22 листопада 2018 року колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
Головуючого судді ОСОБА_1
Суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
При секретареві ОСОБА_4 ,
за участю прокурора ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_6 , його захисника - адвоката ОСОБА_7 ,
розглянула матеріали кримінального провадження № 12013110030010344 за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_7 на вирок Деснянського районного суду міста Києва від 20 жовтня 2016 року, яким
ОСОБА_8 , народжений ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Бориспіль, Київська обл., громадянин України, з середньою освітлю, одружений, працює В ПАТ «АТАСС-Бориспіль» водієм, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ; проживає за адресою: АДРЕСА_2 ; раніше не судимий,
Засуджений за ч.2 ст. 286 КК України до позбавлення волі строком на чотири роки, з позбавленням права керування транспортними засобами на два роки.
Вироком також визначено долю речових доказів.
Розглянувши матеріали кримінального провадження та апеляційну скаргу захисника і обвинуваченого, судова колегія, -
ОСОБА_6 засуджений за порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілого та тяжкі тілесні ушкодження потерпілій, яке він вчинив за наступних обставин.
Справа № 754/9837/15-к Апеляційне провадження: № 11-кп/824/193/2018 Головуючий у суді першої інстанції: ОСОБА_9 Доповідач у суді апеляційної інстанції: ОСОБА_1 .
Так, 10 серпня 2011 року, приблизно о 0730 годині, ОСОБА_6 , керуючи технічно справним автомобілем «DAF 95» д/з НОМЕР_1 з причепом «TRAILOR» д/з НОМЕР_2 , рухаючись по автодорозі сполученням пр. Броварський, міста Києва - с. Зазим'я Броварського району Київської області в напрямку с. Зазим'я, на відстані близько 3-х км від автодороги пр. Броварський м. Києва, в порушення вимог п. 12.1 ПДР України не обрав в установлених межах безпечної швидкості руху, не врахував дорожню обстановку і габарити транспортного засобу, у зв'язку з чим на заокругленні дороги праворуч задню частину причепа «TRAILOR» д/з НОМЕР_2 винесло на смугу зустрічного руху, де він здійснив зіткнення з автомобілем ВАЗ-2107 д/з НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_10 , який рухався в зустрічному напрямку, внаслідок чого водій автомобіля ВАЗ-2107 ОСОБА_10 загинув на місці пригоди, пасажир автомобіля ВАЗ-2107 ОСОБА_11 отримала тяжкі тілесні ушкодження.
Не погодившись з вироком суду, вважаючи його таким, що винесений упереджено при неповному з'ясуванні фактичних обставин справи, обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_7 , подали апеляційні скарги в обґрунтування яких зазначають наступне.
Апелянти вказують, що суд першої інстанції в ході судового розгляду не досліджував відеозапис з місця огляду ДТП, що свідчить про неповноту судового розгляду.
Судом не взято до уваги показання свідка ОСОБА_12 , який на момент ДТП рухався позаду керованого обвинуваченим ОСОБА_6 автомобілем і спростував показання свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_14 про те, що перший з них рухався на автомобілі «джип» між автомобілями під керуванням ОСОБА_6 та ОСОБА_12 , і які були покладені в основу обвинувального вироку.
Повідомляючи про неповноту та неправильність судового розгляду, апелянти також зауважують, що судом задоволене клопотання прокурора про допит свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , однак свідок ОСОБА_15 так допитаний і не був; до протоколу огляду місця події було додано відеозапис проведення цієї слідчої дії, який судом не переглянуто, хоча він може мати істотне значення для встановлення істини по справі, бо експерти, посилаючись на відсутність необхідної слідової інформації не змогли дійти висновку щодо місця зіткнення, обмежившись твердженням, що це місце розташоване в межах осьової розподільчої лінії, але не визначили саме на чиїй смузі руху зіткнення сталося.
Прокурор впродовж судового розгляду не спромігся цей відеозапис надати суду.
До того ж, як зазначають апелянти, суд взагалі не досліджував матеріали експертизи, що проводилася за зверненням сторони захисту, а лише критично поставився до цього висновку, що свідчить про упередженість та незаконність прийнятого рішення.
Висновки суду щодо фактичних обставин кримінального провадження, викладені у вироку, не відповідають тим обставинам, як вони були встановлені в ході судового розгляду, вважають апелянти, повідомляючи, що суд не взяв до уваги показання обвинуваченого ОСОБА_6 та свідка ОСОБА_12 , які заперечили присутність під час того, що сталося на місці події водія ОСОБА_13 і твердили, що зіткнення автомобілів сталося на смузі руху водія ОСОБА_6 ; поза увагою суду залишились ті обставини, що автомобіль ВАЗ-2107 під керуванням водія ОСОБА_10 мав зношені шини, що й могло спричинити його занос в бік зустрічної для нього смуги руху автомобіля під керуванням ОСОБА_6 та спричинити зіткнення; судом відхилені висновки судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи № 12512/15-52 від 16 липня 2015 року під тим приводом, що експерту для дослідження не були надані всі необхідні матеріали, хоча експерт ОСОБА_17 , допитаний в суді, заявив, що для дослідження мав достатню кількість матеріалів, у тому числі й висновки попередньої експертизи; в основу висновків про винуватість ОСОБА_6 суд поклав висновки судової автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи № 4334/12-52 від 23 травня 2012 року, відповідно до якої водій ОСОБА_6 мав керуватися п. 13.1 Правил дорожнього руху, визнавши, що саме цю вимогу ПДР ОСОБА_6 порушив, а одночасно і висновки експертизи № 512ат від 16 грудня 2013 року та комісійної транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи № 874/4420 від 27 квітня 2016 року, відповідно до яких водій ОСОБА_6 мав керуватися п. 12.1 Правил дорожнього руху, і ці висновки також поклав в основу висновку про винуватість саме водія ОСОБА_6 , отже висновки суду містять істотні суперечності та не відповідають фактичним обставинам справи.
В основу своїх висновків суд поклав також показання експертів ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 в судовому засіданні, хоча фактично ці експерти пояснили в суді, що наданої їм слідової інформації було явно не достатньо для встановлення місця зіткнення, а встановити це місце за показаннями свідків неможливо, бо ці показання є суб'єктивним сприйняттям інформації. До того ж, висновки вказаних експертів про неспроможність пояснень ОСОБА_6 з технічної точки зору є їх припущеннями, оскільки експерт ОСОБА_17 вважав, що внаслідок того, що зіткнення сталося на заокругленні дороги, незалежно від того, чи стався занос причепа автомобіля ДАФ, чи його не сталося, автомобіль ВАЗ у будь-якому випадку зупинився би на правому по своєму напрямку руху узбіччю.
Підсумовуючи доводи апеляційних скарг апелянти просять вирок Деснянського районного суду міста Києва від 20 жовтня 2016 року скасувати, а кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 закрити у зв'язку із відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення.
Заслухавши доповідь судді, виступи апелянтів на підтримку апеляційних доводів, а прокурора - проти їх задоволення, дослідивши у визначених межах докази, провівши судові дебати та надавши останнє слово обвинуваченому, перевіривши та обговоривши доводи учасників апеляційного розгляду в сукупності з матеріалами судової справи і додатково отриманими в апеляційному засіданні доказами, судова колегія визнає наступне.
Всупереч міркуванням апелянтів, суд першої інстанції з достатньою повнотою, всебічно, об'єктивно, неупереджено дослідив надані учасниками кримінального провадження докази, в тому числі й ті, на які посилаються обвинувачений та його захисник в апеляційних скаргах, повно та правильно виклав їх у вироку, надав цим доказам належну оцінку в плані їх відносності, допустимості, достовірності, в сукупності доказів - і в плані їх достатності для висновків по суті кримінального провадження, належним чином мотивував і обґрунтував свої висновки щодо винуватості у порушенні правил дорожнього руху, яке потягло смерть водія ОСОБА_10 і спричинення тяжких тілесних ушкоджень пасажиру ОСОБА_11 , а тому правильно кваліфікував дії ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 286 КК України.
В основу своїх висновків суд поклав перед усім показання свідка ОСОБА_13 , який був безпосередньо допитаний в судовому засіданні та пояснив, що вранці 10 серпня 2011 року він рухався на своєму автомобілі між двома автомобілями марки ДАФ зі швидкістю 50-60 км/год., на повороті передній автомобіль ДАФ(під керуванням водія ОСОБА_6 ) зменшив швидкість і почав виконувати маневр повороту, при цьому причеп автомобіля почало заносити на смугу зустрічного руху, в цей момент з-за повороту виїхав автомобіль ВАЗ-2007, який їхав зустрічною смугою руху та звертав в напрямку до свого узбіччя, але відбулося зіткнення заднім лівим кутом причепа з лівою передньою частиною автомобіля ВАЗ, після чого автомобіль ДАФ проїхав вперед та зупинився біля другого повороту, а автомобіль ВАЗ зупинився на узбіччі зустрічної щодо напрямку його руху смуги.
Свідок ОСОБА_14 в суді першої інстанції пояснив, що він спостерігав зіткнення, рухаючись за другим автомобілем ДАФ, між автомобілями ДАФ рухався джип. По дорозі на повороті він побачив автомобіль ВАЗ червоного кольору, який був пошкоджений після ДТП, зупинився, викликав швидку медичну допомогу та працівників міліції, бачив, що водій автомобіля ВАЗ загинув на місці, пасажирка бігала поруч в шоковому стані, перший автомобіль ДАФ стояв далі по ходу свого напрямку руху.
Особа свідка ОСОБА_13 була встановлена не одразу після того, що сталося, а за допомогою свідка ОСОБА_16 , якому ОСОБА_13 повідомив про те, що був очевидцем цієї події та надав свої контактні дані для повідомлення їх родині загиблого, що свідок і зробив та пояснив про це в суді першої інстанції.
За таких обставин, суд першої інстанції обґрунтовано поклав в основу своїх висновків саме показання свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_16 , оскільки ці свідки незацікавлені в результатах справи, їхні показання співпадають між собою в основних деталях, експертами показання свідка ОСОБА_13 визнані технічно спроможними, вони є логічними та переконливими.
Навпаки, показання обвинуваченого ОСОБА_6 та свідка ОСОБА_12 суд правильно відхилив, оскільки вони суперечать вказаним вище доказам, а до того ж, що обвинувачений і свідок ОСОБА_12 підтвердили і в апеляційному засіданні вони є колегами по роботі, спільно виїжджають на маршрути, перебувають у дружніх стосунках.
Суд першої інстанції ретельно дослідив відомості, викладені в протоколі огляду місця дорожньо-транспортної події, схемі до цього протоколу, акті обстеження дорожніх умов, протоколах огляду місця події та додаткових оглядів місця події від 17 серпня 2011 року та 6 вересня 2012 року, відомості з роздруківок з Інтернету щодо обставин досліджуваної події, зафіксованими в протоколі перегляду від 24 червня 2015 року відомостями про здійснення перегляду та вивчення знятої інформації, що міститься на СД-диску з відеозаписом проведення огляду місця дорожньо-транспортної події.
За таких обставин, той факт що оригінал згаданого відеозапису не було безпосередньо оглянуто в суді першої інстанції з тих причин, що прокурор не зміг забезпечити його доставку в судове засідання, істотного значення для правильності вирішення справи по суті, всупереч міркуванням апелянтів не має, бо, як видно зі вказаних вище документів, інших будь-яких слідів, що можуть відноситися до досліджуваної події виявлено і зафіксовано не було, отже міркування апелянтів про те, що такі сліди могли бути виявлені на самому відеозаписі є їх особистими здогадками та припущеннями, які нічим не підтверджені, а навпаки - спростовані вказаними вище доказами.
Відповідно до протоколів від 18 серпня 2011 року огляду транспортних засобів та фото-таблицях до них, у цих протоколах та на долучених до них фотографіях чітко зафіксовано виявлені пошкодження, в тому числі пошкодження в задній лівій частині причепу автомобіля ДАФ.
Належні відомості щодо стану погодних умов, наявність дорожніх знаків у межах місця події, стан дороги, в тому числі ухил і радіус заокруглення, отримані з відповідних довідок Українського гідрометеорологічного центру, КП «Київдорсервіс», Служби автомобільних доріг у Київській області.
Ці відомості перевірялись також і під час проведення відтворень обстановки та обставин події за участю свідка ОСОБА_13 і окремо від нього потерпілої ОСОБА_11 від 7 березня 2012 року та ОСОБА_6 від 14 вересня 2011 року.
