18 лютого 2019 року м. Житомир справа №240/5554/18
категорія 111060000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Попової О. Г.,
секретар судового засідання Бойко Т.О.,
за участю:
представника позивача ОСОБА_1,
представника позивача ОСОБА_2,
представника позивача ОСОБА_3,
представника відповідача ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні судовому засіданні адміністративну справу за позовом Управління Служби безпеки України в Житомирській області до Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення від 27.09.2018 №0099655113,
встановив:
1. Управління Служби безпеки України в Житомирській області звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду із позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Житомирській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 27 вересня 2018 року №0099655113.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що спірне рішення контролюючого органу прийняте без врахування усіх фактичних обставин справи, а управлінням Служби безпеки України в Житомирській області порушень вимог чинного законодавства щодо несплати (неперерахування) або несвоєчасної сплати (несвоєчасного перерахування) єдиного внеску допущено не було.
2. Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2018 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження із проведенням підготовчого судового засідання та викликом (повідомленням) учасників справи. Підготовче судове засідання призначено на 21 грудня 2018 року о 10:00.
3. 21 грудня 2018 року до відділу документального забезпечення суду у строк та в порядку, визначеному статтею 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та встановленому ухвалою суду від 30 листопада 2018 року, надійшов відзив на позовну заяву вих. №1830/06-30-10-04 від 19 грудня 2018 року (а.с. 79-81).
В підготовче засідання, призначене на 21 грудня 2018 року о 10:00 прибули представники позивача та представник відповідача. Судом в порядку статті 243 КАС України без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу від 21 грудня 2018 року, якою задоволено клопотання представників Управління Служби безпеки України в Житомирській області про надання додаткового часу для ознайомлення із відзивом. В підготовчому засіданні оголошено перерву до 22 січня 2019 року об 11:00 для надання можливості представникам позивача ознайомитися із відзивом та для отримання додаткових доказів, яка занесена секретарем судового засідання до протоколу судового засідання від 21 грудня 2018 року.
4. 21 січня 2019 року представником відповідача до відділу документального забезпечення суду подано доповнення до відзиву вих. №05/06-30-10-04 від 21 січня 2019 року (а.с. 117-118).
У відповідності до положень статті 159 КАС України при розгляді справи судом за правилами загального позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Підстави, час та черговість подання заяв по суті справи визначаються цим Кодексом або судом у визначених цим Кодексом випадках. Суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним.
Суд звертає увагу, що доповнення до відзиву не є заявою по суті в розумінні частини другої статті 159 КАС України. Із клопотанням щодо надання додаткових пояснень в порядку частини п'ятої статті 159 КАС України представник Головного управління ДФС у Житомирській області не звертався.
Крім того, в порушення пункту 2 частини четвертої статті 162 КАС України відповідачем не надано документів, що підтверджують надіслання (надання) вказаної заяви та доданих до неї доказів іншим учасникам справи.
5. В підготовче засідання, призначене на 22 січня 2019 року об 11:00 прибули представники позивача та представник відповідача. Судом в порядку статті 243 КАС України без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу від 22 січня 2019 року про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті на 18 лютого 2019 року о 14:00, яка занесена секретарем судового засідання до протоколу судового засідання від 22 січня 2019 року.
Крім того, 22 січня 2019 року, після завершення підготовчого засідання, на офіційну електронну поштову адресу суду надійшло клопотання Головного управління ДФС у Житомирській області вих. №93/06-30-10-02-14 від 18 січня 2019 року про долучення письмових доказів до матеріалів справи з додатками (а.с. 127-140). Вказане клопотання повторно надійшло до відділу документального забезпечення суду 30 січня 2019 року (а.с. 143).
6. В судове засідання, призначене на 18 лютого 2019 року о 14:00 прибули представники позивача та представник відповідача.
Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні щодо задоволення позовних вимог заперечував з підстав, викладених у позовній заяві.
