ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
19.02.2019Справа № 910/16865/18
За позовом Дочірнього підприємства "Агроцентр Україна"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліхтен Груп"
про стягнення 2 000 000,00 грн. за векселем
Суддя Борисенко І.І.
Секретар судового засідання Холодна Н.С.
Представники сторін:
Від позивача - Каранда О.О. - адвокат.
Від відповідача - не з'явився
Дочірнє підприємство "Агроцентр Україна" звернулося до господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліхтен Груп" 2 000 000,00 грн. за векселем Серії АА № 1628731.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.12.2018 ухвалено позовну заяву залишити без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
22.12.2018 Дочірнім підприємством "Агроцентр Україна" подано до суду Заяву про усунення недоліків позовної заяви у справі № 910/16865/18.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.12.2018 відкрито провадження у справі №910/16865/18, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 31.01.2019.
Ухвалою від 31.01.2019 підготовче засідання було відкладено до 19.02.2019.
Представник відповідача у підготовче засідання 19.02.2019 не з'явився, але у відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги позивача визнає та зазначає про те, що заборгованість виникла, у зв'язку з відсутністю коштів.
Крім того, 11.02.2019 через канцелярію суду відповідачем подана заява про визнання позову.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається без участі представника відповідача, за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до положень ч.ч.3, 4 ст.185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 191, 192 цього Кодексу.
Відповідно доч.1 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на буд-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Відповідно до ч.4 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Судом була перевірена наявність законних підстав для ухвалення рішення про задоволення позову у зв'язку з визнанням Відповідачем позову.
Оскільки відповідач визнав, пред'явлений позов і визнання позову не суперечить закону, тому суд за згодою сторін та враховуючи положення ч.ч.3,4 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу у даному підготовчому судовому засіданні та ухвалити рішення у справі.
Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.
14.05.2018 між Дочірнім підприємством "Агроцентр Україна" (далі - позивач, продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ліхтен Груп" (далі - відповідач, покупець) був укладений договір купівлі-продажу №19/05/18 (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1. договору продавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначеним договором, передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених даним договором, прийняти товар та сплатити за нього грошову суму (його вартість), визначену п.2.1. даного договору.
Згідно з п. 2.1. договору сторони даного договору домовилися, що вартість товару установлюється в розмірі 15 030 265,08 грн., у тому числі ПДВ (20%) 2 505 044,18 грн.
Відповідно до п. 2.2. договору покупець зобов'язується сплатити продавцю вартість товару, визначену пунктом 2.1. цього договору, в строк до 14 травня 2021 року, одним з наступних способів на розсуд сторін:
2.2.1. в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця за наступними реквізитами: рахунок №26005011910601 в ПАТ «АЛЬФА-БАНК» у м. Києві, МФО 300346, або за іншими платіжними реквізитами, що можуть бути письмово повідомлені продавцем покупцю;
2.2.2. у вексельній формі шляхом видачі та/або передачі покупцем на користь продавця простого векселя із номінальною сумою, що дорівнює ціні поставленого товару, вказаної в п. 2.1. цього договору , зі строком платежу не пізніше 14.05.2021 року (надалі - вексель); або
2.2.3. в будь-якій іншій формі, яка є прийнятною для обох сторін та не суперечить чинному законодавству України.
Згідно з п. 2.3. договору у випадку здійснення розрахунків у вексельній формі, покупець зобов'язується видати вексель та/або передати його продавцю після передачі товару покупцю протягом строку, передбаченого в а. 2.2. цього договору. Факт передачі покупцем векселя продавцю підтверджується актом приймання-передачі, підписаним сторонами.
Відповідно до п. 2.4. договору сторони підтверджують, що передача покупцем продавцю векселя, оформленого відповідно до положень п. 2 цього договору, є виконанням платіжних зобов'язань покупця за цим договором у повному обсязі.
22.05.2018 відповідачем видано на користь позивача простий вексель на пред'явлення Серія АА№1628731 на суму 15 030 265,08 грн.
В цей же день сторонами оформлено Акт приймання - передачі векселів.
Таким чином, 22.05.2018 у відповідача виникли грошові зобов'язання перед позивачем на суму 15 030 265,08 грн. за векселем Серія №1628731.
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України " Про обіг векселів в Україні ", у разі видачі векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.
Згідно п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про деякі питання розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів" № 5 від 08.06.2007 простий вексель строком платежу "за пред'явленням" підлягає оплаті в день його належного пред'явлення до платежу.
