28 лютого 2019 року м. Кропивницький Справа № 1140/3435/18
Кіровоградський окружний адміністративний суд, у складі судді Хилько Л.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом:
ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, номер РНОКПП НОМЕР_1; адреса: АДРЕСА_1)
до відповідача:
Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (код ЄДРПОУ 40108646; адреса: вул. Федора Ернста, 3, місто Київ, 03048)
третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: управління патрульної поліції в Кіровоградській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (адреса: вул.Юрія Бутусова, 22-б, місто Кропивницький, 25030)
про визнання протиправним та скасування пункту наказу, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (далі - відповідач), третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: управління патрульної поліції в Кіровоградській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (далі - третя особа), в якому просить суд:
- визнати протиправним пункт 4 наказу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 05.10.2018 року №1415, яким ОСОБА_1, поліцейському роти №2 батальйону управління патрульної поліції в Кіровоградській області Департаменту патрульної поліції рядовому поліції, оголошено дисциплінарне стягнення у виді попередження про неповну посадову відповідність за вчинення дисциплінарного проступку, що виразилось у порушенні пунктів 1, 2 частини 1 статті 18, пункту 5 частини 1 статті 23, статті 29, статті 44, пункту 3 частини 3 статті 45 Закону України "Про Національну поліції", пунктів 1, 2, 4, 6 частини 1 статті 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України", пунктів 1, 7 частини 1 розділу ІІ Інструкції з організації реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події за оперативною інформацією в органах (підрозділах) Національної поліції України, затвердженої наказом МВС України від 16.02.2018 року №111, пунктів 1, 5, 6 розділу ІІ вимог Інструкції про порядок ведення єдиного обліку в органах поліції заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, затвердженої наказом МВС від 06.11.2015 року №1377, підпунктів 2,3 пункту 11 розділу ІІ Інструкції з організації взаємодії органів досудового розслідування з іншими органами та підрозділами Національної поліції України в запобіганні кримінальним правопорушенням, їх виявленні та розслідуванні, затвердженої наказом МВС від 07.07.2017 року №575, підпунктів 1, 2, 3 пункту 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 року №1179, підпункту 2 пункту 2.1 Розділу ІІ та підпунктів 1,6 пункту 3,1 розділу ІІІ Посадової інструкції поліцейського патрульної поліції, затвердженої Наказом Департаменту патрульної поліції від 05.01.2016 року №4/1;
- скасувати пункт 4 наказу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 05.10.2018 року №1415, яким ОСОБА_1, поліцейському роти №2 батальйону управління патрульної поліції в Кіровоградській області Департаменту патрульної поліції рядовому поліції, оголошено дисциплінарне стягнення у виді попередження про неповну посадову відповідність за вчинення дисциплінарного проступку, що виразилось у порушенні пунктів 1, 2 частини 1 статті 18, пункту 5 частини 1 статті 23, статті 29, статті 44, пункту 3 частини 3 статті 45 Закону України "Про національну поліції", пунктів 1, 2, 4, 6 частини 1 статті 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України", пунктів 1, 7 частини 1 розділу ІІ Інструкції з організації реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події за оперативною інформацією в органах (підрозділах) Національної поліції України, затвердженої наказом МВС України від 16.02.2018 року №111, пунктів 1, 5, 6 розділу ІІ вимог Інструкції про порядок ведення єдиного обліку в органах поліції заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, затвердженої наказом МВС від 06.11.2015 року №1377, підпунктів 2,3 пункту 11 розділу ІІ Інструкції з організації взаємодії органів досудового розслідування з іншими органами та підрозділами Національної поліції України в запобіганні кримінальним правопорушенням, їх виявленні та розслідуванні, затвердженої наказом МВС від 07.07.2017 року №575, підпунктів 1, 2, 3 пункту 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 року №1179, підпункту 2 пункту 2.1 Розділу ІІ та підпунктів 1,6 пункту 3,1 розділу ІІІ Посадової інструкції поліцейського патрульної поліції, затвердженої Наказом Департаменту патрульної поліції від 05.01.2016 року №4/1.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що спірний наказ винесено відповідачем протиправно, так як останнім не було дотримано процедури його винесення та порядку накладення дисциплінарних стягнень, поряд з тим позивач наголошує, що застосування такого стягнення у виді попередження про неповну посадову відповідність, є безпідставним оскільки ним не було вчинення відповідного проступку для застосування такого стягнення.
У судовому засіданні позивач та його законний представник вимоги адміністративного позову підтримали у повному обсязі, наполягали на його задоволенні.
Представником відповідача подано до суду письмовий відзив, з викладенням позиції щодо адміністративного позову, в якому наголошено, на тому, що оскаржуваний пункт наказу прийнято в межах та у спосіб визначений чинним законодавством вважає їх правомірними оскільки їх було за наявності відповідних підстав (а.с.39-45).
Представник третьої особи своїм правом на подання письмових пояснень щодо даного адміністративного позову не скористався.
22.02.2019 року відповідною ухвалою суду керуючись приписами статті 183 КАС України подальший розгляд справи судом вирішено здійснити у порядку письмового провадження на підставі відповідного клопотання сторін.
Письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом (пункт 10 частини першої статті 4 КАС України).
Дослідивши подані представниками сторін документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Предметом спору в даній справі є встановлення правомірності дій Департаменту патрульної поліції Національної поліції України при винесенні пункт 4 наказу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 05.10.2018 року №1415, яким ОСОБА_1, поліцейському роти №2 батальйону управління патрульної поліції в Кіровоградській області Департаменту патрульної поліції рядовому поліції, оголошено дисциплінарне стягнення у виді попередження про неповну посадову відповідність за вчинення дисциплінарного проступку.
При вирішенні даного спору суд враховує наступні фактичні обставини справи.