У відповідності до положень частини третьої статті 243 КАС України та зважаючи на складність справи, складення рішення у повному обсязі може бути відкладено на строк до десяти днів з дня закінчення розгляду справи.
7. Як встановлено зі змісту позовної заяви та наданих у судовому засіданні представниками позивача пояснень, заявлені вимоги вмотивовані тим, що управлінням Служби безпеки України в Житомирській області своєчасно та у відповідному обсязі сплачувався єдиний внесок.
Вказує, що зарахування коштів на іншу інтегровану картку в обліку податкового органу не спростовує факту своєчасної та повної сплати позивачем єдиного внеску та не може розцінюватися контролюючим органом як недоплата. Наголошує, що спірне рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску не ґрунтується на фактичних обставинах справи, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.
Частиною четвертою статті 159 КАС України встановлено, що подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Позивач як у строк та в порядку, визначеному статтею 163 КАС України та встановлений ухвалою суду від 30 листопада 2018 року, так і станом на 18 лютого 2019 року правом на надання відповіді на відзив не скористався.
8. Як встановлено зі змісту відзиву на позовну заяву вих. №1830/06-30-10-04 від 19 грудня 2018 року, Головне управління ДФС у Житомирській області позовні вимоги не визнає та просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Вказує, що помилкове зарахування коштів не може розцінюватися як належне виконання платником зобов'язання зі сплати внесків, а тому сума єдиного внеску, що сплачена на інший рахунок, не може вважатися своєчасно сплаченою та є недоїмкою в розумінні Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування". Контролюючий орган звертає увагу, що позивач не скористався правом на звернення до територіального органу ДФС у Житомирській області із заявою про перерахунок коштів із неналежного рахунку на належний.
Враховуючи вищевикладене, наголошує, що Головне управління ДФС у Житомирській області при винесенні рішення Головного управління ДФС у Житомирській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пенні за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 27 вересня 2018 року №0099655113 діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
9. Відповідно до рішення заступника начальника Житомирського управління Головного управління ДФС у Житомирській області "Про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску" від 27 вересня 2018 року №0099655113, контролюючий орган на підставі частини десятої та пункту 2 частини одинадцятої статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до управління Служби безпеки України в Житомирській області застосовано штрафні санкції за період з 21 січня 2016 року по 30 серпня 2018 року у розмірі 66 844,28 грн та нараховано пеню у розмірі 2 454,79 грн. Загальний розмір нарахованої заборгованості визначено як 69 299,07 грн (а. с. 21).
Вказане рішення було направлено позивачу супровідним листом Головного управління ДФС у Житомирській області вих. №8300/06-30-51-13 від 28 вересня 2018 року із роз'ясненням порядку оскарження та зазначенням терміну сплати визначеного зобов'язання (а.с. 20).
10. Спірне рішення контролюючого органу оскаржувалось позивачем в адміністративному порядку (а.с. 25-26) та рішенням Державної фіскальної служби України "Про результати розгляду скарги" вих. №21027/5/99-99-11-02-02-25 від 14 листопада 2018 року рішення "Про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску" 27 вересня 2018 року №0099655113 залишено без змін, а скаргу управління Служби безпеки України в Житомирській області - без задоволення (а.с. 22-24).
Не погоджуючись із рішеннями контролюючого органу, наголошуючи, що єдиний внесок своєчасно сплачувався позивачем, а помилкова сплата коштів не на той рахунок не може розцінюватися як несплата зобов'язання та ставитися у вину платника єдиного внеску із настанням для нього відповідних негативних юридичних наслідків, управління Служби безпеки України в Житомирській області звернулось із вказаним позовом до суду.
11. Положеннями статті 19 Конституції України проголошено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 67 Основного Закону визначено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
12. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного рішення, далі - Податковий кодекс України).
Статтею 16 Податкового кодексу України визначено, що платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених Податковим кодексом та законами з питань митної справи.
У відповідності до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - це сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня.
Згідно з підпунктом 19-1.1.2 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України контролюючі органи контролюють своєчасність подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів.
Положеннями підпункту 20.1.19 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючі органи мають право застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб'єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.
13. Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року №2464-VI (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного рішення, далі - Закон №2464-VI).
Пунктом 2 частини першої статті 1 Закону №2464-VI встановлено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
За змістом статті 4 Закону №2464-VI, платниками єдиного внеску, зокрема є:
- роботодавці: 1) підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами; 2) фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців); 3) фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту);
- фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування;
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
У відповідності до пункту 1 частини першої статті 7 Закону №2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
Приписами частини першої статті 8 Закону №2464-VI закріплено, що розмір єдиного внеску для кожної категорії платників, визначених цим Законом, та пропорції його розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування встановлюються з урахуванням того, що вони повинні забезпечувати застрахованим особам страхові виплати і соціальні послуги, передбачені законодавством про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; фінансування заходів, спрямованих на профілактику страхових випадків; створення резерву коштів для забезпечення страхових виплат та надання соціальних послуг застрахованим особам; покриття адміністративних витрат із забезпечення функціонування системи загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Частиною п'ятою статті 8 Закону №2464-VI визначено, що єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску. У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску. При нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи ставка єдиного внеску, встановлена цією частиною, застосовується до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру.
Згідно з частиною десятою статті 9 Закону №2464-VI днем сплати єдиного внеску вважається: 1) у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів; 2) у разі сплати єдиного внеску готівкою - день прийняття до виконання банком або іншою установою - членом платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі; 3) у разі сплати єдиного внеску в іноземній валюті - день надходження коштів на відповідні рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.
Положеннями частини одинадцятої статті 9 Закону №2464-VI встановлено, що у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Приписами частини десятої статті 25 Закону №2464-VI визначено, що на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.
У відповідності до пункту 2 частини одинадцятої статті 25 Закону №2464-VI орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.
Згідно з частиною п'ятнадцятою статті 25 Закону №2464-VI рішення органу доходів і зборів про нарахування пені та/або застосування штрафів, передбачених частинами одинадцятою і дванадцятою цієї статті, є виконавчим документом.
Положеннями частини третьої статті 26 Закону №2464-VI врегульовано, що суми коштів, безпідставно стягнені територіальними органами доходів і зборів з юридичних і фізичних осіб, підлягають поверненню з рахунків органу доходів і зборів в триденний строк з дня прийняття рішення територіальним органом доходів і зборів або судом про безпідставність їх стягнення з одночасною сплатою нарахованої на ці суми пені, що визначається виходячи з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України.
14. Умови призначення і виплати видів державної допомоги сім'ям з дітьми, передбачених Законом України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" визначено Порядком призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року №1751 (далі - Порядок №1751).
Положеннями пункту 7 Порядку №1751 передбачено, що допомога у зв'язку з вагітністю та пологами, зокрема, надається жінкам із числа військовослужбовців Збройних Сил, Держприкордонслужби, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, інших військових формувань, Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку та із числа поліцейських, осіб начальницького і рядового складу органів та підрозділів служби цивільного захисту, Державної кримінально-виконавчої служби - у розмірі 100 відсотків грошового забезпечення.
15. Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначено Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року №449 (далі - Інструкція №449).
Пунктом 1 розділу VII Інструкції №449 визначено, що за порушення норм законодавства про єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до платників, на яких згідно із Законом покладено обов'язок нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок, застосовуються фінансові санкції (штрафи та пеня) відповідно до Закону.
Згідно з підпунктом 2 пункту 2 розділу VII Інструкції №449 згідно з частиною одинадцятою статті 25 Закону до платників, визначених підпунктами 1 - 4 та 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, органи доходів і зборів застосовують штрафні санкції в таких розмірах: зокрема, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення у період до 01 січня 2015 року, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.
За несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення, починаючи з 01 січня 2015 року, накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум. При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за формою згідно з додатком 12 до цієї Інструкції. Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.
