Справа № 357/618/19
2/357/1651/19
Категорія
19 лютого 2019 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Ярмола О. Я. ,
при секретарі - Ліщинська О. С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в місті Біла Церква, в залі суду №5 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Оранта-Життя», ОСОБА_2 акціонерної страхової компанії «Оранта» про стягнення страхової виплати за договором страхування життя, -
Позивач звернулася до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що 30.04.2009 між ОСОБА_3 та відповідачем ПАТ «Страхова компанія «Оранта-Життя» було укладено договір страхування життя. Вигодонабувачем за договором страхування, укладеним між страхувальником та відповідачем є позивач. Згідно умов укладеного договору страхування життя відповідач взяв на себе зобов'язання здійснити страхову виплату в розмірі 59 401,74 грн. у разі смерті страхувальника. 10.09.2017 року стався страховий випадок - страхувальник помер внаслідок гострого інфаркту міокарда. 06.11.2018 року позивач звернулась до відповідача із заявою про здійснення страхової виплати у зв'язку з настанням страхового випадку. 28.02.2018 року відповідач «Страхова компанія «Оранта-Життя» листом повідомив позивача про здійснення розрахунку суми страхової виплати у розмірі 59 401,74 грн. та про неможливість здійснення виплати, пославшись на складну економічну ситуацію в державі. 02.08.2018 року позивач звернулась зі скаргою на дії відповідача до ОСОБА_2 комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, але не отримала належної відповіді. Позивач просила суд стягнути з відповідача на користь позивача 87006 грн. 37 коп. із яких: страхові виплати в сумі - 59401грн.74 коп., 3%річних в сумі, що становить - 1777 грн. 17 коп., пеню в сумі - 19890 грн. 38 коп., індекс інфляції за весь час прострочення, що становить суму - 5937 грн. 08 коп.
В судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги.
Представник відповідача ОСОБА_2 акціонерної страхової компанії «Оранта» позов не визнала, надала відзив на позов.
Відповідач - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Оранта-Життя» в судове засідання не направив свого представника, про день та час розгляду справи були повідомлені належним чином, причини неявки суду не відомі, відзиву чи будь-яких клопотань суду не подано.
Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Так, судом встановлено, що 30.04.2009 між ОСОБА_3 та відповідачем було укладено договір страхування життя, що підтверджується полісами страхування життя від 30.04.2009 №1030189, 1030190. Вигодонабувачем за договором страхування, укладеним між страхувальником та вдповідачем ПАТ «Страхова компанія «ОСОБА_4 - Життя», - є позивач.
Згідно умов укладеного договору страхування життя відповідач взяв на себе зобов'язання здійснити страхову виплату в розмірі 59 401,74 грн. у разі смерті страхувальника.
Встановлено, що 10.09.2017 року стався страховий випадок - страхувальник ОСОБА_3 помер внаслідок гострого інфаркту міокарда, що підтверджується свідоцтвом про смерть ОСОБА_5 І-ОК №413373.
06.11.2018 року позивач звернулась до відповідача із заявою про здійснення страхової виплати у зв'язку з настанням страхового випадку.
Встановлено, що 28.02.2018 року відповідач листом повідомив позивача про здійснення розрахунку суми страхової виплати у розмірі 59 401,74 грн. та про неможливість здійснення виплати, пославшись на складну економічну ситуацію в державі. (а.с.21).
Встановлено, що 02.08.2018 року позивач звернулась зі скаргою на дії відповідача до ОСОБА_2 комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.
Так, з матеріалів справи вбачається, що листом від 14.08.2018 року ОСОБА_2 комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг повідомила позивача про застосування до відповідача внаслідок невиконання зобов'язань за укладеними договорами страхування заходу впливу у вигляді розпорядження про анулювання ліцензії на провадження страхової діяльності від 06.09.2016 №2178. Розпорядженням Державної регуляторної служби України від 28.10.2016 №113 ОСОБА_2 комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, зобов'язано усунути порушення законодавства у сфері ліцензування. Зазначене розпорядження оскаржено ОСОБА_2 комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг до суду. Позивач суду пояснила, що в листопаді 2017 року позивач звернулася до відповідача з заявою про здійснення страхової виплати, у зв'язку з настанням страхового випадку, смерті її чоловіка. Відповідач, ПАТ «Страхова компанія «ОСОБА_4 - Життя», надав відповідь, про погодження виплатити страхову суму в розмірі 59401 грн.74 коп., просили вибачення за затримку в здійсненні виплати та просили почекати. Відповідач не здійснює виплати, але й компанію не ліквідовано.
