27 лютого 2019 року Справа № 280/315/19 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Сіпаки А.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 ІНН НОМЕР_1)
до Мелітопольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (вул. Івана Алексєєва, буд. 2, м. Мелітополь,Запорізька область,72319, код ЄДРПОУ 37927773)
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Мелітопольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:
визнати протиправними дії відповідача, визначені у листі - відповіді від 28.09.2018 року за №8519/06 в частині дати - з 01.08.2018 року, щодо відмови в проведені перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до п. 3 ст. 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 року з 01.01. 2018 року;
зобов'язати відповідача здійснити перерахунок розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці позивача відповідно до п.3 ст. 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 року у розмірі 90% грошового утримання судді, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, який працює на відповідній посаді, на підставі довідки ТУ ДСА України в Запорізькій області від 08.08.2018 року № 08-02/1062 про суддівську винагороду, починаючи з 01 січня 2018 року з урахуванням різниці, яка була виплачена, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що Законом України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" від 15.05.2018 року № 2415-VIII внесені зміни до Закону України № 1774-VIII, що призводить до зміни складових розміру суддівської винагороди працюючого судді на відповідній посаді з 01.01.2018 року. У зв'язку з прийняттям Закону України № 2415-VIII, позивач звернулась до відповідача з заявою про перерахунок довічного грошового утримання судді. Листом від 28.09.2018 за №8519/06 відповідачем надана відповідь в якій зазначено, що позивачу перерахунок щомісячного грошового утримання судді у відставці проводиться з 01.08.2018. Позивач вважає, що дії відповідача про здійснення перерахунку з 01.08.2018 року, а не з 01.01.2018 року, є протиправними, виходячи з того, що суперечать принципу Верховенства права та порушують гарантії незалежності судової влади. Просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Ухвалою судді від 28.01.2019 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Сторонам повідомлено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомленням) сторін у судовому засіданні 27.02.2019.
25.02.2019 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позов (вх. № 7677), в якому зазначає, що Законом України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" від 15.05.2018 № 2415-VIII, внесено зміни зокрема до Закону України № 1774-VIII в частині застосування для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року. Враховуючи положення п.4 р. ІІ Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою ПФУ України № 3-1 від 25.01.2008 року, перерахунок 22.08.2018 та довідки територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області від 08.08.2018 №08-02/1062 про судівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2018 року проведено з 01.08.2018 року оскільки Закон №2415 набрав чинності з 22.07.2018.Також зазначає, що позивач до суду звернувся з пропущеним строком звернення до суду та не вказав жодних поважних підстав для поновлення строку звернення до суду. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
За приписами п. 2 ч. 1 ст. 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Враховуючи приписи п. 2 ч. 1 ст. 263 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наступне.
Як встановлено з матеріалів справи, ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1.
На теперішній час позивач є суддею у відставці, так як була звільнена з посади судді Мелітопольського районного суду Запорізької області у зв'язку з поданням заяви про відставку.
ОСОБА_1 перебуває на обліку у Мелітопольському ОУПФУ в Запорізькій області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці.
22 липня 2018 року набув чинності Закон України від 15 травня 2018 року № 2415-VІІІ "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав". Цим Законом внесено зміни до Закону України від 06.12.2016 року № 1774-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", зокрема, в абзаці другому пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" зазначеного Закону слово та цифри " 1600 гривень" змінено словами та цифрами "прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року".
22.08.2018 ОСОБА_1 звернулась до Мелітопольському ОУПФУ в Запорізькій області із заявою про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці.
Листом від 28.09.2018 №8519/06 відповідач повідомив позивача, що перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до п.4 р. ІІ Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, перерахунок щомісячного довічного грошового утримання на підставі заяви позивача від 22.08.2018 та довідки Територіального Управління державної судової адміністрації України в Запорізькій області від 08 серпня 2018 року № 08-02/1062 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2018 року, проведено з 01.08.2018 року. (Закон №2415 набрав чинності 22.07.2018).
