи Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління, а саме листи та претензії Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління.
Як зазначає представник прокуратури, військова прокуратура Західного регіону України, на підставі ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", листом повідомлено Міністерство оборони України та Західне територіальне квартирно-експлуатаційне управління про намір здійснювати заходи представницького характеру для захисту порушених інтересів держави.
Проте, до матеріалів справи прокурором не долучено будь-яких доказів відправлення, отримання адресатами даного листа.
Викладені твердження заступника військового прокурора Західного регіону України в обґрунтування підстав представництва не наділяють прокуратуру правом звернення з даною позовною заявою до суду з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
Не здійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта - усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".
У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.99 N 3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 зі справи N806/1000/17).
Водночас пункт 3 частини першої статті 131-1 Конституції України передбачає можливість представництва прокурором інтересів держави у виключних випадках.
Аналіз частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:
- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;
- у разі відсутності такого органу.
Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Суд звертає увагу, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.09.2018 р. по справі № 924/1237/17.
Відповідно до ч. 1-2 ст. 4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно з ч. 2 ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
З огляду на викладене, суд вважає, що у даній справі немає передбачених законом виключних випадків, коли прокурор може звернутися до суду в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління.
Також, суд звертає увагу на те, що Західне територіальне квартирно-експлуатаційне управління не є суб'єктом владних повноважень, а є суб'єктом господарювання, метою діяльності якого є отримання прибутку.
А між Західним територіальним квартирно-експлуатаційним управлінням та товариством з обмеженою відповідальністю "Перша будівельно-монтажна група" існують договірні відносини, за договором підряду №138 від 31.05.2018р., у разі невиконання умов договору генпідрядником замовник жодним чином не позбавлений права звернутись до суду із позовом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України, суд залишає позов без розгляду, якщо позов подано особою, яка не має процесуальної дієздатності.
Враховуючи викладену норму та той факт, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти, а не прокурор та те, що прокурор виконує субсидіарну роль, та не може вважатись альтернативним суб'єктом звернень до суду, а в позовній не обґрунтував, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, тому господарський суд міста Києва залишає позов без розгляду.
За приписами ч. 2 ст. 226 ГПК України про залишення позову без розгляду постановляється ухвала, в якій вирішуються питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).
З огляду на викладене, судовий збір, сплачений за звернення до суду із цим позовом, підлягає поверненню військовій прокуратурі Західного регіону України.
Керуючись ст. 42, п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 226, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -
1. Позов заступника військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління до товариства з обмеженою відповідальністю "Перша будівельно-монтажна група" про зобов'язання повернути суму попередньої оплати за договором підряду та стягнення штрафних санкцій 1476611, 66 грн. залишити без розгляду.
2. Повернути Військовій прокуратурі Західного регіону України (79007, м. Львів, вул. Клепарівська, 20, код ЄДРПОУ 38326057) з Державного бюджету України (р/р 34314206083017, Одержувач: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, Банк одержувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, МФО 820172, ідентифікаційний код 38326057) сплачений судовий збір у розмірі 22 149 (двадцять дві тисячі сто сорок дев'ять) грн. 17 коп., згідно платіжного доручення № 911 від 13.09.2018 р. яке знаходиться в матеріалах справи № 910/12705/18.
3. Ухвала суду набирає законної сили негайно після її оголошення и може бути оскаржена в порядку і строки визначені ст.ст. 256,257 ГПК України.
Суддя І.І.Борисенко