28 лютого 2019 р.Справа № 440/3500/18
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Бегунца А.О.,
Суддів: Лях О.П. , Яковенка М.М. ,
за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрострой" на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 08.11.2018 року, головуючий суддя І інстанції: Є.Б. Супрун, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 08.11.18 року по справі № 440/3500/18
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрострой"
до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України третя особа Акціонерне товариство "Нібулон СА"
про визнання дій протиправними,
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрострой" (далі - ТОВ "Агрострой"), звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - відповідач, Департамент), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Акціонерне товариство "Нібулон СА", в якому просив визнати протиправними дії службової особи відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України старшого державного виконавця Сіренка Сергія Володимировича щодо складання і направлення на адресу позивача вимоги про надання інформації, викладеної у запиті державного виконавця від 03.09.2018 №55583162/20.1-4/23.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що державний виконавець, вчиняючи виконавчі дії щодо витребування у позивача, який не є стороною виконавчого провадження, відомостей щодо майна, рахунків, доходів та коштів боржника ПрАТ "Компанія "Райз", діяв протиправно, оскільки Законом України "Про виконавче провадження" не передбачено обов'язку особи, яка не є стороною виконавчого провадження та не є особою, яка залучалася до проведення виконавчих дій, надавати таку інформацію.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 08.11.2018 вказаний позов залишено без задоволення.
Позивач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неврахування судом першої інстанції всіх фактичних обставин, які мають значення для справи, порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 08.11.2018, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ТОВ "Агрострой".
В обґрунтування вимог апеляційної скарги стверджує, що державний виконавець у спірних відносинах щодо направлення запиту вийшов за межі своїх повноважень, оскільки вчинив виконавчі дії стосовно позивача, який не є учасником виконавчого провадження, при цьому порушивши територіальну компетенцію органів Державної виконавчої служби щодо проведення виконавчих дій. Вказав, що ч.5 ст.18, ст.54 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено право відповідача отримувати необхідну йому інформацію щодо майна, рахунків, доходи та коштів боржника у державних органів, які забезпечують ведення державних реєстрів та баз даних, в даному випадку - органів доходів і зборів. Разом з тим, цим Законом не встановлено обов'язку позивача, який не є ані стороною, ані іншим учасником виконавчого провадження, надавати таку інформацію, тому вважає протиправними дії державного виконавця щодо запитування у позивача інформації та документів про належне ПрАТ "Компанія "Райз" майно, що перебуває у позивача, та майно чи кошти, які він повинен передати ПрАТ "Компанія "Райз", довідки про стан заборгованості ТОВ "Агрострой" перед ПрАТ "Компанія "Райз", письмових пояснень щодо підстав і строків її виконання та належним чином засвідчених копій підтверджуючих документів.
Сторони та представник третьої особи в судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
У відповідності до ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Згідно з ч. 4 ст.229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень Департаменту перебуває виконавче провадження №55583162 з примусового виконання виконавчого листа Святошинського районного суду міста Києва №759/16206/14-ц від 28.12.2017 про стягнення з ПрАТ "Компанія "Райз" (боржника) на користь АТ "Нібулон СА" (стягувач) заборгованості, яке розпочате постановою державного виконавця від 22.01.2018.
03.09.2018 старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту Сіренко С.В. на адресу позивача був направлений запит № 55583162/20.1-4/23, яким вимагалось протягом трьох днів з моменту отримання запиту подати до відділу примусового виконання рішень Департаменту: відомості про належне ПрАТ "Компанія "Райз" майно, що перебуває у позивача, та майно чи кошти, які він повинен передати ПрАТ "Компанія "Райз", довідку про стан заборгованості ТОВ "Агрострой" перед ПрАТ "Компанія "Райз", письмові пояснення щодо підстав і строків її виконання та належним чином засвідчені копії підтверджуючих документів.
Позивач, вважаючи такі дії державного виконавця протиправними, звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що вказаний вище запит на адресу позивача державним виконавцем направлено правомірно та в межах наданих йому повноважень, при цьому не порушено прав позивача.
Колегія суддів здійснюючи апеляційний перегляд справи вважає, що під час вирішення спору суд першої інстанції припустився порушень норм матеріального та процесуального права, що є обов'язковими підставами для скасування рішення суду із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги, що узгоджується з ч.1 ст.319 КАС України з наступних підстав.