Не погодившись з відповіддю відповідача, а також з тим, що перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці здійснено з 01.08.2018, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи суд виходить з наступного.
Однак, суд не погоджується з зазначеним висновком з огляду на наступне.
Статтею 8 Закону України "Про оплату праці" від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР встановлено, що умови розміру оплати праці суддів та членів національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, працівників її центрального апарату і територіальних органів визначаються законом.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року № 1402-VIII.
За приписами частини 4 статті 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року № 1402-VIII у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
За приписами статті 130 Конституції України, держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя.
Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Частина 1 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року № 1402-VIII містить імперативне обмеження, згідно з яким суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Аналіз наведених законодавчих положень дає підстави для висновку про те, що розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці нерозривно пов'язаний із розміром суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Єдиною підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання є зміна розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Частиною 2 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року № 1402-VIII передбачено, що суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за:
1) вислугу років;
2) перебування на адміністративній посаді в суді;
3) науковий ступінь;
4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
За приписами пункту 3 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 6 грудня 2016 року № 1774-VIII установлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.
До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.
Згідно пункту 1 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цей Закон набирає чинності з 1 січня 2017 року.
Стаття 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" встановлює, що у 2018 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2018 року - 1700 гривень, з 1 липня - 1777 гривень, з 1 грудня - 1853 гривні, а для основних соціальних і демографічних груп населення: працездатних осіб з 1 січня 2018 року становить 1762 гривні.
Таким чином, суд звертає увагу, що пунктом 3 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 6 грудня 2016 року № 1774-VIII імперативно встановлено, що починаючи з 1 січня 2017 року посадовий оклад судді встановлюється виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Отже з аналізу вищенаведених норм суд дійшов висновку, що з 01 січня 2018 року посадовий оклад судді встановлюється виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 1762 грн.
Відповідно до Довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №08-02/1062 від 08.08.2018 року, видана ОСОБА_1, її суддівська винагорода, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, складає 28192,00 грн., у тому числі: посадовий оклад 17620,00 грн., доплата за вислугу років 10572,00 грн.
У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу та пріоритет над іншими нормативно-правовими актами. Закони та підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Норми конституції є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Статтею 58 Конституції України закріплено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
При цьому, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституції України (стаття 64 Конституції України).
За приписами статей 21, 22 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Конституційний Суд України визначає чітку правову позицію, згідно з якою він відокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать судді (рішення Конституційного суду України Справа № 1-8/2016 від 8 червня 2016 року № 4-рп/2016 (справа про щомісячне довічне грошове утримання суддів у відставці).
У зазначеному рішенні Конституційний Суд України вказує на те, що за частиною першою статті 126 Основного Закону України незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією і законами України. Гарантії незалежності суддів встановлено у статтях 48, 52 розділу III, статті 117 розділу VII, розділах IX, X Закону № 2453 в редакції Закону № 192, зі змісту яких вбачається, що однією з гарантій незалежності суддів є їх належне матеріальне та соціальне забезпечення, зокрема надання суддям за рахунок держави суддівської винагороди, а суддям у відставці - щомісячного довічного грошового утримання або пенсії за вибором. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності суддів. Конституційний Суд України вважає, що положення Закону № 2453 щодо належного матеріального та соціального забезпечення суддів повинні відображати положення Конституції України та міжнародних актів щодо незалежності суддів, бути спрямованими на забезпечення здійснення справедливого правосуддя та стабільності досягнутого рівня гарантій незалежності суддів. Матеріальне забезпечення суддів після виходу їх у відставку як складова їхнього правового статусу є не особистим привілеєм, а засобом конституційного забезпечення незалежності суддів, які здійснюють правосуддя, і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду за справедливим, неупередженим та незалежним правосуддям.
