Справа № 420/486/19
01 березня 2019 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Соколенко О.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, визначених ст.287 КАС України та ст.ст.268, 269,271,272 КАС України адміністративну справу за позовною заявою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання протиправними та скасування постанов, -
28 січня 2019 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - позивач, ГУ ПФУ в Одеській області, Управління, Головне управління) до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області (далі - відповідач, управління ДВС, орган виконавчої служби), в якій позивач просить суд:
- скасувати постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_1 від 04.01.2019 року ВП № 58002645 про відкриття виконавчого провадження в частині стягнення виконавчого збору та постанову від 04.01.2019 ВП № 58002645 про стягнення виконавчого збору у розмірі 16692,00 грн.
Ухвалою суду від 04.02.2019 року, судом на підставі положень ч.1 ст.169 КАС України позовну заяву залишено без руху, та позивачу наданий десятиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви.
15 лютого 2019 року через канцелярію суду від представника позивача до суду надійшов лист щодо усунення недоліків позовної заяви разом із платіжним дорученням №2992 від 13.02.2019 року про сплату судового збору у розмірі 1921,00 грн. та уточненою позовною заявою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області (з доказами направлення її копії на адресу відповідача), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправними та скасувати: постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_1 від 04.01.2019 року ВП № 58002645 про відкриття виконавчого провадження в частині стягнення виконавчого збору та постанову від 04.01.2019 ВП № 58002645 про стягнення виконавчого збору у розмірі 16692,00 грн.
У листі, який надано на виконання вимог ухвали суду від 04.02.2019 року позивачем наведено пояснення щодо коду ЄДРПОУ Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області.
Так, в обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області 17.01.2019 року з відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області надійшли постанови ВП №58002645 від 04.01.2019 року про відкриття виконавчого провадження та про стягнення виконавчого збору.
Головне управління просить скасувати вищевказані постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 16692,00 грн. та постанову про відкриття ВП в частині стягнення виконавчого збору, враховуючи наступне.
По-перше, як зазначено позивачем, відповідно до ч. 4 ст. 27 Закону України “Про виконавче провадження” державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів). Проте, позивач звертає увагу суду на те, що в автоматизованій системі виконавчого провадження наявні дві постанови від 04.01.2019 та від 08.01.2019 про відкриття виконавчого провадження № 58002645 з примусового виконання виконавчого листа № 815/2885/18, виданого 17.12.2018, що є незаконним.
Також, як зазначено у позові, постанова від 08.01.2019 про відкриття виконавчого провадження № 58002645 з примусового виконання виконавчого листа № 815/2885/18, виданого 17.12.2018 на адресу головного управління не надходила. Крім цього, в постанові від 04.01.2019 про стягнення виконавчого збору вказано, що виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 815/2885/18, виданого 17.12.2018, відкрито 08.01.2019.
По-друге, як зазначено у позовній заяві з посиланням на фактичні обставини справи щодо прийняття рішення Одеським окружним адміністративним судом від 20.09.2018 року у справі №815/2885/18 та прийняття П'ятим апеляційним адміністративним судом ухвали від 19.11.2018 року по вказаній справі, Головним управлінням на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20.09.2018, яке набрало законної сили відповідно до ухвали П'ятого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2018, ОСОБА_2 14.12.2018 проведено перерахунок пенсії за вислугу років з 01.01.2018 року відповідно до постанови Кабінету ОСОБА_3 України від 21.02.2018 року № 103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб” з урахуванням розміру пенсії 90% відповідних сум грошового забезпечення. Розмір пенсії ОСОБА_2 з 01.01.2019 року, як стверджує позивач, становить 11916,91 грн.
