ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
25.02.2019Справа № 910/16568/18
За позовом Компанії Тровелко Холдінгз Лімітед
до Національного банку України
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк»
про визнання недійсним Іпотечного договору
Суддя Літвінова М.Є.
Представники учасників справи:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Кузьменко Ю.С.;
від третьої особи: Василевський О.А.
Компанія Тровелко Холдінгз Лімітед (далі - позивач) звернулась до господарського суду міста Києва з позовом до Національного банку України (далі - відповідач) про визнання недійсним Іпотечного договору № 38 від 30.05.2014 (далі-Іпотечний договір).
Одночасно з позовною заявою позивачем подано заяву в порядку статті 90 Господарського процесуального кодексу України про письмове опитування керівника відповідача або іншої посадової особи як свідка.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.12.2018 відкрито провадження у справі № 910/16568/18, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, на підставі статті 50 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», підготовче засідання призначено на 23.01.2019 року.
03 січня 2019 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача подано відзив на позовну заяву, пояснення на заяву про письмове опитування як свідків, а також клопотання про розгляд справи в закритому судовому засіданні.
08 січня 2019 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником третьої особи подано пояснення щодо заявленого позову, в яких міститься клопотання про залишення позову без розгляду.
У підготовчому засіданні 23.01.2019 року судом відкладено розгляд вищевказаних клопотань до встановлення фактичних обставин справи.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.01.2019 підготовче засідання відкладено на 25.02.2019 року.
У підготовчому засіданні 25.02.2019 року судом розглянуто клопотання третьої особи про залишення позову без розгляду та вирішено відмовити в його задоволенні.
Крім того, у підготовчому засіданні 25.02.2019 року судом відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи у закритому судовому засіданні
Так, відповідно до статті 129 Конституції України одним з основних засад судочинства є гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами.
Згідно з частинами 1 та 3 статті 11 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, судові засідання та інформація щодо справ, які розглядаються судом, є відкритими, крім випадків, установлених законом. Ніхто не може бути обмежений у праві на отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа має право на вільний доступ до судового рішення в порядку, встановленому законом. Розгляд справ у судах відбувається відкрито, крім випадків, установлених законом. У відкритому судовому засіданні мають право бути присутніми будь-які особи.
Розгляд справи у закритому судовому засіданні допускається за вмотивованим рішенням суду виключно у випадках, визначених законом (частина 5 статті 11 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Пунктом 3 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами.
Закріплення в Конституції України засади гласності судового процесу, її конкретизація у Законі України "Про судоустрій і статус суддів" та галузевому процесуальному законодавстві є свідченням безпосереднього втілення положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у національному законодавстві.
Так, відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення"
Тобто, правосуддя не повинно здійснюватись в умовах секретності, сторони судового процесу повинні бути впевнені у тому, що всі події у залі суду знаходяться під контролем громадськості.
Європейський Суд у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що забезпечення відкритості судового розгляду становить основоположний принцип, закріплений у пункті 1 статті 6 Конвенції. Публічний характер судового розгляду, на думку Суду, захищає його учасників від небезпеки відправлення правосуддя в умовах секретності, без будь-якого громадського спостереження; публічний характер судового розгляду є одним із засобів утвердження довіри до судів серед населення; здійснення правосуддя і, зокрема, судовий процес набувають легітимності завдяки гласності. Забезпечуючи прозорість здійснення правосуддя, гласність, таким чином, сприяє реалізації мети п. 1 ст. 6 Конвенції, а саме - справедливому судовому розгляду, забезпечення якого є одним з основоположних принципів демократичного суспільства.
Разом з тим, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Шагін проти України, № 20437/05, від 10.12.2009, вказано, що існують винятки з вимоги забезпечення відкритості судового розгляду. Це випливає з тексту самого пункту 1 статті 6 Конвенції, який передбачає, що "преса і громадськість можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах... національної безпеки в демократичному суспільстві, ... або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя". Отже, за статтею 6 Конвенції іноді може виявитися необхідним обмежити відкритість і публічність процесу для того, щоб, наприклад, забезпечити безпеку свідків чи нерозголошення відомостей про них або сприяти вільному обміну інформацією та думками при здійсненні судочинства.
Виняткові обставини, що стосуються природи питань, які розглядає суд у відповідному провадженні, можуть виправдати відмову від публічного розгляду (рішення Суду у справі Олюджіч проти Хорватії, №. 22330/05, від 05.02.2009).
