Справа № 500/2695/18
19 лютого 2019 рокум.Тернопіль
ОСОБА_1 окружний адміністративний суд, у складі:
головуючої судді Подлісної І.М.
за участю:
секретаря судового засідання Павловського Ю.Б.
представника позивача ОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_3
представника відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи ОСОБА_4 до ОСОБА_5 управління ДФС у Тернопільській області, ОСОБА_1 об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Тернопільській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -
До ОСОБА_1 окружного адміністративного суду звернулася фізична особа ОСОБА_4 з адміністративним позовом до ОСОБА_5 управління ДФС у Тернопільській області, ОСОБА_1 об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 30.06.2016 ОСОБА_1 об'єднаною державною податковою інспекцією ОСОБА_5 управління ДФС у Тернопільській області було прийнято податкове повідомлення-рішення № 132435-13 щодо визначення зобов'язання за платежем транспортний податок за 2016 рік на суму 20 833,33 грн. Також, ОСОБА_5 управлінням ДФС у Тернопільській області 23.03.2018 р. прийнято податкове повідомлення-рішення №11624281 щодо визначення зобов'язання за платежем транспортний податок за 2017 рік на суму 25 000 грн. та 23.03.2018 р. - податкове повідомлення-рішення №1162428 щодо визначення зобов'язання за платежем транспортний податок за 2018 рік на суму 25 000грн.
Позивач вважає, що зазначені податкові повідомлення-рішення є незаконними та підлягають скасуванню в судовому порядку.
Ухвалою суду від 14.12.2018 року прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Даною ухвалою встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.
29 грудня 2018 року судом винесено ухвалу про призначення справи до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи на 17 січня 2019 року о 11:15 год.
29 грудня 2018 року від представника відповідача через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву.
17 січня 2019 року в судовому засіданні судом оголошено перерву до 05.02.2019 року о 09:30 год., одночасно зобов'язавши представника відповідача надати додаткові документи для розгляду по справі.
05.02.2019 в судовому засіданні залучено в якості співвідповідача ОСОБА_1 об'єднану державну податкову інспекцію ГУ ДФС у Тернопільській області, у зв'язку з чим і відкладено розгляд справи на 19.02.2019 о 10:00 год.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити з мотивів викладених у позовній заяві та відповіді на відзив від 16 січня 2019 року.
Представник відповідача ОСОБА_5 управління ДФС у Тернопільській області в судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог, просив в позові відмовити, посилаючись на відзив на позовну заяву від 29.12.2018.
Представником відповідача ОСОБА_1 об'єднаною державною податковою інспекцією ГУ ДФС у Тернопільській області в судовому засіданні подано відзив на позовну заяву. Проти позовних вимог заперечує, просить в позові відмовити в повному обсязі.
Суд, заслухавши в судовому засіданні думку представника позивача та представників відповідачів, з'ясувавши усі обставини справи та перевіривши їх доказами приходить до переконання, що адміністративний позов слід задовольнити частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач є власником автомобіля МЕRСЕDЕS-ВЕNZ S 500L 4МАТІС, 2016 року випуску, об'ємом двигуна 4663 см3 .
Відповідно до п. 265.1 ст. 265 ПК України транспортний податок є складовою податку на майно, який відповідно до п. 10.1 ст. 10 ПУ України належить до місцевих податків.
ОСОБА_1 об'єднаною державною податковою інспекцією ОСОБА_5 управління ДФС у Тернопільській області було прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.06.2016 р. №132435-13 (щодо визначення зобов'язання за платежем транспортний податок за 2016 рік) на суму 20 833,33 грн.;
ОСОБА_5 управлінням ДФС у Тернопільській області прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:
- від 23.03.2018 р. №11624281 (щодо визначення зобов'язання за платежем транспортний податок за 2017 рік) на суму 25 000 грн.;
- від 23.03.2018 р. №1162428 (щодо визначення зобов'язання за платежем транспортний податок за 2018 рік) на суму 25 000грн.
Щодо визначення зобов'язання за платежем транспортний податок за 2016 рік згідно податкового повідомлення-рішення від 30.06.2016 р. №132435-13 на суму 20 833,33 грн., суд зазначає наступне.
Згідно з п. 267.2 ст. 267 Податкового кодексу України, - Об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом станом на 1 січня податкового (звітного) року.
Станом на 1 січня 2016 року розмір мінімальної заробітної плати становив 1378 гривень. Отже, з метою оподаткування транспортним податком вартість автомобіля повинна становити не менше - 1378 грн*750=1 033500 грн.
Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля.
Методика визначення середньо ринкової вартості легкових автомобілів, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2016 року № 66. Згідно цієї Методики, Мінекономрозвитку розраховує середньо ринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого базового податкового (звітного) періоду подає ДФС інформацію про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньо ринкова вартість яких становить 750 розмірів заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Враховуючи ці положення, обов'язок щодо визначення середньоринкової вартості транспортного засобу законодавство покладає на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, тобто на Міністерство економічного розвитку і торгівлі України. Отже, податкові повідомлення рішення органами ДФС можуть прийматись виключно на підставі інформації про конкретний автомобіль отриманої від Мінекономрозвитку.
Пунктом 3 Порядку №403 встановлено, що середньоринкова вартість транспортного засобу розраховується за методом аналогії цін ідентичних транспортних засобів за такою формулою: С ср = Ц н х (Г / 100) х (1 ± (Г к / 100), де Ц н - ціна нового транспортного засобу в Україні; Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від строку експлуатації згідно з додатком 1; Г к - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від пробігу згідно з додатком 2.
Джерелом інформації про ціни нових транспортних засобів в Україні є офіційні прайс-листи виробників (дилерів) або довідкові дані про ціни щодо ідентичних або аналогічних нових транспортних засобів в Україні чи країнах-виробниках (експортерах) з урахуванням податків та зборів, що визначаються відповідно до законодавства (пункт 4 Порядку №403).
Згідно пункту 5 Методики, ідентичними є автомобілі, в яких збігаються такі ознаки і параметри: марка; країна-виробник; тип кузова (седан, універсал тощо); модель; конструкція привода тягових коліс; тип та робочий об'єм двигуна; потужність двигуна; тип коробки переключення передач та інших складників силової передачі; габаритні розміри; рік випуску; комплектація. Розбіжності можуть стосуватися комплектації, пробігу та технічного стану.
Мінекономрозвитку відповідно до цієї Методики розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого базового податкового (звітного) періоду подає ДФС інформацію про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (п. 13 Методики в редакції чинній на час спірних правовідносин).
Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об'єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг (п. 14 Методики в редакції чинній на час спірних правовідносин).
Аналіз наведених положень Методики та Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів свідчить про врахування при розрахунку цієї вартості певних ознак, параметрів і характеристик транспортного засобу.
Відтак, підставою для прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення є отримана від Мінекономрозвитку інформація про вартість автомобіля позивача, яка розрахована виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля.
Між тим, таку інформацію матеріали справи не містять, а тому впевнитись у наявності підстав у податкового органу для прийняття податкового повідомлення-рішення неможливо. Зокрема, не є належним та достатнім доказом правомірності нарахування позивачу суми грошового зобов'язання зі сплати транспортного податку і наявна в матеріалах справи роздруківка з веб-сайту Міністерства економічного розвитку і торгівлі України.
Згідно наявної інформації, при винесенні податкового повідомлення-рішення від 30.06.2016р. № 132435-13 органом ДФС самостійно розраховано вартість автомобіля на веб-сайті Мінекономрозвитку шляхом введення відповідних даних.
Судом встановлено, що автомобіль позивача, який є об'єктом оподаткування, придбаний ним 11.03.2016р., відтак податок сплачується починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об'єкт, тобто з березня 2016 р..
Відомості, необхідні для розрахунку податку за 2016 р. , контролюючі органи отримують від органів МВС України.
Однак, органи МВС України не вказали відомості про тип коробки передач в автомобілі, а також про фактичний пробіг автомобіля, оскільки вони не зазначені в реєстраційних документах автомобіля, також при визначенні вартості авто не враховані внутрішнє оздоблення автомобіля (матеріал сидінь, аудіосистема тощо).
При цьому судом встановлено, чого не заперечив і представник відповідача, що при визначенні розміру податку враховано нульовий кілометраж, як фактичний пробіг автомобіля, що не відповідає дійсності.
Представник позивача вказав, що не погоджується з визначеним йому контролюючим органом пробігом автомобілю, який був врахований при визначенні в податковому повідомленні-рішенні суми середньоринкової вартості, та мав право скористатись процедурою, встановленою пп. 267.6.10 п. 267.6 ст. 267 Податкового кодексу України.
Так, у відповідності до пп. 267.6.10 п. 267.6 ст. 267 Податкового кодексу України фізичні особи - платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем своєї реєстрації для проведення звірки даних щодо: а) об'єктів оподаткування, що перебувають у власності платника податку; б) розміру ставки податку; в) нарахованої суми податку.
У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів (зокрема документів, що підтверджують право власності на об'єкт оподаткування, перехід права власності на об'єкт оподаткування, документів, що впливають на середньоринкову вартість легкового автомобіля), контролюючий орган за місцем реєстрації платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).
Таким чином відповідачем не виконано обов'язку щодо надання належних доказів на підтвердження наявності підстав для визначення позивачу податкового зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб за 2016 рік.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийняте з порушенням вимог законодавства, а тому підлягає скасуванню.
Щодо позовної вимоги про визначення зобов'язання за платежем транспортний податок за 2017 рік на суму 25 000 грн., суд зазначає, що відповідно до пп. 267.6.2. п. 267.6. ст. 267 Податкового кодексу України, - «Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).».
У 2017 році ОСОБА_4, ОСОБА_5 управлінням ДФС у Тернопільській області податкові повідомлення-рішення щодо сплати транспортного податку за звітний 2017 рік не надсилались.
Однак, обов'язок сплати податкового зобов'язання з транспортного податку виникає у платника фізичної особи лише після отримання податкового повідомлення-рішення.
ОСОБА_5 управлінням ДФС у Тернопільській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.03.2018 р. №11624281 (щодо визначення зобов'язання за платежем транспортний податок за 2017 рік) на суму 25 000 грн.
Враховуючи той факт, що у 2017 році органом ДФС податкове повідомлення-рішення не приймалось, а тому у позивача відсутній обов'язок щодо сплати податкових зобов'язань за 2017 рік.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, - „Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.".
Згідно пп. 21.1.1. п. 21.1. ст. 21 Податкового кодексу України, - «Посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами».
Проаналізувавши матеріали справи, а саме позовну вимогу про скасування податкового повідомлення-рішення від 23.03.2018 р. №1162428, щодо визначення зобов'язання за платежем транспортний податок за 2018 рік на суму 25 000 грн., суд вважає, що слід відмовити в її задоволенні.
Судом встановлено, що відповідно до інформації баз даних органів ДФС та зазначеної у позові інформації позивача, ОСОБА_4 є власником автомобіля МЕRСЕDЕS-ВЕNZ S 500L 4МАТІС, 2016 року випуску, об'ємом двигуна 4663 см3 та згідно пункту 8 Порядку, у разі коли неможливо визначити ціну ідентичного нового транспортного засобу в Україні (відсутні необхідні довідкові дані), допускається використання даних щодо аналогічних транспортних засобів.
Відповідно до Переліку є об'єктом оподаткування транспортним податком у 2018 році та застосовується як ідентичний транспортний засіб за аналогом до автомобіля МЕRСЕDЕS-ВЕNZ S-Class, об'ємом двигуна 4,7 см3.
Отже, відповідно до зазначеного вище Переліку, який міститься на веб-сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України автомобіль МЕRСЕDЕS-ВЕNZ S 500L 4МАТІС, 2016 року випуску, об'ємом двигуна 4663 см3 - є об'єктом оподаткування транспортним податком на 2018 рік.
Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до пп.267.2.1 п.267.2 ст.267 (п.267.4 ПК України).
Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (ст.267.5.1 ПК України). З огляду на це, суд вважає, що ГУ ДФС у Тернопільській області цілком законно винесло податкове повідомлення-рішення від 23.03.2018 року №1162428.
Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є частково обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, належним чином не заперечені відповідачами, а тому підлягають до часткового задоволення.
Відповідно до ч.3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги задовольнити частково. Податкове повідомлення - рішення від 30.06.2016 р. №132435-13 ОСОБА_1 об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Тернопільській області (вул. Білецька 1, м. Тернопіль, 46003, код ЄДРПОУ 39502025) та Податкове повідомлення - рішення від 23.03.2018 р. №11624281 ОСОБА_5 управління ДФС у Тернопільській області (вул. Білецька 1, м. Тернопіль, 46003, код ЄДРПОУ 39403535) - скасувати.
Стягнути на користь ОСОБА_4 (вул. 15 квітня 1, м. Тернопіль, 46000, РНОКПП НОМЕР_1) понесені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 250 (двісті п'ятдесят) гривень за рахунок бюджетних асигнувань ОСОБА_1 об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Тернопільській області (вул. Білецька 1, м. Тернопіль, 46003, код ЄДРПОУ 39502025) в сумі 250 (двісті п'ятдесят) гривень за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Тернопільській області (вул. Білецька 1, м. Тернопіль, 46003, код ЄДРПОУ 39502025).
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через ОСОБА_1 окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 22 лютого 2019 року.
Головуючий суддя Подлісна І.М.