Відповідно до Європейської хартії про закон "Про статус суддів" від 10 липня 1998 року рівень винагороди суддям за виконання ними своїх професійних обов'язків має бути таким, щоб захистити їх від тиску, що може спричинити вплив на їхні рішення або взагалі поведінку суддів і таким чином вплинути на їхню незалежність та неупередженість (пункт 6.1); статус забезпечує судді, який досяг передбаченого законом віку для виходу у відставку із посади судді і який здійснював повноваження судді протягом певного строку, право на отримання виплат, рівень яких має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді (пункт 6.4).
Як зазначається в рекомендаціях Комітету ОСОБА_2 Європи від 13 жовтня 1994 року № (94)12, від 17 листопада 2010 року № (2010)12, кожна держава має забезпечити відповідність статусу і винагороди суддів гідності їхньої професії та відповідальності, яку вони беруть на себе; суддівська винагорода має бути достатньою, щоб захистити суддів від дії стимулів, через які можна впливати на судові рішення; мають існувати гарантії виплат у зв'язку з відставкою суддів, які мають відповідати попередньому рівню оплати праці суддів.
Конституційний Суд України у Рішенні від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013 зазначив, що будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя та права людини і громадянина на захист прав і свобод незалежним судом, оскільки призводить до обмеження можливостей реалізації цього конституційного права, а отже, суперечить частині першій статті 55 Конституції України (абзац другий пункту 3 мотивувальної частини).
Крім того, Конституційний Суд України у рішенні від 8 червня 2016 року № 4-рп/2016 (справа № 1-8/2016) наголошує, що конституційний статус суддів, які здійснюють правосуддя, та суддів у відставці передбачає їх належне матеріальне забезпечення, яке повинне гарантувати здійснення справедливого, незалежного, неупередженого правосуддя. Також Конституційний Суд України зазначає, що щомісячне довічне грошове утримання є особливою формою матеріального забезпечення судді, полягає у гарантованій державою щомісячній грошовій виплаті, що слугує забезпеченню належного матеріального утримання судді після звільнення від виконання обов'язків (відставки), а також життєвого рівня, гідного його статусу. Конституційний Суд України вказує, що у статті 141 Закону № 2453 у редакції Закону № 192, закріплювалося, що "щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання" (абзац перший частини третьої), та встановлювалося, що "у разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання" (абзац другий частини третьої). З наведеного Конституційний суд дійшов висновку, що до визначеного у Законі № 2453 порядку нарахування щомісячного довічного грошового утримання внесено зміни Законом № 213, якими зменшено розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів та виключено положення про можливість здійснення його перерахунку.
Конституційний Суд України від 8 червня 2016 року № 4-рп/2016 дійшов висновку, що при зменшенні розміру щомісячного довічного грошового утримання судді з 80 до 60 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, а також при виключенні положення, згідно з яким за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання судді збільшується на два відсотки від розміру його заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, відбулося зниження рівня матеріального забезпечення судді у відставці і як наслідок - гарантій незалежності такого судді, що може впливати на здійснення справедливого правосуддя та реалізацію права кожного на захист судом. Виключення положення щодо можливості перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у зв'язку зі збільшенням грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, також знижує гарантії незалежності суддів. Таку ж правову позицію Конституційний Суд України висловив у Рішенні від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013 (пункти 5, 7 мотивувальної частини) при розгляді питання щодо відповідності Конституції України(конституційності) положень Закону № 2453.
Виходячи з висловленого у рішенні Конституційного Суду України розуміння сутності гарантій незалежності суддів, зміст та обсяг досягнутих ними гарантій незалежності не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства або прийняттям нових законодавчих актів.
Частинами 1-3 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні адміністративної справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави; суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини; звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституційного України гарантується.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року № 3477-IV встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) і протоколів до неї та практику Суду як джерело права.
