Справа № 420/1242/19
01 березня 2019 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Катаєва Е.В., вивчивши заяву Головного управління ДФС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) про підтвердження обґрунтованості повного адміністративного арешту майна платника податків, -
До Одеського окружного адміністративного суду 01.03.2019 року о 13.50 год. надійша заява Головного управління ДФС в Одеській області (далі - ГУ ДФС) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1.), в якій позивач просить суд підтвердити обґрунтованість повного адміністративного арешту майна, ФОП ОСОБА_1 згідно рішення ГУ ДФС від 01.03.2019 року.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.283 КАС України провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів при здійсненні ними визначених законом повноважень здійснюється на підставі заяви таких органів щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.
Стаття 283 КАС України встановлює особливості провадження у справах за зверненнями органів доходів та зборів, тобто щодо вказаних справ, які віднесені до категорії термінових, застосовуються вимоги КАС України.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 283 КАС України, провадження у справах за зверненням органів доходів та зборів при здійсненні ними визначених законом повноважень здійснюється на підставі заяви таких органів щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.
Згідно з ч.2 ст.283 КАС України заява подається до суду першої інстанції протягом 24 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду, за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом, у письмовій формі та повинна містити: 1) найменування адміністративного суду; 2) найменування, поштову адресу, а також номер засобу зв'язку заявника; 3) найменування, поштову адресу, а також номер засобу зв'язку, якщо такий відомий, щодо сторони, до якої застосовуються заходи, визначені частиною першою цієї статті; 4) підстави звернення із заявою, обставини, що підтверджуються доказами, та вимоги заявника; 5) перелік документів та інших матеріалів, що додаються; 6) підпис уповноваженої особи суб'єкта владних повноважень, що скріплюється печаткою.
Відповідно до ч. 3 цієї статті у разі недотримання вимог частини другої цієї статті суд повідомляє про це заявника та надає йому строк, але не більше ніж 24 години, для усунення недоліків. Невиконання вимог суду у встановлений строк тягне за собою повернення заявнику подання та доданих до нього документів.
Вившивши заяву та подані до неї документи суд дійшов висновку, що вона не відповідає вимогам КАС України.
Законом України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат (ст.1).
Згідно зі ст.2 Закону платниками судового збору є,зокрема, установи, організації, інші юридичні особи, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
Статтею 3 встановлено, що судовий збір справляється, у тому числі, за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
До заяви наданий дублікаті квітанцій №СВ01210707/1 від 01.03.2019 року, №СВ01210707/2 від 01.03.2019 року про сплату судового збору за подання заяви ГУ ДФС, але платником зазначений ОСОБА_2 та його РНОКПП. Проте не надано жодного документу щодо доручення вказаній особі сплатити судовий збір від імені ГУ ДФС та отримання у встановленому законодавством порядку коштів від ГУ ДФС на вказану дію.
Заява підписана представником ГУ ДФС в Одеський області Гладченко В.Ю., до позову надана ксерокопія довіреності (підписана начальником ГУ ДФС), відповідно до якої ГУ ДФС в Одеській області уповноважує Гладченко В.Ю.представляти інтереси ГУ ДФС в Одеський області в усіх без виключення судах. Крім того, у вказаній довіреності зазначено про надання права Гладченко В.Ю. засвідчувати копії цієї довіреності.
Частиною 2 ст.3 КАС України встановлено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч.1 ст.46 сторонами КАС України в адміністративному процесі є позивач та відповідач.
Згідно з ч.2 ст.46 КАС України позивачем в адміністративній справі можуть бути, зокрема, суб'єкти владних повноважень.
Позивач - суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду (п.8 ч.1 ст.4 КАС України).
Частиною 3 ст.43 КАС України встановлено, що здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить органам державної влади, іншим державним органам, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування, їх посадовим і службовим особам, підприємствам, установам, організаціям (юридичним особам).
Відповідно до ч.1 ст.55 КАС України сторона в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Відповідно до ч.1,2 ст.59 КАС України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені, зокрема, довіреністю юридичною особи.
Довіреність від імені юридичної особи видається за підписом посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами.
Частиною 6 ст.59 КАС України встановлено, що оригінали документів, зазначених у цій статті, копії з них, засвідчені суддею, або копії з них, засвідчені у визначеному законом порядку, приєднуються до матеріалів справи.
Відповідно до ч.3 ст.55 КАС України юридична особа, суб'єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що право на подання позову має особисто керівник або представник, повноваження якого повинні бути визначені у відповідному документі, що посвідчує такі повноваження. При цьому, суду має бути наданий оригінал такого документа або його копія, що засвідчена суддею або у визначеному законом порядку, з підтвердженням повноважень особи, яка засвідчила копію.
Згідно з пунктами 2, 4 ч.1 ст.4 Закону України «Про державну службу» державна служба здійснюється, зокрема, з дотриманням принципів законності (обов'язок державного службовця діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конститкцією та законами України), а також ефективності (раціональне і результативне використання ресурсів для досягнення цілей державної політики).
Згідно з ч.1 ст.237 ЦКУ представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.