Вексель Серії АА№1628731 на суму 15 030 265,08 грн. був пред'явлений відповідачу до платежу від 26.11.2018, що підтверджується підписаним сторонами актом пред'явлення векселя Серія АА№1628731 до платежу від 26.11.2018.
Відповідач зобов'язаний був здійснити платіж у день його пред'явлення.
Натомість, відповідач не виконав своїх зобов'язань і суму в розмірі 15 030 265,08 грн. не сплатив.
У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань, позивач звернувся до суду про стягнення з відповідача частини заборгованості в розмірі 2 000 000,00 грн.
Суд вважає позовні вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав:
Як було встановлено господарським судом, 14.05.2018 між Дочірнім підприємством "Агроцентр Єврохім-Україна" (в подальшому змінено назву на Дочірне підприємство "Агроцентр Україна") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ліхтен Груп" був укладений договір купівлі-продажу №19/05/18, відповідно до умов якого ДП "Агроцентр Україна" продав Товариству з обмеженою відповідальністю "Ліхтен Груп" товар згідно Специфікації на товар (Додаток №1 до Договору).
В рахунок оплати за поставлений товар ТОВ "Ліхтен Груп" 22.05.2018 року передало ДП "Агроцентр Україна" простий вексель Серія АА№1628731 на суму 15 030 265,08 грн.
Відповідно до умов договору ДП "Агроцентр Україна" отримало право на стягнення з ТОВ "Ліхтен Груп" суми в розмірі 15 030 265,08 грн.
22 травня 2018 року ТОВ "Ліхтен Груп" на підставі акту приймання-передачі простого векселя передало ДП "Агроцентр Україна" простий вексель від 22 травня 2018 року Серія АА №1628731.
26.11.2018 року Позивач (Векселедержатель) пред'явив до платежу, а Відповідач (Платник) прийняв до платежу оригінал векселя Серія АА №1628731, про що свідчить підписаний акт пред'явлення векселя Серія АА №1628731 до платежу від 26.11.2018 року.
Однак, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ліхтен Груп" " не виконало свої зобов'язання, та на момент звернення з позовом до суду зазначену суму Позивачу не сплатило.
Відповідно до ст. 4 Закону України " Про обіг векселів в Україні " видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги. Умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов'язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.
Судом встановлено, що за проданий Дочірнім підприємством "Агроцентр Україна" товар у Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліхтен Груп" виник грошовий борг, який було оформлено за волевиявленням сторін 22 травня 2018 року простим векселем Серія АА №1628731.
За своєю правовою природою вексель є видом цінних паперів, що засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити у відповідний строк зазначену в цінному папері суму власнику векселя (держателю).
Вексель є абстрактним грошовим зобов'язанням незалежно від причин, які обумовили його видачу, вексельне зобов'язання є безспірним та безумовним, а зобов'язання осіб, які підписали вексель, випливають виключно із самого векселя і не потребують підтвердження будь-якими іншими документами, окрім самого векселя.
Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
В силу ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). ( ст. 530 Цивільного кодексу України).
Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
З огляду на зазначене, суд прийшов до висновку, що у позивача є всі правові підстави вимагати сплати суми коштів за спірним векселем.
Статтею 130 вказаного кодексу України передбачено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Враховуючи те, що відповідач визнав позов до початку розгляду справи по суті, суд на підставі ч. 1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України повертає позивачу 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а саме в розмірі 15 000,00 грн.
Керуючись ст. 130, ст. ст. 232, 233, ст.ст. 236 - 238, ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов Дочірнього підприємства "Агроцентр Україна" задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліхтен Груп" ( 002090, м. Київ, вул. Володимира Сосюри, буд. 5, офіс 408/2, ідентифікаційний код 41772399 ) на користь Дочірнього підприємства "Агроцентр Україна" (01133, м. Київ, вул. Щорса, буд. 44, код 33102216 ) 2 000 000 (два мільйона) грн. 00 коп. заборгованості та 15 000 (п'ятнадцять тисяч) грн.00 судового збору.
Повернути Дочірньому підприємству "Агроцентр Україна" (01133, м. Київ, вул. Щорса, буд. 44, код 33102216) з державного бюджету 15 000 (п'ятнадцять тисяч) грн. 00 коп. 50% судового збору сплаченого, згідно квитанції від 10.12.2018 р. № 37429111, оригінал якої знаходиться в матеріалах справи.
Накази видати відповідно до ст. 327 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення набирає законної сили в порядку встановленому в ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 01.03.2019
Суддя І.І. Борисенко