Зокрема, статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції кожній фізичній або юридичні особі гарантовано право мирно володіти своїм майном. При цьому зазначено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
В пунктах 21, 24 рішення у справі від 01 червня 2006 року "Федоренко проти України" Європейський суд з прав людини, здійснюючи тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності (cf, Ргеssos Соmраnіа Nаvіега S.А. v. Веlgіum, рішення від 20 листопада 1995 року, серія А, № 332, с. 21, п. 31). Аналогічна правова позиція щодо права власності особи сформульована Європейським судом з прав людини і в справі "Стреч проти Сполучного Королівства" (Stretch - United Kingdom, № 44277/98, рішення від 24 квітня 2003 року).
Тобто з розуміння сутності гарантій незалежності суддів, зміст та обсяг досягнутих ними гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.
Суд звертає увагу на те, що відповідачем перерахунок щомісячного грошового утримання позивачу здійснено з 01 серпня 2018 року, а не з 01 січня 2018 року.
Представником відповідача визначено, що оскільки Закон України № 2415-VIII від 15 травня 2018 року "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" набрав чинності 22 липня 2018 року, перерахунок щомісячного грошового утримання ОСОБА_1 слід здійснювати з 01 серпня 2018 року.
Як визначено раніше, то 21 липня 2018 року опубліковано Закон України № 2415-VIII від 15 травня 2018 року "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав".
Цим законом внесено зміни до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 1774-VIII від 06 грудня 2016 року, зокрема в абзаці другому пункту 3 розділу ІІ слово та цифри "1600 гривень" замінено словами та цифрами "прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року".
Таким чином, суд дійшов висновку, що дію цього Закону поширено на правовідносини, що виникли до набрання чинності цим нормативно-правовим актом, а саме починаючи з 01 січня 2018 року.
Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2018 року становить 1762 гривні.
З огляду на зазначене, з 01 січня 2018 року посадовий оклад суддів встановлюється, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб 1762 гривні, а тому саме з цієї дати зміна грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, є підставою для проведення перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці.
Щодо вимоги позивача зобов'язати здійснити такий перерахунок без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, то вона задоволенню не підлягає, оскільки матеріалами справи не підтверджується, що при здійсненні перерахунку зазначеного утримання на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області від 08.08.2018 №08-02/1062 мало місце обмеження граничного розміру такого утримання позивачу.
З приводу твердження відповідача, викладеного у відзиві, щодо пропущення позивачем строку звернення до суду з даним позовом, суд зазначає, що такий строк слід обчислювати починаючи з дати, коли йому відмовлено у проведенні спірного перерахунку, а не з дати, що розпочинає період, за який такий перерахунок повинен здійснюватися, як помилково вважає відповідач.
Враховуючи повноваження суду при вирішенні справи, закріплені в ст.245 КАС України та протиправність дій відповідача у вищевказаній частині, обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області здійснити позивачу перерахунок щомісячного довічного грошового утримання з 01.01.2018р. по 01.08.2018р. з урахуванням різниці, яка була виплачена .
Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За змістом ч.1 та ч.2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем не доведено суду правомірність вчинених дій та законність відмови позивачу щодо проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці з 01.01.2018.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) до Мелітопольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (вул. Івана Алексєєва, буд. 2, м. Мелітополь, Запорізька область,72319) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Мелітопольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови в проведені перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2018 року.
Зобов'язати Мелітопольське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити перерахунок розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 у розмірі 90% грошового утримання судді, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, який працює на відповідній посаді, на підставі довідки ТУ ДСА України в Запорізькій області від 08.08.2018 року № 08-02/1062 про суддівську винагороду, починаючи з 01 січня 2018 року з урахуванням різниці, яка була виплачена.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІНН НОМЕР_1) судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Мелітопольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (вул. Івана Алексєєва, буд. 2, м. Мелітополь, Запорізька область,72319, код ЄДРПОУ 37927773).
Рішення суду набирає законної сили у порядку та строки, передбачені ст. 255 КАС України та може бути оскаржене у порядку та строки, передбачені ст.ст. 293, 295, 296 та 297 КАС України.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 01.03.2019.
Суддя А.В. Сіпака