Всі вказані докази та фотографії, долучені до протоколів, а крім того, на задоволення клопотання експертів, було надано експертам також речові докази - автомобілі ВАЗ-2007 та ДАФ з причепом, і можливість оглянути безпосередньо ці автомобілі та місце дорожньо-транспортної події
Експертиза № 8541/11-18 від 26 грудня 2011 року була проведена провідним судовим експертом першого кваліфікаційного класу ОСОБА_18 та завідуючим відділом автотехнічних досліджень судовому експерту другого кваліфікаційного класу ОСОБА_19 ,тобто висококваліфікованим і досвідченим експертам, підстав сумніватися у професійних якостях або особистій незацікавленості у результатах справи яких нема.
В ході проведення цієї експертизи були використані сучасні наукові методики, в тому числі отримані зі спеціалізованого Інтернет-сайту, а також належні прилади вимірювання і контролю.
В результаті експертних досліджень, експерти прийшли до висновку, що зіткнення автомобілів відбулося в районі осьової лінії дорожньої розмітки (що поділяє потоки транспорту зустрічних напрямків), у межах ділянки заокруглення проїзної частини дороги на відстані біля 20 метрів від кінцевого положення автомобіля ВАЗ-2107. Визначити більш детальне розташування транспортних засобів відносно елементів дороги в момент їх первинного контакту не видалося можливим, в момент первинного контакту транспортних засобів їхні повздовжні осі знаходились під тупим кутом, який кількісно експерти оцінили у 1700, розкритий за ходом годинникової стрілки відносно осі напівпричепу зі складу автопоїзду. (т.1, а. с. 208-220).
В період з 9 квітня по 23 травня 2012 року експерт першого кваліфікаційного класу судового експерта ОСОБА_22 та вказаний вище експерт ОСОБА_19 провели судову автотехнічну та транспортно-трасологічну експертизу № 4334/12-52 та прийшли до висновку, що у досліджуваній дорожньо-транспортній ситуації водії повинні були діяти відповідно до положень п. 13.1 Правил дорожнього руху, безпечний боковий інтервал між автомобілями при зустрічному роз'їзді мав складати 1,6…1,7 метри; відповісти на питання чи спроможні з технічної точки зору показання водія ОСОБА_6 , чи мають місце невідповідності дій водіїв ОСОБА_6 та ОСОБА_10 , чи мали кожен із водіїв технічну можливість уникнути зіткнення, а також встановити місце зіткнення більш точно відносно елементів дороги експерти не змогли(т. 1, а. с. 221-224).
26 жовтня 2012 року судовий експерт ОСОБА_23 провела судову експертизу обставин і механізму дорожньо-транспортної пригоди, за підсумками якої встановила, що в умовах даної події допустима швидкість руху автомобілів ДАФ та ВАЗ-2107 на даному повороті по умовам зчеплення складає 61.6…75.4 км/год., показання водія ОСОБА_6 в частині параметрів зближення автомобілів не можуть вважатися технічно спроможними.
Ця ж експерт ОСОБА_23 16 грудня 2013 року провела судову автотехнічну експертизу № 512/ат, за висновками якої однозначно ствердила, що у цій дорожньо-транспортній ситуації водій ОСОБА_6 мав керуватися вимогами п. 12.1 Правил дорожнього руху і з технічної точки зору дії водія ОСОБА_24 не відповідали вимогам саме цього пункту правил.
При цьому, експерт дослідила, крім всіх матеріалів справи, також і висновки експертів ОСОБА_22 і ОСОБА_19 , викладені в результаті проведення експертизи № 4334/12-52 від 23 травня 2012 року та висновки експертів ОСОБА_18 та ОСОБА_19 , які вони виклали в акті експертизи № 8541/11-18, а також дослідила і запитання, додатково поставлені адвокатом ОСОБА_25 (т.2, а. с. 2-11).
На замовлення захисника - адвоката ОСОБА_7 провідний судовий експерт другого кваліфікаційного класу ОСОБА_17 16 липня 2015 року провів судову автотехнічну експертизу № 12513/15-52, якою визнав, що показання свідка ОСОБА_13 про механізм розвитку досліджуваної ДТП, разом з обставинами, що зазначені в формулюванні даного питання, в цілому та зокрема є неспроможними з технічної точки зору (т. 2, а. с. 164-169).