Щодо вимоги про публічне проголошення рішень суд постановив, що у кожному випадку форма публічності, що надається "рішенню" згідно з національним законодавством держави-відповідача, повинна визначатися з огляду на особливості відповідного провадження, враховуючи його повноту, та згідно з предметом та метою пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Суду у справі Шмушкович проти України, № 3276/10, від 14.11.2013).
У статті 8 Господарського процесуального кодексу України закріплено принцип гласності судового процесу, одним із елементів якого є проведення розгляду справ у господарських судах усно і відкрито. Будь-яка особа має право бути присутньою у відкритому судовому засіданні.
Частиною 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Наведені норми законодавства зобов'язують суд здійснювати розгляд справи усно і відкрито, натомість здійснення розгляду справи в закритому судовому засіданні допускається у виключних випадках.
Приписами частини 8 статті 8 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розгляд справи у закритому судовому засіданні проводиться у випадках, коли відкритий судовий розгляд може мати наслідком розголошення таємної чи іншої інформації, що охороняється законом, необхідності захисту особистого та сімейного життя людини, а також в інших випадках, установлених законом.
Статтею 1 Закону України "Про інформацію" визначено, що інформацією є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.
Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України "Про інформацію" кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.
Відповідно до частини 2 статті 6 Закону України "Про інформацію" право на інформацію може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку, з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
За порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом. Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом (статті 20 Закону України "Про інформацію").
Згідно з частиною 1 статті 21 Закону України "Про інформацію" інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація.
За визначенням частини 2 статті 21 Закону України "Про інформацію" конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом.
Згідно зі статтею 36 Господарського кодексу України відомості, пов'язані з виробництвом, технологією, управлінням, фінансовою та іншою діяльністю суб'єкта господарювання, що не є державною таємницею, розголошення яких може завдати шкоди інтересам суб'єкта господарювання, можуть бути визнані його комерційною таємницею. Склад і обсяг відомостей, що становлять комерційну таємницю, спосіб їх захисту визначаються суб'єктом господарювання відповідно до закону.
Національний банк України вказує, що в матеріалах справи міститься інформація, яка є банківською таємницею відповідно до статті 60 Закону України "Про банки та банківську діяльність".
Згідно з приписами статті 60 Закону України "Про банки та банківську діяльність" банківську таємницю становить наступна інформація:
- щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при наданні послуг банку, є банківською таємницею;
- відомості про банківські рахунки клієнтів, у тому числі кореспондентські рахунки банків у Національному банку України;
- операції, які були проведені на користь чи за дорученням клієнта, здійснені ним угоди;
- фінансово-економічний стан клієнтів;
- системи охорони банку та клієнтів;
- інформація про організаційно-правову структуру юридичної особи - клієнта, її керівників, напрями діяльності;
- відомості стосовно комерційної діяльності клієнтів чи комерційної таємниці, будь-якого проекту, винаходів, зразків продукції та інша комерційна інформація;
- інформація щодо звітності по окремому банку, за винятком тієї, що підлягає опублікуванню;
- коди, що використовуються банками для захисту інформації;
- інформація про фізичну особу, яка має намір укласти договір про споживчий кредит, отримана під час оцінки її кредитоспроможності;
- інформація про банки чи клієнтів, що збирається під час проведення банківського нагляду, становить банківську таємницю;
- інформація про банки чи клієнтів, отримана Національним банком України відповідно до міжнародного договору або за принципом взаємності від органу банківського нагляду іншої держави для використання з метою банківського нагляду або запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, чи фінансуванню тероризму, становить банківську таємницю.
Натомість, правовідносини сторін у даній справі стосуються визнання недійсним Іпотечного договору № 38 від 10.05.2014 та, відповідно, до предмету доказування у даній справі не входить вирішення судом питань (дослідження інформації), які становлять банківську таємницю в розумінні статті 60 Закону України "Про банки та банківську діяльність".
За таких обставин, подане відповідачем клопотання про розгляд справи в закритому судовому засіданні залишається без задоволення.
На підставі викладеного та керуючись статтями 233-235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. У задоволенні клопотання Національного банку України про розгляд справи у закритому судовому засіданні відмовити.
2. Ухвала набирає законної сили 25.02.2019 року та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
3. Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://ki.arbitr.gov.ua.
Повний текст ухвали складено та підписано 04.03.2019 року.
Суддя М.Є. Літвінова