Як вказує позивач, доплата пенсії з дня набрання рішенням суду законної сили, тобто з 19.11.2018 року по 31.12.2018 року в розмірі 2058,00 грн. зарахована на його поточний рахунок по додатковій відомості 04.01.2019 року. Доплата пенсії за період з 01.01.2018 по 18.11.2018 року в розмірі 14391,96 грн., як зазначено у позові, буде виплачена згідно з Порядком погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженим постановою Кабінету ОСОБА_3 України від 22.08.2018 року № 649 та Порядком ведення обліку рішень суду у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 26.09.2018 року №20-1.
На даний час, як вказує позивач, на запит Пенсійного фонду України Головним управлінням для формування реєстру в електронній формі підготовлено та 18.01.2019 року відправлено інформацію про судові рішення, які ухвалені починаючи з 01.01.2018 по 31.12.2018 року, та за якими наявна сума невиплачених коштів, у тому числі, про виконання рішення по справі №815/2885/18.
По-третє, позивач вказує, що залишок боргу за період з 01.01.2018 року по 18.11.2018 року в сумі 14391,96 грн. буде виплачено згідно з Порядком погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженим постановою Кабінету ОСОБА_3 України від 22.08.2018 року № 649.
Нормативно обґрунтовуючи доводи, наведені у позовній заяві, положеннями ст.ст.113, 117 Конституції України, ч.1 ст.4, ст.23, п.20 ч.1 ст.116 Бюджетного кодексу України, ст.72, ст.73 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст.ст.8, 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», позивач вказує, що невиконання Головним управлінням судового рішення в частині виплати перерахованої пенсії обумовлено, в першу чергу, визначеним законодавством алгоритмом вчинення Головним управлінням (боржником) відповідних дій та чинників, обумовлених окремою бюджетною програмою, що передбачено чинним Порядком погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженим постановою Кабінету ОСОБА_3 України від 22 серпня 2018 р. N 649, який набрав чинності 28.08.2018 року. Враховуючи наведене вище, Головне управління наполягає на тому, що рішення суду від 20.09.2018 року в частині здійснення перерахунку виконано Головним управлінням, а доплата пенсії за період 01.01.2018 по 18.11.2018 в сумі 14391,96 грн. буде виплачена згідно з Порядком погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженим постановою Кабінету ОСОБА_3 України від 22.08.2018 № 649.
По-четверте, Головне управління вважає стягнення виконавчого збору за самостійне виконання рішення суду неправомірним, з огляду на наступне.
Нормативно обґрунтовуючи свої доводи положеннями ст.10, ст.26, ч.1, ч.3 ст.27, ст.63 Закону України “Про виконавче провадження”, позивач зазначає, що під час виконання рішень немайнового характеру державний виконавець фактично надає боржнику строк на добровільне виконання рішення, а у випадку повторного невиконання боржником рішення протягом наданого строку, законодавець диференціює подальші дії державного виконавця залежно від участі боржника в процесі виконання рішення. Так, якщо рішення можливо виконати без участі боржника, державний виконавець вживає заходів примусового виконання рішення, а якщо рішення неможливо виконати без участі боржника, - державний виконавець після надсилання органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, тобто не вживає жодних заходів примусового виконання рішення. Таким чином, положення Закону, що визначають порядок виконання рішень немайнового характеру, які не можуть бути виконані без участі боржника, не передбачають вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання рішення та, як наслідок, стягнення з боржника виконавчого збору.
Враховуючи вищевикладене, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги.
Оскільки позивачем у визначений судом строк усунуто недоліки позовної заяви, ухвалою суду від 20.02.2019 року судом:
- прийнято до розгляду позовну заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (в редакції уточненої позовної заяви від 15.02.2019 року вх. №5560/19) та відкрито провадження по справі за даною позовною заявою;
- вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, з урахуванням особливостей, визначених ст.287 КАС України та ст.ст.268, 269,271,272 КАС України;
- призначено судове засідання на 01 березня 2019 року о 09:30 год.;
- встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву;
- витребувано з Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження №58002645.
Копію ухвали суду від 20.02.2019 року направлено сторонам у справі засобами електронної пошти 21.02.2019 року, та отримано останніми, що підтверджується матеріалами справи.
25 лютого 2019 року вх. №ЕП/1504/19 засобами електронної пошти від Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області до суду надійшов відзив на позовну заяву та матеріали виконавчого провадження ВП №58002645 (т.1 а.с.59-80).
Так, у відзиві на позовну заяву відповідачем зазначено, що ознайомившись із позовними вимогами ГУ ПФУ в Одеській області, управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області вважає їх необґрунтованими та такими, що не відповідають правилам правозастосування та не підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Так, відповідач зазначає, що на виконанні у Відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області з 04.01.2019 року перебуває виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 815/2885/18, виданого Одеським Окружним адміністративним судом 17.12.2018 року про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок та виплату з 01.01.2018 року ОСОБА_2 пенсії на виконання постанови Кабінету ОСОБА_3 України від 21.02.2018 року № 103, з урахуванням розміру пенсії за вислугу років 90 процентів грошового забезпечення, врахованого для обчислення пенсії.
Відповідач зазначає, що 04.01.2019 року державним виконавцем винесено постанову про стягнення виконавчого збору з боржника.
24.01.2019 року від боржника надійшов лист про часткове виконання рішення суду, а саме: про проведену часткову доплату за період з 19.11.2018 року по 31.12.2018 року. У листі також зазначено, що виплата заборгованості за період з 01.01.2018 по 18.11.2018 у сумі 14391,96 грн. буде здійснена згідно з Порядком погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженим постановою Кабінету ОСОБА_3 України від 22.08.2018 року № 649, та Порядком ведення обліку рішення суду у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, затвердженим правлінням Пенсійного фонду України від 26.09.2018 року № 20-1.
Однак, як стверджує відповідач, вищевказане посилання є безпідставним та таким, що не відповідає вимогам виконавчого документу та відповідному законодавству, оскільки у виконавчому документі чітко прописано порядок виконання, а саме: провести перерахунок та виплату пенсії на виконання Постанови КМУ № 103 від 21.02.2018 року, якою визначено порядок проведення перерахунку пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб.
Таким чином, у відзиві зазначається, що рішення суду боржником не виконано в повному обсязі.
Нормативно обґрунтовуючи власні доводи положеннями ст.18, ст.27 Закону України «Про виконавче провадження», відповідач зазначає, що державним виконавцем виконавчі дії проведено у чіткій відповідності до норм чинного законодавств та вказує, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби.
З посиланням на положення ст.26 Закону України «Про виконавче провадження», відповідач зазначає, що законом чітко визначено стягнення виконавчого збору одразу з відкриттям виконавчого провадження.
Отже, на думку відповідача, оскільки рішення виконано частково до відкриття виконавчого провадження, та в подальшому буде виконано ще в частині виплати пенсії, тому виконавчий збір підлягає стягненню з боржника. Тобто, винесення постанови про стягнення виконавчого збору є обов'язком державного виконавця.
Зважаючи на вищевикладене та посилаючись на постанову Верховного суду від 07.03.2018 року по справі №750/7624/17, відповідач вказує, що державний виконавець приймаючи постанову про стягнення з ГУПФУ Одеській області виконавчого збору у розмірі 16692,00 грн. за виконавчим провадженим № 58002645 від 04.01.2019 діяв на підставі Закону України «Про виконавче провадження» та в межах своїх повноважень, а доводи позивача щодо відсутності підстав для винесення такої постанови є необґрунтованими та спростовуються чинним законодавством і матеріалами виконавчого провадження.
З урахуванням вищевказаного, у відзиві на позовну заяву відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області у повному обсязі.
28 лютого 2019 року за вх. №7448/19 через канцелярію суду від позивача надійшов лист, в якому позивачем зазначено, що оскільки виконання рішення по справі №815/2885/18 здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та, відповідно Порядком №649, Головне управління наполягає на тому, що виконавчий збір щодо виконання рішення суду по справі №815/2885/18 не підлягає стягненню з Управління.
У судове засідання 01.03.2019 року сторони не з'явились, про дату час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно, що підтверджується матеріалами справи. При цьому, від представника позивача 22.02.2019 року надійшло до клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження, яке представник просив розглянути без участі Управління.
У вказаному клопотанні представником позивача зазначено, що позивач підтримує позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи, не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Відповідно до ч.3 ст.194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Відповідно до ст.268 КАС України у справах, визначених статтями 273-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур'єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв'язку.
Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду.
Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Таким чином, зважаючи на клопотання представника позивача про розгляд справи в порядку письмового провадження, враховуючи належне сповіщення відповідача про розгляд справи та відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, а також відсутність перешкод для розгляду справи за відсутності учасників процесу, судом ухвалено рішення про розгляд даної адміністративної справи в порядку письмового провадження відповідно до ч.9 ст.205 КАС України за наявними у справі матеріалами.
Згідно з ч.4 ст.287 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі
Відповідно до ч. 1 ст. 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Зважаючи на викладене, враховуючи наведені приписи КАС України, суд розглядав дану справу у межах строку, визначеного для її розгляду із прийняттям рішення 01.03.2019 року.
Вивчивши матеріали справи, ознайомившись із заявами сторін по суті справі, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються ці заяви, та перевіривши їх доказами, наданими сторонами, суд встановив наступні обставини.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 20.09.2018 року по справі №815/2885/18, яка набрала законної сили 19.11.2018 року згідно ухвали П'ятого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2018 року (т.1 а.с.18-25), судом:
- задоволено адміністративний позов ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії;
- визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області при проведенні перерахунку пенсії (на виконання постанови Кабінету ОСОБА_3 України від 21.02.2018 року № 103) щодо зменшення з 01.01.2018 року основного розміру пенсії за вислугу років ОСОБА_2 з 90 процентів на 70 процентів грошового забезпечення;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок та виплату з 01.01.2018 року ОСОБА_2 пенсії на виконання постанови Кабінету ОСОБА_3 України від 21.02.2018 року № 103 з урахуванням розміру пенсії за вислугу років 90 процентів грошового забезпечення, врахованого для обчислення пенсії.
Копію ухвали П'ятого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2018 року по справі №815/2885/18 про повернення апеляційної скарги отримано позивачем 12.02.2018 року, що підтверджується вхідним штампом Управління на отриманому супровідному листі до вказаного рішення суду (т.1 а.с.23).
З наданих до суду матеріалів виконавчого провадження судом встановлено, що представник ОСОБА_2 звернувся до Відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ в Одеській області із заявою за вх. №7/091-33/В-4 від 03.01.2018, в якій, у зв'язку із відмовою боржника добровільно виконати судове рішення, просив здійснити примусове виконання виконавчого листа №815/2885/18, виданого 17.12.2018 року Одеським окружним адміністративним судом.
До вказаної заяви, представником було додано також виконавчий лист по справі №815/2885/18, виданий 17.12.2018 року Одеським окружним адміністративним судом про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок та виплату з 01.01.2018 року ОСОБА_2 пенсії на виконання постанови Кабінету ОСОБА_3 України від 21.02.2018 року № 103 з урахуванням розміру пенсії за вислугу років 90 процентів грошового забезпечення, врахованого для обчислення пенсії.
Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_1 від 04.01.2019 року (з ідентифікатором доступу) відкрито виконавче провадження № 58002645 з виконання виконавчого листа №815/2885/18, виданого 17.12.2018 року Одеським окружним адміністративним судом (т.1 а.с.16-17, 73-74).
Згідно п.2 вказаної постанови боржнику - ГУ ПФУ в Одеській області встановлено строк для виконання рішення суду протягом 10 робочих днів.
Відповідно до п.3 вказаної постанови стягнуто з боржника виконавчий збір у розмірі 16692,00 грн.
