ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
28 лютого 2019 року № 826/15850/16
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Міжнародної благодійної організації «Екологія-Право-Людина»
до треті особи: про представники учасників справи:Київської міської ради Національний природний парк «Голосіївський», Товариство з обмеженою відповідальністю «Авеста-Буд», Міністерство екології природних ресурсів України визнання протиправними дій, визнання нечинним рішення позивача та третьої особи-1 - не з'явилися; відповідача - ОСОБА_1; третьої особи-2 - ОСОБА_2; третьої особи-3 - ОСОБА_3
Міжнародна благодійна організація «Екологія-Право-Людина» (далі - позивач або Благодійна організація) подала на розгляд Окружному адміністративному суду м. Києва позов до Київської міської ради (надалі - відповідач або КМР), треті особи: Національний природний парк «Голосіївський» (в тексті - третя особа 1 або НПП «Голосіївський»), Товариство з обмеженою відповідальністю «Авеста-Буд» (в тексті - третя особа 2 або ТОВ «Авеста-Буд») та Міністерство екології природних ресурсів України (в тексті - третя особа 3 або Мінекології), у якому просить суд:
- визнати протиправними дії Київської міської ради щодо прийняття рішення від 29 жовтня 2009 року № 532/2601 «Про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 01.07.2008 № 79-6-00632, укладеного між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕСТА-БУД» для будівництва офісних комплексів з готелями, закладами громадського харчування, приміщеннями торговельно-розважального призначення і паркінгами, зі створенням та благоустроєм парків відпочинку, скверів, дитячих майданчиків, із подальшими їх експлуатацією та обслуговуванням на Столичному шосе (урочище Бичок, ділянка 1) у Голосіївському районі м. Києва» (далі - спірне рішення) та визнати це рішення нечинним.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне рішення прийняте Київською міською радою з порушенням вимог ст.ст. 123, 124, 149, 150 Земельного кодексу України та вимог Закону України «Про природно-заповідний фонд України», оскільки земельна ділянка, яку передано ТОВ «Авеста-Буд», була включена до території Національного природного парку «Голосіївський» та відноситься до території природно-заповідного фонду. На думку позивача, протиправні дії відповідача, яки виразилися в прийнятті спірного рішення призвели до порушення екологічних прав громадян.
В наданому до суду відзиві на позов, відповідач проти позову заперечив та зазначив, що спірне рішення вже було предметом розгляду у справі № 2а-6723/11/2670 (постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2012). Так, під час розгляду справи за адміністративним позовом заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції, Державного комітету України із земельних ресурсів до Київської міської ради, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Авеста-Буд» та Всеукраїнська громадська організація «Національний екологічний центр України», про визнання протиправним та скасування рішення Київської міської ради від 29 жовтня 2009 року № 532/2601 із змінами, внесеними згідно з рішенням Київської міської ради від 25 березня 2010 року № 446/3884 у задоволенні позову відмовлено. Натомість, судом апеляційної інстанції встановлено, що Київрада під час прийняття рішення № 532/2601 від 29.10.2009 (із змінами та доповненнями, внесеними рішенням № 446/3884 від 25.03.2010) при укладання спірного договору не порушувало норм діючого законодавства та інтересів держави, оскільки спірна земельна ділянка не входить в межі Національного природного парку «Голосіївський». Також, відповідач звернув увагу суду, що з позовної заяви не вбачається належного обґрунтування порушеного права чи інтересів саме позивача під час прийняття спірного рішення.
Третя особа 2 у своїх письмових поясненнях зазначила, що земельна ділянка, яка розташована за адресою Столичне шосе (урочище "Бичок", ділянка 1) в Голосіївському районі м. Києва до моменту оформлення у встановленому порядку на неї прав оренди ТОВ "Авеста-Буд" не перебувала у приватній власності, постійному користуванні чи в оренді в будь-якої особи.
Третя особа 3 у своїх письмових поясненнях зазначила, що спірне рішення прийнято з порушенням вимог земельного та природоохоронного законодавства та підлягає визнанню недійсним в судовому порядку.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.10.2016 (суддя Кузьменко В.А.) позовну заяву Міжнародної благодійної організації «Екологія-Право-Людина» залишено без руху.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.11.2016 відкрито провадження у даній адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.02.2017 відмовлено у задоволенні заяви представника Київської міської ради про відвід судді.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.02.2017 задоволено заяву про самовідвід та відведено суддю Окружного адміністративного суду міста Києва Кузьменка В.А. від розгляду адміністративної справи №826/15850/16 за позовом Міжнародної благодійної організації «Екологія-Право-Людина» до Київської міської ради про визнання дій протиправними, визнання рішення нечинним.
