Господарський суд Рівненської області
вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013
"28" лютого 2019 р. м. Рівне Справа № 918/27/19
Господарський суд Рівненської області у складі судді Марач В.В., при секретарі судового засідання Ярощук О.П., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи
за позовом Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський ОСОБА_1" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" ОСОБА_2 (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 27Т, адреса для листування: 01001, м. Київ, вул.Прорізна,8, код ЄДРПОУ 19017842)
до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Зоря" (34109, Рівненська область, Дубровицький район, с. Берестя, код ЄДРПОУ 30715768)
про стягнення в сумі 6 225,74 грн.
за участю представників сторін:
від позивача - не з"явився;
від відповідача - не з"явився.
Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський ОСОБА_1" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" ОСОБА_2 (надалі Позивач, ПАТ "ВіЕйБі Банк", ОСОБА_1) звернулося в Господарський суд Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Зоря" (надалі Відповідач, ТОВ "Агро-Зоря", Товариство) в якому просить стягнути з останнього заборгованість за кредитним договором в розмірі 6 225,74 грн..
Свої вимоги Позивач мотивує тим, що на підставі кредитного договору № 100-2012 від 02.03.2012 р. Відповідачу був наданий кредит у формі поновлювальної кредитної лінії у сумі 79 000, 00 грн. у строк до 01.03.2013 року із сплатою 19% річних, однак у зв'язку із простроченням сплати процентів за користування кредитними коштами у Відповідача виникла заборгованість в загальному розмірі 6225,74 грн., з яких 3812,55 грн. заборгованість за процентами за користування кредитом, 674,15 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів по кредиту, 343,45 грн. 3% річних за несвоєчасне погашення відсотків, 1395,59 грн. інфляційних збитків за несвоєчасну сплату процентів.
Крім того Позивач посилається на те, що на підставі статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» 28.08.2015 року листом повідомила Відповідача про нікчемність Договорів про внесення змін до Кредитного договору № 100-2012 укладеного 02.03.2012 року між ПАТ «ВіЕйБі Банк» та ТОВ «Агро-Зоря», зокрема: Договору про внесення змін від 16.12.2013р., Договору про внесення змін від 15.01.2014р., Договору про внесення змін від 17.02.2014р., Договору про внесення змін від 28.02.2014р., Договору про внесення змін від 17.03.2014р., Договору про внесення змін від 01.04.2014р., Договору про внесення змін від 15.04.2014р., Договору про внесення змін від 30.04.2014р., Договору про внесення змін від 15.05.2014р., Договору про внесення змін від 16. Об. 2014р., Договору про внесення змін від 15.07.2014р., Договору про внесення змін від 15.08.2014р., Договору про внесення змін від 18.08.2014р., Договору про внесення змін від 15.09.2014р., Договору про внесення змін від 15.10.2014р., Договору про внесення змін від 31.10.2014р. згідно умов яких сторони домовились в тому числі про зменшення процентної ставки за користування кредитом, збільшення строку користування кредитом, відстрочення сплати процентів за користування кредитом.
Ухвалою Гросподарського суду Рівненської області від 10.01.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 918/27/19 та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи призначено на 05.02.2019 року.
Ухвалою суду від 05.02.2019 року, в зв'язку з неявкою представників сторін, розгляд справи відкладено на 26.02.2019 року.
В судове засідання 26.02.19р. представники Позивача та Відповідача повторно не з'явились, хоча про час, місце та дату проведення судового засідання були повідомлені належним чином, про що свідчать поштові повідомлення про вручення ухвали суду.
Представник Позивача подав клопотання про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції в якому, зокрема, зазначає, що представник Позивача не зможе прибути до господарського суду Рівненської області у зв'язку з великою відстанню, відсутністю часу і коштів на переїзд.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Судом враховано, що Господарський процесуальний кодекс України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до ч.2, 3 цієї ж статті суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав:
1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання;
2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними;
3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи;
4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.
Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі:
1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки;
2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки;
3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з'явилася особа, яку він представляє, або інший її представник;
4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з'явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов'язковою.
Причини неявки в судове засідання, наведені представником Позивача, не визнаються судом поважними, а відтак суд зазначає, що відсутні підстави для відкладення розгляду справи.
Зважаючи на те, що неявка представників Позивача та Відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками судового процесу, з'ясувавши обставини на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, безпосередньо дослідивши докази у справі, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню. При цьому господарський суд керувався наступним.
Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 19.03.2015 № 188 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «ВіЕйБі Банк», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 20.03.2015 № 63 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «ВіЕйБі Банк» строком на один рік, а саме з 20.03.2015 року по 19.03.2016 року.
Рішенням № 213 від 22.01.2016 року «Про продовження строків здійснення ліквідації ПАТ «ВіЕйБіБанк» та делегування повноважень ліквідатора» строк здійснення процедури ліквідації Банку та повноваження ліквідатора ОСОБА_2 продовжено по 19.03.2018 року включно.
На підставі пункту 2 частини п'ятої статті 12, частини першої статті 35, частини п'ятої статті 44, частини третьої статті 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення від 15 лютого 2018 року № 474 про продовження строків здійснення процедури ліквідації ПАТ «ВіЕйБі Банк» строком на два роки з 20 березня 2018 року до 19 березня 2020 року включно.
Під час ліквідації Фонд має повне і виняткове право управляти Банком відповідно до ст.34 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» і нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.
Статтею 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що уповноважена особа Фонду вживає передбачені законодавством заходи щодо стягнення простроченої заборгованості позичальників та інших боржників та зобов'язана провести інвентаризацію активів і зобов'язань.
02 березня 2012 року між Відкритим акціонерним товариством "Всеукраїнський ОСОБА_1" (Кредитор), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський ОСОБА_1" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Зоря" (Позичальник) укладено Кредитний договір №100-2012 (надалі Кредитний договір, Договір) за умовами якого Позичальнику надано кредит у формі поновлювальної кредитної лінії в сумі 79 000,00 (сімдесят дев'ять тисяч) грн. зі строком користування згідно графіку погашення заборгованості, з кінцевим терміном повернення кредиту 01.03.2013 р. та сплатою процентів за користування кредитними коштами - 19 % річних.
За умовами Кредитного договору з усіма змінами та доповненнями до нього ПАТ «ВіЕйБі Банк» було надано Позичальнику кредит у формі поновлювальної кредитної лінії з лімітом 44 949 (сорок чотири тисячі дев'ятсот сорок дев'ять) гривень 69 копійок.
Відповідно до договору про внесення змін №1 від 28.02.2013 року до Кредитного договору №100-2012 від 02.03.2012 року, укладеного між ПАТ «ВіЕйБі Банк» та ТОВ «Агро-Зоря» термін повернення кредиту змінено до 28.02.2014 року включно.
Відповідно до договору про внесення змін від 31.07.2013 року до Кредитного договору №100-2012 від 02.03.2012 року укладеного між ПАТ «ВіЕйБі Банк» та ТОВ «Агро-Зоря», процентна ставка з 01.07.2013 року становить 27 % річних.
Згідно з п.1.4. Кредитного Договору цільовим використанням кредитних коштів за Кредитним договором є ведення поточної діяльності.
Відповідно до п.3.1. Кредитного договору у разі зміни процентних ставок на кредитному ринку України, в тому числі і внаслідок прийняття компетентними державними органами України законів або підзаконних нормативних актів, що прямо або опосередковано впливають на стан кредитного ринку України, а також за рішеннями компетентного органу кредитора, останній має право ініціювати зміну розміру процентної ставки за користування кредитом.
Пунктом 6.5. Кредитного договору передбачена наступна черговість погашення заборгованості:
- проценти за користування кредитом, прострочені на строк понад 31 день;
- комісії, прострочені на строк понад 31 день;
- проценти за користування кредитом, прострочені на строк до 31 дня;
- комісії, прострочені на строк до 31 дня;
- прострочена до повернення сума кредиту;
- строкові проценти за користування кредитом;
- строкові комісії;
- сума основного боргу за кредитом;
- пеня та штрафи за несплату в строк кредиту, процентів та комісій.
Згідно п. 8.1. Кредитного договору у разі невиконання або неналежного виконання Позичальником своїх зобов'язань за цим Договором Кредитор має право припинити надання кредитних коштів за цим Договором, скасувати ліміт кредитування та вимагати дострокового повного погашення заборгованості Позичальника за Кредитом разом зі сплатою всіх сум, належних до сплати на дату пред'явлення вимоги, включаючи проценти за Кредитом, пеню, штрафи та платежі відповідно до цього Договору.
