ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
28 лютого 2019 року № 826/4640/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі
головуючої судді Добрівської Н.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доВищого адміністративного суду України,
Голови ліквідаційної комісії Вищого адміністративного суду України Шевченка Олександра Михайловича,
Державної судової адміністрації України
провизнання протиправним дій, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1) звернулась до суду з позовом до Вищого адміністративного суду України (надалі також - відповідач-1), Голови ліквідаційної комісії Вищого адміністративного суду України Шевченка Олександра Михайловича (далі також - відповідач-2, Голова ліквідаційної комісії ВАСУ Шевченко О.М.), Державної судової адміністрації України (далі по тексту - відповідач-3, ДСА України), з вимогами:
- визнати протиправними дії Голови ліквідаційної комісії ВАСУ Шевченка О.М. щодо відмови у здійсненні виплати вихідної допомоги у розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою;
- зобов'язати Голову ліквідаційної комісії ВАСУ Шевченка О.М. вжити заходів для організації нарахування та виплати ОСОБА_1 вихідної допомоги у розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою;
- стягнути з ДСА України на користь ОСОБА_1 суму вихідної допомоги в розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою у відповідності до ст.143 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», що становить 100 800,00 гривень;
- стягнути солідарно з Голови ліквідаційної комісії ВАСУ Шевченка О.М., Вищого адміністративного суду України та ДСА України на користь ОСОБА_1 компенсацію моральної шкоди в розмірі 10 000 000,00 гривень за протиправну поведінку щодо не здійснення виплати вихідної допомоги.
Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначає, що Головою ліквідаційної комісії ВАСУ Шевченком О.М. протиправно та необґрунтовано відмовлено їй, як судді, яка вийшла у відставку, у нарахуванні та виплаті вихідної допомоги в розмірі 3-х місячних суддівських винагород за останньою посадою, чим порушено її законні права.
29.03.2018 ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду в підготовчому засіданні.
04.06.2018 Головою ліквідаційної комісії ВАСУ подано відзив на позовну заяву, в якому останній наголошує на правомірності його дій. Відзив мотивований тим, що Закон України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015 за №192-VIII, яким викладено в новій редакції Закон України від 07.07.2010 за №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів», не передбачає виплату вихідної допомоги судді при виході у відставку. У задоволенні позову просив відмовити.
13.06.2018 представником ДСА України поданий відзив по справі, в якому вказується на те, що відповідач-3 є державним органом, який фінансується з державного бюджету і у своїй діяльності керується діючим законодавством, яке не може порушувати. При цьому, діючим законодавством не передбачена виплата вихідної допомоги, що вказує на необґрунтованість позовних вимог, у зв'язку з чим останні не підлягають задоволенню.
18.06.2018 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якому представник наголошував на неправомірності відмови відповідачів у виплаті вихідної допомоги.
У підготовчому засіданні 12.07.2018 судом постановлено ухвалу про закінчення підготовчого провадження і призначено справу до розгляду у судовому засіданні.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав і просив їх задовольнити у повному обсязі.
Представник ДСА України проти позову заперечив і просив відмовити у його задоволенні.
Відповідачем-1 за підписом Голови ліквідаційної комісії ВАСУ Шевеченка О.М. заявлено клопотання про здійснення розгляду справи у їх відсутність.
В судовому засіданні 26.11.2018 на підставі положень ч.9 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи продовжено в порядку письмового провадження.
29.11.2018 представником позивача подана заява про уточнення позовних вимог, якою фактично деталізовані позовні вимоги, викладені у первісній позовній заяві.
Ознайомившись із письмово викладеними доводами учасників справи, дослідивши подані документи і матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Рішенням Вищої ради правосуддя України від 14.12.2017 за №4079/0/15-17 ОСОБА_1 звільнено з посади судді Вищого адміністративного суду України у звязку з поданням заяви про відставку.
Наказом Вищого адміністративного суду України від 26.12.2017 за №554-к ОСОБА_1 відраховано зі штату суду у звязку із звільненням її у відставку відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 14.12.2017 №407/0/15-172.