У п.5 вказаної постанови зазначено, що вона може бути оскаржена у порядку та строки, встановлені Законом України «Про виконавче провадження».
В матеріалах справи міститься супровідний лист від 04.01.2019 року за вих. №091-79 про направлення Відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області копії даної постанови від 04.01.2019 року про відкриття виконавчого провадження №58002645 на адреси стягувача та боржника - Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.
Як вказує позивач у позовній заяві, дана постанова надійшла на адресу Управління 17.01.2018, що також підтверджується вхідним штампом Управління на супровідному листі від 04.01.2019 року за вих. №091-79, копія якого міститься в матеріалах справи (т.1 а.с.15).
Також, судом встановлено, що постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_1 від 04.01.2019 року, прийнятою в рамках виконавчого провадження № 58002645 з виконання виконавчого листа №815/2885/18, виданого 17.12.2018 року Одеським окружним адміністративним судом, стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області виконавчий збір у розмірі 16692,00 грн. (т.1 а.с.13-14).
У вказаній постанові зазначено, що виконавче провадження з виконання виконавчого документу - виконавчого листа №815/2885/18, виданого 17.12.2018 року Одеським окружним адміністративним листом відкрито постановою від 08.01.2019 року.
У п.6 вказаної постанови зазначено, що вона може бути оскаржена у порядку та строки, встановлені Законом України «Про виконавче провадження».
Як вказує позивач у позовній заяві, дана постанова надійшла на адресу Управління 17.01.2018 року, що також підтверджується вхідним штампом Управління на супровідному листі від 04.01.2019 року за вих. №091-80, копія якого міститься в матеріалах справи (т.1 а.с.11).
Водночас, як зазначено позивачем та вбачається з матеріалів виконавчого провадження, 13.12.2018 Управлінням проведено перерахунок пенсії за вислугу років з 01.01.2018 року відповідно до постанови Кабінету ОСОБА_3 України від 21.02.2018 року №103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб” з урахуванням розміру пенсії 90% відповідних сум грошового забезпечення (копії перерахунків додаються) (т.1 а.с.26-27,79-80).
З матеріалів виконавчого провадження судом встановлено, що позивачем у зв'язку із отриманням постанови про відкриття виконавчого провадження, на адресу Головного територіального управління юстиції в Одеській області направлено лист від 28.01.2019 року вих. №1444/03 «Про виконання рішення», в якому повідомлено, що Головним управлінням на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20.09.2018, яке набрало законної сили відповідно до ухвали П'ятого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2018, ОСОБА_2 14.12.2018 проведено перерахунок пенсії за вислугу років з 01.01.2018 відповідно до постанови Кабінету ОСОБА_3 України від 21.02.2018 № 103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб” з урахуванням розміру пенсії 90% відповідних сум грошового забезпечення. Розмір пенсії ОСОБА_2 з 01.01.2019 становить 11916,91 грн. Доплата пенсії з дня набрання рішенням суду законної сили, тобто з 19.11.2018 року по 31.12.2018 року в розмірі 2058,00 грн. зарахована на його поточний рахунок по додатковій відомості 04.01.2019 року. Доплата пенсії за період з 01.01.2018 по 18.11.2018 в розмірі 14391,96 грн. буде виплачена згідно з Порядком погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженим постановою Кабінету ОСОБА_3 України від 22.08.2018 № 649, та Порядком ведення обліку рішень суду у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 26.09.2018 №20-1.
На даний час, як зазначено у вказаному листі, на запит Пенсійного фонду України Головним управлінням для формування реєстру в електронній формі підготовлено та 18.01.2019 року відправлено інформацію про судові рішення, ухвалені, починаючи з 01.01.2018 по 31.12.2018 року, за якими наявна сума невиплачених коштів, у тому числі, про виконання рішення по справі №815/2885/18.
