18.02.2019 м. Івано-ФранківськСправа № 909/988/18
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Михайлишина В. В., секретар судового засідання - за дорученням судді помічник судді Лоза В. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу
за позовом: Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія
"Нафтогаз України"
до відповідача: Комунального підприємства "Водотеплосервіс" Калуської міської ради
про стягнення заборгованості в сумі 3 456 466, 86 гривень,
за участю:
представники сторін в судове засідання не з'явились,
1. Сторони згідно з приписами статті 120 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду справи.
2. Позивач та відповідач не скористалися передбаченим законом правом на участь повноважних представників у судовому засіданні.
3. Позивач та відповідач про причини неявки суд не повідомили.
4. Відповідач направив суду додаткове пояснення (від 12.02.2019 вх. № 2584/19), в якому просив суд позовні вимоги залишити без задоволення.
5. З огляду на відсутність підстав для відкладення розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті без участі представників сторін за наявними у ній матеріалами.
6. Під час судового розгляду справи здійснювалося фіксування судових засідань за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
7. Рішення у даній справі ухвалено у нарадчій кімнаті за результатами оцінки поданих доказів.
8. За результатами розгляду справи суд бере до уваги таке.
ОСОБА_1 СПОРУ
9. У листопаді 2018 Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Комунального підприємства "Водотеплосервіс" Калуської міської ради про стягнення заборгованості в сумі 3 456 466, 86 гривень, у тому числі: основну заборгованість - 1 570 000, 00 гривень, пеню - 886 283, 18 гривень, три проценти річних - 222 279, 71 гривень та інфляційні втрати - 777 903, 97 гривень.
ІІ. ВИРІШЕННЯ ПРОЦЕСУАЛЬНИХ ПИТАНЬ ПІД ЧАС РОЗГЛЯДУ СПРАВИ
10. 13.11.2018, за наслідком автоматизованого розподілу справи № 909/988/18 (протокол від 11.11.2018), Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Михайлишина В. В. відкрив провадження у справі, ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 06.12.2018.
11. В підготовчому засіданні 06.12.2018 судом оголошено перерву до 21.12.2018.
12. Підготовче засідання суду було відкладено на 10.01.2019.
13. ОСОБА_1 10.01.2018 закрито підготовче провадження, розгляд справи по суті призначено на 18.01.2019.
14. Розгляд справи по суті відкладено на 12.02.2019.
15. В засіданні 12.02.1019 судом оголошено перерву до 18.02.2019.
ІІІ. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ, ЗАПЕРЕЧЕНЬ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
16. У силу приписів статті 161 Господарського процесуального кодексу України, учасниками справи подані такі заяви по суті справи: позовна заява вих. № 14/4-778 від 31.10.2018 (вх. № 17856/18 від 12.11.2018), додаткове пояснення б/н від 12.02.2019 (вх. № 2584/19 від 12.02.2019).
17. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на підставі договору від 29.09.2016 № 5121/1617-ТЕ-15 постачання природного газу передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 23 484 668, 67 гривень. Проте, відповідач в порушення пункту 6.1. договору несвоєчасно здійснював оплату за переданий газ, а саме: провів розрахунок за поставлений природний газ у сумі 21 914 668, 67 гривень. Таким чином, сума основної заборгованості за поставлений природний газ складає 1 570 000, 00 гривень. За прострочення відповідачем оплати, позивач з врахуванням пункту 8.2. договору, нарахував відповідачу пеню, що складає 886 283, 18 гривень. Крім того, за порушення грошового зобов'язання, в силу статті 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував відповідачу три проценти річних, що становлять 222 279, 71 гривень та 777 903, 97 гривень інфляційних втрат. Оскільки виплату боргу не здійснено позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 3 456 466, 86 гривень, у тому числі: основну заборгованість - 1 570 000, 00 гривень, пеню - 886 283, 18 гривень, три проценти річних - 222 279, 71 гривень та інфляційні втрати - 777 903, 97 гривень.
18. Відповідач відзив на позов не надав. Проте, направив суду додаткові пояснення, в яких зазначив, що відповідно до частини 3 статті 5 Закон України «Про заходи, спрямовані врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» (далі - Закон) на реструктуризовану заборгованість не нараховуються неустойка (штрафи, пені), проценти річних, інфляційні нарахування, крім випадків повного або часткового нездійснення платежів за договором про реструктуризацію заборгованості, укладеним відповідно до цього Закону. Відповідно до наказу Мінрегіону від 19.08.2017 № 215 Комунальне підприємство "Водотеплосервіс" було внесено до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії. В поясненнях відповідач зазначав, що на момент подачі позовної заяви до суду, існував погоджений сторонами графік заборгованості, який належним чином виконувався. На думку відповідача, нарахування штрафних санкцій за основною сумою заборгованості щодо якої був укладений графік погашення цієї заборгованості, не відповідає статті 5 Закону та Постанови Кабінету Міністрів України від 22.03.2017 року № 187 “Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу” (що була чинна на той момент). З огляду на викладене відповідач просив суд позовні вимоги залишити без задоволення.
ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
19. 29.09.2016 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Комунальним підприємством "Водотеплосервіс" Калуської міської ради укладено договір № 5121/1617-ТЕ-15 постачання природного газу (далі - договір).
20. Позивачем у відповідності до умов договору передано у власність відповідача природний газ на загальну суму 23 484 668, 67 гривень, що підтверджується актами приймання - передачі природного газу, копії яких знаходяться в матеріалах справи і є додатками до позовної заяви.
