25.02.2019
року м.Дніпро Справа № 904/2946/18
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Антоніка С.Г. (доповідач),
суддів: Дарміна М.О., Іванова О.Г.
секретар судового засідання: Ковзиков В.Ю.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на рішення господарського суду Дніпропетровської області (суддя Бондарєв Е.М.) від 15.11.2018р., у справі № 904/2946/18
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "VIP Бетон", Донецька область, Покровський район, с. Рівне
до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля", Дніпропетровська область, м. Павлоград
про стягнення 1 203 376,80 грн. заборгованості за поставлену продукцію, 60 168,84 грн. 5% штрафу, 391 299,30 грн. пені, 38 457,77 грн. 3% річних, 104 397,39 грн. інфляційних втрат
До господарського суду Дніпропетровської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "VIP Бетон" з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" про стягнення 1 203 376,80 грн. заборгованості за поставлену продукцію, 60 168,84 грн. 5% штрафу, 391 299,30 грн. пені, 38 457,77 грн. 3% річних, 104 397,39 грн. інфляційних втрат у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки № 2783-ПУ-УМТС від 25.08.2016року в частині своєчасної та повної оплати продукції поставленої у період з 12.05.2017 року по 08.08.2017 року.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області позов задоволено. В обґрунтування прийнятого рішення суд, посилаючись на норми діючого законодавства, прийшов до висновку, що на виконання умов договору позивачем було здійснено поставку продукцію (залізобетонні вироби (шахтна затяжка), що підтверджується наданими в матеріали справи та підписаними сторонами видатковими накладними. Разом з тим, відповідач порушив умови договору та не здійснив своєчасно оплату отриманої продукції. Відповідачем не надано доказів погашення заборгованості у заявленому до стягнення розмірі, чим порушено, приписи діючого законодавства щодо виконання зобов?язання належним чином відповідно до умов договору, вимог закону.
Не погодившись з рішенням господарського суду, ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля", посилаючись на порушення судом норм процесуального права, та невідповідність висновків, викладених в рішенні суду, фактичним обставинам, звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.
Апеляційна скарга обгрунтована наступним:
- суд вийшов за межі позовних вимог, та зарахував перераховані відповідачем на виконання зобов'язання з оплати кошти за інші періоди, які не зазначені в позовних вимогах;
- як п.5.4 договору, так і п.5 Специфікації до договору від 04.04.2017р. передбачено, що грошове зобов'язання виникає саме щодо продукції вказаній в конкретній специфікації і оплата в якості виконання грошового зобов'язання зараховується як виконання саме по даті списання грошей з поточного рахунку покупця;
- п.5.9 договору не повинен враховуватись, так як специфікація з новими умовами оплати укладена сторонами 04.04.2017р., тобто сторони змінили умови договору щодо оплати;
- суд надав неправильну оцінку умовам договору, і не вірно їх застосував у рішенні суду.
Просить рішення господарського суду скасувати, в задоволенні позову відмовити.
У відзиві на апеляційну скаргу, Товариство з обмеженою відповідальністю "VIP Бетон" просить апеляційний суд апеляційну скаргу залишити без задоволення а рішення суду без змін.
26.12.2018 року ухвалою судової колегії Центрального апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Антоніка С.Г. ( доповідач), суддів: Дарміна М.О., Іванова О.Г. ухвалено відкрити апеляційне провадження у справі №904/2946/18, розглянути апеляційну скаргу в судовому засіданні.
Згідно ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, заслухавши представників сторін, які з'явилися в судове засідання, переглянувши справу за наявними у ній доказами, що стосуються фактів, викладених в апеляційній скарзі, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 25.08.2016 року між Приватним акціонерним товариством "ДТЕК Павлоградвугілля" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю"VIP Бетон" (постачальник) було укладено Договір поставки № 2783-ПУ-УМТС (з урахуванням протоколу розбіжностей від 25.08.2018 надалі Договір) Згідно умов даного договору постачальник, в порядку та на умовах, передбачених даним договором, зобов'язується поставити у власність покупця продукцію та/або обладнання виробничо-технічного призначення, код ГК (в подальшому продукція) в асортименті, кількості, строки, за ціною та з якісними характеристиками, погодженими сторонами в даному договорі та специфікаціях, які є невід'ємною частинами до даного договору. Покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію, що передається у його власність, відповідно до умов даного Договору.
