20.02.2019 року м.Дніпро Справа № 904/1937/18
Справа № 904/1937/18
Центральний апеляційний господарський суд у складі
судді - доповідача: Антоніка С.Г.,
суддів Дарміна М.О., Іванова О.Г.
секретар судового засідання: Ковзиков В.Ю.
розглянувши матеріали апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю "Щьолково Агрохім Україна", приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозова О.М., Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 26.12.2018 (суддя Рудь І.А.) у справі № 904/1937/18
на дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозова О.М. у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Щьолково Агрохім Україна", м.Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна", м.Дніпро
про стягнення 266 058 грн. 47 коп. за договором поставки від 30.03.2017 року № 30/03/2017-УКР
Товариство з обмеженою відповідальністю "Україна" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області зі скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозова О.М у виконавчому провадженні ВП № 57021364 по виконанню наказу господарського суду Дніпропетровської області від 02.08.2018р. про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Щьолково Агрохім Україна" 219 213 грн. 55 коп. - основного боргу, 31 626 грн. 99 коп. - пені, 3 423 грн. 80 коп. - 3% річних, 11 634 грн. 64 коп. - інфляційні втрати, 3 988 грн. 48 коп. - витрат по сплаті судового збору, 5 000 грн. 00 коп. - витрат на послуги адвоката. Скаржник просить суд:
- визнати протиправними дії приватного виконавця виконавчого округу
Дніпропетровської області Сивокозова О.М. щодо винесення постанови від 26.10.2018 року про арешт майна боржника у ВП № 57021364;
- скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозова О.М. від 26.10.2018 про арешт майна боржника у ВП № 57021364;
Скарга обґрунтована тим, що накладення арешту на право оренди земельних ділянок сільськогосподарського підприємства, які є власністю фізичних осіб - орендодавців, не може задовольнити майнові вимоги стягувача до боржника, оскільки право оренди земельної ділянки приватної форми власності не може бути реалізовано в порядку ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження». Скаржник зазначає, що право оренди земельної ділянки не є майном, за рахунок якого можуть бути задоволені вимоги стягувача у виконавчому провадженні. Дії приватного виконавця Сивокозова О.М. направлені на перешкоджання здійснення господарської діяльності ТОВ «Україна», яке із накладенням вищезазначеного арешту позбавляється можливості обробітку орендованих земельних ділянок, вирощування відповідних сільськогосподарських культур, що в подальшому призведе до погіршення фінансового стану підприємства, його неплатоспроможності тощо. Позбавивши можливості обробітку земельних ділянок, приватний виконавець Сивокозов О.М. позбавляє можливості ТОВ «Україна» заробити грошові кошти, якими в подальшому можна буде розрахуватись з боргами.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна" на дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозова О.М. задоволена в повному об'ємі.
В обгрунтування прийнятого рішення, господарський суд, посилаючись на Конституцію України, рішення Європейського суду з прав людини, Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, норми діючого законодавства України, зазначив, що сам факт накладення арешту на речові права Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна", а саме на права користування земельними ділянками для сільськогосподарських потреб та права оренди земельних ділянок, фактично позбавляє можливості боржника здійснювати свою господарську діяльність. Господарський суд вважає, що зазначене вище втручання, а саме накладення арешту на 118 прав користування земельними ділянками та прав оренди, що належать боржнику, не є необхідним у демократичному суспільстві, нагальна суспільна потреба у такому втручанні відсутня, в той же час вказане обмеження є надмірними та таким, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети (стягнення заборгованості). Таким чином, суд вважає, що в даному випадку не дотримано розумної пропорційності між втручанням у право скаржника та інтересами суспільства.
Не погодившись з ухвалою суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Щьолково Агрохім Україна", звернулось з апеляційною скаргою до Центрального апеляційного господарського суду, в якій зазначає:
-висновок суду, що окаржувані дії приватного виконавця та наявність оскаржуваної постанови позбавлять можливості боржника здійснювати свою господарську діяльність, документально не підтверджується. В оскаржуваній постанові приватного виконавця не обумовлено про будь-які обмеження чи накладення арешту на інші обумовлені права чи дії боржника;
- судом не зазначено правову норму чи доказ, а боржником не доведено в який спосіб та за рахунок яких засобів вказана постанова про арешт саме права, позбавляє можливості боржника здійснювати господарську діяльність, обробляти земельні ділянки чи вирощувати сільськогосподарські культури;
- висновки суду щодо визнання протиправними дій виконавця є безпідставними, оскільки останній в ході здійснення заходів примусового виконання рішень має право звертати стягнення на майно боржника, в тому числі і на його права;
- оскаржувана постанова про накладення арешту і заборону відчуження належного боржнику майнового права - права довгострокової оренди земельної ділянки є правомірною, за даних обставин є виправданим заходом, спрямованим на реальне виконання судового рішення;
- суд не обгрунтував в чому полягає протиправність дій приватного виконаця;
- у боржника відсутні будь-які кошти чи інші майнові права;
- суд не наводить доказів та даних про неспіврозмірність суми стягнення і вартості права оренди;
- судом першої інстанції не наведено норм матеріального чи процесуального права, які б вказували та давали підстави для визнання протиправними дії приватного виконавця щодо винесення спірної постанови;
- ТОВ «Україна» не подано до суду обгрунутвання та доказів, які б свідчили про поважність пропуску строків такого оскарження, а також не надано суду доказів, які б свідчили про визнання судом поважності такого пропуску та його відновлення.