Відповідно до п.14.4. Кредитного договору, за прострочення будь-яких грошових зобов'язань за цим Договором Позичальник сплачує Кредитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час виникнення заборгованості, від суми простроченого платежу на кожний календарний день прострочення. Розрахунок пені здійснюється, починаючи з наступ календарного дня після дати, коли відповідне грошове зобов'язання мало бути виконаним, і по виконання Позичальником простроченого зобов'язання. Сплата пені не звільняє Позичальника від виконання простроченого грошового зобов'язання.
Банк належним чином виконав свої зобов'язання за Кредитним договором та надав Позичальнику кредитні кошти, а Відповідач зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти та комісію у строки та у розмірі, передбачені Кредитним договором.
Відповідно до ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити збереження активів та документації банку.
Протягом дії тимчасової адміністрації Уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (в тому числі договорів), вчинених (укладених ) Банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (в тому числі договорів), що є нікчемними.
Нікчемними правочинами є, згідно п. 6, 7 ч. З ст. 38 зазначеного Закону, правочини неплатоспроможного банку з підстав, якщо:
- банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;
- банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредитором переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.
У зв'язку з цим, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» 28.08.2015 року листом повідомила Відповідача про нікчемність Договорів про внесення змін до Кредитного договору № 100-2012 укладеного 02.03.2012 року між ПАТ «ВіЕйБі Банк» та ТОВ «Агро-Зоря», зокрема: Договору про внесення змін від 16.12.2013р., Договору про внесення змін від 15.01.2014р., Договору про внесення змін від 17.02.2014р., Договору про внесення змін від 28.02.2014р., Договору про внесення змін від 17.03.2014р., Договору про внесення змін від 01.04.2014р., Договору про внесення змін від 15.04.2014р., Договору про внесення змін від 30.04.2014р., Договору про внесення змін від 15.05.2014р., Договору про внесення змін від 16. Об. 2014р., Договору про внесення змін від 15.07.2014р., Договору про внесення змін від 15.08.2014р., Договору про внесення змін від 18.08.2014р., Договору про внесення змін від 15.09.2014р., Договору про внесення змін від 15.10.2014р., Договору про внесення змін від 31.10.2014р. згідно умов яких Сторони домовились в тому числі про зменшення процентної ставки за користування кредитом, збільшення строку користування кредитом, відстрочення сплати процентів за користування кредитом.
Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" у відповідності до п. 1 ч. 4 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" листом від 28.08.2015 року повідомила Відповідача що вищевказані договори визнано нікчемними.
Судом встановлено, що на підставі постанови Правління Національного банку України від 20.11.2014 № 733 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 123 від 21.11.2014р. "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "ВіЕйБі Банк", згідно з яким з 21.11.2014р. запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів на тимчасову адміністрацію в ПАТ "ВіЕйБі Банк". Уповноваженою особою Фонду на тимчасову адміністрацію в ПАТ "ВіЕйБі Банк" призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків ОСОБА_2.
По закінченні строку дії тимчасової адміністрації, на підставі постанови Правління Національного банку України від 19.03.2015 № 188 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 20.03.2015 № 63 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «ВіЕйБі Банк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ «ВіЕйБі Банк», та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків ОСОБА_2 строком на один рік, а саме з 20.03.2015 року по 19.03.2016 року.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22.02.2016 № 213 продовжений строк здійснення процедури ліквідації ПАТ «ВіЕйБі Банк», та повноваження ліквідатора ПАТ «ВіЕйБі Банк», провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків ОСОБА_2 строком на два роки до 19.03.2018 включно.
Під час ліквідації Фонд має повне і виняткове право управляти Банком відповідно до ст. 34 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" № 4452-VI від 23.02.2012, цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.
Метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.
Частиною 2 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
Частиною 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, зокрема, якщо:
1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;
2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;
3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;
4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;
5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність";
6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;
7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;
8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України;
9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.
Зі змісту приписів ст.ст. 37-38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" вбачається, що Фонд протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.
При цьому при виявленні нікчемних правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу банку, підписаного уповноваженою особою Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частини другої статті 215 ЦК України та частини третьої статті 38 Закону №4452-VI) незалежно від того, чи була проведена передбачена частиною другою статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів банку і виданий згаданий наказ. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Наказ банку не є підставою для застосування таких наслідків. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом банку, який підписано уповноваженою особою Фонду особою, що здійснює повноваження органу управління банку.
Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Як зазначено вище, відповідно до ч.3 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, зокрема, якщо банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.
Судом встановлено, що умови Договорів про внесення змін до Кредитного договору №100-2012 від 16.12.2013р., від 15.01.2014р., від 17.02.2014р., від 28.02.2014р., від 17.03.2014р., від 01.04.2014р., від 15.04.2014р., від 30.04.2014р., від 15.05.2014р., від 16. 06. 2014р., від 15.07.2014р., від 15.08.2014р., від 18.08.2014р., від 15.09.2014р., від 15.10.2014р., від 31.10.2014р. передбачають надання Відповідачу переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку, так як згідно цих умов Сторони домовились в тому числі про зменшення процентної ставки за користування кредитом, збільшення строку користування кредитом, відстрочення сплати процентів за користування кредитом.
Відтак суд констатує, що, на підставі статті 215 Цивільного кодексу України та статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" вищевказані Договори про внесення змін до Кредитного договору №100-2012, укладеному між ВАТ "ВіЕйБі Банк" та ТзОВ "Агро-Зоря", є нікчемними в силу закону.
Відповідно до статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Відтак вищевказані Договори про внесення змін до Кредитного договору №100-2012 не створюють юридичних наслідків, і, відповідно, умови, зазначені в них, в тому числі щодо процентної ставки за користування кредитом та строків сплати коштів, до правовідносин між Банком та ТзОВ "Агро-Зоря", які виникли на підставі Кредитного договору №100-2012, не можуть застосовуватися.
Судом встановлено, що в порушення умов Кредитного договору Боржником постійно допускалися прострочення щодо здійснення оплат за кредитом та процентами за користування кредитними коштами, у зв'язку з чим виникла заборгованість за процентами за користування кредитом станом на « 03» грудня 2018 року в сумі 3 812 грн. 55 коп.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Нормами ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини.
Договором, відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Аналізуючи зміст Кредитного договору № 133-2012 від 28.03.2012 р., а також положення цивільного законодавства України, суд дійшов висновку, що цивільні відносини між сторонами за своїми правовими ознаками фактично є кредитними правовідносинами, особливості, права та обов'язки в яких регулюються нормами ст.ст. 1049-1054 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Статтею 1048 Цивільного кодексу України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
За нормами статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За нормами статті 531 ЦК України боржник має право виконати свій обов'язок достроково, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до п.8.1. Кредитного договору №133-2012 від 28.03.2012 року у разі невиконання або неналежного виконання Позичальником своїх зобов'язань за цим Договором Кредитор має право припинити надання кредитних коштів за цим Договором, скасувати ліміт кредитування та вимагати дострокового повного погашення заборгованості Позичальника за Кредитом разом зі сплатою всіх сум, належних до сплати на дату пред'явлення вимоги, включаючи проценти за Кредитом (в тому числі, прострочені проценти), пеню, штрафи та інші платежі відповідно до цього Договору. Зокрема Кредитор вправі пред'явити Позичальнику вимогу про дострокове погашення Кредиту та виконання інших зобов'язань за цим Договором у таких випадках:
8.2.1. порушення умов цільового використання Кредиту згідно п. 1.4. цього Договору;
8.2.2. порушення Позичальником засвідчень і гарантій згідно статті 13 цього Договору;
8.2.3. відмова Позичальника від вчинення дій, що передбачені п. 3.3. цього Договору;
8.2.4. порушення Позичальником будь-якого з обов'язків, встановлених статтею 10 цього Договору;
8.2.5. порушення Позичальником/поручителем/майновим поручителем своїх обов'язків за договором (договорами) іпотеки/застави/поруки, що оформлені в забезпечення виконання вимог цього Договору;
8.2.6. припинення з будь-яких підстав договору (договорів) іпотеки/застави/поруки, що оформлені в забезпечення виконання вимог цього Договору, або визнання їх недійсним, або неможливість звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, з будь-яких причин незалежно від наявності /відсутності вини Позичальника/поручителя або явна неможливість покрити за рахунок заставленого майна суму зобов'язань Позичальника;
8.2.7. виникнення або збільшення збитків Позичальника, згідно Звіту про фінансові результати (Форма №2), за останній звітній період (квартал), більше ніж на 20 % (двадцять) відсотків, в порівнянні з аналогічним періодом переднього року;
8.2.8. зменшення обсягів доходу від реалізації товарів, робіт, послуг, згідно Звіту про фінансові результати (форма №2), за останній звітній період (квартал), більше ніж на 20 % (двадцять) відсотків, в порівнянні з аналогічним періодом попереднього року;
8.2.9. зміна фінансово-економічних показників господарської діяльності Позичальника, що призвели до зниження фінансового класу позичальника більше ніж на одну позицію, відповідно до вимог діючого законодавства України, у тому числі Постанови НБУ №279 від 06.07.2000р. «Про затвердження Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків» з усіма додатками та доповненнями;
8.2.10. порушення Позичальником строків виконання грошових зобов'язань, передбачених цим договором більше ніж на 5 (п'ять) днів;
8.2.11. прийняття судовими або іншими державними органами рішень про стягнення заборгованості з майна Позичальника, накладення арешту на майно, обмеження його діяльності, анулювання або призупинення дії ліцензій, дозволів, застосування санкцій майнового або адміністративного характеру, тощо, що може будь-яким чином вплинути на господарську діяльність Позичальника та про що стало відомо Кредитору.
Відповідно ж до п.8.3 Кредитного договору Позичальник зобов'язаний виконати вимогу Кредитора про дострокове погашення грошових зобов'язань за цим Договором протягом строку, що вказаний у відповідній вимозі.
Відтак, з огляду на вищезазначені норми Кредитного договору та Закону, вимоги Позивача про стягнення заборгованість за процентами за користування кредитом станом на « 03» грудня 2018 року в сумі 3 812 грн. 55 коп. є правомірними та обгрунтованими.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до статті 611 цього ж Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:
1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;
2) зміна умов зобов'язання;
3) сплата неустойки;
4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до п.14.4. Кредитного договору, за прострочення будь-яких грошових зобов'язань за цим Договором Позичальник сплачує Кредитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час виникнення заборгованості, від суми простроченого платежу на кожен календарний день прострочення. Розрахунок пені здійснюється, починаючи з наступного календарного дня після дати, коли відповідне грошове зобов'язання мало бути виконаним, і по день виконання Позичальником простроченого зобов'язання.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом встановлено, та матеріалами справи підтверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Зоря" допустило порушення зобов'язань за Кредитним договором №100-2012 від 02.03.2012 року в частині своєчасної сплати відсотків за користування кредитом.
Відтак, з огляду на те, що Відповідач допустив порушення зобов'язання за Кредитним договором №100-2012 від 02.03.2012 року в частині своєчасної сплати відсотків за користування кредитом, то, відповідно, до останнього мають бути застосовані правові наслідки за таке порушення, передбачені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки (штрафу, пені), відсотків річних та інфляційних втрат.
Відповідно до розрахунку, наданого Позивачем розмір пені, відсотків річних та інфляційних втрат за несвоєчасну сплату Відповідачем відсотків за користування кредитом станом на 03.12.2018 року складає:
сума пені за несвоєчасну сплату процентів по кредиту - 674,15 грн.,
сума 3% річних за несвоєчасну сплату процентів - 343, 45 грн.,
сума інфляційних втрат за несвоєчасну сплату процентів - 1 395, 59 грн..
У відповідності до пункту 4 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).
Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оскільки матеріалами справи підтверджується факт порушення Відповідачем зобов'язань в частині своєчасної сплати відсотків за користування кредитом за Кредитним договором №100-2012 від 02.03.2012 року, доказів повного погашення заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитними коштами суду не надавалось, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог у розмірі 6 225 грн. 74 коп..
На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладається на Відповідача.
Статтею 240 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Відповідно до цієї ж статті датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Відтак датою ухвалення даного рішення є дата складення його повного тексту.
Керуючись статтями 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задоволити.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Зоря» (34160, Рівненська обл., Дубровицький р-н, с.Берестя, код ЄДРПОУ 30715768 ) на користь Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_1» (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 27 Т, код ЄДРПОУ 19017842) заборгованість за Кредитним договором № 100-2012 від 02.03.2012 року у розмірі 6 225 (шість тисяч двісті двадцять п'ять) гривень 74 копійок з яких 3812,55 грн. заборгованість за процентами за користування кредитом, 674,15 грн. пеня за несвоєчасну сплату процентів по кредиту, 343,45 грн. 3% річних за несвоєчасне погашення відсотків, 1395,59 грн. інфляційних втрат від суми несвоєчасно сплачених процентів.
3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Зоря» (34160, Рівненська обл., Дубровицький р-н, с.Берестя, код ЄДРПОУ 30715768 ) на користь Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_1» (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 27 Т, код ЄДРПОУ 19017842) 1762,00 грн. судового збору.
4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення складено та підписано 28 лютого 2019 року.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення через господарський суд, що прийняв рішення або безпосередньо до апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.
Суддя Марач В.В.