При цьому, в описовій частині акту експертизи зазначено, що з наданих матеріалів слідує, що 10 серпня 2011 року приблизно о 730 годині на автомобільній дорозі сполученням Броварський проспект у місті Києві - село Зазим'я сталося зустрічне зіткнення автомобілів ДАФ з напівпричепом під керуванням водія ОСОБА_6 з автомобілем ВАЗ-2107 під керуванням водія ОСОБА_10 , а в розпорядження експерта надані копії протоколів огляду місця дорожньо-транспортної події від 10 серпня 2011 року, схеми до протоколу, допиту свідка ОСОБА_13 , відтворення обстановки та обставин події та дві схеми до нього, висновків №-№ 8541/11-18; 03-22105; 4334/12-52; 512/ат; з топографічного плану дороги; постанови про залучення захисника; ордеру; свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю, витягу з Єдиного реєстру адвокатів, договору про надання правової допомоги.
На вирішення експерта ставилось питання: «Чи спроможні, з технічної точки зору, показання свідка ОСОБА_13 , в частині розташування транспортних засобів відносно їх повздовжніх осей та проїзної частини, в момент їх первинного контакту, а саме: осі автомобіля ВАЗ, при встановленому куті величиною приблизно 1700, розкритим за ходом годинникової стрілки відносно осі напівпричепу TRAILOR зі складу автопоїзда».
На це запитання експерт дала висновок, що «показання свідка ОСОБА_13 про механізм розвитку даної пригоди разом із обставинами, що зазначені в формулюванні даного питання, в цілому та зокрема є неспроможними з технічної точки зору», обґрунтувавши свій висновок тим, що показання вказаного свідка щодо розташування місця зіткнення не відповідає висновкам транспортно-трасологічної експертизи № 8541/11-18, а також вказане ним розташування місця зіткнення має бути розташоване поза межами обсягу слідової інформації, як вона зафіксована в первинній схемі ДТП і вказане ним місце зіткнення знаходиться на відстані більш ніж у 2,5 рази більше ніж розташування місця зіткнення, що було встановлено у вказаній вище експертизі.
Аналізуючи наведене вище, колегія суддів визнає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про необхідність відхилити висновки цієї експертизи та показання в судовому засіданні експерта ОСОБА_17 , не визнавши їх доказами, а також переконливо вмотивував недостатністю матеріалів, наданих на дослідження експерту, спростуванням його висновків висновками інших експертів та іншими доказами.
Зі вказаним рішенням судова колегія погоджується, бо роблячи свій висновок, експерт ОСОБА_17 не взяв до уваги, що будь-хто з інших експертів не зміг достеменно визначити місце зіткнення, обмежившись констатацією факту, що зіткнення сталося в межах осьової лінії, що розподіляє зустрічні напрямки рухів, без будь-якої прив'язки як до смуги руху автомобіля ВАЗ, так і до смуги руху автомобіля ДАФ; ніхто з інших експертів не послався на достатню кількість первинної слідової інформації, а навпаки, неможливість остаточно визначитися з місцем зіткнення стосовно розподільчої смуги всі згадані експерти пояснили недостатністю слідової інформації в первинних матеріалах.
Експерт ОСОБА_17 , навпаки, визнав однозначно достатність слідової інформації, викладеної в первинних матеріалах, тобто в протоколах огляду місця події, транспортних засобів, схемах тощо.
При цьому, слід мати на увазі, що сам факт перебування свідка ОСОБА_13 на місці події в час її вчинення цей експерт не спростував, а лише поставив під сумнів його показання стосовно механізму зіткнення транспортних засобів.
Між тим, про перебування свідка ОСОБА_13 на місці події, крім нього самого, заявили свідки ОСОБА_14 , ОСОБА_16 , всі троє свідків не є зацікавленими в результатах справи, ретельна перевірка судом самих обставин з'явлення їх як свідків, сумнівів у їх добросовісності не виявила, а тому суд правильно прийшов до висновку про доказове значення показань цих свідків, поряд з доказовим значенням висновків експертів, раніше згаданих в цій ухвалі, а також їхніми показаннями в суді.
