вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
21.02.2019м. ДніпроСправа № 908/1956/18
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Рудь І.А., за участю секретаря судового засідання Кандиби Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Приватного підприємства "Агрофірма "Зелений гай", с. Червоне Гуляйпільського району Запорізької області
до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження", смт. Покровське Покровського району Дніпропетровської області
відповідача-2: Приватного підприємства "Юридичний центр "Феміда", м. Запоріжжя
про солідарне стягнення заборгованості за договором оренди сільськогосподарської техніки з екіпажем від 13.06.2018 № К/1306/1 та договором поруки від 16.08.2018
Представники:
від позивача: Саланська І.Л., дов. б/н від 10.01.2019, адвокат;
від відповідача - 1: не з'явився;
від відповідача - 2: ОСОБА_1., рішеня №10082003-1 від 10.08.2003, директор.
Приватне підприємство "Агрофірма "Зелений гай" звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою від 25.09.2018, в якій просило суд:
- стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження" та Приватного підприємства "Юридичний центр" Феміда" 1 000 грн. 00 коп. основного боргу, відповідно до умов договору оренди сільськогосподарської техніки з екіпажем від 13.06.2018 № К/1306/1 та договору поруки від 16.08.2018;
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження" заборгованість в сумі 410 899 грн. 86 коп., з яких: 410 704 грн. 10 коп. - основний борг, 15 грн. 61 коп. - 3% річних, 180 грн. 15 коп. - пеня, відповідно до умов договору оренди сільськогосподарської техніки з екіпажем від 13.06.2018 № К/1306/1, а також покласти на відповідача-1 витрати позивача зі сплати судового збору в сумі 6 163 грн. 50 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 15 000 грн. 00 коп.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області 08.10.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні на 07.11.2018.
У засіданні 07.11.2018 позивач подав до суду заяву про зміну предмету позову та закриття провадження у частині позовних вимог від 07.11.2018, в якій просив суд за позовними вимогами про солідарне стягнення з відповідачів 1000 грн. 00 коп. основного боргу та стягнення з відповідача-1 основного боргу в сумі 410 704 грн. 10 коп. провадження у справі закрити; стягнути з відповідача-1 32 997 грн. 78 коп. пені, 2 776 грн. 29 коп. 3% річних та 7 803 грн. 37 коп. інфляційних втрат.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області 07.11.2018 матеріали справи № 908/1956/18 передано до Господарського суду Дніпропетровської області за правилами виключної підсудності відповідно до ч. 11 ст. 30 Господарського процесуального кодексу України. В ухвалі судом, зокрема, зазначено, що у зв'язку із направленням матеріалів справи за підсудністю заява позивача про зміну предмету позову та закриття провадження у справі в частині позовних вимог судом не розглядалась.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.12.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні на 26.12.2018.
Ухвалою господарського суду від 26.12.2018 підготовче засідання відкладене на 29.01.2019, у зв'язку із неявкою представників сторін та необхідністю надання витребуваних судом документів.
28.12.2018 до суду надійшов відзив відповідача-1 на позовну заяву з урахуванням заяви про зміну предмету позову та закриття провадження у частині позовних вимог від 07.11.2018, в якому виклав контррозрахунок пені та зазначив, що вимоги позивача про стягнення відсотків, пені та інфляційних, що викладені у розрахунках, не відповідають дійсності. Просив у задоволенні позову відмовити.
18.01.2019 до суду надійшла заява позивача про зміну предмету позову та закриття провадження у частині позовних вимог від 11.01.2019, відповідно до якої позивач просить суд:
- за позовними вимогами про солідарне стягнення з відповідачів 1000 грн. 00 коп. основного боргу та стягнення з відповідача-1 основного боргу в сумі 410 704 грн. 10 коп. провадження у справі закрити, у зв'язку із відсутністю предмету спору;
- стягнути з ТОВ «Відродження» на користь позивача 3 377 грн. 83 коп. пені, 2 776 грн. 29 коп. 3% річних та 7 803 грн. 37 коп. інфляційних втрат;
- стягнути з ТОВ «Відродження» на користь позивача витрати на правову допомогу в сумі 15 000 грн. 00 коп. та судовий збір.
За приписами ч. 3 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.
Суд, дослідивши надану позивачем заяву, не приймає до розгляду в межах даної справи позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача-1 інфляційних втрат в розмірі 7 803 грн. 37 коп., оскільки заявляючи вказані вимоги, позивач вийшов за межі прав, наданих ст. 46 ГПК України, змінивши як підставу, так і предмет позову.