Просить апеляційний суд скасувати ухвалу суду та в задоволенні скарги відмовити.
Приватний виконавець Сивокозов О.М. також звернувся з апеляційною скаргою до Центрального апеляційного господарського суду. Апеляційна скарга приватного виконавця Сивокозова О.М. за своїм змістом практично дослівно, мотивуванням і вимогами повністю повторює апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Щьолково Агрохім Україна». Просить скасувати ухвалу господарського суду, ухвалити нове рішення, яким відмовити ТОВ «Україна» в задоволенні скарги на дії приватного виконавця.
Не погодившись з ухвалою господарського суду, ТОВ «Україна» звернулось з апеляційною скаргою до Центрального апеляційного господарського суду, в якій просить ухвалу змінити шляхом доповнення її мотивувальної частини відповідним змістом з посиланням на ч.5 ст.93, ч.4 ст.124, ст.141 Земельного кодексу України, ч.1 ст.2, ст.8, ч.3 ст.16 Закону України «Про оренду землі», оскільки в оскаржуваній ухвалі не надана правова оцінка доводам товариства та їх обгрунування відповідними нормами права.
Ухвалою судової колегії Центрального апеляційного господарського суду у складі судді - доповідача: Антонік С.Г., суддів Дарміна М.О., Іванова О.Г. від 21.01.2019 року Товариству з обмеженою відповідальністю "Щьолково Агрохім Україна" поновлено строк на апеляційне оскарження ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 26.12.2018 року у справі № 904/1937/18. Відкрите апеляційне провадження у справі № 904/1937/18. Розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання.
Ухвалою судової колегії Центрального апеляційного господарського суду у складі судді - доповідача: Антонік С.Г., суддів Дарміна М.О., Іванова О.Г. від 21.01.2019 року приватному виконавцю виконавчого округу Дніпропетровської області поновлено строк на апеляційне оскарження ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 26.12.2018 року у справі № 904/1937/18. Відкрите апеляційне провадження у справі № 904/1937/18. Розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання.
Ухвалою судової колегії Центрального апеляційного господарського суду у складі судді - доповідача: Антонік С.Г., суддів Дарміна М.О., Іванова О.Г. від 11.02.2019 року відкрите апеляційне провадження у справі № 904/1937/18 за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Україна». Розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання.
Згідно ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, заслухавши представників сторін, що стосуються фактів, викладених в апеляційній скарзі, встановила наступне.
Як встановлено судом першої інстанції при розгляді справи та неоспорюється сторонами, рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2018 року, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 26.11.2018 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Щьолково Агрохім Україна" задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Щьолково Агрохім Україна" 219 213 грн. 55 коп. основного боргу, 31 626 грн. 99 коп. пені, 3 423 грн. 80 коп. 3% річних, 11 634 грн. 64 коп. інфляційних втрат, 3 988 грн. 48 коп. витрат по сплаті судового збору, 15 000 грн. 00 коп. витрат на послуги адвоката.
02.08.2018 року на виконання рішення суду господарським судом видано наказ.
На підставі заяви ТОВ «Щьолково Агрохім Україна» від 09.08.2018р. приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозовим О.М. постановою від 16.08.2018р. відкрито виконавче провадження ВП № 57021364 та винесено постанову про арешт майна боржника, якою накладено арешт на все рухоме і нерухоме майно в межах суми 313 376,21 грн.
26.10.2018 року приватним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника ВП 57021364, якою накладено арешт на речові права, а саме право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) та право оренди земельних ділянок з переліком земельних ділянок (всього 118)(т. 2 а.с. 11-31).
Апеляційним господарським судом встановлено, що даною постановою арешт накладено на право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) в кількості 4, яке виникло у ТОВ «Україна» на підставі договорів про емфітевзис, укладених з власниками земельних ділянок - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та на право оренди, яке виникло у ТОВ «Україна» на підставі договорів оренди землі, укладених із 114 власниками земельних ділянок. Право оренди та емфітевзису підтверджується відомостями з реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до ст.. 129-1 Конституції України, судове рішення є обов'язковим до виконання.
Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Згідно ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" (далі Закон), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною1 статті 5 Закону встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Відповідно до ст..10 Закону, заходами примусового виконання рішень є:
1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;
2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;
3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;
4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;
5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч.1 ст.18 Закону).
Виконавець зобов'язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (п.1 ч.2 ст.18 Закону).
Статтею 56 Закону встановлено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису.
Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.
Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.
Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.