Відповідно до п.4.1 Договору, з урахуванням протоколу розбіжностей, поставка продукції здійснюється партіями в асортименті, кількості, за ціною та в строки, погоджені сторонами в Специфікаціях до даного договору. Під партією продукції сторони розуміють будь-яку кількість продукції, однорідної за своїми якісними показниками, яка супроводжується однією видатковою накладною або одним товаросупровідним документом.
Відповідно до п.5.1 Договору загальна сума Договору визначається загальною сумою всіх Специфікацій, які є невід'ємною частиною даного договору. У разі відхилення кількості фактично поставленої продукції від погодженої до поставки кількості, загальна вартість Договору, змінюється пропорційно кількості фактично поставленої продукції з розрахунку її ціни, зазначеної у відповідних специфікаціях до Договору. Толеранс (відхилення від кількості) поставки продукції складає 10%, якщо інше не обумовлено сторонами у відповідних специфікаціях до договору.
Згідно п. 5.2 Договору ціни на продукцію, що поставляється постачальником встановлюється сторонами у відповідних специфікаціях до Договору та можуть бути змінені в разі зміни цін у постачальника, про що останній повідомляє покупця не менш ніж за три календарних дні до зміни цін шляхом направлення специфікації зі зміненими цінами. З метою недопущення збитків постачальник вправі не відвантажувати продукцію до погодження нової ціни та підписання специфікації покупцем, при цьому такий строк не вважається простроченням виконання зі сторони постачальника та не тягне заходів відповідальності.
Згідно п. 5.4 Договору розрахунки за продукцію, яка поставляється постачальником за даним договором здійснюються покупцем в порядку та строки погоджені сторонами у відповідних специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного договору. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку покупця. Також, розрахунки за даним договором можуть здійснюватися в інших формах, які не суперечать діючому законодавству.
Відповідно до п. 5.9 Договору покупець при перерахуванні грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, в платіжному дорученні призначення платежу в обов?язковому порядку зазначає реквізити даного договору (номер та дата укладення), а також період (місяць, рік), за який здійснюється оплата. У разі не зазначення в призначенні платежу платіжного доручення періоду (місяць, рік), за який здійснюється оплата, то проведена оплата за товар таким платіжним дорученням за даним договором зараховується в хронологічному порядку згідно з датою виникнення зобов'язань по оплаті.
Відповідно до п. 6.7 Договору, з урахуванням протоколу розбіжностей, у випадку несвоєчасної оплати продукції покупець несе наступну відповідальність: у випадку прострочення оплати продукції в межах 10 календарних днів покупець сплачує постачальнику штраф в розмірі 5% вартості продукції, що постачається по відповідній видатковій накладній; у випадку прострочення оплати продукції більш ніж 10 календарних днів, покупець, починаючи з 11 (одинадцятого) календарного дня, сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що встановлена на період прострочення платежу від вартості неоплаченої продукції або продукції, що оплачена з порушенням строків, за кожен день прострочення.
Пунктом 4 та 5 Специфікації від 04.04.2017р. до Договору встановлено, що розрахунки за продукцію, що постачається постачальником за цією Специфікацією до договору, здійснюється покупцем шляхом безготівкового перерахунку грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 5 (п'яти) робочих днів з 60 календарного дня з дати постачання продукції на підставі отриманого покупцем рахунку та за умови надання постачальником належним чином оформленої податкової накладної та документів, що передбачені Договором.
Згідно п.8.1 даний Договір вступає в силу з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін. Сторони погодили, що у разі належного виконання обома сторонами своїх зобов'язань, строк дії Договору встановлюється до 31.12.2016 року включно. У разі невиконання (неналежного виконання) сторонами (стороною) своїх зобов'язань за даним договором, строк дії Договору продовжується до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
На виконання умов договору позивачем в період з 15.05.2017р. по 08.08.2017р. за 26 видатковими накладними було здійснено поставку продукцію (залізобетонні вироби (шахтна затяжка) на загальну суму 1 203 376,80 грн., що підтверджується наданими в матеріали справи та підписаними сторонами видатковими накладними .
21.05.2018 року позивач звернувся до ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" з претензією (вих.№40) про необхідність погасити суму заборгованості у розмірі 1 203 376,80 грн.
Відповідь на претензію в матеріалах справи відсутня.
Вказана заборгованість відповідачем сплачена не була, що і стало підставою для звернення з позовом до суду.
Розглядаючи апеляційні вимоги Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля", судова колегія враховує положення діючого законодавства України.
Відповідно до ст.193 ГК України, ст.525, ст.526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог що у певних умовах звичайно ставляться.
Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.ч.1, 6 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Згідно ч.1, 2 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Водночас порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно ч.1 ст.216, ч.1, 2 ст.218 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій.
Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Відповідно до ст..230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Матеріалами справи підтверджується, що позивачем у період з 12.05.2017р. по 08.08.2018р. було відвантажено продукцію на суму 1203376,80грн. (т.1, а.с. 11-36).
Ані під час розгляду справи судом першої інстанції, ані під час апеляційного перегляду справи відповідачем не надано доказів сплати заборгованості за поставлений товар, тому висновок суду про стягнення з відповідача на користь позивача 12032376,80грн. є законним та обгрунтованим.
Оскільки відповідачем умови договору щодо сплати основного боргу виконані несвоєчасно, позивач надав розрахунок пені (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) в сумі 391299,30грн. за період з 28.07.2017р. по 19.09.2018р. та 5% штрафу в сумі 60168,84грн.
Вказаний розрахунок відповідає п.6.7. Договору, дійсному періоду заборгованості, а тому господарським судом обгрунтовано задоволено позовні вимоги в цій частині.
Крім того, позивач надав розрахунок 3% річних (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) за період з 18.07.2018р. по 19.09.2018р. та інфляційних втрат (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) за період липень 2017р. - вересень 2018р.
Вказаний розрахунок перевірено апеляційним судом, він є арифметично вірним, а тому колегія суддів вважає правомірним висновок господарського суду про задоволення позовних вимог в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги про те, що п.5.9 договору не повинен враховуватись, так як специфікація з новими умовами оплати укладена сторонами 04.04.2017р., тобто сторони змінили умови договору щодо оплати, не приймаються судом до уваги, виходячи з наступного.
Як вже зазначалось вище, п. 5.9 Договору передбачено, що покупець при перерахуванні грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, в платіжному дорученні призначення платежу в обовязковому порядку зазначає реквізити даного договору (номер та дата укладення), а також період (місяць, рік), за який здійснюється оплата. У разі не зазначення в призначенні платежу платіжного доручення періоду (місяць, рік), за який здійснюється оплата, то проведена оплата за товар таким платіжним дорученням за даним договором зараховується в хронологічному порядку згідно з датою виникнення зобов'язань по оплаті.
Як вбачається з наданих відповідачем під час розгляду справи судом першої інстанції платіжних доручень (т.1, а.с. 100-115), в них вказана продукція, за яку проведена оплата, номер договору, але не визначений період (місяць, рік), за який проведено оплату.
Тобто, вказані платіжні доручення не можуть бути підтвердженням оплати відповідачем продукції , яка була поставлена позивачем у період з 12.05.2017р. по 11.09.2017р.
Крім того, під час апеляційного перегляду справи, апеляційний суд ухвалою від 06.02.2019р. зобов'язував сторони надати письмові пояснення щодо того, що поставлялось за договором №П-2783-ПУ-УМТС від 25.08.2016р., на яку суму та як оплачено.
Позивачем було надано пояснення, що за договором поставлялася тільки затяжка шахтна 1 ЗШ - 10.2.5 з переліченням видаткових накладних, згідно яких був поставлений товар та з яких утворилась заборгованість у розмірі 1203376,80грн.
Вказана заборгованість утворилась саме за видатковими накладними, товар за якими поставлявся у період з 12.05.2017р. по 08.08.2017р.
Разом з тим, відповідачем пояснень щодо виду (найменування) товару, що постачався, сплати за поставлений у період з 12.05.2017р. по 08.08.2017р. товар не надано.
Безпідставні також доводи апеляційної скарги про те, що суд вийшов за межі позовних вимог, зарахувавши поставки за весь час дії договору. Оскільки відповідач в порушення умов договору не зазначав у платіжному дорученні за який період (місяць, рік) здійснюється оплата і позивач зараховував оплату на погашення заборгованості яка виникла раніше, відповідно до п.5.9. Договору, то саме з метою вияснення періоду за який виникла заборгованість та її суми необхідно було дослідити всі поставки по договору та оплати. І саме дослідивши ці обставини суд дійшов висновку про період і суму заборгованості.
Враховуючи, що рішення господарського суду Дніпропетровської області 15.11.2018р. у справі №904/2946/18 постановлено з дотриманням вимог ст.276 ГПК України, його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Витрати з судового збору покласти на заявника апеляційної скарги.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 123, 129, 269, 270, 271, 275,
276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.11.2018р., у справі № 904/2946/18 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст складено 28.02.2019р.
Головуючий суддя С.Г. Антонік
Суддя О.Г. Іванов
Суддя М.О. Дармін