Отже, судом розглядаються позовні вимоги позивача про стягнення з ТОВ «Відродження» на користь позивача 3 377 грн. 83 коп. пені, 2 776 грн. 29 коп. 3% річних.
Ухвалою господарського суду від 29.01.2019 за письмовою згодою позивача та відповідача-2 закрито підготовче провадження; справу призначено до судового розгляду по суті в засіданні на 21.02.2019.
У призначені засідання відповідач-1 явку повноважного представника не забезпечив. Про причини неявки суд не повідомив.
Господарський суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача-1, оскільки про час та місце судового розгляду справи він повідомлений належним чином, про що свідчать поштові повідомлення, долучені до матеріалів справи.
У судовому засіданні 21.02.2019 представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві з урахуванням заяви про зміну предмету позову та закриття провадження у частині позовних вимог від 11.01.2019, просив позов задовольнити; представник відповідача-2 проти закриття провадження в частині позовних вимог щодо солідарного стягнення з відповідачів основного боргу у розмірі 1000 грн. 00 коп. не заперечував.
Відповідно до ч. 9 ст. 81, ч. 9 ст. 165 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
В порядку ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідча-2, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -
13.06.2018 між Приватним підприємством "Агрофірма "Зелений гай" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Відродження" (орендар) укладено договір оренди сільськогосподарської техніки № К/1306/1 (надалі - договір), відповідно до умов якого орендодавець зобов'язується передати орендарю в тимчасове платне користування сільськогосподарську техніку разом з екіпажем (два спеціаліста орендодавця, які забезпечують безперебійну роботу техніки, керування нею та виконання технічних завдань орендаря), а орендар зобов'язується прийняти в тимчасове платне користування техніку з екіпажем і зобов'язується сплачувати орендодавцю оренду плату (п. 1.1 договору).
Згідно п. 2.2 договору техніка передається в оренду для орендарю з метою проведення збирання врожаю озимих культур, розмір яких орієнтовно складає 300 га для однієї одиниці техніки.
За умовами п. 3.1 договору передача техніки в оренду здійснюється за актом приймання-передачі, який є невід'ємною частиною договору.
Відповідно до п. 4.1. договору передача сільськогосподарської техніки з оренду, а також повернення її з оренди, здійснюється на підставі Актів приймання-передачі.
Строк оренди техніки з екіпажем орієнтовно складає з 30 червня 2018 року по 20 липня 2018 року. Фактичні строки оренди техніки з екіпажем ви відповідно до Актів приймання-передачі техніки, без внесення змін до умов договору. Техніка вважається переданою в оренду з дати підписання сторонами відповідного Акту приймання - передачі (п. 4.2 договору).
У п. 5.1 договору сторони погодили, що орендна плата за договором становить вартість наданих послуг з оренди, сплачених орендарем орендодавцеві протягом дії договору на підставі Актів приймання-передачі наданих послуг.
Згідно пп. 5.1.1. договору попередній розрахунок орендної плати складає 900 (дев'ятсот) грн. 00 коп., в тому числі ПДВ один гектар обробленої площі озимої пшениці однією одиницею техніки та 1 000 (одна тисяча) грн. 02 коп., в тому числі ПДВ 166, 67 грн. за один гектар обробленої площі озимого ріпаку однією одиницею техніки.
Пунктом 5.2 договору встановлено, що сума договору визначається виходячи з фактично наданих послуг оренди, що підтверджується Актами приймання - передачі наданих послуг, які підписуються сторонами протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту отримання його від орендодавця або в цей же строк направити орендодавцеві обґрунтовану м відмову від підписання Акту.
Виплата орендної плати проводиться протягом 20 (двадцяти) банківських днів після підписання сторонами акту приймання-передачі наданих послуг. Орендар має право здійснити попередню оплату, яка здійснюється на підставі виставленого орендодавцем рахунку (п. 5.3 договору).
За умовами п. 6.3 договору орендар за цим договором зобов'язується: прийняти техніку в оренду від орендодавця та повернути техніку орендодавцю після закінчення строку оренди в стані придатному для використання з врахуванням нормального зносу на підставі Акту приймання - передачі (пп. 6.3.1); своєчасно сплачувати орендні платежі відповідно до умов договору (пп. 6.3.2); забезпечити цільове використання техніки (пп. 6.3.3) тощо.
Згідно п. 9.1 договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими особами сторін та укладається на строк до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.