Відповідно до частин 1,3 ст.244 ЦКУ представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.
Довіреність може бути видана як на укладення правочину, так і на здійснення інших юридично значимих дій. Довіреність є правочином і, як будь-який правочин, повинна відповідати всім вимогам, встановленим діючим законодавством до правочинів. Так, довіреність може бути видана тільки на виконання правомірних юридичних дій. Воля довірителя повинна відповідати його волевиявленню.
Довіреність має посвідчувати волевиявлення особи, що її видала. Тобто, довіритель і представник не можуть співпадати в одній особі.
З урахуванням викладеного суд вважає таким, що не грунтується на вимогах законодавства надання права Гладченко В.Ю. засвідчувати копію довіреності, виданою на її ім'я, та відповідно не є належним чином завіреною копія довіренності надана до позову, яка звсвідчена нею, тобто самим представником.
Верховний Суд з початку його роботи неодноразово у своїх рішеннях зазначав про необхідність належного підтвердження повноважень представників, що забезпечує сталість та єдність судової практики (статті 17 та 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ), передбачає, зокрема, надання суду належних доказів дійсної волі учасника справи, на уповноваження певної особи на представництво. Такі докази повинні виключати будь-які сумніви стосовно справжності та чинності такого уповноваження на момент вчинення певної процесуальної дії (докази повинні бути надані в оригіналі або у формі копії, якісно оформленої особою, що є учасником справи), а також стосовно охоплення такої дії дійсним колом повноважень, делегованих представнику. Представник повинен демонструвати повагу до суду, доводячи наявність повноважень на представництво (зокрема, ухвали від 17.05.2018 року по справі №826/1316/17, від 05.11.2018 року по справі №826/6396/17, від 07.11.2018 року по справі №817/1854/17, від 12.11.2018 року - №345/3496/17, від 03.12.2018року - 345/3496/17, від 16.04.2018 року по справі №569/5790/17, від 25.04.2018 року по справі №461/8574/17, від 15.05.2018 року по справам №554/9934/17, №818/84/18, від 21.05.2018 року - №376/2564/17, від 05.06.2018 року - №825/2126/17).
Згідно з наказом №1438 від 28.02.2019 року «Про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1.» перевірку доручено провести десяті посадовим особам контролюючого органу, проте до заяви надані направлення на перевірку лише на двох осіб, крім того, саме ці дві особи прибули на перевірку. Заявник не вісвітлює обставин за яких інші посадові особи зазначені в наказі не прибули на перевірку.
Крім того, перевірка повинна була здійснюватися відповідно до наказу за місцем прозташування господарської одиниці смт. Миколаївка,вул. Центральна,15, проте заявником не надано жодного документу щодо здійснення за вказаною адресою господарської двяльності відповідачем , враховуючи, що його податковою адресою є інша адреса.
В наказі міститься посилання на на підставу призначення перевірки п.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПКУ, відповідно до якій підставою проведення перевірки є - наявность та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
Проте наказ не містить конкретних підстав, передбачених .80.2.5 п.80.2 ст.80 ПКУ для проведення перевірки. До позову надана копія доповідної запискивід 08.02.2019 року, в якій зазначено про надходження 17.01.2019 року на постову скриньку додатку «Легальний акциз» звернення щодо можливих порушень. Проте доказів цих обставин заявник не надає та не вісвітлює відповідність вказаних обставин вимогам п.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПКУ.
Відповідно до п. 94.11 ст.94 ПКУ рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу щодо арешту майна може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Проте заявник не зазначає та не надає відповідних доказів щодо вручення копії рішення від 01.03.2019 року про накладення арешту ФОП ОСОБА_1
Згідно з ч. 3 ст. 283 КАС України, у разі недотримання вимог частини другої цієї статті суд повідомляє про це заявника та надає йому строк, але не більше ніж 24 години, для усунення недоліків.
Пунктом 94.10 арешт на майно може бути накладено рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом. Зазначений строк не може бути продовжений в адміністративному порядку, у тому числі за рішенням інших державних органів, крім випадків, коли власника майна, на яке накладено арешт, не встановлено (не виявлено). Строк, визначений цим пунктом, не включає добові години, що припадають на вихідні та святкові дні.
З урахуванням викладеного суд вважає, що ГУ ДФС необхідно надати строк для усунення недоліків, залишивши заяву без руху, та попередити, що невиконання вимог суду у встановлений строк тягне за собою повернення заявнику заяви та доданих до нього документів.
Враховуючи, що справи вказаної категорії віднесені до термінових суд вважає необхідним встановити строк на усунення недоліків до 10.00 год 04.03.2019 року, направити копію ухвали засобами електронного звязку.
На підставі викладеного, керуючись ст. 283 КАС України, суддя,-
Заяву Головного управління ДФС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) про підтвердження обґрунтованості повного адміністративного арешту майна платника податків - залишити без руху, надавши строк до 10:00 години 04.03.2019 року, - для усунення зазначених вище недоліків.
У разі невиконання ухвали суду в зазначений строк заяву повернути заявнику зі всіма доданими до неї документами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Е.В. Катаєва