При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки незалежно від періодів та кількості випадків сплати за зазначені періоди.
Для платників, зазначених у підпунктах 1, 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, таким періодом є календарний місяць, для платників, зазначених у підпунктах 3, 4, 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, - календарний квартал.
16. Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) принцип верховенства права зобов'язує державу поважати і застосовувати запроваджені нею закони, створюючи правові й практичні умови для втілення їх в життя (справа "Броньовський проти Польщі", заява №31443/96, рішення від 22 червня 2004 року, п.184).
У Рішенні ЄСПЛ від 20 жовтня 2011 року у справі "Рисовський проти України" суд підкреслив особливу важливість принципу належного урядування. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Лелас проти Хорватії" від 20 травня 2010 року, "Тошкуце та інші проти Румунії" від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах ("Онер'їлдіз проти Туреччини" та "Беєлер проти Італії").
Згідно правової позиції ЄСПЛ, викладеній в рішенні від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції", відповідно до якої адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, має саме податкове управління.
17. Надаючи оцінку спірним правовідносинам та перевіряючи рішення відповідача на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, суд зазначає наступне.
Як встановлено із матеріалів справи, правовою підставою для винесення спірного рішення "Про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску" від 27 вересня 2018 року №0099655113 є висновки контролюючого органу про несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у період за період з 21 січня 2016 року по 30 серпня 2018 року (а.с. 21).
Суд критично ставиться до доводів відповідача в частині наявності правових підстав для винесення спірного рішення "Про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску" від 27 вересня 2018 року №0099655113 та зазначає наступне.
Наявними у матеріалах справи копіями платіжних доручень (від 14 січня 2018 року №9 на суму 571 974,00 грн (а.с. 54), від 21 січня 2016 року №40 на суму 134 239,36 грн (а.с. 55), від 11 березня 2016 року №177 на суму 640,69 грн (а.с. 57), від 13 квітня 2016 року №314 на суму 1178,92 грн (а.с. 59), від 14 березня 2017 року №245 на суму 2414,50 грн (а.с. 61), від 12 квітня 2017 року №395 на суму 1596,83 грн (а.с. 63), від 12 травня 2017 року №571 на суму 1596,83 грн (а.с. 65), від 13 червня 2017 року №732 на суму 1299,30 грн (а.с. 67), від 14 червня 2018 року №744 на суму 1403,71 грн (а.с. 69), від 12 липня 2018 року №865 на суму 4166,95 грн (а.с. 71), від 14 серпня 2018 року №1027 на суму 5972,30 грн (а.с. 73), від 13 вересня 2018 року №1191 на суму 6282,08 грн (а.с. 75) підтверджується своєчасна та повна сплата управлінням Служби безпеки України в Житомирській області єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у період за період з 21 січня 2016 року по 30 серпня 2018 року.
Суд зазначає, що сплату коштів до відповідного бюджету здійснено своєчасно та у повному обсязі, а їх облік контролюючим органом у невідповідній інтернованій картці не призводить до ненадходження коштів на єдиний казначейський рахунок, та, як наслідок, до відповідного бюджету.
Крім того, у випадку допущення помилки під час перерахування платником суми грошового зобов'язання з єдиного соціального внеску у строк, встановлений Законом №2464-VI, вказані обставини мають кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова, а тому не може слугувати підставою для притягнення платника та його посадових осіб до відповідальності за несплату або несвоєчасну сплату єдиного соціального внеску.
Враховуючи вищевикладене, дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов'язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених статтею 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Позиція суду також підтримана Сьомим апеляційним адміністративним судом у постанові від 14 січня 2019 року у справі №806/2904/18.
Висновки суду узгоджуються із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 17 січня 2018 року у справі №2а-2686/09/2670 (К/9901/2649/18), від 14 лютого 2018 у справі №816/1254/17, від 20 лютого 2018 року у справі №816/591/16, від 21 лютого 2018 року у справі №813/1008/16, від 12 червня 2018 року у справі №826/1/16 (К/9901/28108/18), від 14 серпня 2018 року у справі №821/1897/17, від 24 жовтня 2018 року у справі №760/6097/16-а (2а/760/590/16) та у поставові від 07 лютого 2019 року у справі №820/3561/16 (адміністративне провадження №К/9901/39041/18), які відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України, статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права та враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
18. Суд також критично ставиться до доводів відповідача в частині не надання позивачем доказів, підтверджуючих своєчасне виконання ним обов'язків зі сплати ЄСВ, оскільки вони спростовуються наявними у матеріалах справи належним чином завіреними копіями платіжних доручень.
Податковим законодавством презюмується правомірність рішень, дій та бездіяльності платника податків (стаття 4 Податкового кодексу України), а обов'язок доказування правомірності спірного рішення в адміністративних справах, відповідно до частини другої статті 77 КАС України, у даному випадку покладається на суб'єкта владних повноважень - відповідача у справі.
Відповідно до принципу офіційного з'ясування обставин справи, який випливає зі змісту статті 9 КАС України, саме податковий орган повинен доводити в суді обставини, що стали підставою для нарахування платнику податків спірних податкових зобов'язань, та правомірність прийняття свого рішення.
Відповідачем в порушення частини другої статті 77 КАС України сукупності належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження несплати (неперерахування) або несвоєчасної сплати (несвоєчасного перерахування) управлінням Служби безпеки України в Житомирській області єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у період за період з 21 січня 2016 року по 30 серпня 2018 року надано не було.
19. Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 №3477-IV, рішення Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" ЄСПЛ зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
Так, у справі "ОСОБА_5 проти Нідерландів" ЄСПЛ вказав, що ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
Відповідно до рішення ЄСПЛ від 17 липня 2008 року у справі "Каіч та інші проти Хорватії" для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Держава несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема, через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2018 року у справі №815/1048/16 зазначив, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії, чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду.
Враховуючи вищевикладене та керуючись повноваженнями, наданими частиною другою статті 245 КАС України, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Житомирській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пенні за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 27 вересня 2018 року №0099655113.
20. Заслухавши пояснення сторін та учасників справи, присутніх у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Здійснивши системний аналіз норм чинного законодавства та наявних у матеріалах справи доказів, суд зазначає, що рішення Головного управління ДФС у Житомирській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пенні за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 27 вересня 2018 року №0099655113 прийняте з порушенням частини другої статті 19 Конституції України та не відповідає вимогам частини другої статті 2 КАС України.
21. Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідачем в порушення частини другої статті 77 КАС України не доведено, а позивачем та наявною у матеріалах справи сукупністю належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів спростовано правомірність рішення Головного управління ДФС у Житомирській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пенні за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 27 вересня 2018 року №0099655113, а тому позовні вимоги управління Служби безпеки України в Житомирській області є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
22. Частиною першою статті 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України При задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи задоволення позовних вимог та керуючись частиною першою 139 КАС України, суд дійшов висновку про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Житомирській області на користь позивача 1841,00 грн судових витрат по сплаті судового збору.
Керуючись статтями 2, 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
вирішив:
Адміністративний позов Управління Служби безпеки України в Житомирській області (вул. Фещенка-Чопівського, 7, м. Житомир, 10008. ЄДРПОУ: 20001510) до Головного управління ДФС у Житомирській області (вул. Юрка Тютюнника, 7, м. Житомир, 10003. ЄДРПОУ: 39459195) про визнання протиправним та скасування рішення від 27.09.2018 №0099655113 - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Житомирській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пенні за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 27 вересня 2018 року №0099655113.
Стягнути з Головного управління ДФС у Житомирській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Управління Служби безпеки України в Житомирській області 1841,00 грн (одну тисячу вісімсот сорок одну гривню) судових витрат по сплаті судового збору.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду складено у повному обсязі: 28 лютого 2019 року.
Головуючий суддя О.Г. Попова