21. Відповідач оплату за переданий газ здійснював несвоєчасно та не виконав зобов'язання у строк визначений умовами договору, а саме: провів розрахунок за поставлений природний газ у сумі 21 914 668, 67 гривень. ОСОБА_1 основної заборгованості за поставлений природний газ складає 1 570 000, 00 гривень.
22. За прострочення виконання договірного зобов'язання (на підставі пункту 6.1. договору) позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 886 283, 18 гривень.
23. За порушення грошового зобов'язання позивач нарахував відповідачу три проценти річних - 222 279, 71 гривень та інфляційні втрати - 777 903, 97 гривень.
24. Отже, предметом даного спору є вимога про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 3 456 466, 86 гривень, у тому числі: основна заборгованість - 1 570 000, 00 гривень, пеня - 886 283, 18 гривень, три проценти річних - 222 279, 71 гривень та інфляційні втрати - 777 903, 97 гривень.
V. ПОЗИЦІЯ СУДУ
Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення.
25. Із змісту статті 11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов'язки виникають, зокрема з договору.
26. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (статті 626, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України).
27. Договір № 5121/1617-ТЕ-15 постачання природного газу від 29.09.2016 укладений між сторонами в межах чинного законодавства України - є правомірними, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та вони не визнано судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).
28. За договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).
29. ОСОБА_1 встановлено, що відповідачем в порушення умов 6.1. договору (оплата за газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки природного газу; остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу), несвоєчасно та не в строки здійснювалась оплата за природний газ. Суд зазначає, що двосторонній характер договору постачання, зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків. Тобто, з укладенням такого договору продавець (постачальник) приймає на себе обов'язок передати покупцеві певний товар і водночас набуває права вимагати його оплати, а покупець у свою чергу зобов'язаний здійснити оплату придбаного товару та водночас набуває права вимагати від продавця її передачі. Таким чином, саме невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором щодо оплати за природний газ, є підставою для стягнення боргу. Відповідач свого зобов'язання, що є істотним порушенням договору, не виконав у спосіб та строк встановлений договором, а позивач як продавець не отримав кошти, на які очікував (законно розраховував) при укладанні договору. Як наслідок борг відповідача перед позивачем за поставлений природний газ становить 1 570 000, 00 гривень.
30. У відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
31. В силу положень статті 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України, частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
32. Нормою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
33. Згідно з статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).
34. Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється належним чином проведеним виконанням.
35. Приписами пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України закріплено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).
Щодо стягнення пені суд зазначає наступне.
36. Пунктами 8.1. та 8.2. договору сторони погодили, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність, у випадках, передбачених законом і цим договором. У разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1. цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
37. Суд, здійснивши перерахунок заявленої суми, встановив, що стягнення 886 283, 18 гривень пені підлягає до задоволення.
Щодо стягнення 3 % річних та інфляційних втрат.
38. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 625 Цивільного кодексу України). Виходячи з положень вище зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох відсотків річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
39. Враховуючи зазначені вище правові норми судом встановлено, що позивачем правомірно нараховано відповідачу за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання три проценти річних в сумі 222 279, 71 гривень та інфляційні втрати, що становлять 777 903, 97 гривень, за період вказаний у розрахунку, який перевірено судом та визнано арифметично вірним.
40. Щодо твердження відповідача про наявність графіку погашення заборгованості, суд вказує на те, що наявність даного графіку не змінює порядок розрахунків, встановлений між постачальником та виробником теплової енергії у договорах постачання природного газу. За таких обставин посилання відповідача на зазначений вище графік є безпідставним. ОСОБА_1 також взято до уваги норму частини 1 статті 5 Закону України «Про заходи, спрямовані врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», відповідно до якої реструктуризації підлягає кредиторська заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний станом на 1 липня 2016 року для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води (без урахування суми неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), не погашена станом на 31 грудня 2016 року. Таким чином, реструктуризації підлягає кредиторська заборгованість за спожитий природний газ використаний станом на 1 липня 2016 року, та не погашена станом на 31 грудня 2016 року, що є відсутнім в даному випадку, оскільки правовідносини між сторонами у справі виникли 29.09.2016 на підставі укладеного договору на постачання природного газу.
Висновок суду за результатами розгляду справи.
41. Господарським судом встановлено факт прострочення грошового зобов'язання відповідачем та здійснено перевірку поданого позивачем розрахунку. При дослідженні матеріалів справи судом встановлено, що відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав, порушив зобов'язання що стосуються оплати. Відповідачем позовні вимоги доказами не спростовано. На момент звернення до суду відповідач борг не погасив. Позивачем доведено обставини, на які він посилався щодо стягнення з відповідача заборгованості в сумі 3 456 466, 86 гривень. Суд дійшов висновку про задоволення позову.
Судові витрати.
42. Пунктом 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
43. Враховуючи задоволення позову, судовий збір в сумі 51 848, 00 гривень суд покладає на відповідача.
Керуючись статтями 73, 86, 123, 126, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Комунального підприємства "Водотеплосервіс" Калуської міської ради про стягнення боргу у сумі 3 456 466, 86 гривень - задовольнити.
2. Стягнути з Комунального підприємства "Водотеплосервіс" Калуської міської ради (вул. Окружна, 8, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77300, ідентифікаційний код: 32364207) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Богдана Хмельницького, 6, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код: 20077720) - 3 456 466, 86 гривень, з яких основна заборгованість - 1 570 000, 00 гривень, пеня - 886 283, 18 гривень, три проценти річних - 222 279, 71 гривень та інфляційні втрати - 777 903, 97 гривень, а також 51 848, 00 гривень судового збору.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
5. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
6. Повний текст рішення складено 28.02.2019.
Суддя В. В. Михайлишин