Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"19" лютого 2019 р.м. ХарківСправа № 922/3641/18
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Смірнової О.В.
при секретарі судового засідання Деньковичі А.Й.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Публічного акціонерного товариства "НАК "Нафтогаз України", м.Київ
до Ізюмського комунального підприємства теплових мереж, м.Ізюм Харківської області
про стягнення коштів в сумі 4044976,51 грн.
за участю представників:
позивача - ОСОБА_1, довіреність №14-17 від 16.01.2019 року;
відповідача - ОСОБА_2, довіреність б/н від 01.10.2018 року,
Публічне акціонерне товариство "НАК "Нафтогаз України" звернулось до господарcького суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з Ізюмського комунального підприємства теплових мереж заборгованість за договором №2611/1617-БО-32 постачання природного газу від 31.10.2016 року в сумі 4044976,51 грн., яка складається з: 2964973,92 грн. - основний борг, 487314,67 грн. - пеня; 135153,37 грн. - 3% річних; 457534,54 грн. - інфляційні втрати. Судові витрати просить покласти на відповідача.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 02.01.2019 року було прийнято позовну заяву до розгляду за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 21.01.2019 року на 12:00 год.
18.01.2019 року відповідач надав відзив (вх.№ 1490), в якому просив:
- відмовити у задоволенні 3 % річних та інфляційних витрат посилаючись на те, що розрахунки між сторонами за Договором № 2371/1617-ТЕ-32 проводилися в порядку та на умовах, визначених Постановою Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 № 217, згідно нормативів перерахування коштів, прийнятих на підставі постанов НКРЕКП, з дотриманням умов п. 6.2. Договору. При цьому, відповідач вказав, що дотримання запропонованого державою алгоритму дій для забезпечення розрахунків за договорами купівлі-продажу природного газу між постачальником зі спеціальними обов'язками та споживачем не створює передумов для безумовного своєчасного перерахування коштів на рахунок продавця природного газу у встановленому порядку.;
- зменшити розмір пені на 99 % від суми нарахованої позивачем у позові;
- надати відстрочку виконання рішення на 8 місяців з моменту винесення рішення судом для погашення суми основного зобов'язання, що залишилась не погашене.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 21.01.2019 року підготовче засідання у справі № 922/3641/18 відкладено на 04.02.2019 року на 12:20 год.
01.02.2019 року відповідач надав докази оплати основного боргу (вх.№2827), які досліджено судом та приєднано до матеріалів справи.
04.02.2019 року позивач надав відповідь на відзив (вх.№2997), в якій зазначив, що жодним нормативним актом не передбачено заборону здійснення розрахунків поза межами механізму автоматичного розподілу коштів, умовами Договору сторони встановили обов'язок вчинення всіх належних дій у разі виявлення заборгованості, Порядком розподілу коштів передбачено направлення коштів, отриманих від кінцевих споживачів, теплогенеруючим/теплопостачальним організаціям у разі підтвердження сплати у повному обсязі вартості газу постачальнику природного газу.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 04.02.2019 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 19.02.2019 року на 12:20 год.
Представник позивача у судовому засіданні 19.02.2019 року підтримав позов та відповідь на відзив, просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні 19.02.2019 року зазначив про оплату основного боргу та просив залишити заяву про відстрочку виконання рішення для погашення суми основного зобов'язання без розгляду, в решті частин підтримав свій відзив, зокрема, просив зменшити розмір пені.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані ними докази, суд встановив наступне.
Між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (Постачальник, позивач) та Ізюмським комунальним підприємством теплових мереж (Споживач, відповідач) було укладено Договір постачання природного газу від 31.10.2016 року №2611/1617-БО-32 (надалі - Договір; а.с. 19-27) відповідно до умов якого, Постачальник зобов'язався поставити Споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а Споживач зобов'язався оплатити його на умовах цього договору (пункт 1.1.).
Пунктом 1.2. Договору визначено, що природний газ, що постачається за цим договором, використовується Споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями.
У відповідності до пункту 5.2. Договору, в редакції Додаткової угоди від 31.03.2017 №5, ціна за 1000 куб. м газу за цим договором з 01 квітня 2017 року становить 7907,20грн., крім того податок на додану вартість - 20%. Усього до сплати разом з ПДВ - 9488,64грн.
Згідно з пунктом 6.1. Договору, оплата за природний газ здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Пунктом 12.1. Договору передбачено, що Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками Сторін, за наявності і діє в частині реалізації газу з 01 жовтня 2016 року до 31 березня 2017 року (включно), а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення.