Відповідно до наказу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 16.04.2018 року №357 о/с «По особовому складу» ОСОБА_1 прийнятий до управління патрульної поліції в Кіровоградській області поліцейським роти №2 батальйону, у спеціальному званні рядового поліції (а.с.11).
05.10.2018 року начальником Департаменту патрульної поліції Національної поліції України винесено наказ №1415 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників УПП в Кіровоградській області ДПП», яким за вчинення дисциплінарного проступку, що виразилось у порушенні пунктів 1, 2 частини 1 статті 18, пункту 5 частини 1 статті 23, статті 29, статті 44, пункту 3 частини 3 статті 45 Закону України "Про Національну поліції", пунктів 1, 2, 4, 6 частини 1 статті 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України", пунктів 1, 7 частини 1 розділу ІІ Інструкції з організації реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події за оперативною інформацією в органах (підрозділах) Національної поліції України, затвердженої наказом МВС України від 16.02.2018 року №111, пунктів 1, 5, 6 розділу ІІ вимог Інструкції про порядок ведення єдиного обліку в органах поліції заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, затвердженої наказом МВС від 06.11.2015 року №1377, підпунктів 2,3 пункту 11 розділу ІІ Інструкції з організації взаємодії органів досудового розслідування з іншими органами та підрозділами Національної поліції України в запобіганні кримінальним правопорушенням, їх виявленні та розслідуванні, затвердженої наказом МВС від 07.07.2017 року №575, підпунктів 1, 2, 3 пункту 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 року №1179, підпункту 2 пункту 2.1 Розділу ІІ та підпунктів 1,6 пункту 3,1 розділу ІІІ Посадової інструкції поліцейського патрульної поліції, затвердженої Наказом Департаменту патрульної поліції від 05.01.2016 року №4/1, у зв'язку із вчиненням поліцейським кількох дисциплінарних проступків, стягнення застосовуються за сукупністю вчинених дисциплінарних проступків на підставі пункту 5 частини 1 статті 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України», поліцейського роти №2 батальйону управління патрульної поліції в Кіровоградській області Департаменту патрульної поліції рядовому поліції ОСОБА_1 попередити про неповну посадову відповідність (а.с.102-106).
Вказаний наказ був доведений до відома позивача 22.11.2018 року, що засвідчено на вказаному наказі відміткою «ознайомлений» з особистим підписом (а.с.105).
Вказаному наказу про застосування дисциплінарного стягнення передували наступні фактичні обставини.
21.09.2018 року начальником Департаменту патрульної поліції Національної поліції України винесено наказ №4375 «Про призначення та проведення службового розслідування» за фактом внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №12018120230000737 від 26.08.2018 року щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 345 Кримінального кодексу України інспектором роти №2 батальйону управління патрульної поліції в Кіровоградській області Департаменту патрульної поліції старшим лейтенантом поліції ОСОБА_2 та поліцейським роти №2 батальйону управління патрульної поліції в Кіровоградській області Департаменту патрульної поліції старшим сержантом поліції ОСОБА_3, відповідно до частин 1, 2, 3, 4 статті 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України», підпункту 2.2.2 пункту 2.2 та пунктів 2.5, 2.6 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України від 12.03.2016 року №230 (а.с.53-54).
04.10.2018 року відповідною комісією у складі: голови - начальника патрульної поліції в Кіровоградській області Департаменту патрульної поліції капітана поліції Цацюри А.А. та членів комісії: т.в.о. заступника начальника управління - начальника відділу моніторингу та аналітичного забезпечення УПП в Кіровоградській області ДПП капітана поліції ОСОБА_5, т.в.о. старшого інспектора з особливих доручень відділу моніторингу та аналітичного забезпечення УПП в Кіровоградській області ДПП лейтенанта поліції ОСОБА_6, старшого оперуповноваженого в особливо-важливих справах відділу моніторингу та зонального контролю Кіровоградського управління ДВБ НПУ майора поліції ОСОБА_7, на підставі наказу Департаменту патрульної поліції «Про призначення та проведення службового розслідування від 21.09.2018 року №4375 винесено висновок службового розслідування за фактом внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12018120230000737 від 26.08.2018 року, за яким, зокрема п. 5 вказаного висновку, за вчинення дисциплінарного проступку, що виразилось у порушені п. 1, 2 ч. 1 ст. 18, ст. 29, ст. 44, п. 3, ч. 3 ст. 45 Закону України «Про Національну поліцію», п.п. 1, 2, 4, 6, ч. 1 ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України», п.п.1, 2, 3 п. 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 року №1179, п.п.1, 6, п.3.1 розділу ІІІ Посадової інструкції поліцейського патрульної поліції затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції від 05.01.2016 №4/1, на підставі п.4 ч.1 ст.12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України», поліцейському роти №2 батальйону УПП в Кіровоградській області ДПП рядовому поліції ОСОБА_1 оголосити сувору догану (а.с.58-79).
При цьому, поліцейським роти №3 батальйону управління патрульної поліції в Кіровоградській області ДПП старшим сержантом поліції І.Г. Яновським на ім'я начальника управління патрульної поліції у Кіровоградській області ДПП капітана поліції Цюцюри А.І. оформлено рапорт, яким доведено до відома останнього, що 06.09.2018 року під час несення служби по охороні публічного порядку та забезпеченню безпеки дорожнього руху, в складі екіпажу групи моніторингу «Ліана-0015» на виконання вимог доручення Національної поліції України від 02.04.2017 року №4130/01/25 2017 та наказу ГУНП в області «Про організацію діяльності постійно діючих мобільних груп з контролю за станом несення служби нарядів поліції області» від 27.04.2017 року №458, мобільною групою ГУНП в області було здійснено раптову перевірку стану дотримання нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України та НПУ, як регламентують діяльність поліцейського при реагуванні на звернення про вчинені кримінальні чи адміністративні правопорушення. Так, працівниками інспекторського відділу УОАЗОР ГУНП в області, під виглядом «умовного заявника», надано відповідне завдання інспектору роти №2 батальйону УПП в Кіровоградській області ДПП лейтенанту поліції ОСОБА_11 та поліцейському роти №2 батальйону УПП в Кіровоградській області ДПП рядовому поліції ОСОБА_1, які перебували по вул. Миру, 12 в м. Кропивницькому, про те, що на автомобільному ринку, що знаходиться по вул. Кропивницького в м. Кропивницький, невідома особа здійснила крадіжку каністри автомобільного мастила вартістю 600,00 грн.. Співробітниками УПП в Кіровоградській області ДПП лейтенант поліції ОСОБА_11 та рядовий поліції ОСОБА_1 було порушено вимоги п. 5, п. 6 розділу ІІ Інструкції про порядок ведення єдиного обліку в органах поліції заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення, та інші події затвердженої наказом МВС від 06.11.2015 року за №1377, отримавши інформацію за фактом вчинення кримінального правопорушення, не вжили заходів направлених на інформування чергової частини з метою реєстрації вказаної події у журналі єдиного обліку, при цьому також наголошено, що вказані співробітники УПП в Кіровоградській області ДПП повідомили, що заявнику необхідно телефонувати на спеціальну лінію екстренного виклику поліції « 102» та при спілкуванні з «умовним заявником» не з'ясували всіх обставин вчиненого кримінального правопорушення, що призвело до укриття повідомлення (безпосереднього звернення «умовного заявника» до поліцейських при виконанні службових обов'язків) про «умовно» вчинене кримінальне правопорушення та неналежне реагування на вказану подію (а.с.84).
В свою чергу, 10.09.2018 року старшим інспектором з ОД інспекторського відділу УОАЗОР ГУНП в Кіровоградській області майором поліції В.В. Чурбановим на ім'я т.в.о. начальника ГУНП в Кіровоградській області полковника поліції Горяченка Р.І. було складено доповідну записку «Про результати перевірки несення служби нарядами поліції області», в якій до відома начальника доведено факт невжиття заходів, направлених на інформування чергової частини з метою реєстрації події у ЖЕО працівниками УПП в Кіровоградській області ДПП НПУ ОСОБА_11 та ОСОБА_1 у порушення вимог у порушення вимог п. 5, 6 розділу ІІ Інструкції про порядок ведення єдиного обліку в органах поліції заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, затвердженої наказом МВС від 06.11.2015 року №1377. У вказаній доповідній записці також повідомлено, що працівники УПП в Кіровоградській області ДПП НПУ повідомили, що заявнику необхідно телефонувати на спеціальну лінію « 102» та при спілкуванні із «умовним заявником» не з'ясували усі обставини вчиненого кримінального правопорушення (а.с.82-83).
З метою повної, всебічної та об'єктивної перевірки причин та обставин можливого порушення службової дисципліни інспектором роти №2 батальйону управління патрульної поліції в Кіровоградській області Департаменту патрульної поліції лейтенантом поліції ОСОБА_11 та поліцейським роти №2 батальйону управління патрульної поліції в Кіровоградській області Департаменту патрульної поліції рядовим поліції ОСОБА_1, що виразилось у неналежному реагуванні на звернення громадян про вчинені кримінальні чи адміністративні правопорушення під час виконання службових обов'язків, що мали місце 07.09.2018 року, начальником Департаменту патрульної поліції Національної поліції України 04.10.2018 року видано наказ №4548 про призначення службового розслідування (а.с.85-86).
04.10.2018 року комісією у складі: голови - начальника управління патрульної поліції в Кіровоградській області Департаменту патрульної поліції капітана поліції Цюцюри А.І. та членів комісії: т.в.о. заступника начальника управління-начальника відділу моніторингу та аналітичного забезпечення УПП в Кіровоградській області ДПП капітана поліції ОСОБА_15, т.в.о. старшого інспектора з особливих доручень відділу моніторингу та аналітичного забезпечення УПП в Кіровоградській області ДПП лейтенанта поліції ОСОБА_6 на підставі наказу Департаменту патрульної поліції «Про призначення та проведення службового розслідування» від 04.10.2018 року №4548 оформлено висновок службового розслідування з метою повної, усебічної та об'єктивної перевірки причин та обставин можливого порушення службової дисципліни інспектором роти №2 батальйону управління патрульної поліції лейтенантом поліції ОСОБА_11 та поліцейським роти №2 батальйону управління патрульної поліції рядовим поліції ОСОБА_1 (а.с.91-101).
У вказаному висновку, зокрема серед інших, комісією рекомендовано за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився в порушенні вимог п. 1, 2, ч. 1 ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України», п. п. 1, 2, ч. 1, ст. 18, п. 5, ч.1, ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», п. п. 1, 7, ч. 1 розділу ІІ Інструкції з організації реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події та оперативного інформування в органах (підрозділах) Національної поліції України затвердженої наказом МВС від 16.02.2018 року №111, п. 1,5,6 розділу ІІ вимог Інструкції про порядок ведення єдиного обліку в органах поліції заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, затвердженої наказом МВС від 06.11.2015 №1377, п.п.2, 3 п. 11 розділу ІІ Інструкції з організації взаємодії органів досудового розслідування з іншими органами та підрозділами Національної поліції України в запобіганні кримінальним правопорушенням, їх виявленні та розслідуванні, затвердженої наказом МВС від 07.07.2017 року №575, п.п.2, п.2.1 розділу ІІ Посадової інструкції поліцейського патрульної поліції, затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції від 05.01.2016 року №4/1, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України «Про дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» поліцейському роти №2 батальйону УПП в Кіровоградській області ДПП рядовому поліції ОСОБА_1 оголосити догану.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
За змістом положень статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для відновлення порушеного права в зв'язку із прийняттям рішення суб'єктом владних повноважень особа повинна довести, яким чином відбулось порушення її прав. Порушення вимог Закону рішенням чи діями суб'єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх протиправними, оскільки обов'язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушених його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями чи рішенням.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси (ч.1 ст. 5 КАС України).
Тобто, виходячи з аналізу вищезазначеної правової норми, суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.
Визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень можливе лише за позовом особи, право або законний інтерес якої порушені цією дією.
Згідно із пунктом 17 частини першої статті 4 КАС України публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба в державних органах служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти повинні відповідати їй (ст. 8). На ці обставини неодноразово вказував Конституційний Суд України у своїх рішеннях, зокрема, рішенні №7-рп/2003 від 10.04.2003 року, рішенні №9-рп/2004 від 07.04.2004 року, рішенні №1-рп/2007, рішенні №19-рп/2008 від 02.10.2008 року.
Відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
При прийнятті рішення по цій справі суд керується принципами адміністративного судочинства, зокрема, принципом офіційного з'ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого суд не обмежується тільки документами та заявами про докази, які внесені сторонами, а також здійснює дослідження обставин у справі за власною ініціативою, у т. ч. з метою реалізації завдань адміністративного судочинства.
Статтею 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються: організація і діяльність органів виконавчої влади, основи державної служби, організації державної статистики та інформатики; основи національної безпеки, організації Збройних сил України і забезпечення громадського порядку.
Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VIII.
Згідно з ч.2 ст.5 цього Закону, відносини, що виникають у зв'язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про державну службу» державна служба України - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо: 1) аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів; 2) забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів; 3) забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг; 4) здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства; 5) управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням; 6) управління персоналом державних органів; 7) реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством.
Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов'язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.
Основні обов'язки державного службовця передбачені статтею 8 зазначеного Закону, а саме: дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; дотримуватися принципів державної служби та правил етичної поведінки; поважати гідність людини, не допускати порушення прав і свобод людини та громадянина; з повагою ставитися до державних символів України; обов'язково використовувати державну мову під час виконання своїх посадових обов'язків, не допускати дискримінацію державної мови і протидіяти можливим спробам її дискримінації; забезпечувати в межах наданих повноважень ефективне виконання завдань і функцій державних органів; сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов'язки; виконувати рішення державних органів, накази (розпорядження), доручення керівників, надані на підставі та у межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України; додержуватися вимог законодавства у сфері запобігання і протидії корупції; запобігати виникненню реального, потенційного конфлікту інтересів під час проходження державної служби; постійно підвищувати рівень своєї професійної компетентності та удосконалювати організацію службової діяльності; зберігати державну таємницю та персональні дані осіб, що стали йому відомі у зв'язку з виконанням посадових обов'язків, а також іншу інформацію, яка відповідно до закону не підлягає розголошенню; надавати публічну інформацію в межах, визначених законом.
Державні службовці виконують також інші обов'язки, визначені у положеннях про структурні підрозділи державних органів та посадових інструкціях, затверджених керівниками державної служби в цих органах.
Відповідно до статті 62 Закону, державний службовець зобов'язаний виконувати обов'язки, визначені статтею 8 цього Закону, а також: не допускати вчинків, несумісних із статусом державного службовця; виявляти високий рівень культури, професіоналізм, витримку і тактовність, повагу до громадян, керівництва та інших державних службовців; дбайливо ставитися до державного майна та інших публічних ресурсів.
Державний службовець особисто виконує покладені на нього посадові обов'язки.
Відповідно до статті 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006р. №3460-ІУ, службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законі України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інша нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначає Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП України).
Згідно ч. 1 ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника можуть бути застосовані стягнення у вигляді догани чи звільнення.
Згідно до ст. 147-1 КЗпП України дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника.
Відповідно до ст. 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.
Підставою застосування дисциплінарного стягнення є вчинення працівником протиправного винного діяння (дії чи бездіяльності), яке визнається дисциплінарним проступком. Протиправність поведінки працівника полягає в порушенні ним своїх трудових обов'язків, закріплених нормами трудового права, як то: КЗпП, правилами внутрішнього розпорядку, статутами, положеннями, посадовими інструкціями, трудовим договором (контрактом), колективним договором, а також у порушенні або невиконанні правомірних наказів та розпоряджень роботодавця.
З аналізу наведених вище норм вбачається, що дисциплінарне стягнення це передбачена законом міра примусу, що застосовується уповноваженим органом до працівника, який порушив службову дисципліну, тобто вчинив дисциплінарний проступок.
При цьому, для правомірного застосування дисциплінарного стягнення уповноваженому органу необхідно встановити наявність протиправної поведінки державного службовця, шкідливих наслідків та причинного зв'язку між ними і поведінкою особи, що притягається до відповідальності.
Відповідно до ст. 64 Закону №889-VII, за невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом. Для державних службовців можуть встановлюватися особливості притягнення до дисциплінарної відповідальності у випадках, визначених законом.
Підстави для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності регламентовані ст. 65 Закону №889-VII, згідно з якою підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов'язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.
Згідно з ч. 2 ст. 65 Закону №889-VII, дисциплінарними проступками є: 1) порушення Присяги державного службовця; 2) порушення правил етичної поведінки державних службовців; 3) вияв неповаги до держави, державних символів України, Українського народу; 4) дії, що шкодять авторитету державної служби; 5) невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень; 6) недотримання правил внутрішнього службового розпорядку; 7) перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу злочину або адміністративного правопорушення; 8) невиконання вимог щодо політичної неупередженості державного службовця; 9) використання повноважень в особистих (приватних) інтересах або в неправомірних особистих інтересах інших осіб; 10) подання під час вступу на державну службу недостовірної інформації про обставини, що перешкоджають реалізації права на державну службу, а також неподання необхідної інформації про такі обставини, що виникли під час проходження служби; 11) неповідомлення керівнику державної служби про виникнення відносин прямої підпорядкованості між державним службовцем та близькими особами у 15-денний строк з дня їх виникнення; 12) прогул державного службовця (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин; 13) поява державного службовця на службі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння; 14) прийняття державним службовцем необґрунтованого рішення, що спричинило порушення цілісності державного або комунального майна, незаконне їх використання або інше заподіяння шкоди державному чи комунальному майну, якщо такі дії не містять складу злочину або адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст. 66 Закону №889-VII, до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби.
У разі допущення державним службовцем дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 6 частини другої статті 65 цього Закону, суб'єкт призначення або керівник державної служби може обмежитися зауваженням.
У разі допущення державним службовцем дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 4, 5 та 12 частини другої статті 65 цього Закону, суб'єктом призначення або керівником державної служби такому державному службовцю може бути оголошено догану.
У разі допущення державним службовцем дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 2 та 8 частини другої статті 65 цього Закону, а також вчинення систематично (повторно протягом року) дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 4 та 5 частини другої статті 65 цього Закону, суб'єкт призначення або керівник державної служби може попередити такого державного службовця про неповну службову відповідність.
Згідно з ч. 6 ст. 66 Закону №889-VII, дисциплінарні стягнення, передбачені пунктами 2-4 частини першої цієї статті, накладаються виключно за пропозицією Комісії, поданням дисциплінарної комісії.
Статтею 68 Закону №889-VII встановлено, що дисциплінарні провадження ініціюються суб'єктом призначення, а дисциплінарні стягнення накладаються (застосовуються):
1) на державних службовців, які займають посади державної служби категорії "А": зауваження - суб'єктом призначення; інші види дисциплінарних стягнень - суб'єктом призначення з урахуванням пропозиції Комісії;
2) на державних службовців, які займають посади державної служби категорій "Б" і "В": зауваження - суб'єктом призначення; інші види дисциплінарних стягнень - суб'єктом призначення за поданням дисциплінарної комісії.
Згідно з ч.1 ст. 69 Закону №889-VII, для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ (далі - дисциплінарна комісія).
Дисциплінарну комісію стосовно державних службовців, які займають посади державної служби категорій "Б" і "В", утворює керівник державної служби у кожному державному органі (ч.2 ст.69 Закону №889-VII).
Відповідно до ч. ч. 9 та 10 ст. 69 Закону №889-VII, дисциплінарна комісія розглядає дисциплінарну справу державного службовця, сформовану в установленому цим Законом порядку. Результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиція Комісії або подання дисциплінарної комісії, які мають рекомендаційний характер для суб'єкта призначення.
При цьому, в частині 1 статті 71 Закону №889-VII передбачено, що з метою визначення наявності вини, характеру і тяжкості дисциплінарного проступку може проводитися службове розслідування.
Згідно з ч.ч.8 та 9 ст.71 Закону №889-VII, державний службовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: 1) надавати пояснення, а також відповідні документи та матеріали щодо обставин, які досліджуються; 2) порушувати клопотання про одержання і залучення до матеріалів нових документів, одержання додаткових пояснень осіб, які причетні до справи; 3) бути присутнім під час виконання відповідних заходів; 4) подавати в установленому порядку скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування. За результатами службового розслідування складається висновок про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Відповідно до ч.1 ст.75 Закону №889-VII, перед накладенням дисциплінарного стягнення суб'єкт призначення повинен отримати від державного службовця, який притягається до дисциплінарної відповідальності, письмове пояснення.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.77 Закону №889-VII, рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження приймає суб'єкт призначення протягом 10 календарних днів з дня отримання пропозицій Комісії, подання дисциплінарної комісії у державному органі. Рішення оформляється відповідним актом суб'єкта призначення.
У рішенні, яке оформляється наказом (розпорядженням), зазначаються найменування державного органу, дата його прийняття, відомості про державного службовця, стислий виклад обставин справи, вид дисциплінарного проступку і його юридична кваліфікація, вид застосованого дисциплінарного стягнення.
Аналізуючи наведені норми, суд вважає за необхідне зазначити, що процедура дисциплінарного провадження як процес дослідження обставин дисциплінарного проступку, визначення його наслідків та доведення вини особи, зокрема, повинна бути достатньо прозорою, задля того, щоб і сама особа, яка притягується до дисциплінарної відповідальності, та орган, що застосовує дисциплінарне стягнення, а також суд, перевіряючи законність накладення дисциплінарного стягнення, могли з'ясувати фактичні підстави, покладені в основу прийнятого рішення, та надати їм оцінку.
При цьому, рішення, прийняте за наслідками такого дисциплінарного провадження, повинно бути мотивованим, детальним і повним, відображати усі суттєві обставини, що мали значення для його прийняття.
Разом з тим, згідно ст. 3 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII), у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст. 18 Закону № 580-VIII, поліцейський на всій території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу доби в разі звернення до нього будь-якої особи із заявою чи повідомленням про події, що загрожують особистій чи публічній безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких подій зобов'язаний вжити необхідних заходів з метою рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, і повідомити про це найближчий орган поліції.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейські у разі вчинення протиправних діянь несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність.
Статтею 23 №580-VIII передбачено основні повноваження поліції, зокрема, здійснення своєчасного реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події (п. 5 ч. 1 цієї статті Закону №580-VIII).
Пунктом 4 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
На момент прийняття оскаржуваного наказу Дисциплінарного статуту Національної поліції України не затверджено, відтак, суд, керуючись аналогією закону, вважає за можливе застосувати Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України (далі - Дисциплінарний статут ОВС), затверджений Законом України від 22.02.2006р. № 3460-IV, який визначає сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України (далі - особи рядового і начальницького складу) стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень.
Сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України (далі - особи рядового і начальницького складу) стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначає Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ (далі - Дисциплінарний статут), затверджений Законом України «Про дисциплінарний статут органів внутрішніх справ від 22.02.2006 № 3460-IV.
Згідно зі ст. 3 Дисциплінарного статуту начальник - особа начальницького складу, яка має право віддавати накази та розпорядження, застосовувати заохочення і накладати дисциплінарні стягнення або порушувати клопотання про це перед старшим прямим начальником.
Начальники, яким особи рядового і начальницького складу підпорядковані по службі хоча б тимчасово, якщо про це оголошено наказом, вважаються прямими. Найближчий до підлеглого прямий начальник є його безпосереднім начальником.
Відповідно до ст. 5 Дисциплінарного статуту за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Особи рядового і начальницького складу, яких в установленому законодавством порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або матеріальної відповідальності, водночас можуть нести і дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Згідно зі ст. 12 Дисциплінарного статуту видами дисциплінарних стягнень, які можуть накладатися на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни є: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.
Статтею 14 Дисциплінарного статуту, якою регламентовано порядок накладення дисциплінарних стягнень, передбачено, що з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.
Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.
Забороняється проводити службове розслідування особам, які є підлеглими порушника, а також особам - співучасникам проступку або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника порушника.
Також, Наказом Міністра МВС № 940 від 22.10.2012 р. затверджено Інструкцію з організації реагування органів внутрішніх справ на повідомлення про кримінальні правопорушення, інші правопорушення, надзвичайні ситуації та інші події (далі - Інструкція № 940).
Згідно з п. 1.2.1 Інструкції № 940 одним з основних завдань органів внутрішніх справ щодо реагування на повідомлення про кримінальні правопорушення та інші події є негайне реагування на всі кримінальні правопорушення та інші події, направлення на місця подій сил і засобів, необхідних для захисту порушених конституційних прав громадян.
Пунктом 4.1 Інструкції № 940 встановлено, що за організацію реагування на повідомлення про кримінальні правопорушення та інші події, достовірність, повноту і своєчасність подання інформації до вищих ОВС та інших центральних органів виконавчої влади відповідають начальники ОВС, керівники органів досудового розслідування або особи, які виконують їх обов'язки.
Порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України.
Порядок проведення службового розслідування стосовно особи (осіб) рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ у разі надходження до органів та підрозділів внутрішніх справ України, навчальних закладів та науково-дослідних установ системи Міністерства внутрішніх справ України відомостей про вчинення нею (ними) дій, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, оформлення результатів службового розслідування та прийняття за ними рішення, а також компетенцію структурних підрозділів та посадових осіб органів внутрішніх справ України (далі - ОВС) при його проведенні визначається Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України (далі - Інструкція № 230), затвердженою Наказом МВС України від 12.03.2013 № 230, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.04.2013 за № 541/23073.
Згідно з п. 3.4 Інструкції № 230 забороняється проводити службове розслідування особам, які є підлеглими особи РНС, стосовно якої призначено службове розслідування, а також особам - співучасникам проступку або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника порушника.
Відповідно до п. 5.1 Інструкції № 230 службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником.
Початок службового розслідування визначається датою видання наказу про його призначення (п. 5.2 Інструкції № 230).
Завершення службового розслідування визначається датою затвердження начальником, який призначив службове розслідування, висновку за результатами службового розслідування (п. 5.3 Інструкції № 230).
Згідно п. 4 Порядку проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України 13.06.2000, №950.
Службове розслідування проводиться з відстороненням державного службовця від виконання повноважень за посадою або без такого відсторонення.
Члени комісії з проведення службового розслідування надано право (п. 6):
- отримувати від державних службовців, інших працівників державного органу, в якому працює особа, стосовно якої проводиться службове розслідування, усні чи письмові пояснення, консультації спеціалістів з питань службового розслідування;
- ознайомлюватися і вивчати з виїздом на місце відповідні документи, у разі потреби знімати з них копії та долучати їх до матеріалів службового розслідування;
- отримувати та збирати згідно із законодавством інформацію, пов'язану із службовим розслідуванням, від інших юридичних та фізичних осіб на підставі запиту керівника державного органу (посадової особи), який призначив службове розслідування, або керівника державного органу, якому доручено проведення службового розслідування.
Пунктом 7 передбачено, що особа, стосовно якої проводиться службове розслідування, має право в будь-який момент узяти в ньому участь, пояснювати факти, робити заяви, подавати відповідні документи і порушувати клопотання про залучення нових документів, вимагати додаткового вивчення пояснень осіб, причетних до справи.
За результатами службового розслідування члени комісії складають акт, у якому зазначаються: факти і суть звинувачень або підозри, які стали підставою для проведення службового розслідування, посада, прізвище, ім'я та по батькові, рік народження, освіта, термін служби у державному органі і перебування на займаній посаді особи, стосовно якої проведено службове розслідування; висновки службового розслідування, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, причини та умови, що призвели до порушення, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення чи обставини, що знімають з державного службовця безпідставні звинувачення або підозру. (п. 8). Рішення за результатами службового розслідування може бути оскаржено особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, згідно із законодавством (п. 10 Порядку).
Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень означає, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), №37801/97, п. 36, від 01.07.2003р., вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
У рішенні від 27.09.2010 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» зазначено, що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
Позивач наполягає на недійсності спірного пункту наказу з огляду на допущених порушеннях відповідачем процедури проведених службових розслідувань, за якими до нього були застосовані дисциплінарні стягнення.
В свою чергу відповідачем висловлено незгоду із таким твердженням, так як чіткий порядок визначений законодавцем для проведення службових розслідувань останніми було дотримано.
З огляду на викладене, та встановлені фактичні обставини справи, досліджуючи їх через призму процедурних аспектів проведення службового розслідування, суд дійшов висновку про дотримання відповідачем вимог статті 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України та Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України в частині призначення службового розслідування з метою встановлення обставин щодо вчинення особами дисциплінарного проступку, проведення такого розслідування у межах місячного строку, затвердження відповідного висновку, на підставі якого видано наказ про притягнення особи до дисциплінарної відповідальності.
Водночас, з огляду на встановлені фактичні обставини справи, вбачається, що в проведених службових розслідувань як і у першому, так і у другому випадках, у висновках службових розслідувань констатовано порушення позивачем зазначені у доповідній записці та рапорті.
Відповідно до посадової інструкції поліцейського патрульної поліції затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції від 05.01.2016 року №4/І, до функцій поліцейського патрульної поліції, зокрема серед інших, належить безперервне та цілодобове патрулювання території обслуговування з метою забезпечення публічної безпеки і порядку, контролю за дотриманням правил дорожнього руху, забезпечення його безпеки; припинення виявлених кримінальних та адміністративних правопорушень, застосовуючи до цього передбачені законодавством права і повноваження; співпраця з іншими підрозділами Національної поліції України та інші.
Головним обов'язком поліцейського патрульної поліції під час несення служби є неухильне дотримання положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність патрульної поліції, а також Присяги поліцейського (а.с.52).
Судом враховується той факт, що за висновком службового розслідування від 04.10.2018 року яким до позивача було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді оголошення суворої догани, таке розслідування було призначене за фактом внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12018120230000737 від 26.08.2018 року відносно лейтенанта поліції ОСОБА_2 та сержанта поліції ОСОБА_3 (а.с.58-79).
Згідно висновку службового розслідування (а.с.57-79), на виконання своїх службових обов'язків ОСОБА_1 про вчинені його особистих дії у даній події, доповів безпосередньому начальникові, що свідчить про сумлінне виконання службових обов'язків.
Також судом враховується, що ОСОБА_1 на час накладення дисциплінарних стягнень, раніше до дисциплінарної відповідальності не притягувався.
Суд звертає увагу, що службовою дисципліною відповідно до статті 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України є дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
Службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку (частина перша). У разі виявлення порушень законодавства, зловживань чи інших правопорушень у службовій діяльності особа рядового або начальницького складу повинна вжити заходів щодо припинення цих порушень та доповісти про це безпосередньому або старшому прямому начальникові (частина друга статті 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України).
Частиною десятою статті 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, встановлено, що при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації.
Водночас, комісією не було встановлено попередню поведінку особи (наявність стягнень, заохочень, фаховий рівень, тощо).
Суд зауважує, що законодавець виокремлює суворість застосування до працівника відповідальності, а саме, у разі вчинення незначного порушення службової дисципліни начальник може обмежитись усним попередженням особи рядового або начальницького складу щодо необхідності суворого додержання службової дисципліни.
Якщо було притягнуто до дисциплінарної відповідальності осіб рядового і начальницького складу, які мають дисциплінарне стягнення і знову допустили порушення службової дисципліни, дисциплінарне стягнення, що накладається, має бути більш суворим, ніж попереднє.
У разі повторного вчинення особою рядового або начальницького складу незначного проступку з урахуванням його нетяжкості, сумлінного ставлення цієї особи до виконання службових обов'язків, нетривалого перебування на посаді (до шести місяців) та з інших поважних причин начальник може обмежитися раніше накладеним на таку особу дисциплінарним стягненням.
Однак, у висновках службових розслідувань в обох випадках так і під час винесення спірного пункту наказу, посадовими особами відповідача не надано оцінку вчиненим діям позивача з урахуванням вказаних законодавчих положень та позитивної характеристики позивача, та часу його перебування на службі.
З огляду на викладене, суд вважає, що відповідачем не в повній мірі дотримано наведених вимог Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України та Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, оскільки не з'ясовано обставини, за яких скоєно дисциплінарний проступок, попередня поведінка особи, рівень кваліфікації.
За таких обставин суд приходить до висновку, що наведені недоліки призвели до помилкової оцінки тяжкості проступку позивача, та безпідставної необхідності застосування до позивача саме стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність і неможливість застосування менш тяжких стягнень.
Протягом служби ОСОБА_1 притягувався до дисциплінарної відповідальності, проте на час розгляду справи, всі дисциплінарні стягнення зняті, про що свідчить відповідна довідка Департаменту патрульної поліції управління патрульної поліції в Кіровоградській області від 04.01.2019 року (а.с.48), та витяг з наказу Департаменту патрульної поліції від 25.10.2018 року №1035 о/с (а.с.123) за яким наказано вважати раніше накладені дисциплінарні стягнення такими, що закінчили строк дії з 07.10.2018 року, а саме: попередження про неповну посадову відповідність, оголошене наказом ДПП від 05.10.2018 року №1415 ОСОБА_1.
Однак, поданий в якості доказу та обґрунтування своєї позиції такий наказ, судом оцінюється критично, оскільки такий наказ лише фіксує факт закінчення терміну накладеного стягнення.
Поряд з тим, суд звертає увагу відповідача на процедуру визначену чинним законодавством для проведення службовий розслідувань та накладення дисциплінарних стягнень та дотримання алгоритму дій посадовими особами відповідача визначених відповідним законом в подальшому, з метою недопущення порушених прав та інтересів працівників Національної поліції України.
Відтак, за сукупністю наведених обставин, у сув'язі із наведеними чинними законодавчими положеннями, суд приходить до висновку, що пункт 4 оскаржуваного наказу є таким, що порушує охоронювані права та інтереси позивача, а тому такий підлягає скасуванню.
Конституційний Суд України в рішенні від 30.01.2003р. №3-рп/2003 наголосив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Судовому захисту підлягає не лише порушене право, а й порушений інтерес, при цьому інтересом юридичної особи у сфері публічно-правових відносин слід розуміти не будь-який інтерес, а правовий, тобто такий, що може бути об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення потреб юридичних особи, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності ті іншим загально-правовим засадам.
Згідно рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004р., поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції (254к/96-ВР) і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально-правовим засадам.
Поняття "охоронюваний законом інтерес", означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції (254к/96-ВР) і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.
Згідно з частиною другою статті 6 КАС України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.
У п. 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 р. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтю 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Відповідно до статей 74-76 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно зі ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відтак, з огляду на те, що в судовому засіданні знайшов свого підтвердження факт протиправного винесення Департаментом патрульної поліції Національної поліції України пункту 4 наказу №1415, яким застосовано до ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді попередження про неповну посадову відповідність, суд вважає належним способом захисту порушеного права позивача є скасування вказаного пункту наказу.
За таких обставин, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, на підставі наданих доказів, суд дійшов до висновку, що позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України; третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: управління патрульної поліції в Кіровоградській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправним та скасування пункту наказу, підлягає задоволенню.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем фактично був сплачений судовий збір у розмірі 704,80 грн. (а.с.2), тому вказана сума судового збору, у відповідності з ч. 1 ст. 139 КАС України підлягає присудженню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, як суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем по справі.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 77, 90, 139, 242 - 246, 250, 251, 255, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, номер РНОКПП НОМЕР_1; адреса: АДРЕСА_1) до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (код ЄДРПОУ 40108646; адреса: вул. Федора Ернста, 3, місто Київ, 03048); третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: управління патрульної поліції в Кіровоградській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (адреса: вул. Юрія Бутусова, 22-б, місто Кропивницький, 25030) про визнання протиправним та скасування пункту наказу - задовольнити.
Визнати протиправним пункт 4 наказу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 05.10.2018 року №1415, яким ОСОБА_1, поліцейському роти №2 батальйону управління патрульної поліції в Кіровоградській області Департаменту патрульної поліції рядовому поліції, оголошено дисциплінарне стягнення у виді попередження про неповну посадову відповідність за вчинення дисциплінарного проступку, що виразилось у порушенні пунктів 1, 2 частини 1 статті 18, пункту 5 частини 1 статті 23, статті 29, статті 44, пункту 3 частини 3 статті 45 Закону України "Про Національну поліції", пунктів 1, 2, 4, 6 частини 1 статті 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України", пунктів 1, 7 частини 1 розділу ІІ Інструкції з організації реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події за оперативною інформацією в органах (підрозділах) Національної поліції України, затвердженої наказом МВС України від 16.02.2018 року №111, пунктів 1, 5, 6 розділу ІІ вимог Інструкції про порядок ведення єдиного обліку в органах поліції заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, затвердженої наказом МВС від 06.11.2015 року №1377, підпунктів 2,3 пункту 11 розділу ІІ Інструкції з організації взаємодії органів досудового розслідування з іншими органами та підрозділами Національної поліції України в запобіганні кримінальним правопорушенням, їх виявленні та розслідуванні, затвердженої наказом МВС від 07.07.2017 року №575, підпунктів 1, 2, 3 пункту 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 року №1179, підпункту 2 пункту 2.1 Розділу ІІ та підпунктів 1,6 пункту 3,1 розділу ІІІ Посадової інструкції поліцейського патрульної поліції, затвердженої Наказом Департаменту патрульної поліції від 05.01.2016 року №4/1.
Скасувати пункт 4 наказу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 05.10.2018 року №1415, яким ОСОБА_1, поліцейському роти №2 батальйону управління патрульної поліції в Кіровоградській області Департаменту патрульної поліції рядовому поліції, оголошено дисциплінарне стягнення у виді попередження про неповну посадову відповідність за вчинення дисциплінарного проступку, що виразилось у порушенні пунктів 1, 2 частини 1 статті 18, пункту 5 частини 1 статті 23, статті 29, статті 44, пункту 3 частини 3 статті 45 Закону України "Про Національну поліції", пунктів 1, 2, 4, 6 частини 1 статті 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України", пунктів 1, 7 частини 1 розділу ІІ Інструкції з організації реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події за оперативною інформацією в органах (підрозділах) Національної поліції України, затвердженої наказом МВС України від 16.02.2018 року №111, пунктів 1, 5, 6 розділу ІІ вимог Інструкції про порядок ведення єдиного обліку в органах поліції заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, затвердженої наказом МВС від 06.11.2015 року №1377, підпунктів 2,3 пункту 11 розділу ІІ Інструкції з організації взаємодії органів досудового розслідування з іншими органами та підрозділами Національної поліції України в запобіганні кримінальним правопорушенням, їх виявленні та розслідуванні, затвердженої наказом МВС від 07.07.2017 року №575, підпунктів 1, 2, 3 пункту 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 року №1179, підпункту 2 пункту 2.1 Розділу ІІ та підпунктів 1,6 пункту 3,1 розділу ІІІ Посадової інструкції поліцейського патрульної поліції, затвердженої Наказом Департаменту патрульної поліції від 05.01.2016 року №4/1.
Присудити на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, номер РНОКПП НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (код ЄДРПОУ 40108646) судовий збір в сумі 704,80 гривень (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок).
Копію рішення надіслати учасникам справи.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтями 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції в 30-денний строк з дня отримання його копії.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Кіровоградський окружний адміністративний суд.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Л.І. Хилько