Справа № 420/6741/18
28 лютого 2019 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гусева О.Г., розглянувши у письмовому провадженні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Подільського об'єднаного управління Пенсійного фонду Одеської області про визнання неправомірними дій, зобов'язання вчинити певні дії
До Одеського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом Подільського об'єднаного управління Пенсійного фонду Одеської області, в якому просить:
- визнати протиправними дії Подільського об'єднаного управління Пенсійного фонду Одеській області з відмови, листом №82/І-2 від 23 липня 2018 року, ОСОБА_1 у нарахуванні та виплати компенсації втрати частини доходів за період з 08 лютого 2009 року по 30 листопада 2017 року, у зв'язку з порушенням строків виплати суми недоотриманої пенсії в розмірі 42831, 21 грн.;
- зобов'язати Подільське об'єднане управління Пенсійного фонду Одеської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суму компенсації втрати частини доходів, за період з 08 лютого 2009 року по 30 листопада 2017 року, у зв'язку з порушенням строків виплати суми недоотриманої пенсії в розмірі 42831, 21 грн.
В обґрунтування заявленого позову позивач зазначає, що відповідач на виконання постанов Котовського міськрайонного суду Одеської області від 25 лютого 2010 року по справі №2-а-136/10 та апеляційного суду Одеської області від 08 червня 2012 року по справі №22а/1590/391/12 було здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 та донараховано, за період з 08 лютого 2009 року по 25 лютого 2010 року, суму недоотриманої пенсії в розмірі 42831, 21 грн. Зазначені 42831, 21 грн. були виплачені позивачу лише 13 грудня 2017 року, тобто із затримкою виплати, яка складає більше восьми років (з 08 лютого 2009 року по 30 листопада 2017 року.. Посилаючись на порядок проведення компенсації втрати грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати позивач звернувся до пенсійного фонду із заявою у якій просив нарахувати та сплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії.
Разом із тим, 23.07.218 листом №82/І-2, відповідач надав відповідь якою зазначив, що немає підстав для нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії. Не погоджуючись із вказаними діями позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Відповідно до ухвали суду від 27.12.2019 про відкриття провадження розгляд справи здійснюється в порядку загального позовного провадження.
У встановлений судом строк відповідачем подано відзив на позовну заяву, у якому останній просив відмовити у задоволенні позову.
Представник позивача до судового засідання не з'явився, надав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
28 січня 2019 року Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду справи по суті в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст. 205 КАС України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що відповідно до заяви позивача від 25.07.2012 року на виконання постанов Котовського міськрайонного суду Одеської області від 25 лютого 2010 року по справі №2-а-136/10 та апеляційного суду Одеської області від 08 червня 2012 року по справі №22а/1590/391/12 було здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 та донараховано, за період з 08 лютого 2009 року по 25 лютого 2010 року, суму недоотриманої пенсії в розмірі 42831, 21 грн.
У липні 2018 року позивач звернувся до Подільського об'єднаного управління Пенсійного фонду Одеської області із заявою, в якій просив нарахувати та сплатити йому компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії з 08 лютого 2009 року по 30 листопада 2017 року.
Листом від 23.07.2018 за №82/І-2 йому було відмовлено у задоволенні такої заяви, з посиланням на вчасне нарахування та виплату пенсії, а отже відсутність правових підстав для такої компенсації
Не погоджуючись з даними діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 159 (далі - Порядок № 159).
Згідно зі статтями 1, 2 Закону № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Із наведеного вбачається, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).
Основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" та Порядком № 159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення.
Згідно з пунктом 2 Порядку № 159 компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).
Із аналізу наведених положень слідує, що основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Вказані висновки щодо застосування норм права, узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними в Постанові від 20.02.2018 року по справі № 522/5664/17, та повинні застосовуватись до спірних правовідносин на виконання ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і ч. 5 ст. 242 КАС України.
Таким чином, оскільки тривале не нарахування пенсії за минулі періоди сталося з вини відповідача, зокрема призначення позивачу заниженого розміру пенсії, а фактична виплата заборгованості проведена лише у грудні 2017 року, суд вважає, що позивач має право на компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з несвоєчасним отриманням щомісячних пенсійних виплат, донарахованих і виплачених йому на підставі рішення суду.
Крім того, суд зазначає, що частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№ 25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства ("Stretch - United Kingdom" № 44277/98).
У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини "Фон Мальтцан та інші проти Німеччини"). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність ("Von Maltzan and Others v. Germany" № 71916/01, № 71917/01 та № 10260/02).
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що позивачем доведено правомірність пред'явленого позову, а відповідачем доводи позовної заяви не були спростовані, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно ст. 139 КАС України судові витрати стягненню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Задовольнити у повному обсязі позовну заяву ОСОБА_1 до Подільського об'єднаного управління Пенсійного фонду Одеської області про визнання неправомірними дій, зобов'язання вчинити певні дії.
Визнати протиправними дії Подільського об'єднаного управління Пенсійного фонду Одеській області з відмови, листом №82/І-2 від 23 липня 2018 року, ОСОБА_1 у нарахуванні та виплати компенсації втрати частини доходів за період з 08 лютого 2009 року по 30 листопада 2017 року, у зв'язку з порушенням строків виплати суми недоотриманої пенсії в розмірі 42831, 21 грн.;
Зобов'язати Подільське об'єднане управління Пенсійного фонду Одеської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суму компенсації втрати частини доходів, за період з 08 лютого 2009 року по 30 листопада 2017 року, у зв'язку з порушенням строків виплати суми недоотриманої пенсії в розмірі 42831, 21 грн.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст. 295 КАС України.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Суддя О.Г. Гусев
Повний текст Рішення складено та підписано суддею 28 лютого 2019 року.
.