Отже Законом надано право приватному виконавцю накладати арешт на майнові права боржника. При цьому арешт накладається з метою виконання рішення суду. Тобто за рахунок майнових прав здійснюється повне або часткове погашення боргу боржника перед стягувачем.
Визначення майнового права наведено в статті 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та оціночну діяльність в Україні», згідно якої, майновими правами, які можуть оцінюватися, визнаються
будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності,
у тому числі права, які є складовими частинами права власності
(права володіння, розпорядження, користування), а також інші
специфічні права (права на провадження діяльності, використання
природних ресурсів тощо) та права вимоги.
З урахуванням наведеного слід дійти висновку, що для виконання рішення суду арешту підлягають лише ті майнові права, що належать боржнику, які можливо реалізувати (продати, передати) за визначеною відповідно до законодавства ціною, а кошти направити на погашення заборгованості.
Колегія суддів зазначає, що право оренди земельної ділянки та право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) не є тотожними.
Відповідно до ст.13 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Згідно ст..25 даного Закону, орендар земельної ділянки має право:
самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі;
за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження;
отримувати продукцію і доходи;
здійснювати в установленому законодавством порядку за письмовою згодою орендодавця будівництво водогосподарських споруд та меліоративних систем.
Стаття 82 Закону України «Про оренду землі» надає право власникам та орендарям земельних ділянок сільськогосподарського призначення, розташованих у масиві земель сільськогосподарського призначення, на період дії договору оренди обмінюватися належними їм правами користування земельними ділянками шляхом взаємного укладання між ними договорів оренди, суборенди відповідних ділянок. Укладення договору суборенди у такому разі не потребує згоди орендодавця, при цьому орендар залишається відповідальним перед орендодавцем за виконання договору оренди.
Відповідно до ч.5 ст.93 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки може відчужуватися, в тому числі продаватися, лише власником земельної ділянки.
Таким чином, належне орендарю на підставі договору оренди право користування земельною ділянкою не може бути ним відчужено.
Одним із видів речових прав на чуже майно, передбачених ст..395 ЦК України, є право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис).
Згідно ст..407 ЦК України, право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (далі - землекористувач).
Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) може відчужуватися і передаватися у порядку спадкування, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті.
Право користування земельною ділянкою державної або комунальної власності для сільськогосподарських потреб не може бути відчужено її землекористувачем іншим особам, внесено до статутного фонду, передано у заставу.
Аналогічні норми містяться в ст..1021 Земельного кодексу України.
Стаття 411 ЦК України надає землекористувачу право на відчуження права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб. І у разі продажу землекористувачем права користування земельною ділянкою власник даної земельної ділянки має переважне право перед іншими на його придбання за ціною, що оголошена для продажу та на інших рівних умовах.
Отже користування земельною ділянкою на підставі договору емфітевзису надає землекористувачу право на відчуження (продаж) права на користування даною земельною ділянкою без згоди власника земельної ділянки.
Тому саме на це право боржника може бути звернуто стягнення, оскільки саме право емфітевзису може бути реалізовано (продано) для цілей примусового виконання рішення.
Таким чином, оскільки право оренди не може відчужуватися орендарем, так як таке право належить лише власнику земельної ділянки, то відповідно дане право не може бути відчужене в процесі виконавчого провадження де боржником є орендар. Тому накладання арешту на право орендаря на оренду земельної ділянки є безпідставним та необґрунтованим.
Натомість право користування земельною ділянкою на підставі договору емфітевзису може відчужуватися землекористувачем без згоди власника земельної ділянки, отже може бути реалізовано в примусовому порядку для виконання приватним виконавцем рішення суду.
Тому постанова про арешт майна боржника від 26.10.2018р. є правильною лише в частині накладання арешту на права користування земельними ділянками на підставі договору емфітевзису з громадянами ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5. В іншій частині постанова підлягає скасуванню.
У зв'язку з наведеним апеляційні скарги ТОВ «Щьолково Агрохім Україна», приватного виконавця Сивокозова О.М. підлягають задоволенню частково. Апеляційна скарга ТОВ «Україна» задоволенню не підлягає оскільки норми права на які посилається заявник не підлягають застосуванню при вирішення справи.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 269, 270, 271, 275, 276, 282 - 284 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна" залишити без задоволення.
Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Щьолково Агрохім Україна" та приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозова О.М. задовольнити частково.
Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 26.12.2018р. у справі № 904/1937/18 скасувати частково та прийняти нове рішення.
Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна" на дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозова О.М. задовольнити частково.
Визнати протиправними дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозова О.М. щодо винесення постанови ВП №57021364 від 26.10.2018р. про арешт майна боржника в частині накладання арешту на права оренди земельних ділянок.
Скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозова О.М. від 26.10.2018р. ВП № 57021364 про арешт майна боржника в частині накладання арешту на права оренди земельних ділянок. В частині накладання арешту на право користування земельними ділянками для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) залишити в силі.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 25.02.2019р.
Головуючий суддя С.Г. Антонік
Суддя М.О. Дармін
Суддя О.Г. Іванов