На виконання умов договору позивачем у липні 2018 надані відповідачу-1 послуги оренди, що підтверджується підписаними сторонами та скріпленими їх печатками наступними Актами здачі-приймання робіт:
- Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 1 від 09.07.2018, за яким надані послуги з оренди сільськогосподарської техніки JOHN DEER W 650 з екіпажем на суму 249 057 грн. 00 коп. з ПДВ;
- Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 2 від 16.07.2018, за яким надані послуги з оренди сільськогосподарської техніки JOHN DEER W 650 з екіпажем на суму 161 647 грн. 10 коп. з ПДВ.
Як зазначає позивач, відповідач-1 в порушення взятих на себе зобов'язань оренду плату не сплатив, у зв'язку із чим у нього виникла заборгованість перед позивачем у сумі 410 704 грн. 10 коп.
З метою досудового врегулювання спору позивач звернувся до відповідача-1 із претензією від 13.08.2018 № 89, в якій вимагав сплати заборгованість в сумі 410 704 грн. 10 коп. (а.с. 18).
Позивач стверджує, що вказана претензія отримана відповідачем-1 16.08.2018, на підтвердження чого надав поштове повідомлення № 5360001136130 (а.с. 19), проте залишена відповідачем-1 без відповіді та задоволення.
16.08.2018 між Приватним підприємством "Агрофірма "Зелений гай" (кредитор) та Приватним підприємством «Юридичний центр «Феміда» (поручитель) укладено договір поруки (надалі - договір поруки), відповідно до п. 1 якого поручитель поручається перед кредитором відповідати по зобов'язанням Товариства з обмеженою відповідальністю «Відродження» (боржник), які виникають з умов договору № К/1306/1 оренди сільськогосподарської техніки з екіпажем від 13.06.2018, укладеного між кредитором та боржником (далі - Договір оренди), які існують на даний час та такі, що можуть виникнути у майбутньому.
Згідно п. 1.2. договору поруки порядок виконання боржником зобов'язань визначається умовами Договору №К/1306/1 оренди сільськогосподарської техніки з екіпажем від 13.06.2018.
Відповідно до п. 2.1. договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язань боржником за Договором оренди лише в частині, що обмежена сумою у 1 000 грн. 00 коп.
Боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, що означає нічим не обумовлене та абсолютне право кредитора вимагати виконання зобов'язань, але у будь-якому випадку розмір відповідальності поручителя не повинен перевищувати грошову суму, вказану у п. 2.1 цього договору (п. 2.2 договору поруки).
Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 18.08.2018. Відповідно до ст.. 559 Цивільного кодексу України порука припиняється після 16 серпня 2019 року (п. 4.1 договору поруки).
Оскільки відповідачем-1 своєчасно не оплачено надані позивачем послуги оренди техніки, позивач звернувся до господарського суду за захистом своїх порушених прав шляхом солідарного стягнення з відповідачів основного боргу в сумі 1000 грн. 00 коп.
За умовами п. 8.3 договору оренди сільськогосподарської техніки у разі прострочення здійснення остаточного розрахунку з орендодавцем щодо сплати орендної плати за оренду техніки з екіпажем, встановленого у п. 5.4. цього Договору, орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі 0, 01% від суми заборгованості за кожний день прострочення.
За розрахунком позивача до стягнення з відповідача-1 підлягає пеня у загальній сумі 3 377 грн. 83 коп. за загальний період з 07.08.2018 по 30.10.2018 за кожним актом окремо.
Із посиланням на положення ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував додатково до суми основного боргу та вимагає стягнути з відповідача-1 3% річних в сумі 2 776 грн. 29 коп. за загальний період з 07.08.2018 по 30.10.2018 за кожним актом окремо.
Під час розгляду справи позивачем та відповідачем-1 долучено до матеріалів справи платіжні доручення від 31.10.2018 № 1667 та № 1668 на підтвердження оплати відповідачем-1 основного боргу в сумі 410 704 грн. 10 коп. після звернення позивача із даним позовом до суду.
Доказів оплати решти заборгованості відповідача-1 сторонами до матеріалів справи не надано.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників позивача та відповідач-2, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно з положеннями ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права (ч.1 ст.761 Цивільного кодексу України).
За приписами ч. 2 ст. 762 Цивільного кодексу України та ч. 3 ст. 285 Господарського кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до вимог передбачених ст. 632 Цивільного кодексу України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.
Частиною 5 ст. 762 Цивільного кодексу України встановлено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором,
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
З урахуванням умов п. 5.3 договору строк виконання відповідачем-1 зобов'язань зі сплати орендної плати є таким, що настав:
- за Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 1 від 09.07.2018 - 06.08.2018;
- за Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 2 від 16.07.2018 - 13.08.2018.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідач-1 свої зобов'язання за спірним договором належним чином не виконав, орендну плату своєчасно не сплатив, у зв'язку з чим за відповідачем утворилася заборгованість в сумі 410 704 грн. 10 коп.
Водночас, позивачем та відповідачем-1 до матеріалів справи надані докази на підтвердження сплати відповідачем-1 основної заборгованості перед позивачем в сумі 410 704 грн. 10 коп. після звернення позивача із даним позовом до суду (платіжні доручення від 31.10.2018 № № 1667, 1668), тому грошові зобов'язання відповідача-1 у вказаній сумі в силу положень ст. 202 Господарського кодексу України, на час розгляду справи судом є припиненими Таким чином, між сторонами відсутній предмет спору щодо стягнення цих грошових коштів і провадження у справі в цій частині підлягає закриттю, згідно приписів п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.
Крім того, господарським судом враховано, що відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі договору поруки, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.
В силу вимог ч. 1 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Згідно з частинами 1, 2 статті 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Разом з тим, з урахуванням погашення відповідачем-1 заборгованості з орендної плати перед позивачем, позивач заявив про відсутність спору між кредитором та поручителем на підставі договору поруки від 16.08.2018, у зв'язку із чим провадження у справі в частині солідарного стягнення з відповідачів основної заборгованості в сумі 1000 грн. 00 коп. підлягає закриттю, згідно приписів п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
За приписами ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіркою виконаного позивачем розрахунку 3% річних судом порушень чинного законодавства та умов договору не встановлено.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
У відповідності до норм ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (надалі - Закон) встановлено, що його норми регулюють договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.
Відповідно до ст. 1 Закону платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону).
Про наведене зазначає й Вищий господарський суд України в п. 2.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.13р. № 14, а саме: за приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.
При перевірці виконаного позивачем розрахунку пені судом встановлено, що визначений сторонами в п. 8.3 договору розмір пені не перевищує розмір подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період нарахування пені, а тому застосування визначеного умовами договору розміру пені суд вважає правомірним.
Перевіркою виконаного позивачем розрахунку пені судом порушень чинного законодавства та умов договору не встановлено.
Згідно із ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).
За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із положеннями ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За встановлених обставин, відповідач-1 неналежним чином виконав свої договірні зобов'язання, чим порушив умови укладеного із позивачем договору оренди та вищевказані приписи чинного законодавства, тому позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача-1 3 377 грн. 46 коп. пені, 2 776 грн. 29 коп. 3% річних - є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
В частині солідарного стягнення з відповідачів основного боргу в сумі 1000 грн. 00 коп. та в частині стягнення з відповідача-1 основного боргу в розмірі 409 704 грн. 10 коп. - провадження у справі закрити, у зв'язку із відсутністю предмету спору.
За приписами ч. 3 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.
У заяві про зміну предмету позову та закриття провадження у частині позовних вимог від 11.01.2019 позивач просив суд витрати за сплати судового збору покласти на відповідача-1.
За вказаних обставин, з урахуванням норам ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у справі покладаються на відповідача-1.
Водночас, оскільки судом не прийнято до розгляду в межах даної справи позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача-1 інфляційних втрат в розмірі 7 803 грн. 37 коп., за приписами п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України „Про судовий збір", сплачена ним сума судового збору у розмірі 774 грн. 33 коп. підлягає поверненню позивачу за ухвалою суду, у разі подання відповідного клопотання.
Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 165, 231, 233, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов задовольнити частково.
Провадження у справі в частині солідарного стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження" та Приватного підприємства "Юридичний центр "Феміда" основного боргу в сумі 1000 грн. 00 коп. закрити.
Провадження у справі в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження" основного боргу в сумі 409 704 грн. 10 коп. закрити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження" (53600, Дніпропетровська область, Покровський район, смт. Покровське, вул. 40 років Жовтня, 17-А, код ЄДРПОУ 30699186) на користь Приватного підприємства "Агрофірма "Зелений гай", (70243, Запорізька область, Гуляйпільський район, с. Червоне, вул. Першотравненва, буд. 4, код ЄДРПОУ 35235973) 3 377 грн. 46 коп. (три тисячі триста сімдесят сім грн. 46 коп.) пені, 2 776 грн. 29 коп. (дві тисячі сімсот сімдесят шість грн. 29 коп.) 3% річних, 6 252 грн. 87 коп. (шість тисяч двісті п'ятдесят дві грн. 87 коп.) витрат по сплаті судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області.
Суддя І.А. Рудь
Повне рішення складено 04.03.2019