Позивач звернулась до Вищого адміністративного суду України з проханням виплатити їй вихідну допомогу у розмірі 3 суддівських винагород за останньою посадою. Однак листом від 11.01.2018 за №34/12-14/18 за підписом Голови ліквідаційної комісії ВАСУ Шевченка О.М. позивачу відмовлено у виплаті вихідної допомоги.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням позивач звернулась до суду.
При вирішенні питання щодо правомірності дій відповідачів суд виходить з наступного.
Частиною першою статті 143 Закону України від 02.06.2016 за №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога в розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою.
Однак, відповідно до пункту 7 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02.06.2016 за №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку. До припинення діяльності статус, структура, повноваження, порядок роботи, права, обов'язки, гарантії суддів цих судів визначаються Законом України «Про судоустрій і статус суддів» (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№41-45, ст.529; 2015 р., №№18-20, ст.132 із наступними змінами).
Таким чином, право на отримання вихідної допомоги в розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою, згідно частини першої статті 143 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» виникне у суддів при звільненні у відставку після початку роботи Верховного Суду України.
При цьому, на час звільнення позивача у відставку правовий статус суддів вищих спеціалізованих судів визначав Законом України від 07.07.2010 за №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів».
Нормою частини 1 статті 136 Закону України від 07.07.2010 за №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» в редакції Закону від 14.03.2014 №887-VII визначено, що судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.
Разом з тим, Законом України від 27.03.2014 за №1166-VІІ «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» (а саме підпунктом 1 пункту 28 цього Закону), який набув чинності з 01.04.2014, виключено вказану статтю 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Законом України від 12.02.2015 №192-VІІІ «Про забезпечення права на справедливий суд» викладено в новій редакції Закон України від 07.07.2010 №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів», яким не передбачено виплату вихідної допомоги судді при виході у відставку.
З огляду на наведене судом визнається обґрунтованою позиція відповідача, що на момент звільнення ОСОБА_1 у відставку нормами чинного законодавства не передбачено права суддів на отримання вихідної допомоги.
Крім того, відповідно до п.3.2 рішення Конституційного Суду України №10-рп/2013 від 19.11.2013 Конституційний Суд вважає, що за своєю правовою природою вихідна допомога є разовою формою матеріальної винагороди при виході судді у відставку. Вона виплачується з метою забезпечення йому належних соціально-побутових умов, а також для стимулювання осіб, які перебувають на посаді судді, до довгострокового виконання ними професійних обов'язків. Вихідна допомога не належить до таких конституційних гарантій незалежності суддів, як суддівська винагорода чи довічне грошове утримання, оскільки не є основним джерелом матеріального забезпечення суддів, не має постійного характеру та не покриває соціальних ризиків, пов'язаних, зокрема, із хворобою, інвалідністю, старістю. У зв'язку з цим парламент повноважний встановлювати вихідну допомогу та визначати її розмір.
Вказаним рішенням Конституційного Суду України визнано такими, що відповідають Конституції України (є конституційними), положення статей 103, 109, 136, 137, абзацу четвертого пункту 3, абзацу четвертого пункту 5 розділу XIII «Перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 за №2453-VI з наступними змінами.
Отже, враховуючи, що позивачем реалізовано право на відставку шляхом подачі відповідної заяви після набрання чинності Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні», яким виключено статтю 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», яка передбачала виплату вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, суд приходить до висновку про правомірність відмови Вищого адміністративного суду України у виплаті позивачу вихідної допомоги.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина друга статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).
В контексті наведеного суд зазначає, що під час розгляду справи відповідачем доведено правомірність прийнятого рішення про відсутність підстав для виплати вихідної допомоги ОСОБА_1, що вказує на відсутність правових підстав для задоволення вимог позивача.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 26.09.2018 у справі №812/808/16.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина друга статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).
З огляду на висновок суду щодо правомірності дій відповідача - Вищого адміністративного суду України в особі Голови ліквідаційної комісії Шевченка О.М. щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 вихідної допомоги у розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою, позовні вимоги про стягнення з відповідачів моральної шкоди задоволенню також не підлягають.
Керуючись ст.ст.2, 5-11, 19, 73-77, 79, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -
У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Рішення набирає законної сили у порядку, встановленому в ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено протягом 30 днів з моменту складення повного тексту до суду апеляційної інстанції в порядку, визначеному ст.ст.293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII.
Суддя Добрівська Н.А.