"01" березня 2019 р.
м. Київ
справа № 755/376/19
провадження № 2/755/447/18
Дніпровський районний суд м. Києва в складі: головуючого судді Галагана В.І., за участю секретаря Проценко Н.А.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення страхового відшкодування,-
Позивач ОСОБА_1, звертаючись з позовом до суду, просить стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - МТСБУ) на його користь різницю між вже виплаченою сумою та фактично понесеними витратами на відновлювальний ремонт пошкодженого транспортного засобу, що становить 42 287,61 грн., мотивуючи свої вимоги тим, що 23.05.2017 року в м. Чернівці по вул. Калинівській, 23 мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «КІА», державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля «ВАЗ 21011», державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 Постановою Садгірського районного суду м. Чернівці від 27.03.2018 року ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Позивач звернувся до МТСБУ із заявою про виплату страхового відшкодування, до якої було додано Звіт про оцінку вартості матеріального збитку № 69/60.12.17 від 24.12.2017 року, відповідно до якого вартість матеріального збитку, завданого позивачу складає 97 609,36 грн. 31.05.2018 року МТСБУ було зроблено власну оцінку матеріального збитку, завданого пошкодженням транспортного засобу, належного позивачу, за наслідками чого було складено Звіт № 26/06/18 від 07.06.2018 року, відповідно до якого розмір збитку становить 49 825,39 грн. На підставі даного Звіту № 26/06/18 від 07.06.2018 року відповідачем було сплачено на користь позивача вартість матеріального збитку у розмірі 49 825,39 грн. Разом з тим, вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля становила 92 113,00 грн., що підтверджено копією акту про надання послуг № СФК44 від 11.09.2018 року та копією рахунку про оплату № СФК45 від 11.09.2018 року, тому в порядку дотримання положення статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відповідачем МТСБУ має бути сплачено суму страхового відшкодування у розмірі витрат, понесених позивачем, що пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу, з вирахуванням вже сплаченої суми коштів, а саме у розмірі 42 287,61 грн., що є предметом позовних вимог.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 23 січня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення страхового відшкодування, постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Представник відповідача МТСБУ Патрик Г.Г. скористалась правом подачі відзиву на позову заяву, відповідно до якого проти позову заперечує в повному обсязі, просить у позові відмовити з підстав, що містить зміст письмового відзиву, долученого до матеріалів справи.
Дослідивши матеріали справи, приймаючи до уваги письмовий відзив на позовну заяву, оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється порядку іншого судочинства.
Судом встановлено, що 23.05.2017 року о 14.17 годині ОСОБА_2, керуючи автомобілем «ВАЗ-21011, державний номерний знак НОМЕР_2, по вул. Калинівській, 23 в м. Чернівці, не врахував дорожньої обстановки, не вибрав безпечної дистанції та не вжив заходів у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, в результаті чого здійснив зіткнення з транспортним засобом марки «КІА», державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1
На момент дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 поліса (сертифіката) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не мав.
Постановою Садгірського районного суду м. Чернівці від 27.03.2018 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності закрито за ст. 38 КУпАП у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення. (а.с. 8)
Відповідно до частини шостої ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
З огляду на викладене та відповідно до положення частини шостої ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України, суд не піддає сумніву та доказуванню обставини, встановлені постановою Садгірського районного суду м. Чернівці від 27.03.2018 року та відповідно до якого ОСОБА_2, цивільно-правова відповідальність якого не була забезпечена, визнано винним у вчиненні ДТП, що не спростовано відповідачем по справі МТСБУ та не підлягає доказуванню, згідно засад інституту доказування у цивільному судочинстві.
Відповідно до пунктів 3, 4 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є: свобода договору, свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом.
Підстави виникнення цивільних прав та обов'язків визначені в статті 11 Цивільного кодексу України, зокрема з договорів та інших правочинів.
Статтею 14 цього Кодексу визначено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до положення статті 982 Цивільного кодексу України, істотними умовами договору страхування є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, яка діяла на час вчинення ДТП), у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Згідно п. 1.6. Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої Міністерством юстиції України та Фондом державного майна України 24.11.2003 року (далі - Методика), відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин.
Відповідно до п. 2.4. Методики, вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).
Згідно п. 8.2. Методики, вартість матеріального збитку (У), завданого власнику КТЗ, визначається такою, що дорівнює ринковій вартості КТЗ на момент пошкодження за наявності однієї з нижчезазначених умов: а) якщо, незважаючи на принципи внеску та найбільш ефективного використання, вартість відновлювального ремонту КТЗ не менша за його ринкову вартість; б) якщо сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу КТЗ і втрати товарної вартості не менша за ринкову вартість КТЗ; в) якщо неможливо відновити КТЗ відповідно до технічних вимог виробника.
За даними Звіту № 69/60.12.17, складеного оцінювачем ФОП ОСОБА_6 від 24.12.2017 року, матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля «КІА», державний номер НОМЕР_1 в результаті його пошкодження на дату оцінки КТЗ складає 97 609,36 грн. Дані про виклик представника МТСБУ при огляді оцінювачем транспортного засобу у Звіті відсутні. (а.с. 10-25)
27.04.2018 року ОСОБА_1 звернувся до МТСБУ із заявою про здійснення йому відшкодування оціненої шкоди, заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що сталась 23.05.2017 року на вулиці Калинівській, 23 в м. Чернівці за участю автомобіля КІА», державний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля «ВАЗ-21011, державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2 (а.с. 4)
16.05.2018 року ОСОБА_1 звернувся до МТСБУ із письмовим повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду від 23.05.2017 року, що відповідає вимогам статті 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
07.06.2018 року за заявою МТСБУ оцінювачем ФОП ОСОБА_7 складено Звіт № 26/06/18, відповідно до якого вартість відновлювального ремонту автомобіля КІА», державний номер НОМЕР_1 з урахуванням фізичного зносу складників КТЗ та без урахування ПДВ 20% на замінні складові та матеріали становить 49 825,39 грн. (а.с. 26-41) Згідно змісту даного Звіту ОСОБА_1 із Звітом ознайомлений, пошкодження вказано вірно, про що міститься підпис ОСОБА_1
Листом від 26.07.2018 року МТСБУ повідомлено ОСОБА_1 про виплату йому відшкодування у розмірі 49 825,39 грн. (а.с. 9)
Згідно Акту надання послуг № СФК44 від 11.09.2018 року, та Рахунку на оплату № СФК45 від 11.09.2018 року, складених ФОП ОСОБА_8, витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу ОСОБА_1, складають 92 113,00 грн. (а.с. 43, 44)
Відповідно до статті 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Так, правовідносини, що виникли між позивачем та МТСБУ не є деліктними, отже, Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» має пріоритет і розмір страхового відшкодування визначається на підставі цього Закону.
У пункті 22.1. статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до положень статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Положенням пункту 34.2 статті 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.
Згідно із пунктом 34.3 статті 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» якщо представник страховика (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону, - МТСБУ) не з'явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди.
Так, відповідно до матеріалів справи, отримавши 16.05.2018 року повідомлення про настання страхового випадку (а.с. 5-6, 7) МТСБУ протягом 11 робочих днів (прострочивши на 1 день) 31.05.2018 року було подано заяву на проведення огляду пошкодженого транспортного засобу та встановлення розміру збитків, за наслідками чого було складено Звіт про оцінку вартості відновлювального ремонту № 26/06/18 від 07.06.2018 року, з яким позивач ознайомився та погодився з переліком пошкоджень, зазначених експертом, підписавши акт огляду транспортного засобу. (а.с. 30 зворотній бік аркушу)
Позивачу, як того вимагає Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», було здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 49 825,39 грн., який хоча і не перевищує ліміту відповідальності, проте визначено відповідно до зазначеного Закону.
Згідно зі статті 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Тобто, якщо позивачу недостатньо сплаченого страховиком відшкодування, він має право вимоги до винної у дорожньо-транспортній пригоді особи на різницю між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням. (Висновок Верховного Суду, висловлений у Постанові від 21 березня 2018 року, Справа № 333/1050/15-ц).
Крім того, якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість, що передбачено пунктом 36.2 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Таким чином, розмір шкоди, яку повинен відшкодувати страховик потерпілій особі, повинен визначатись на підставі Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та зменшуватись на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість, а у разі недостатності страхової виплати для повного відшкодування завданої шкоди потерпілому винною особою сплачується різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою. (Висновок Верховного Суду, висловлений у Постанові від 21 березня 2018 року, Справа № 333/1050/15-ц).
Відповідно до частини першої статті 13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Таким чином, аналізуючи наявні в матеріалах справи докази, керуючись нормами законодавства, діючого на час виникнення спірних правовідносин, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з МТСБУ на користь позивача різниці між вже виплаченою відповідачем сумою відшкодування та фактично понесеними витратами на відновлювальний ремонт пошкодженого транспортного засобу, оскільки відповідачем виконано обов'язок щодо направлення свого представника та визначення суми матеріального збитку відповідно до Звіту від 07.06.2018 року, з яким позивач ознайомився та погодився з переліком пошкоджень, зазначених експертом, підписавши акт огляду транспортного засобу. Відповідачем виконано зобов'язання по сплаті страхового відшкодування, розрахованого відповідно до Звіту від 07.06.2018 року з урахуванням суми визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість, що передбачено пунктом 36.2 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Крім того, суд критично оцінює наданий позивачем Звіт від 24.12.2017 року, оскільки таку оцінку було замовлено позивачем до його звернення із повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду, тобто поза межами строку та порядку, встановленого статтями 34, 41 Закону, та Звіт від 24.12.2017 року не містить даних присутності представника МТСБУ при огляді транспортного засобу або доказів повідомлення представнику МТСБУ про дату проведення такої оцінки, що є порушенням права МТСБУ на здійснення контролю при проведенні огляду і оцінки транспортного засобу, надання зауважень у разі їх наявності, та права на урахування цього висновку при прийнятті рішення щодо виплати страхового відшкодування.
При цьому суд ураховує висновок Верховного Суду від 21 березня 2018 року у Справі № 333/1050/15-ц щодо права позивача на звернення із вимогою до винної у дорожньо-транспортній пригоді особи на відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням.
Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення страхового відшкодування є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню в повному обсязі.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 1166, 1187, 1194 Цивільного кодексу України, ст. 9 Закону України «Про страхування», ст.ст. 1, 3, 9, 24-26, 29, 33, 34, 36, 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 2, 4, 6-13, 19, 82, 89, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 279, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення страхового відшкодування - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасники справи мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення даного рішення суду.
Повний текст рішення суду складено 01 березня 2019 року.
Суддя: В.І. Галаган