Відповідно до протоколу розподілу у справі № 826/15850/16 призначено головуючого суддю Федорчука А.Б.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.03.2017 (суддя Федорчук А.Б.) прийнято справу до провадження та призначено справу до судового розгляду.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.09.2017 у задоволенні клопотання Київської міської ради про залишення позовної заяви без розгляду - відмовлено.
Відповідно до розпорядження щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справ від 10.10.2017 № 6825 справу передано на розгляд судді Пащенку К.С.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.11.2017 (суддя Пащенко К.С.) прийнято справу до провадження та призначено справу до судового розгляду.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.02.2018 клопотання представника позивача задоволено, залучено Міністерство екології та природних ресурсів України до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
В судовому засіданні 17.05.2018 судом оголошено перерву до 12.06.2018.
У судовому засіданні 12.06.2018 представник відповідача та третьої особи-2 проти позову, за викладених у відзиві та поясненнях обставин, заперечили.
Представник третьої особи - 3 просив позов задовольнити з підстав зазначених у поясненнях.
Представники позивача та третьої особи-1 в судове засідання не з'явилися, причин неявки не повідомили. Про час та місце розгляду справи позивач та третя особа-1 були повідомлені належним чином.
Поряд з цим, присутні представники учасників справи звернулися до суду із клопотанням про розгляд справи в письмовому провадженні.
Заслухавши в судовому засіданні представників учасників справи та зважаючи на заявлене клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження, суд ухвалив адміністративну справу, відповідно до ч. 3 ст. 194 та ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства (по тексту - КАС України), розглядати в порядку письмового провадження на підставі наявних в матеріалах справи доказів.
Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Як свідчать матеріали справи, відповідно до рішення Київської міської ради від 29 жовтня 2009 року № 532/2601 (із змінами, внесеними згідно з рішенням Київської міської ради від 25 березня 2010 року № 446/3884) «Про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 01.01.08 № 79-6-00632, укладеного між Київської міською радою та ТОВ «Авеста-Буд» для будівництва офісних комплексів з готелями, закладами громадського харчування, приміщеннями торговельно-розважального призначення і паркінгами, зі створенням та благоустроєм парків відпочинку, скверів, дитячих майданчиків, із подальшими їх експлуатацією та обслуговуванням на Столичному шосе (урочище Бичок, ділянка 1) у Голосіївському районі м. Києва» внесено зміни до підпункту 8.4 пункту 8 договору оренди земельної ділянки від 01липня 2008 року № 79-6-00632, укладеного між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕСТА-БУД» для будівництва офісних комплексів з готелями, закладами громадського харчування, приміщеннями торговельно-розважального призначення і паркінгами, зі створенням та благоустроєм парків відпочинку, скверів, дитячих майданчиків, із подальшими їх експлуатацією та обслуговуванням на Столичному шосе (урочище Бичок, ділянка 1) у Голосіївському районі м. Києва, а саме: слова «питання пайової участі вирішити до початку будівництва відповідно до рішення Київської міської ради від 27.02.2003 № 271/431 «Про пайову участь (внески) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва» замінено словами «питання пайової участі вирішити відповідно до рішення Київської міської ради від 06.03.2009 № 124/1179 «Про бюджет міста Києва на 2009 рік»; та укладено з ТОВ «АВЕСТА-БУД» договір оренди земельної ділянки площею 2,69 га на Столичному шосе (урочище Бичок, ділянка 1) у Голосіївському районі м. Києва для будівництва офісних комплексів з готелями, закладами громадського харчування, приміщеннями торговельно-розважального призначення і паркінгами, салонів з продажу автомобілів і їх технічного обслуговування, зі створенням та благоустроєм парків відпочинку, скверів, дитячих майданчиків, із подальшими їх експлуатацією та обслуговуванням на умовах, визначених у договорі оренди земельної ділянки від 01 липня 2008 року № 79-6-00632, з урахуванням положень пункту 1 цього рішення, як заміну первісного зобов'язання (новація).
