27 лютого 2019 року Справа № 280/5241/18 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Конишевої О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (70500, Запорізька область, м. Оріхів, вул. Покровська (Ленінградських курсантів) АДРЕСА_1)
до Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр.Соборний, буд. 166)
про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки)
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-44360-53 від 21.11.2018.
11.12.2018 року ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду вказана позовна заява була залишена без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків. 28.12.2018 позивачем через канцелярію суду надані документи на виконання ухвали суду, якими були усунуті недоліки позовної заяви.
Ухвалою суду від 15.01.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 12.02.2019.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, будь-яких клопотань до суду від позивача не надходило. Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що неявка позивача у судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті. В обґрунтування позовних вимог, зокрема зазначив, що з 2013 року будь-яка підприємницька діяльність не ведеться та відповідно звітність не подавалася, що в свою чергу давало підстави органу державної податкової служби звертатися до судових органів із заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності, а не зволікати з метою збільшення податкового боргу.
Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав викладених у відзиві на позов, зокрема зазначив, що у зв'язку з не сплатою позивачем єдиного внеску, за період перебування позивача на спрощеній системі оподаткування, відповідно до інтегрованої картки платника податків в ІС «Податковий блок», було нараховано єдиний внесок. Доказів сплати недоїмки по єдиному внеску позивачем не надавалося, тому вважає оскаржувану вимогу законною, а в задоволені позовних вимог просить відмовити в повному обсязі.
Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
За таких обставин суд дійшов висновку щодо можливості розгляду справи на підставі наявних в матеріалах справи доказів, зміст та обсяг яких достатній для вирішення спору по суті.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
Головним управлінням Державної фіскальної служби у Запорізькій області у Запорізькій області 21.11.2018 винесена вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-44360-53 в сумі 15819,54 грн.
Як зазначає відповідач, позивач порушив вимоги п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі-Закон№ 2464) щодо обов'язку своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
29.11.2018 року позивач отримала вимогу про сплату боргу (недоїмки) про що свідчить конверт направлений позивачу (номер відправлення 7050100510734) та витяг з офіційного сайту Укрпошти.
Вважаючи, що вимога про сплату боргу (недоїмки) прийнята з порушенням норм Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі-Закон №2464) та Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 №449 (надалі по тексту - Інструкція), позивач звернувся до суду з цим позовом.
Судом встановлено, що позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець з 13.06.2008 та 28.11.2018 внесено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності позивача.
Позивач знаходився на спрощеній системі оподаткування, виходячи з письмових пояснень сторін, даний факт не заперечується. Відповідно до ч. 1 п.4 ст. 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Як зазначає позивач у позовній заяві, ним було втрачено оригінали документів про ведення підприємницької діяльності та з 2013 року підприємницька діяльність позивачем не ведеться та відповідно звітність не подавалася.
Надаючи оцінку правовідносинам, які виникли суд виходив з наступного.
Облік нарахованих і сплачених сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування здійснюється контролюючим органом в інтегрованій картці платника, що відкривається за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися платниками.
Недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або несплачена у строки, встановлені цим законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до абзацу п'ятого ч.8 ст. 9 Закону України № 2464 Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.
Згідно із вимогами Закону та Інструкції на платника покладено обов'язок щодо своєчасного та в повному обсязі нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Так, відповідно до ч. 4,5 ст. 1 Закону «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - максимальна сума доходу застрахованої особи, що дорівнює сімнадцяти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, на яку нараховується єдиний внесок. Мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону України № 2464 єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Частинами 4 та 5 ст. 8 Закону України № 2464 визначено, що порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Відтак, облік нарахованих і сплачених сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування здійснюється контролюючим органом в інтегрованій картці платника, що відкривається за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися платниками.
Єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
Відповідно до облікової картки позивача судом встановлено, що:
заборгованість за 2017 рік у позивача складає 8448 грн., яка розрахована виходячи з мінімальної заробітної плати 3 200 грн. (22% з якої становить 704 грн.*12 місяців=8448 грн.);
заборгованість за 2018 рік у позивача складає 7371,54 грн., яка розрахована виходячи з мінімальної заробітної плати 3 723 грн. (22% з якої становить 819,06 грн.*9 місяців(три квартали)=7371,54грн.)
Загальна сума заборгованості складає 15 819,54 грн. (8448+7371,54=15 819,54), що відповідає сумі яка зазначена у вимозі про сплату боргу (недоїмки) № Ф-44360-53.
Заборгованість відповідачем розрахована за 2017 та за 9 місяців 2018 року.
Відповідно до абз. 7 ч.1 ст. 5 Закону №2464 зняття з обліку платників єдиного внеску, зазначених в абзацах другому, п'ятому та сьомому пункту 1 та пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органами доходів і зборів на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, платників єдиного внеску - фізичних осіб - підприємців, - на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, після проведення передбачених законодавством перевірок платників та проведення остаточного розрахунку, а платників єдиного внеску, зазначених в абзаці шостому пункту 1 та пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, на яких не поширюється дія Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", - за їхньою заявою після проведення передбачених законодавством перевірок платників, звірення розрахунків та проведення остаточного розрахунку, а платників єдиного внеску, зазначених в абзаці восьмому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - за їхньою заявою.
До суду позивачем не надані докази, щодо вчинення заходів для зняття з обліку платників єдиного внеску, а враховуючи те, що за позивачем рахується заборгованість, у відповідача відсутні підстави для зняття з обліку позивача, як платника єдиного внеску.
Приписами статті 25 Закону України № 2464 та пункту 3 Розділу VI Інструкції «Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначено, що органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.
Вимога про сплату боргу (недоїмки), окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов'язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом. (пункт 3 Розділу VI Інструкції)
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції(для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).
Згідно з ч.11ст.9 Закону України № 2464 у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Згідно з ч.12 ст.9 Закону України № 2464 Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу).
Відповідно до ч.1 п.7 ст.14 Закону України № 2464 за вимогою платників, зазначених у пунктах 1, 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, проводити звірення сум нарахування та сплати ними єдиного внеску.
Абзацом першим частинами 2 та 4 ст. 25 Закону України №2464 передбачено, що у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.
Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Відповідно до абзацу перший ч.16 ст.25 Закону України № 2464 строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.
Водночас, факт наявності заборгованості за позивачем як за фізичною особою-підприємцем підтверджується матеріалами справи і позивачем не спростований.
Подання позивачем заяви про припинення підприємницької діяльності не позбавляє його статусу платника єдиного внеску та не виключає обов'язку своєчасно і в повному обсязі нараховувати і сплачувати єдиний внесок.
З огляду на викладене, суд вважає, що факт наявності заборгованості за позивачем підтверджується матеріалами справи і не був спростований позивачем, тому суд приходить до висновку, що вимога є законною, а позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Згідно ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням з'ясованих обставин, досліджених матеріалів справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно вимог ст.139 КАС України судові витрати не підлягають відшкодуванню.
Керуючись ст.ст. 241-246, 250,255 КАС України, суд
В задоволенні позовної заяви фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (70500, Запорізька область, м. Оріхів, вул. Покровська (Ленінградських курсантів) АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр.Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 39396146) - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення виготовлено в повному обсязі 27.02.2019.
Суддя О.В. Конишева