01 березня 2019 року Р і в н е №460/354/19
Рівненський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Друзенко Н.В., розглянувши у письмовому провадженні процедурне питання, пов'язане з розглядом справи за позовом
ОСОБА_1
доЗ'їзду адвокатів України в особі головуючого Місяця Андрія Петровича, З'їзду адвокатів України в особі секретаря Якуби Галини Миколаївни
про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій, визнання протиправними та скасування індивідуальних актів,
Ухвалою судді Недашківської К.М. від 19.02.2019 прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до З'їзду адвокатів України в особі головуючого Місяця Андрія Петровича та секретаря Якуби Галини Миколаївни про визнання протиправними і скасування рішень та відкрито провадження у справі №460/354/19.
Ухвалою від 28.02.2019 задоволено заяву про самовідвід головуючого, відведено головуючого суддю Недашківську К.М. від розгляду справи №460/354/19, а справу передано до Відділу документального забезпечення Рівненського окружного адміністративного суду для визначення складу суду згідно з частиною першою статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.
За протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.03.2019 справа №460/354/19 надійшла в провадження судді Друзенко Н.В.
01.03.2019 суддя Друзенко Н.В. на підставі пункту 4 частини першої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України подала заяву про самовідвід.
Вказана заява обґрунтована тим, що ОСОБА_1 є членом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України і входить в Кваліфікаційну палату даного органу. Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 07.06.2018 призначено кваліфікаційне оцінювання та визначено графік проведення іспитів 2188 суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, в тому числі, судді Рівненського окружного адміністративного суду Друзенко Наталії Василівни, і вона після проходження анонімного письмового та психологічного тестування включена в орієнтовний графік проведення Комісією співбесід із суддями в межах кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді на березень 2019 року. (Інформація з офіційного сайту ВККС https://vkksu.gov.ua/userfiles/doc/decision07.06.20181.pdf, https://vkksu.gov.ua/ userfiles/doc/spivbesidy2019.pdf).
Згідно з вимогами пункту 4 частини першої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) за наявності обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Відповідно до частини першої статті 39 Кодексу адміністративного судочинства України, за наявності підстав, зазначених у статтях 36 - 38 цього Кодексу, суддя зобов'язаний заявити самовідвід.
А в силу вимог частини третьої цієї статті, самовідвід повинен бути вмотивованим і заявленим не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти самовідвід після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу самовідводу заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Частиною першою статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
А згідно з частиною другою цієї статті питання про самовідвід вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою суду, що розглядає справу.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" №3477-IV від 23.02.2006, встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці виділяє наступні критерії оцінки неупередженості, а саме, проводить відмінність між: 1) суб'єктивним підходом, тобто прагненням переконатися в суб'єктивному обвинуваченні або інтересі певного судді у конкретній справі; 2) об'єктивним підходом, тобто визначенням, чи були судді надані достатні гарантії, щоб виключити будь обґрунтовані сумніви в цьому відношенні ("Кіпріану проти Кіпру", "П'єрсак проти Бельгії", "Грівз проти Сполученого Королівства"). Разом з тим чітка відмінність між цими поняттями відсутня, оскільки поведінка судді може не тільки об'єктивно викликати сумніви в його неупередженості з точки зору зовнішнього спостерігача (об'єктивний тест), але мова може також йти про його або її особисте переконання (суб'єктивний тест). У зв'язку з цим рішення про те, чи слід застосувати в певній ситуації той чи інший критерій, залежить від конкретних фактів.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. Як зазначається у пункті 11 Рекомендацій CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов'язки, ухвалених 17.11.2010, зовнішня незалежність не є прерогативою чи привілеєм, наданим для задоволення власних інтересів суддів. Вона надається в інтересах верховенства права та осіб, які домагаються та очікують неупередженого правосуддя. Незалежність суддів слід розуміти як гарантію свободи, поваги до прав людини та неупередженого застосування права. Неупередженість та незалежність суддів є необхідними для гарантування рівності сторін перед судом. Крім того, Консультативна рада європейських суддів у пункті 12 Висновку №1 (2001) наголошує: "Судовій владі повинні довіряти не лише сторони окремої судової справи, а й суспільство в цілому. Таким чином, суддя не просто повинен насправді бути вільним від будь-яких зв'язків, прихильностей, упередженості, він чи вона також повинні вважатися вільними від цього з точки зору розсудливого спостерігача. У протилежному випадку довіру до судової влади може бути підірвано". Отже є тісний зв'язок між незалежністю і об'єктивною неупередженістю. З цієї причини Європейський суд з прав людини зазвичай розглядає ці дві вимоги разом ("Фіндлі проти Сполученого Королівства"). В свою чергу пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вимагає незалежності від інших гілок влади (тобто виконавчої та законодавчої), а також від політичних партій ("Нінн-Хансен проти Данії"). При цьому, питання завжди полягає в тому, чи дотримуються в конкретній справі вимоги Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод ("Хенрік Урбан і Ришард Урбан проти Польщі"). Також Європейський суд з прав людини запровадив критерії оцінки незалежності. А саме, при визначенні того, чи може орган вважатися "незалежним", Європейський суд з прав людини бере до уваги такі критерії ("Фіндлі проти Сполученого Королівства"): 1) порядок призначення його членів і тривалість терміну їх повноважень; 2) гарантії від зовнішнього тиску; 3) зовнішні ознаки незалежності. Що стосується першого критерію, то Європейський суд з прав людини зазначає, що саме по собі призначення суддів парламентом не може піддавати сумніву незалежність цих суддів ("Філіппіні проти Сан-Марино"; "Нінн-Хансен проти Данії"). Аналогічно призначення суддів органом виконавчої влади є допустимим за умови, що призначені особи не відчувають впливу або тиску ззовні при виконанні судових функцій ("Хенрік Урбан і Ришард Урбан проти Польщі"; "Кемпбелл і Фелл проти Сполученого Королівства"). Що стосується третього критерію, то важливою є довіра, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти населенню ("Саінер проти Туреччини"). Сумніви в незалежності відсутні, коли, на думку Європейського суду з прав людини у "об'єктивного спостерігача" не виникне підстав для занепокоєння з цього питання в обставинах справи, що розглядається ("Кларк проти Сполученого Королівства"). Визначаючи, чи є суд незалежним, Європейський суд з прав людини звертає увагу й на ті зовнішні ознаки незалежності, що можуть стосуватися навіть гіпотетичної можливості впливу на суд. Існування самої лише можливості зовнішнього впливу на суд Європейський суд з прав людини іноді визнає достатнім, щоб поставити під сумнів незалежність суду ("Бєлілос проти Швейцарії", "Очалан проти Туреччини"). Європейський суд з прав людини застерігає, що навіть самі лише сумніви "розсудливого спостерігача" в тому, що суд незалежний та неупереджений, можуть мати певне значення в розумінні забезпечення громадянам права на справедливий суд ("Ферантелі та Сантанджело проти Італії", "Хаусчілдт проти Данії", "Веттстейн проти Швейцарії"). Суддя, у відношення якого є обґрунтовані побоювання недостатньої неупередженості, повинен негайно взяти відвід ("Веттстейн проти Швейцарії", "Кастілло Альгар проти Іспанії", "П'єрсак проти Бельгії") .
За наведеного, лише розгляд справи судом, об'єктивність і неупередженість якого перебуває поза всяким сумнівом є гарантією того, що судове рішення буде сприйняте суспільством як справедливе, незалежне та безстороннє, і лише в такому випадку буде дотримано право сторін на справедливий розгляд справи незалежним і безстороннім судом у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
З огляду на те, що ОСОБА_1 є членом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, якою наразі проводиться кваліфікаційне оцінювання судді Друзенко Наталії Василівни на відповідність займаній посаді, дана суддя може обґрунтовано вважатися заінтересованою у результаті розгляду справи №460/354/19, де ОСОБА_1 виступає позивачем.
Крім того, зазначене свідчить про існування у судді Друзенко Наталії Василівни потенційного конфлікту інтересів, тобто про існування приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої повноваження, що може вплинути на об'єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень і такий конфлікт інтересів може бути врегульовано в порядку, визначеному процесуальним законом, а саме шляхом відводу (самовідводу).
Враховуючи наведену у заяві про самовідвід ситуацію, суд приходить до висновку про обґрунтованість такої заяви, позаяк за наведених обставин відсутні достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у безсторонності та неупередженості судді Друзенко Н.В.
З урахуванням цього, з метою зміцнення та підтримки довіри суспільства до судової влади, уникнення звинувачень в упередженості та будь-яких спроб посягань на гарантії дотримання судом принципів законності, неупередженості та об'єктивності, а також для усунення сумнівів у сторін та у суспільства вцілому щодо об'єктивності та неупередженості в розгляді адміністративної справи №460/354/19, заява про самовідвід судді Друзенко Н.В. підлягає задоволенню.
Відповідно до вимог частини першої статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення самовідводу судді, який розглядає справу одноособово, адміністративна справа розглядається в тому самому адміністративному суді іншим суддею, який визначається в порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу.
Керуючись статтями 36, 39, 40, 41, 243, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Заяву судді Друзенко Н.В. про самовідвід у справі №460/354/19 задовольнити.
Адміністративну справу №460/354/19 за позовом ОСОБА_1 до З'їзду адвокатів України в особі головуючого Місяця Андрія Петровича та секретаря Якуби Галини Миколаївни про визнання протиправними і скасування рішень передати до Відділу документального забезпечення Рівненського окружного адміністративного суду для визначення складу суду згідно з частиною першою статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала окремо не оскаржується. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Повну ухвалу складено 01.03.2019.
Суддя Друзенко Н.В.