Експерти ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 були також допитані і в суді апеляційної інстанції та підтвердили свої висновки в цілому, та кожній окремій частині, а тому колегія суддів визнає правильним рішенням суду першої інстанції, який зазначені вище докази поклав в основу висновків про винуватість саме ОСОБА_6 у порушенні правил дорожнього руху, що потягло дорожньо-транспортну подію, внаслідок якої настала смерть потерпілого і спричинення тяжких тілесних ушкоджень другій потерпілій, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України.
Аналізуючи та оцінюючи висновки суду першої інстанції по суті кримінального провадження, зроблені на підставі дослідження всіх наданих учасниками судового розгляду доказів, колегія суддів зі вказаними висновками погоджується, бо вони переконливо обгрунтовані та вмотивовані сукупністю належних, допустимих, достовірних і достатніх доказів.
При цьому колегія суддів має також на увазі загально відому, науково встановлену, обставину наявності дії на предмети, що рухаються по заокругленій трасі відцентрової сили, яка спрямована від центру кола назовні.
У цьому конкретному випадку рух в межах заокруглення для автомобілів ДАФ та ВАЗ під керуванням водіїв відповідно ОСОБА_6 та ОСОБА_10 здійснювався з поворотом направо для першого з них і наліво - для другого, відтак, відцентрова сила діяла вліво відносно автомобіля під керуванням водія ОСОБА_6 та вправо - відносно автомобіля під керуванням водія ОСОБА_10 ..
Тобто, для автомобіля ДАФ під керуванням водія ОСОБА_6 - ця сила діяла від правого узбіччя по ходу його руху - до осьової розподільчої смуги і далі - лівого узбіччя по напрямку руху. Для автомобіля ВАЗ під керуванням водія ОСОБА_10 - ця сила діяла від осьової розподільчої смуги в напрямок його смуги руху і далі - до правого узбіччя по ходу його руху.
В силу дії цього закону, напівпричіп TRAILOR, який не мав окремих пристосувань для виправлення його руху в одну колію з автомобілем ДАФ, неминуче мало відносити до осьової розподільчої лінії і далі на смугу зустрічного руху, особливо з урахуванням його власної ваги. Автомобіль ВАЗ - мало зносити вправо, від осьової ліні до правого узбіччя, а з урахуванням встановленої зношеності його шин - більш інтенсивно, ніж при не зношених шинах.
Отже, вже сам зазначений фізичний закон дії відцентрової сили неспростовно підтверджує правильність пояснень свідка водія ОСОБА_13 про те, що автомобіль ВАЗ, під керуванням водія ОСОБА_10 , зносило в бік його правого узбіччя, а напівпричіп автомобіля ДАФ під керуванням водія ОСОБА_6 - зносило до осьової розподільчої лінії і далі на смугу руху автомобіля ВАЗ.
Експерти встановили, що в тих умовах дорожнього руху, безпечним інтервалом для роз'їзду автомобілів мав бути інтервал в 1.6-1.7 метри.
Саме цього інтервалу роз'їзду не дотримався водій ОСОБА_6 , що видно з показань потерпілої ОСОБА_11 , свідка ОСОБА_13 , висновків експертів, і, хоча через недостатність слідової інформації експерти не змогли визначитися достеменно з місцем зіткнення та обмежились твердженням, що воно сталося в межах осьової розподільчої смуги, ця обставина не піддає сумнівам правильність їх висновків щодо недотримання безпечного інтервалу роз'їзду саме водієм ОСОБА_6 .
Отже, суд прийшов до правильного висновку про те, що саме вчинене ОСОБА_6 порушення правил дорожнього руху перебуває у прямому причинному зв'язку з тяжкими наслідками, які від цього порушення настали.
Таким чином, апеляційні вимоги задоволенню не підлягають, бо судом першої інстанції ухвалено законний, обґрунтований та вмотивований вирок.
На цих підставах, не знаходячи приводів та підстав для зміни чи скасування вироку, судова колегія в задоволенні апеляційних скарг відмовляє, а тому, керуючись ст. ст. 404, 405, 407 КПК України, -
Апеляційні скарги захисника - адвоката ОСОБА_7 та обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Деснянського районного суду міста Києва від 20 жовтня 2016 року відносно ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вказаний вирок суду першої інстанції, - без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно після проголошення, може бути оскаржена касаційним порядком до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців від дня проголошення.
Судді: