21 лютого 2019 року м. Ужгород№ 260/1158/18
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді - Маєцької Н.Д.
при секретарі судового засідання Данча М.І.
за участю:
позивач - не з'явився,
представника відповідача - не з'явився,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Ужгородського районного комунального підприємства (бюро) технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна в особі державного реєстратора Тимчук Тетяни Олегівни про визнання протиправним та скасування рішення, -
У відповідності до ч.3 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 21 лютого 2019 року проголошено вступну та резолютивну частини Рішення. Рішення в повному обсязі складено 01 березня 2019 року.
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1) звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Ужгородського районного комунального підприємства (бюро) технічної інвентаризації та реєстрації права власності на нерухоме майно в особі державного реєстратора Тимчук Тетяни Олегівни (далі - відповідач державний реєстратора), якою просить: визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Ужгородського районного комунального підприємства (бюро) технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна Тимчук Тетяни Олегівни № 36058025 від 10 липня 2017 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач відповідно до договору дарування від 21 червня 2003 року набула у власність незавершений будівництвом житловий будинок АДРЕСА_1. Право власності на вказаний будинок зареєстровано згідно рішення виконавчого комітету Мукачівської міської ради від 27 листопада 2003 року. На підставі ухвали Мукачівського міськрайонного суду від 03 липня 2017 року по справі № 303/3498/17, державним реєстратором Ужгородського районного комунального підприємства (бюро) технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна Тимчук Т.О. рішенням № 36058025 від 10 липня 2017 року накладено арешт на належне позивачу майно. Позивач зазначає, що ухвалою Мукачівського міськрайонного суду від 03 липня 2017 року по справі № 303/3498/17 арешт накладено на майно ОСОБА_3, а не ОСОБА_1. У зв'язку з цим, просить скасувати рішення державного реєстратора про накладення арешту № 36058025 від 10 липня 2017 року.
21 лютого 2019 року до суду надійшло клопотання представника позивача про розгляд справи за його відсутності, заявлені позовні вимоги підтримує повністю.
Відповідач відзив на позовну заяву не надав, у судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце його проведення.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 205 КАС України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
У разі повторної неявки повідомленого належним чином відповідача в судове засідання, суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів.
Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Згідно вимог ч.4 ст. 229 КАС України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (в тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову, виходячи з наступного:
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 21 червня 2003 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 укладено договір дарування, відповідно до якого ОСОБА_1 набула у власність незакінчений будівництвом жилий будинок готовністю 95 % та земельну ділянку, яка надана для обслуговування житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2.
Право приватної власності на вказаний житловий будинок зареєстровано за ОСОБА_1, згідно рішення № 294 виконавчого комітету Мукачівської міської ради від 27 листопада 2003 року, що підтверджується свідоцтвом про право власності.
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 10 липня 2017 року державним реєстратором Ужгородського районного комунального підприємства (бюро) технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна Тимчук Т.О. винесено рішення № 36058025 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а саме: накладено арешт на будинок за адресою: АДРЕСА_2.
Підставою виникнення обтяження зазначено ухвалу Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 03 липня 2017 року у справі № 303/3498/17.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01 липня 2004 року № 1952-IV (далі - Закон № 1952 ) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 2 Закону № 1952 державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів таких прав.
Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону № 1952 загальними засадами державної реєстрації прав є: 1) гарантування державою об'єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; 2) обов'язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав; 3) публічність державної реєстрації прав; 4) внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом; 5) відкритість та доступність відомостей Державного реєстру прав.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 10 Закону № 1952ержавний реєстратор: встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 10 Закону № 1952 державний реєстратор перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 10 Закону № 1952 державний реєстратор під час проведення реєстраційних дій обов'язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру дозвільних документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, а також використовує відомості, отримані у порядку інформаційної взаємодії Державного реєстру прав з Єдиним державним реєстром судових рішень;
Згідно з ч. 1 ст. 11 Закону № 1952 державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону № 1952 державний реєстр прав містить записи про зареєстровані речові права на нерухоме майно, об'єкти незавершеного будівництва, їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав, відомості та електронні копії документів, поданих у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у процесі проведення таких реєстраційних дій.
Відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону № 1952 записи, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії.
Згідно ч. 4 ст. 18 Закону № 1952 державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення державної реєстрації прав на нерухоме майно та захисту прав власності" від 06.10.2016 №1666-VIII (далі - Закон №1666) були внесені зміни до Закону № 1952 та інших підзаконних актів, які набули чинності 02.11.2016, та яким доповненого розділ V Закону № 1952-IV статтею 31-1, якою визначено особливості проведення реєстраційних дій на підставі рішень судів.
Відповідно до ч. 1 ст. 311 реєстраційні дії на підставі рішень судів проводяться виключно на підставі рішень, отриманих у результаті інформаційної взаємодії Державного реєстру прав та Єдиного державного реєстру судових рішень, без подання відповідної заяви заявником.
Пунктом 1 частини другої розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1666 встановлено, що до запровадження інформаційної взаємодії між Державним реєстром речових прав на нерухоме майно та Єдиним державним реєстром судових рішень, передбаченої Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а також у разі проведення реєстраційних дій на підставі рішень судів, що набрали законної сили, до запровадження відповідної інформаційної взаємодії реєстраційні дії на підставі рішень судів проводяться за зверненням заявника.
Як встановлено судом, рішення державного реєстратора про державну реєстрацію обтяження (арешту) індексний номер 36058025 від 10 липня 2017 року прийняте на підставі ухвали Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області про забезпечення позову від 03 липня 2017 року у справі № 303/3498/17.
Разом з тим, як вбачається із вказаної ухвали Мукачівського міськрайонного суду від 03 липня 2017 року нею накладено арешт на все майно, яке належить ОСОБА_3, що зареєстрований та проживає в АДРЕСА_2.
В той же час, як вже встановлено судом, незавершений будівництвом житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2, відповідно до договору дарування від 21 червня 2003 року належить на праві власності ОСОБА_1, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно.
Відповідно до п. 10 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 №1141 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), (далі - Порядок №1141) під час розгляду заяви (запиту) державний реєстратор здійснює пошук у Державному реєстрі прав відомостей про: нерухоме майно; право власності та суб'єкта цього права; інші речові права та суб'єкта цих прав; іпотеку та суб'єкта цього права; обтяження прав на нерухоме майно та суб'єкта цих прав.
Відповідно до п. 11 Порядку пошук у Державному реєстрі прав відомостей здійснюється за реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна. У разі коли відомості про реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна у заяві (запиті) не зазначаються, пошук у Державному реєстрі прав відомостей здійснюється за такими ідентифікаторами:
1) за ідентифікаційними даними фізичної або юридичної особи:
для фізичної особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства) - прізвище, ім'я та (за наявності) по батькові, податковий номер;
для фізичної особи (громадянина України, який через свої релігійні або інші переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податку (ідентифікаційного номера), офіційно повідомив про це відповідні органи державної влади та має відмітку в паспорті громадянина України) - прізвище, ім'я та (за наявності) по батькові, номер і серія паспорта громадянина України;
для юридичної особи (резидента та нерезидента) - найменування юридичної особи та податковий номер.
Таким чином, Порядком №1141 передбачено, що державний реєстратор при реєстрації обтяження фізичної особи здійснює пошук відомостей щодо належного їх нерухомого майна за прізвищем, ім'ям та (за наявності) по батькові, а також податковим номером.
Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону №1952-IV у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить висновку, що відповідач при прийняті оскарженого рішення про державну реєстрації обтяження (арешту) діяв всупереч вимогам вищезазначених норм, а саме: не встановив відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям у поданих/отриманих документах та не пересвідчився, що у вказаній ухвалі про забезпечення позову арешт накладено на майно ОСОБА_3, та протиправно прийняв рішення про державну реєстрацію обтяження належного позивачу - ОСОБА_1 житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2.
У відповідності до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем не доведено правомірності оскарженого рішення Державного реєстратора Ужгородського районного комунального підприємства (бюро) технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна Тимчук Тетяни Олегівни № 36058025 від 10 липня 2017 року про державну реєстрацію обтяження (арешту), позовні вимоги щодо визнання вказаного рішення протиправним та його скасування відповідають вимогам закону та обставинам справи, що підтверджено належними та допустимими доказами, в зв'язку з чим позов підлягає задоволенню та необхідно визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Ужгородського районного комунального підприємства (бюро) технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна Тимчук Тетяни Олегівни № 36058025 від 10 липня 2017 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, здійснені позивачем судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 704,80 грн. слід стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. ст. 5, 19, 77, 139, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Позовну заяву ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_1) до Ужгородського районного комунального підприємства (бюро) технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна в особі державного реєстратора Тимчук Тетяни Олегівни (Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Минайська, вул. 40, код ЄДРПОУ 20467148) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Державного реєстратора Ужгородського районного комунального підприємства (бюро) технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна Тимчук Тетяни Олегівни № 36058025 від 10 липня 2017 року.
3. Стягнути на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Ужгородського районного комунального підприємства (бюро) технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна (Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Минайська, вул. 40, код ЄДРПОУ 20467148) судові витрати у розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок).
4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені пп. 15.5 п. 15 Розділу VII КАС України).
Суддя Н.Д. Маєцька