28 лютого 2019 року м. Дніпросправа № 160/7921/18
(суддя Боженко Н.В. м. Дніпро)
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач),
суддів: Панченко О.М., Суховарова А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2018 року у справі №160/7921/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 23 жовтня 2018 року звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, згідно з яким, просить:
- визнати протиправною відмову відповідача викладену в листі-відповіді від 06 вересня 2018 року № С-6034/0-4424/0/20-18, у наданні позивачу на підставі клопотання від 06.08.2018 року (реєстраційний № 6034/0/21-18), дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 гектара для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту, що знаходиться на території Дмитрівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області;
- зобов'язати відповідача повторно розглянути клопотання від 06.08.2018 року (реєстраційний № 6034/0/21-18) про надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 гектара для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту, що знаходиться на території Дмитрівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, з прийняттям обґрунтованого та законного рішення.
Позов обґрунтовано тим, що позивач з метою реалізації права наданого учасникам АТО на отримання земельної ділянки площею 2 га для ведення особистого селянського господарства звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 га у власність для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Дмитрівської сільської ради Петропавлівського району, проте отримав відмову у наданні такого дозволу, яка вмотивована тим, що на вказану земельну ділянку вже видано наказ "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки" іншій особі, відповідно до поданого клопотання та графічних матеріалів.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2018 року позов задоволено повністю.
Рішення суду мотивовано тим, що мотиви Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області щодо відмови в наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, судом не можуть бути визнані правомірними, оскільки не відповідають приписам статті 118 Земельного кодексу України.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач оскаржив його до апеляційного суду з підстав неповного з'ясування судом першої інстанції усіх обставин справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.
Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що на визначену позивачем земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1 вже надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою іншій особі - ОСОБА_2
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що позивач є учасником бойових дій та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни.
06 серпня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області із заявою, в якій просив надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Дмитрівської сільської ради Петропавлівського району, за межами населеного пункту (а.с.6).
До заяви позивачем додано: викопіювання з планово-картографічних матеріалів Дмитрівської сільської ради, на якому зображено бажане місце розташування земельної ділянки, орієнтований розмір земельної ділянки; копія паспорта, та копію реєстраційного номера облікової картки платників податків (ідентифікаційного номера); згода на збір та обробку персональних даних; довідка 6 - зем.; довідка (посвідчення) учасника бойових дій.
Листом від 06.09.2018 року № С-6034/0-4424/0/20-18 Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га на території Дмитрівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, у зв'язку з тим, що згідно з наданою Довідкою з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями від 21.06.2018 року № 550/171-18 та наявної у Головному управлінні інформації, на запитувану земельну ділянку Головним управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області вже видано наказ "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки" іншій особі, відповідно до поданого клопотання та графічних матеріалів (а.с.7).
Правомірність відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою з підстав викладених у листі відповідача від 06.09.2018 року № С-6034/0-4424/0/20-18 є предметом спору переданого на вирішення суду.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскарженої постанови, виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень пункту 14 частини першої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" учасникам бойових дій надаються такі пільги: першочергове забезпечення жилою площею осіб, які потребують поліпшення житлових умов, та першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва, першочерговий ремонт жилих будинків і квартир цих осіб та забезпечення їх паливом.
Згідно з частиною першою статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Пунктом "б" частини першої статті 121 Земельного кодексу України визначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.
Відповідно до ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Згідно з ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.
Крім того, суд акцентує увагу на тому, що відповідно до статті 118 Земельного кодексу України порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянами передбачає реалізацію таких послідовних етапів:
- звернення громадян з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;
- надання дозволу відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування;
- розробка суб'єктами господарювання за замовленням громадян проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;
- погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку, передбаченому статтею 186-1 Земельного кодексу України;
- затвердження відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Отже, передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до статті 118 Земельного кодексу України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок. При цьому, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у користування.
Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 13 грудня 2016 року в справі № 815/5987/14 та від 27 лютого 2018 року в справі № 545/808/17.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження обґрунтованості відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою, відповідачем долучено до матеріалів справи наказ "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки" № 4-336115-14-СГ від 08.08.2014 року, яким надано дозвіл ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населеного пункту на території Дмитрівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, орієнтований розмір якої становить 7,0000 га, із цільовим призначенням (01.02) - для ведення фермерського господарства (а.с.23).
Проте, зазначений наказ не свідчить про надання у власність чи в користування заявленої позивачем земельної ділянки іншій особі, зокрема і ОСОБА_2
На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області - залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2018 року у справі №160/7921/18 - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених частиною 5 статті 291, пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складено 28 лютого 2019 року.
Головуючий - суддя В.Є. Чередниченко
суддя О.М. Панченко
суддя А.В. Суховаров