Вважаючи, дії відповідача щодо прийняття вказаного рішення протиправними позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Стаття 14 Конституції України передбачає, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (ст. 317 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини другої статті 83 Земельного кодексу України, у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності
За змістом частини першої статті 12 Земельного кодексу України, розпорядження землями територіальних громад, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до вказаного Кодексу, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу та здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства належить до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст.
У відповідності до частини першої статті 123 даного Кодексу (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Згідно пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
З огляду на зазначені вище норми, право розпоряджатися земельними ділянками комунальної власності в територіальних межах м. Києва належить до повноважень Київської міської ради.
Частина перша та друга статті 116 Земельного кодексу України визначають, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Відповідно до частини першої статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Згідно з частиною першою статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Частино третьою статті 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» також встановлено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.
До виключної компетенції міських рад відносяться питання, які вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються, зокрема, питання вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин (п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
Частиною першою статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, відповідно до пункту 12 розділу X «Перехідних положень» Земельного Кодексу України повноваження щодо розпорядження землями в межах м. Києва, крім земель, переданих у приватну власність, до розмежування земель державної та комунальної власності здійснює Київська міська рада. Пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що виключною компетенцією пленарних засідань сільської, селищної, міської ради є питання щодо рішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин. Відповідно до статей 9, 93 Земельного кодексу України, статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статті 604 Цивільного кодексу України, враховуючи розпорядження Київської міської державної адміністрації від 25.10.2007 № 1410 «Про затвердження результатів курсу із залучення інвесторів», розглянувши звернення ТОВ «АВЕСТА-БУД» від 12.10.2009 № 12010/34, з метою приведення умов договору у відповідність до рішення Київської міської ради від 06.03.2009 № 124/1179 «Про бюджет міста Києва на 2009 рік» Київська міська рада прийняла рішення від 29.10.2009 № 532/2601 «Про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 01.07.2008 № 79-6-00632, укладеного між Київською міською радою та ТОВ «АВЕСТА-БУД» для будівництва офісних комплексів з готелями, закладами громадського харчування, приміщеннями торговельно-розважального призначення і паркінгами, зі створенням та благоустроєм парків відпочинку, скверів, дитячих майданчиків, із подальшими їх експлуатацією та обслуговуванням на Столичному шосе (урочище Бичок, ділянка 1) у Голосіївському районі м. Києва»
У відповідності до пункту 1 рішення було внесено зміни до підпункту 8.4 пункту 8 договору оренди земельної ділянки від 01.07.2008 № 79-6-00632, укладеного між Київською міською радою та ТОВ «АВЕСТА-БУД» для будівництва офісних комплексів з готелями, закладами громадського харчування, приміщеннями торговельно-розважального призначення і паркінгами, зі створенням та благоустроєм парків відпочинку, скверів, дитячих майданчиків, із подальшими їх експлуатацією та обслуговуванням на Столичному шосе (урочище Бичок, ділянка 1) у Голосіївському районі м. Києва, а саме: слова «питання пайової участі вирішити до початку будівництва відповідно до рішення Київської міської ради від 27.02.2003 № 271/431 «Про пайову участь (внески) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва» замінено словами «питання пайової участі вирішити відповідно до рішення Київської міської ради від 06.03.2009 № 124/1179 «Про бюджет міста Києва на 2009 рік».
На виконання пункту 2 оскаржуваного рішення було укладено з ТОВ «АВЕСТА-БУД» договір оренди земельної ділянки площею 2,69 га на Столичному шосе (урочище Бичок, ділянка 1) у Голосіївському районі м. Києва для будівництва офісних комплексів з готелями, закладами громадського харчування, приміщеннями торговельно-розважального призначення і паркінгами, салонів з продажу автомобілів і їх технічного обслуговування, зі створенням та благоустроєм парків відпочинку, скверів, дитячих майданчиків, із подальшими їх експлуатацією та обслуговуванням на умовах, визначених у договорі оренди земельної ділянки від 01.07.2008 № 79-6-00632, з урахуванням положень пункту 1 цього рішення, як заміну первісного зобов'язання (новація).
Проте, на виконання пункту 4 рішення було припинено договір оренди земельної ділянки від 01.07.2008 № 79-6-00632, укладений між Київською міською радою та ТОВ «АВЕСТА-БУД».
Відповідно до частини десятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування», акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Як встановлено судом під час розгляду справи, у травні 2011 року заступник прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції України та Державного комітету України із земельних ресурсів звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської ради від 29 жовтня 2009 року № 532/2601 (із змінами, внесеними згідно з рішенням Київської міської ради від 25 березня 2010 року № 446/3884) «Про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 01.01.2008 № 79-6-00632, укладеного між Київської міською радою та ТОВ «Авеста-Буд» для будівництва офісних комплексів з готелями, закладами громадського харчування, приміщеннями торговельно-розважального призначення і паркінгами, зі створенням та благоустроєм парків відпочинку, скверів, дитячих майданчиків, із подальшими їх експлуатацією та обслуговуванням на Столичному шосе (урочище Бичок, ділянка 1) у Голосіївському районі м. Києва», нормативно-грошова оцінка якої становить 8442807,70 грн.
Постановою Окружного адміністративного суду від 28 липня 2011 року у справі № 2а-6723/11/2670 позов задоволено, визнано протиправним та скасовано рішення Київської міської ради від 29 жовтня 2009 року № 532/2601 (із змінами, внесеними згідно з рішенням Київської міської ради від 25 березня 2010 року № 446/3884) «Про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 01.01.08 № 79-6-00632, укладеного між Київської міською радою та ТОВ «Авеста-Буд» для будівництва офісних комплексів з готелями, закладами громадського харчування, приміщеннями торговельно-розважального призначення і паркінгами, зі створенням та благоустроєм парків відпочинку, скверів, дитячих майданчиків, із подальшими їх експлуатацією та обслуговуванням на Столичному шосе (урочище Бичок, ділянка 1) у Голосіївському районі м. Києва», нормативно-грошова оцінка якої становить 8442807,70грн.
В подальшому, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2012 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15 січня 2013 року, постанову Окружного адміністративного суду від 28 липня 2011 року скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції апеляційний суд під час розгляду вказаної справи дійшов висновку, що прийняте Київською міською радою 29 жовтня 2009 року рішення за № 532/2601 перебувало в межах вимог статті 19 Конституції України і не порушувало норм діючого земельного законодавства в Україні та інтересів держави. Також зазначено, що надання в оренду ТОВ «Авеста-Буд» спірної земельної ділянки Київською міською радою, не порушувало вимог статті 150 Земельного кодексу України, з огляду на те, що спірна земельна ділянка в межі НПП «Голосіївський» не ввійшла.
Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що Указ Президента України № 976/2008 від 30.01.2008 не передбачав вилучення земель у наявних користувачів. Указ не передбачав чітко визначених меж НПП «Голосіївський» і після його вступу в законну силу землекористувач в особі суб'єкта господарювання зобов'язаний був у відповідності з вимогами Земельного кодексу України отримати відповідні погодження, технічні умови, підготувати відповідний проект відведення та зареєструвати його в Управлінні земельних ресурсів, одночасно з виготовленням таких документів товариством.
Згідно витягу з Реєстру земельних ділянок вбачається, що на 14.06.2011 товариство вже було землекористувачем на праві оренди спірної ділянки, а на черговому кадастровому плані в умовних позначеннях земель товариства було зазначено: «Земельні ділянки, на які зареєстровано: 2 - документ на право користування чи володіння», а далі щодо земель НПП «Голосіївський»: «Спеціальні та кадастрові зони Землі, що включаються до складу НПП «Голосіївський» без вилучення у землекористувачів (Указ Президента № 976/2008 від 30.01.2008)».
Отже, прийняте Київською міською радою 29 жовтня 2009 року рішення за №532/2601 прийняте в межах наданих повноважень відповідно норм діючого земельного законодавства. Доводи позивача щодо належності спірної земельної ділянки до земель національного природного парку та укладення договору оренди на підставі договору оренди від 01.07.2008 і без технічної документації безпідставні та не відповідають встановленим судом апеляційної інстанції обставинам справи.
Суд зазначає, що як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 41/169 від 01 червня 2012 року, залишеного без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05 листопада 2012 року та постановою Вищого господарського суду України від 26 лютого 2013 року, у задоволенні позову заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції України та Державного агентства земельних ресурсів до Київської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю «Авеста-Буд» про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки № 79-6-00791 від 29.10.2010 - відмовлено. У даній справі суд дійшов висновку, що Київська міська рада приймаючи рішення № 532/2601 від 29.10.2009 діяла в межах повноважень, наданих їй Конституцією України, Законом України „Про місцеве самоврядування» та Земельним кодексом України. Отже, враховуючи, що рішення Київської міської ради № 532/2601 від 29.10.2009, на підставі якого був укладений Договір оренди є чинним, в даному випадку відсутні обставини, з якими законодавець пов'язує недійсність договорів (правочинів).
Окрім цього, судом установлено, що в провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа № 910/14803/17 за позовом Національного природного парку «Голосіївський» до Київської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю «Авеста - Буд» про визнання незаконним рішення Київської міської ради від 29.10.2009 № 532/2601 (із змінами, внесеними згідно з рішенням Київської міської ради від 25.03.2010 № 446/3884) «Про внесення змін до договору оренди ділянки від 01.07.2008 № 79-6-00632, укладеного між Київської міською радою та ТОВ «Авеста-Буд» для будівництва офісних комплексів з готелями, закладами громадського харчування, приміщеннями торговельно-розважального призначення, паркінгами, зі створенням та благоустроєм парків відпочинку, скверів, дитячих майданчиків, із подальшими їх експлуатацією та обслуговуванням на Столичному шосе (урочище Бичок, ділянка 1) у Голосіївському районі м. Києва».
Рішенням Господарського суду міста Києва від 19 березня 2018 року у задоволенні позову Національного природного парку «Голосіївський» - відмовлено.
Вирішуючи спір по суті, Господарський суд міста Києва дійшов висновку, що Національним природним парком «Голосіївський» не доведено, що оскаржуване рішення Київської міської ради від 29.10.2009 № 532/2601 (із змінами, внесеними згідно з рішенням Київської міської ради від 25.03.2010 № 446/3884) прийняте з порушенням вимог законодавства; оскаржуване рішення Київської міської ради від 29.10.2009 № 532/2601 (із змінами, внесеними згідно з рішенням Київської міської ради від 25.03.2010 № 446/3884) вичерпало свою дію фактом його виконання, а саме - підписанням між ТОВ «Авеста-Буд» і Київською міською радою Договору оренди земельної ділянки від 28.10.2010 на підставі вказаного рішення Київської міської ради.
Також, судом враховуються висновки зроблені Господарським судом міста Києва під час розгляду справи № 910/11164/16 за позовом Громадської організації «Корчувате-наш дім» та Національного природного парку «Голосіївський» до Київської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю «Авеста Буд» про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладеного 28.10.2010 між Київською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю «Авеста - Буд». Рішенням, якого від 27 жовтня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.
Так, Господарським судом міста Києва встановлено, що надання земельної ділянки на Столичному шосе (урочище Бичок, ділянка 1) у Голосіївському районі м.Києва розміром 2,6495 га за кадастровим номером 8000000000:90:119:0063 ТОВ «Авеста-Буд» відбулось відповідно до статті 123 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою, що міститься в матеріалах справи.
Крім того, Господарським судом міста Києва було надано оцінку доказам, які підтверджують, що земельна ділянка, яка перебуває в оренді ТОВ «Авеста-Буд», не входила в межі територій земельних ділянок, що включаються до складу Національного природного парку «Голосіївський» (лист Національного природного парку «Голосіївський» від 01 серпня 2014 року № 199/2-04, лист від 13.02.2012 № 05-358/3569 Головного управління земельних ресурсів Київської міської ради, лист № 140 від 01.08.2014 землевпорядної організації ТОВ «Ліга Експерт». Так, листом від 01 серпня 2014 року № 199/2-04 Національний природний парк «Голосіївський» за підписом заступника директора з рекреації - начальник відділу ОСОБА_4 підтвердив, що спірна земельна ділянка кадастровий номер 8000000000:90:119:0063 не входить до складу Національного природного парку «Голосіївський».
При цьому, судом у справі № 910/11164/16 встановлено, що при розробці проекту землеустрою на земельну ділянку парку, Національним природним парком «Голосіївський» самостійно було встановлено межі земельної ділянки парку з суміжними землекористувачами без земельної ділянки ТОВ «Авеста-Буд», а план погодження меж земельної ділянки парку, було підписано директором НПП «Голосіївський», а також погоджено Київським комунальним об'єднанням зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд».
Згідно з частиною четвертою статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
З огляду на викладене, суд, беручи до уваги висновки судів в адміністративному та господарському судочинстві та з урахуванням встановлених обставин, які не підлягають доказуванню, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог та визнання протиправними дії Київської міської ради щодо прийняття рішення від 29 жовтня 2009 року № 532/2601 «Про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 01.07.2008 № 79-6-00632, укладеного між Київською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕСТА-БУД» для будівництва офісних комплексів з готелями, закладами громадського харчування, приміщеннями торговельно-розважального призначення і паркінгами, зі створенням та благоустроєм парків відпочинку, скверів, дитячих майданчиків, із подальшими їх експлуатацією та обслуговуванням на Столичному шосе (урочище Бичок, ділянка 1) у Голосіївському районі м. Києва».
Також суд вважає за необхідне зауважити, що всі доводи, на які посилається позивач, вже були предметом розгляду в інших справах і висновки судів під час розгляду справ в адміністративному та господарському провадженні не були спростовані позивачем під час розгляду даної справи з посиланням на належні та допустимі докази.
Суд звертає увагу, що частина перша статті 2 КАС України передбачає, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен встановити, що в зв'язку з прийняттям рішення суб'єктом владних повноважень порушуються права позивача.
Вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особі, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення).
За змістом частини першої статті 55 Конституції України, пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України № 9-зп від 25 грудня 1997 року (справа за зверненнями жителів міста Жовті Води) будь-яка особа має право звернутись до суду, якщо її права порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.
Аналізуючи наведені норми та висновок Конституційного Суду України, вбачається, що під час розгляду справи суд повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Згідно пункту 8 статті 3 КАС України, позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.
Отже, судовому захисту в адміністративних судах України підлягають порушені права, свободи та законні інтереси особи в публічно-правових відносинах. При цьому визначальним для вирішення питання про обґрунтованість вимог особи у публічно-правовому спорі є встановлення факту порушення відповідних прав, свобод чи інтересів такої особи. Крім цього, порушення прав, свобод та інтересів особи наявне тоді, коли стались зміни стану суб'єктивних прав та обов'язків особи, тобто відбулось припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку в публічно-правових відносинах. Відповідні зміни або перешкоди можуть бути створені протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.
З урахуванням наведеного, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.
Позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, однак оспорювані дії або бездіяльність повинні бути юридично значимими, тобто мати безпосередній вплив на суб'єктивні права та обов'язки особи шляхом або позбавлення можливості повністю чи в частині реалізувати належне цій особі право, або шляхом безпідставного покладення на цю особу будь-якого обов'язку.
Задоволення відповідних вимог особи можливе лише в разі об'єктивної наявності порушення, тобто встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин. Відповідно на противагу вказаному вище, не порушують права чи інтереси ті дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень, які не впливають на суб'єктивні права та обов'язки особи, зокрема, ті, вчинення яких особа не вправі вимагати від суб'єкта владних повноважень.
Суд зазначає, що в даному випадку, позивач не зазначив, яким чином дії Київської міської ради під час прийняття спірного рішення порушують його права.
Таким чином, підсумовуючи викладене та враховуючи зазначені вище норми законодавства, суд дійшов висновку, що Київська міська рада під час прийняття спірного рішення діяла у відповідності до вимог статті 19 Конституції України.
Згідно з частиною першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За частиною першою статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На думку суду, відповідач довів в рамках цієї справи правомірність своїх дій, що, в свою чергу, не спростовано позивачем з посиланням на належні і допустимі докази, які б засвідчували протилежне.
Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28 серпня 2018 року (справа № 802/2236/17-а).
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених судом висновків в цілому, суд наголошує на відсутності підстав для задоволення позову.
Відповідно, враховуючи, що суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, судові витрати відшкодуванню позивачу не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись статтями 6, 72-77, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -
У задоволенні позовних вимог Міжнародної благодійної організації «Екологія-Право-Людина» - відмовити повністю.
Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма часниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.
Відповідно до пп. 15.5 п. 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.
Суддя К.С. Пащенко