На виконання умов Договору, позивачем було поставлено протягом жовтня 2016 року - квітня 2017 року, а відповідачем у свою чергу прийнято природний газ на загальну суму 16460382,33 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.10.2016, від 30.11.2016, від 31.12.2016, від 31.01.2017, від 28.02.2017, від 31.03.2017 та від 30.04.2017 (а.с. 35-41).
Проте, як зазначає позивач, відповідач свої зобов'язання в частині здійснення розрахунку виконав частково, в зв'язку з чим за відповідачем існувала заборгованість, станом на 20.12.2018 року, у розмірі 2964973,92 грн. Також позивачем заявлені вимоги щодо стягнення пені в розмірі 487314,67 грн. згідно з пунктом 8.2. Договору, 3% річних у сумі 135153,37 грн. та інфляційні втрати в розмірі 457534,54 грн. на підставі статті 625 ЦК України.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Цивільні зобов'язання виникають з підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема з договорів та інших правочинів. Частиною сьмою статті 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відповідно до статті 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
У відповідності до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі статями 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 530 ЦК України передбачено строк (термін) виконання зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Суд зазначає, що відповідач своїх зобов'язань у частині оплати за поставлений природний газ своєчасно не виконав, чим порушив вимоги частини другої статті 193 ГК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.
Відповідачем вже під час розгляду справи протягом періоду з 21.01.2019 року по 25.01.2019 року повністю погашено заборгованість у розмірі 2964973,92 грн. про що свідчать відповідні виписки з поточного рахунку відповідача та підтверджено представником відповідача в судовому засіданні по суті 19.02.2019 року.
У відповідності до пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Закриття провадження у зв'язку з відсутністю предмета спору відбувається, зокрема, у випадку сплати суми боргу боржником.
За таких обставин, оскільки відповідачем суму основного боргу в розмірі 2964973,92 грн., провадження у справі в частині стягнення 2964973,92 грн. основного боргу за Договором підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
Крім того, позивачем нараховано пеню в сумі 487314,67 грн.
В силу частини другої статті 20 ГК України захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.
Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Кодексу. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 8.2. Договору, в редакції Додаткової угоди від 31.03.2017 №5, передбачено, що у разі прострочення Споживачем оплати згідно пункту 6.1. цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 16,4% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченої платежу за кожний день прострочення.
Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Суд, перевіривши розрахунок позивача та період нарахування останнім пені, дійшов висновку, що відповідний розрахунок є вірним та відповідає наведеним вище нормам чинного законодавства, у зв'язку з чим вимога про стягнення пені в сумі 487314,67 грн. підлягає задоволенню в повному обсязі.
Стосовно клопотання відповідача про зменшення пені, суд зазначає наступне.
В обґрунтування клопотання заявник посилається на дебіторську заборгованість товариства, в тому числі населення, бюджетних організацій, промислових підприємств, держави по виплаті бюджетного відшкодування за надані населенню пільги та субсидії, що в свою чергу стало причиною скрутного фінансового становища.
Суд зазначає, що враховуючи приписи частини третьої статті 551 ЦК України господарський суд, приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Стаття 233 ГК України передбачає зменшення розміру штрафних санкцій, зокрема, судом. Зменшення розміру неустойки передбачено у випадку, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, і можливе за рішенням суду. При цьому суд має враховувати:
- ступінь виконання зобов'язання боржником;
- майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні. У разі вирішення питання стосовно зменшення розміру штрафних санкцій повинен бути врахований майновий стан і боржника і кредитора;
- не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
В п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Однією з обов'язкових умов застосування ст.233 ГК України є дослідження судом майнового стану сторін - і боржника і кредитора, обставини, що обумовили прострочення.
Судом встановлено, що на момент подачі позову, відповідачем було сплачено лише приблизно 3/5 боргу, при цьому прострочення тривало більше півроку.
В той же час, відповідно до консолідованого звіту про фінансовий стан позивача за кінець 2017 року торгова дебіторська заборгованість (за основним видом діяльності підприємства є продаж газу) становила 58988 тис. грн. та має тенденцію до зростання (у 2016 році становила 49209 тис. грн.)
Торгова кредиторська заборгованість позивача у 2017 році становила 8137 тис.грн., відстрочені податкові зобов'язання складала 67304 тис.грн.
Розмір короткострокових позик позивача складає 44579 тис. грн., довгострокових - 14736 тис. гри. (дана інформація є публічно-доступною, повний текст звітності розміщено на офіційному сайті Позивача - naftogaz.com).
Наведені дані свідчать про значний обсяг несплаченої заборгованості підприємств, нестачу коштів для здійснення поточної діяльності позивача, у тому числі - для забезпечення підприємств необхідним обсягом природного газу протягом опалювального сезону 2017/2018 років.
Суд враховує, що Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", забезпечує галузі національної економіки і населення природним газом. Тобто, Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" як підприємство державного сектору економіки є об'єктом, що має стратегічне значення для економіки, суспільства і безпеки держави. Відсутність можливості вчасно розраховуватись за природний газ а як наслідок - відсутність можливості вчасно надати послуги з постачання природного газу спричинить значні соціально та економічно негативні наслідки для всієї України.
Так, основним нормативним документом, що регулює порядок та умови постачання природного газу та виділення номінацій захищеним споживачам у опалювальний період 2017- 2018 років є постанова Кабінету Міністрів України від 22.03.2017 року №187, якою затверджено ОСОБА_3 про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (далі - ОСОБА_3 про ПСО).
ОСОБА_3 визначає обсяг та умови виконання спеціальних обов'язків, що покладаються на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, зокрема для забезпечення стабільності, належної якості та доступності природного газу, підтримання належного рівня безпеки його постачання споживачам, не створюючи загрози першочерговій цілі створення повноцінного ринку природного газу, заснованого на засадах вільної конкуренції з дотриманням принципів пропорційності, прозорості та недискримінації.
Згідно з пп.4 п. 3 ОСОБА_3 встановлено обов'язок НАК "Нафтогаз України" постачати природний газ виробникам теплової енергії для всіх категорій використання природного газу, в тому числі для виробництва електричної енергії такими виробниками, на умовах та у порядку, що визначені ОСОБА_3 про ПСО.
Таким чином, несвоєчасність оплати контрагентів прямо перешкоджає виконанню покладених на позивача державою обов'язків, погіршує фінансове становище, впливає на якість та своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів природного газу.
Враховуючи викладене, беручи до уваги інтереси обох сторін та те, що розмір стягуваної неустойки є співрозмірним до розміру заборгованості, яка існувала, суд вважає, що зазначені відповідачем обставини не є винятковими, а тому відмовляє в задоволенні його клопотання про зменшення пені.
Також, позивачем нараховано 3% річних у розмірі 135153,37 грн. та інфляційні втрати в сумі 457534,54 грн.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
Щодо доводів відповідача про неможливість впливати на розподіл коштів через застосування рахунків зі спеціальним режимом використання, суд зазначає, що Порядок розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов'язки, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 № 217, визначає виключно механізм розподілу коштів, які вже надходять на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов'язки. Зазначений Порядок не стосується договірних зобов'язань сторін в частині порядку та строків розрахунків між сторонами та не впливає на них, а відтак не впливає на зобов'язання сторін щодо належної оплати послуг за Договором.
Аналогічна позиція викладена, зокрема, у Постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 910/16072/16.
Суд, перевіривши розрахунок позивача, період нарахування останнім 3% річних та інфляційних втрат, дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 135153,37 грн. та інфляційних втрат в сумі 457534,54 грн. є вірними та такими, що підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями ст. 129 Господарського процесуального кодексу України та покладає на відповідача витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Суд також звертає увагу, що частина 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" передбачає, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях (пункт 5).
На підставі ст.ст. 6, 11, 525, 530, 626, 712, ч. 3 ст. 509, ч. 2 ст. 625, ч. 1 ст. 612, ч. 1 ст. 629, ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174 Господарського кодексу України, керуючись статтями 73-74, 76-80, 129, 231-233, 237-238, 240-241, 247 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Ізюмського комунального підприємства теплових мереж (64300, Харківська область, м. Ізюм, пр. Незалежності 33, ідентифікаційний код 32284148) на користь Публічного акціонерного товариства "НАК "Нафтогаз України" (01001, м.Київ, вул. Б.Хмельницького, буд. 6, ідентифікаційний код 20077720) пеню в сумі 487314,67 грн., 3% річних в сумі 135153,37 грн.; інфляційні втрати в сумі 457534,54 грн. та судовий збір в сумі 16200,03 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Провадження у справі в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 2964973,92 грн. - закрити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду через Господарський суду Харківської області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 27.02.2019 року.
Суддя ОСОБА_4