Частиною 1 статті 287 КАС України, передбачена можливість для учасників виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Положеннями стаття 447 Цивільно-процесуального кодексу України встановлено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Як положення ст.287 КАС України, так і положення ст.447-453 ЦПК України передбачають процедурні питання пов'язані із зверненням та розглядом відповідних вимог (скарг) наведених у цих нормах осіб.
Частиною 2 статті 74 зазначеного Закону передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
З урахуванням вищенаведеного можна зробити висновок, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.
Аналогічний висновок висловлювався Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 6 червня 2018 року (справа № 127/9870/16-ц), постанові від 30 січня 2019 року (справа №161/8267/17).
В той же час, частиною 1 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
З огляду на системний аналіз наведених положень як норм матеріального права, так і процесуального, спірні питання які виникають з певними учасниками виконавчого провадження, в тому числі і з іншими особами, які не є стороною виконавчого провадження, відносно рішень, дій або бездіяльності держвиконавця які ним приймаються чи вчиняються на виконання виконавчого документа виданого за судовим рішенням, може бути оскаржено такими особами лише до того суду, який видав такий виконавчий документ. Така юрисдикційна визначеність суду стосовно розгляду спору пов'язаного з таким виконавчим провадженням, є безумовною та виключною підсудністю не залежно від фактичного статусу особи в межах виконавчого провадження.
Тобто, визначальною ознакою, як встановлено частиною 1 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» є не статус особи, а той суд, в порядку якому здійснювався розгляд справи та який видав відповідний виконавчий документ, таким чином саме цим законом встановлено відповідний порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності держвиконавців. Саме Законом України «Про виконавче провадження» встановлений порядок судового оскарження дій державного виконавця, а саме до суду, який видав виконавчий документ.
Як встановлено за матеріалами справи, предметом судового оскарження, є дії старшого державного виконавця Сіренко С.В. щодо вимоги надання інформації від ТОВ «Агрострой» вчинених в межах виконавчого провадження відкритого на виконання виданого 28.12.2017 року виконавчого листа Святошинським районним судом м. Києва.
Виконавчий документ від 28.12.2017 року, виданий Святошинським районним судом м. Києва саме відповідно до ухваленого Апеляційним судом м.Києва від 06 грудня 2017 року судового рішення за правилами цивільно-процесуального законодавства, а тому відповідні особи, з огляду на ч.1 ст.74 Закону повинні звернутися до суду, який видав виконавчий документ за судовим рішенням ухваленого відповідно до Цивільно-процесуального кодексу України, якщо вважають, що відповідні дії держвиконавця під час виконання такого судового рішення, порушує їхні права чи свободи.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що даний позов не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства та юрисдикція адміністративного суду не поширюється на цю справу, а підлягає розгляду судом, який видав виконавчий лист за правилами цивільного судочинства.
Такий законодавчий підхід спрямований на створення належного юридичного захисту відповідних осіб, які є не лише учасниками виконавчого провадження, а також є іншими особами, стосовно яких стосується чи зачіпає інтереси такі дії, рішення держвиконавця під час здійснення провадження з примусового виконання виконавчого документу, контроль за виконанням якого покладений саме на той суд, який видав виконавчий документ, що й становить саму суть такого судового контролю. З метою усунення різноманітного тлумачення тих чи інших спірних питань та процесів, що можуть виникати під час виконання держвиконавцем виконавчого документа виданого відповідною судовою інстанцією, саме положеннями ч.1 т.74 Закону й спрямовано на можливе усунення такого та забезпечення єдиного судового контролю лише тією судовою інстанцією та за тими правилами процесу, за якими такий виконавчий документ був виданий незалежно від особи, яка звертається з позовом до суду.
Відповідно до частини 1 статі 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених статтею 19 КАС України, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.238 КАС України, суд закриває провадження у справі: якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Не врахування судом першої інстанції зазначених положень, призвело до порушення судом норм матеріального та процесуального права, що в свою чергу призвело до неправильного вирішення справи.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції із прийняттям нового рішення про закриття провадження у справі з наведених вище підстав.
Керуючись ст. ст. 238, 243, 250, 310, 319, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрострой" задовольнити частково.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 08.11.2018 року по справі № 440/3500/18 скасувати, а провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрострой" - закрити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя (підпис)А.О. Бегунц
Судді(підпис) (підпис) О.П. Лях М.М. Яковенко
Повний текст постанови складено 04.03.2019 року