Як встановлено судом з матеріалів виконавчого провадження ВП № 58002645, вказаний лист зареєстровано у Відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області 31.01.2019 року за вх. 834/09-36/183 та до нього позивачем було додано: документ про перерахунок пенсії ОСОБА_2 від 13.12.2018 року та розрахунок від 13.12.2018 року на доплату (виплату, утримання) пенсії, за пенсійною справою №ЮО 106503 за дорученням №Д ЮО 106503/40 ОСОБА_2 за період січень-грудень 2018 року, яка складає 16449,66 грн.
В свою чергу, не погодившись з постановами старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_1 від 04.01.2019 року ВП № 58002645 про відкриття виконавчого провадження в частині стягнення виконавчого збору та від 04.01.2019 ВП № 58002645 про стягнення виконавчого збору у розмірі 16692,00 грн., позивач звернувся до суду з даною позовною заявою (враховуючи подані до неї уточнення).
Вирішуючи спірні правовідносини, що виникли між сторонами, суд зазначає, що такі правовідносини врегульовані, зокрема, але не виключно Законом України “Про виконавче провадження” № 1404-VIII від 2 червня 2016 року, Законом України “Про державну виконавчу службу”, Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року №512/5 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за №489/20802 (далі - Інструкція №512/5), Порядком погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду затверджений постановою Кабінету ОСОБА_3 України №649 від 22.08.2018 року, Порядком ведення обліку рішень суду у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 26.09.2018 №20-1 в редакціях, чинних на момент винесення оскаржуваних постанов.
Згідно ч.ч.2, 3 ст.14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до ст.1 Закону України “Про виконавче провадження” № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з п.1 ч.1 ст.3 Закону України “Про виконавче провадження” № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, як виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем постанов від 04.01.2019 року ВП № 58002645 про відкриття виконавчого провадження в частині стягнення виконавчого збору та про стягнення виконавчого збору, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.18 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з ч. 1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: 1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; 4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; 5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.
У відповідності до ч.6 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Згідно з Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", Законом України "Про виконавче провадження", іншими законодавчими актами України та нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України розроблена Інструкція з організації примусового виконання рішень, яка затверджена Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2012 року № 489/20802 (далі - Інструкція), яка визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до п. 8 розділу III Інструкції стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону.
Відповідно до ч.1 ст.27 Закону №1404-VIIІ виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Згідно з ч.3 ст.27 Закону №1404-VIIІ за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.
Частиною 4 статті 27 Закону №1404-VIIІ визначено, що державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Стягнутий виконавчий збір перераховується до Державного бюджету України протягом трьох робочих днів з дня надходження на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.
Відповідно до ч.5 ст.27 Закону №1404-VIIІ виконавчий збір не стягується:
1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню;
2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;
3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень";
4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону;
5) у разі виконання рішення приватним виконавцем;
6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.
Водночас, п.8 розділу III Інструкції визначено, що про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження.
Виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору.
Постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) та не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилає сторонам виконавчого провадження.
У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, постанова про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією.
Вказані положення відображені також й у ч.3 ст.40 Закону №1404-VIIІ.
За приписами частини 9 статті 27 Закону України “Про виконавче провадження” № 1404-VIII виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до пункту 9 частини першої статті 39 Закону України “Про виконавче провадження” № 1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Таким чином, стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов'язується з початком примусового виконання, яке виконавець розпочинає на підставі виконавчого документа. Відтак, одночасно з відкриттям виконавчого провадження виконавець повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору.
Як вже встановлено судом, на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20.09.2018 року по справі №815/2885/18 Головним управлінням Пенсійного фонду України 13.12.2018 року проведено перерахунок пенсії ОСОБА_2 за вислугу років з 01.01.2018 року відповідно до постанови Кабінету ОСОБА_3 України від 21.02.2018 № 103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб” з урахуванням розміру пенсії 90% відповідних сум грошового забезпечення (копії перерахунків додаються) (т.1 а.с.26-27).
Як вказує позивач, доплата пенсії з дня набрання рішенням суду законної сили, тобто з 19.11.2018 року по 31.12.2018 року в розмірі 2058,00 грн. зарахована на поточний рахунок ОСОБА_2 по додатковій відомості 04.01.2019 року.
В той же час, як вказано безпосередньо позивачем, доплата пенсії за період з 01.01.2018 по 18.11.2018 в розмірі 14391,96 грн. не виплачена та її виплата буде здійснена згідно з Порядком погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженим постановою Кабінету ОСОБА_3 України від 22.08.2018 № 649, та Порядком ведення обліку рішень суду у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 26.09.2018 №20-1.
З приводу виплати позивачем,, який є боржником за виконавчим провадженням, вищевказаної доплати пенсії за період з 01.01.2018 по 18.11.2018 в розмірі 14391,96 грн., суд зазначає, що механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійному фонду України на цю мету визначає Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду затверджений постановою Кабінету ОСОБА_3 України №649 від 22.08.2018 року (далі - Порядок № 649).
Відповідно до п.2 Порядку № 649 боржник - це орган Пенсійного фонду України, визначений судом боржником у виконанні судового рішення; стягувач - фізична особа, на користь якої винесено рішення.
Пунктами 3,4 Порядку № 649 визначено, що боржник веде облік рішень у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою (далі - реєстр), відповідно до порядку, встановленого Пенсійним фондом України. Черговість виконання рішень визначається датою їх надходження до боржника.
Згідно з п.5 Порядку № 649 для підтвердження суми, що підлягає виплаті, боржник подає до Пенсійного фонду України: документ, що підтверджує дату надходження судового рішення до боржника; копію судового рішення (судових рішень) або виконавчого листа; розрахунок суми, що підлягає виплаті, засвідчений керівником боржника або уповноваженою ним особою.
Відповідно до п.6 Порядку № 649 перевірку обґрунтованості розрахованої боржником суми, що підлягає виплаті, проводить в Пенсійному фонді України комісія з питань погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду (далі - комісія).
Пунктом 8 Порядку № 649 комісія приймає одне з таких рішень: про наявність підстав для виплати суми, зазначеної в розрахунку; про відсутність підстав для виплати суми, зазначеної в розрахунку.
Відповідно до п.10, п.11 Порядку № 649 виділення коштів для виплати здійснюється Пенсійним фондом України в межах наявних бюджетних призначень Пенсійному фонду України на цю мету шляхом перерахування коштів боржнику. Боржник у триденний строк повідомляє стягувачу про виділення коштів та не пізніше десяти робочих днів з дня надходження коштів у межах встановленого Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” періоду виплати пенсії зобов'язаний здійснити виплату стягувачу суми, що підлягає виплаті, у порядку, встановленому статтею 47 зазначеного Закону.
Суд зазначає, що позивачем до суду надано в копії лист від 18.01.2019 року №1049/02, який надано у відповідь на запит Пенсійного фонду України від 02.01.2019 року №101/02-11, яким Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області надано до Пенсійного фонду України реєстр судових рішень, ухвалених починаючи з 01.01.2018 року по 31.12.2018 року, за якими наявна сума невиплачених коштів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету (т.1 а.с.32).
Водночас, позивачем надано до суду копію запиту Пенсійного фонду України від 02.01.2019 року №101/02-11 (т.1 а.с.86).
Також, до суду з боку позивача надано витяг з вказаного реєстру, в якому міститься, серед інших, рішення суду від 20.09.2018 року по справі №815/2885/18, із зазначенням, що залишок заборгованості складає 14391,96 грн. (т.1 а.с.87-88).
Як вже встановлено судом, рішення суду апеляційної інстанції по справі № 815/2885/18 надійшло до позивача 12.12.2018 року.
Виконавче провадження ВП №58002645 відкрито державним виконавцем 04.01.2019 року.
Реєстр судових рішень, в тому числі щодо рішення суду від 20.09.2018 року по справі №815/2885/18, із зазначенням, що залишок заборгованості складає 14391,96 грн., направлено позивачем - боржником за виконавчим провадженням ВП №58002645 до ПФУ лише 18.01.2019 року.
Жодних доказів на підтвердження направлення відповідних відомостей по виконанню рішення суду по справі №815/2885/18 до 18.01.2019 року, в тому числі до 04.01.2019 року, до суду з боку позивача не надано.
Як вбачається з викладеного, у період з 12.12.2018 року (дати отримання позивачем ухвали П'ятого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2018 року по справі №815/2885/18) по 03.01.2019 року (дата звернення представника ОСОБА_2 із заявою про примусове виконання рішення по справі №815/2885/18) позивачем не здійснено визначених п.5 Порядку № 649 дій, направлених на повне виконання рішення суду по справі №815/2885/18, тобто не подано до Пенсійного фонду України: документ, що підтверджує дату надходження судового рішення до боржника; копію судового рішення (судових рішень) або виконавчого листа; розрахунок суми, що підлягає виплаті, засвідчений керівником боржника або уповноваженою ним особою.
Отже, оскаржувані постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №58002645 від 04.01.2019 року та про стягнення виконавчого збору були винесені державним виконавцем ще до направлення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області до Пенсійного фонду України реєстру рішень суду на виконання вимог Порядку № 649, в тому числі, й по рішенню суду від 20.09.2018 року по справі №815/2885/18. Тобто, позивачем здійснено дії по виконанню рішення суду в частині виплати доплати пенсії на суму 14391,96 грн. після відкриття виконавчого провадження.
При цьому, вирішуючи дану справу, суд враховує висловлений 07 березня 2018 року Верховним Судому у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові по справі № 750/7624/17 правовий висновок про те, що ч. 3 ст. 27 Закону №1404-VІІІ прямо передбачає обов'язок боржника сплатити виконавчий збір при примусовому виконанні рішення немайнового характеру, тобто, незалежно від провадження державним виконавцем дій, спрямованих на примусове виконання рішення.
З огляду на вищевикладене у сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання протиправними та скасування постанов старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 04.01.2019 року ВП № 58002645 про відкриття виконавчого провадження в частині стягнення виконавчого збору та від 04.01.2019 ВП № 58002645 про стягнення виконавчого збору у розмірі 16692,00 грн., оскільки останні прийняті державним виконавцем на підставі та в межах діючого законодавства.
Водночас, посилання позивача на те, що у вказаній постанові від 04.01.2019 ВП №58002645 про стягнення виконавчого збору у розмірі 16692,00 грн., зазначається дата відкриття виконавчого провадження 08.01.2019 року, висновків суду про її правомірність, не спростовує, оскільки як вже встановлено судом, з наданих з боку позивача та відповідача доказів, постанова старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ВП № 58002645 про відкриття виконавчого провадження прийнята 04.01.2019 року.
Решта доводів позивача висновків суду не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету ОСОБА_3 Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно зі ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позовної заяви Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання протиправними та скасування постанов.
Враховуючи, що позивачу відмовлено у задоволенні позовних вимог, відповідно до положень ст.139 КАС України відсутні підстави для розподілу судових витрат.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 139, 205,241-246, 262, 268, 269, 271, 272, 287 КАС України, суд,-
У задоволенні позовної заяви Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання протиправними та скасування постанов старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_1 від 04.01.2019 ВП № 58002645 про відкриття виконавчого провадження в частині стягнення виконавчого збору та від 04.01.2019 ВП № 58002645 про стягнення виконавчого збору у розмірі 16692,00 грн. - відмовити повністю.
Судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених статтями 273, 275-277, 280, 282, пунктами 5 та 6 частини першої статті 283, статтями 286-288 цього Кодексу, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Рішення може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Одеський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його складання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя О.М. Соколенко
.