Представник відповідача ПАТ НАСК «Оранта», заперечуючи позов вказала, що ПАТ НАСК «Оранта» та ПАТ «СК «Оранта-Житття» це різні самостійні юридичні особи, які здійснюють свою діяльність на підставі Статуту, з різними ЄДРПОУ та юридичними адресами. Як вбачається з матеріалів справи, поліс страхування життя № 1030189 був виданий саме ЗАТ«Страхова Компанія «Оранта-Житття», а не ПАТ НАСК «Оранта». Схожість у назві компаній не може бути підставою пред'явлення позовних вимог до ПАТ НАСК «Оранта».
При вирішенні спору суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 16 Закону України «Про страхування», страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Згідно ст. 18 Закону України «Про страхування» факт укладання договору страхування може посвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), що є формою договору страхування.
За ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до ст. 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) у формі, що визначається страховиком. Аналогічне положення закріплено ст. 990 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 988 Цивільного Кодексу України страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.
Згідно ст. 992 ЦК України у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.
Отже, встановленим є те, що відповідач ПАТ «Страхова компанія «Оранта-Життя» не виконала своє зобов'язання за Договором страхування життя, та суду не зазначено жодної поважної причини невиплати позивачу страхової суми у визначені договором строки.
Виплата страхового відшкодування мала бути здійснена відповідачем не пізніше 06.02.2018 року /90 днів з моменту подання заяви про страхове відшкодування, тобто, з 06.11.2017 року. Однак, станом на час розгляд у справи судом, виплату страхового відшкодування відповідач ПАТ «Страхова компанія «Оранта-Життя» не здійснило.
За ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання /неналежне виконання/.
Ст.611 ЦКУкраїни передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до ст.ст.612, 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки, при цьому збитки визначаються з урахуванням ринкових цін.
Оскільки зобов'язання страховиків у разі настання страхового випадку зводиться до здійснення страхової виплати, то таке зобов'язання є грошовим і в разі прострочення його виконання настає відповідальність, передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачається передача грошей як предмета договору або сплата їх як ціни договору, є грошовим зобов'язанням.
Саме до таких грошових зобов'язань належить укладений договір про надання послуг, оскільки він установлює ціну договору - страхову суму.
Отже, можна зробити висновок, що правовідносини з виплати страхового відшкодування, які склалися між сторонами у справі на підставі договору страхування життя є грошовим зобов'язанням.
Таким чином, зважаючи на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов'язань, на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання (Правовий Висновок ВСУ у справі № 6-1003цс16).
Згідно ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, станом на день винесення даного рішення судом, прострочене зобов'язання становить 378 днів, /з 06.02.2018 р. по 19.02.2019р./, а тому розмір пені /подвійна ставка НБУ/ складає 19590,93 грн.
Витрати від інфляції за вказаний термін прострочки складають 5486,47 грн., а 3% річних 1689 грн. Позивачем надано відповідний розрахунок, який відповідачем не спростований.
А тому проаналізувавши всі надані по справі докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково та страхувальник ПАТ «СК «Оранта-Житття» має виплатити позивачу страхову виплату 59401,74 грн. і 3% річних від простроченої виплати, і пеню в розмірі подвійної ставки НБУ та інфляційні втрати. Однак. Суд не погоджується з розрахунком зазначених виплат, наданих позивачем, оскільки ОСОБА_1 безпідставно визначає період для розрахунку неустойки з 30.11.2017року. Також, суд вважає безпідставними і необґрунтованими вимоги позивача до відповідача НАСК «Оранта», який не є стороною Договору страхування життя № 1030189, 1030190, а, отже, відсутні підстави покладати на НАСК «Оранта» обов'язок по виплаті страхової суми і неустойки.
Відповідно до ст.141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача ПАТ «СК «Оранта-Житття» в дохід держави сума судового збору - 1921 грн.00 коп.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. ст.22,610,629,992,979,978 ЦК України, Законом України «Про страхування», ст.ст. 12, 81, 141, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ОСОБА_4 -Життя» страхову виплату в сумі 59401 грн. 74 коп. (п'ятдесят дев'ять тисяч чотириста одна гривня сімдесят чотири копійки), 3 % річних в сумі 1689 грн., пеня в сумі 19590грн.93 коп. та інфляційне збільшення в сумі 5486,47 грн., всього підлягає до стягнення : 86 168 грн. 14 коп.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ОСОБА_4 -Життя» в дохід держави судовий збір в сумі 1921 грн.
В задоволенні позовних вимог до НАСК «Оранта» - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного тексту судового рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повний текст рішення суду буде виготовлено не пізніше 25.02. 2019 року.
СуддяОСОБА_4