Справа № 464/710/18
пр.№ 1-кп/464/16/19
27 лютого 2019 року
Сихівський районний суд м.Львова
в складі: головуючої-судді ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2
з участю прокурора ОСОБА_3
захисників ОСОБА_4 , ОСОБА_5
обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307 КК України, -
органом досудового розслідування ОСОБА_6 та ОСОБА_7 обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст. 307 КК України.
В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченим, який спливає 14.03.2019 року, оскільки провадження до вказаного часу не буде завершено, що зумовлено оголошенням перерви в судовому засіданні, а ризики передбачені ст.177 КПК України не зменшились та продовжують існувати.
Заслухавши думку обвинувачених, захисників, які заперечили проти продовження строку тримання під вартою та просять обрати більш м'який запобіжний захід, суд приходить до висновку, що строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слід продовжити з наступних підстав.
Згідно ч.3 ст.331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Ухвалою Сихівського районного суду м.Львова від 14.01.2019 року ОСОБА_6 та ОСОБА_7 продовжено строк тримання під вартою до 14.03.2019 року, однак, до вказаного часу кримінальне провадження не буде завершено, що зумовлено оголошенням перерви в судовому засіданні для виклику свідків.
Відповідно до положення ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, законне, тобто передбачене внутрішнім законодавством тримання особи під вартою з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, не є порушенням права особи на свободу та особисту недоторканість. Крім цього, відповідно до зазначеної норми Конвенції, звільнення особи повинно обумовлюватися гарантіями явки в судове засідання.
Враховуючи те, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307 КК України, які є тяжкими кримінальними правопорушеннями, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від шести до десяти років, а також особу обвинуваченого, який раніше судимий, обвинувачується у вчиненні злочину під час відбуття іспитового строку за попереднім вироком, що свідчить про його схильність до протиправної поведінки, не працює, не одружений, неповнолітніх та непрацездатних осіб на утриманні не має, що свідчить про відсутність стійких соціальних зв'язків, суд приходить до висновку про наявність ризиків того, що останній може переховуватися від суду, перешкоджати об'єктивному з'ясуванню обставин справи.
Таким чином, ризики, що існували на час обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не зменшилися, що виправдовує тримання ОСОБА_6 під вартою. Застосування до обвинуваченого іншого запобіжного заходу, за даних обставин суд вважає недоцільним, оскільки більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти зазначеним ризикам, а окрім того, враховує і те, що обвинуваченому визначено і альтернативний запобіжний захід - заставу. Тому строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому слід продовжити на 60 днів, із попередньо визначеним розміром застави.
Враховуючи те, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307 КК України, які є тяжкими кримінальними правопорушеннями, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від шести до десяти років, а також особу обвинуваченої, яка раніше не судима, однак, не працює, не одружена, неповнолітніх та непрацездатних осіб на утриманні не має, що незважаючи на наявність постійного місця проживання, свідчить про відсутність стійких соціальних зв'язків суд приходить до висновку про наявність ризиків того, що остання може переховуватися від суду, перешкоджати об'єктивному з'ясуванню обставин справи.
Таким чином, ризики, що існували на час обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не зменшилися, що виправдовує тримання ОСОБА_6 під вартою. Застосування до обвинуваченої іншого запобіжного заходу, за даних обставин суд вважає недоцільним, оскільки більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти зазначеним ризикам, а окрім того, враховує і те, що обвинуваченій визначено і альтернативний запобіжний захід - заставу. Тому строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слід продовжити на 60 днів.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 331 КПК України, суд , -
строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,уродженцю м. Червоноград, Львівської області - продовжити на 60 днів, а саме, до 27.04.2019 року, із попередньо визначеним розміром застави - 60 прожиткових мінімумів, що становить 105 720 грн.
Строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженці м.Кричів Республіки Білорусь- продовжити на 60 днів, а саме, до 27.04.2019 року, із попередньо визначеним розміром застави- 60 прожиткових мінімумів, що становить 105 720 грн.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуюча: