18 лютого 2019 року
м. Київ
справа №761/36171/16-ц
провадження № 22-ц/824/3324/2019
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.,
суддівМузичко С.Г., Рубан С.М.,
за участю секретаря судового засідання учасники судового засідання: позивач представник третьої особи Потапьонок К.В., ОСОБА_5, Журавель Р.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 15 листопада 2018 року /суддя Притула Н.Г./
у справі за позовом ОСОБА_5 до Київської міської ради, треті особи: Приватне підприємство «Будівельна компанія «Сомпекс», Департамент земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації, ОСОБА_7 про скасування рішення, -
Позивач звернувся з вимогами про визнання неправомірним та скасування рішення Київської міської ради від 24.05.2007 № 670/1331 в частині передачі в довгострокову оренду ПП «БК «СОМПЕКС» земельної ділянки площею 680,1 кв.м.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 15.11.2018 року у задоволенні позову відмовлено. /т. 2 а.с. 109-115/
Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_5 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення суду скасувати, позовні вимоги задовольнити.
На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, ОСОБА_5, як спадкоємець та племінник ОСОБА_8 посилався на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вважає, що судом першої інстанції безпідставно застосовано висновки судів адміністративної юрисдикції, які містять суттєві відмінності щодо обставин даного позову, оскільки розгляд справи повинен відбуватись за правилами цивільного судочинства. Також безпідставно судом першої інстанції зроблено висновки з рішень судів, в яких ОСОБА_8 не був учасником процесу. Зазначав, що судом першої інстанції не взято до уваги те, що факт прийняття спадщини ОСОБА_8 після смерті ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_1 встановлено рішенням Шевченківського районного суду від 07.11.2011 р. у справі 2-250/11, залишеним без змін апеляційною інстанцією. При переході права власності на будинок, до ОСОБА_8 перейшло згідно зі ст. 90 ЗК УРСР право користування земельною ділянкою площею 1820 кв.м по АДРЕСА_1, а тому не підлягали застосуванню до правовідносин норми ст.ст. 125, 126, 119 ЗК України. Вказував, що судом першої інстанції не надано оцінки витягу з реєстраційної книги виконкому Київради про реєстрацію права користування ділянкою площею 1820 кв.м, схематичному плану та плану земельної ділянки в системі координат Державного земельного кадастру, що вказують на межі земельної ділянки та висновку земельно-технічної експертизи. Не відповідає обставинам справи і висновок суду першої інстанції про відсутність доказів, що земельна ділянка по АДРЕСА_2 змінила адресу на АДРЕСА_1, що підтверджено листом БТІ і встановлено експертом. Також зазначав, що використане ним право безоплатної приватизації не перешкоджає йому оформити право власності або оренди на платній основі, а частина земельної ділянки може залишитись на праві постійного користування, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 р. №5-рп/2005. В частині строків позовної давності вказував на те, що він є спадкоємцем ОСОБА_8 а тому захищати свої права міг після відкриття спадщини та оформлення свідоцтва про право на спадщину - з 22.01.2015 р., окрім того, перебіг позовної давності неодноразово переривався як судовими провадженнями, так діями відповідача щодо розірвання договору оренди у 2014 р. та його поновленням 2016 р.
Представник ПП «Будівельна компанія «Сомпекс» - Журавель Р.О. звернулась із відзивом на апеляційну скаргу, в якому зазначала про необґрунтованість її доводів та просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення першої інстанції без змін.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, представника третьої особи, які з'явились у судове засідання, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а судове рішення залишенню без змін на підставі наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_9 було надано в користування земельну ділянку відповідно до рішення Виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 13.03.1956 № 410 «Про висновки обміру земель в забудованих кварталах Сталінського, Залізничного, Ленінського, Молотовського, Подільського, Жовтневого, Печерського, Кагановичського районів» та Виконавчим комітетом Київської міської ради депутатів трудящих було затверджено представлені Київським міським бюро технічної інвентаризації матеріали по обміру земель забудованих кварталів і пропозиції комісії про реєстрацію документів на право користування земельними ділянками, виконаних згідно з постановою Ради Міністрів УРСР від 28.06.1952 року №2007 та постановлено затвердити представлені матеріали по обліку земель забудованих кварталів. За цим рішенням земельна ділянка у кварталі № 873-а Молотовського району м. Києва за адресою АДРЕСА_2 складала площу 2 918 кв.м, з яких 1 820 кв.м підлягали реєстрації за землекористувачем, а 1 098 кв.м вилученню. /т. 1 а.с. 39-42/
Київське міське бюро технічної інвентаризації в листі від 22.07.2016 року підтвердило, що земельна ділянка АДРЕСА_2 нині АДРЕСА_1 складала 2 918 кв.м. Рішенням виконкому Київської міської ради депутатів трудящих №410 від 13.03.1956 року на основі проведених обмірів і відповідно до діючого на той час законодавства, була зареєстрована за реєстром №18258 земельна ділянка площею 1 820 кв.м. /т. 1 а.с. 47/
Земельна ділянка АДРЕСА_2 площею 1 820 кв.м. перебувала у користуванні ОСОБА_9 /т. 1 а.с. 46/
14.02.1958 року ОСОБА_9 подарувала 1/4 будинку АДРЕСА_1 своїй доньці ОСОБА_10
ОСОБА_9 померла ІНФОРМАЦІЯ_1, після смерті належна їй 1/2 частини будинку на підставі договору купівлі-продажу домоволодіння, посвідченого Київською державною нотаріальною конторою 22.12.1937 року, що розташований на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1, була успадкована онуками ОСОБА_5 та ОСОБА_7 по 1/4 частини кожний. /т. 1 а.с. 96/
Разом з тим, мати позивача ОСОБА_10 померла ІНФОРМАЦІЯ_2.
Лише 28.10.2008 року, державний нотаріус Першої Київської державної нотаріальної контори видав свідоцтво про право на спадщину за законом майна ОСОБА_10 на ім'я її сина ОСОБА_7 у 1/4 частини будинку та зазначено, що свідоцтво про право на спадщину на 1/2 частку спадкового майна віддане ОСОБА_5 /т. 1 а.с. 95/
Тобто, до 2008 року жоден з родини ОСОБА_9 та ОСОБА_5 у порядку прийняття спадщини за законом не звертався та не оформлював право власності, користування на будинок АДРЕСА_1.
Крім того, дані обставини підтверджуються тим, що у 2008 році з позовом до Шевченківського районного суду м. Києва звернулась ДПІ у Шевченківському районі у м. Києві, в якому просила визнати за державою право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9 Рішенням від 07.11.2011 року у задоволенні позовних вимог відмовлено, оскільки доведено, що в розумінні законодавства, яке діяло на момент відкриття спадщини у 1984 році, для прийняття спадщини окрім оформлення свідоцтва, достатньо було вступити в управління або володіння спадковим майном, мати запис в паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець був постійно прописаний у спадковому будинку протягом шести місяців після дня смерті, що відповідно і зробив ОСОБА_8 /т. 1 а.с. 48-50/
Київською міською радою було прийнято рішення від 24.05.2007 року №670/1331 «Про передачу приватному підприємству «Будівельна компанія «Сомпекс» земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування житлово-офісного комплексу з об'єктами соціальної сфери та підземно-наземними паркінгами на АДРЕСА_1», на підставі якого ПП «БК «СОМПЕКС» було передано в довгострокову оренду на 15 років для будівництва житлового-офісного комплексу земельну ділянку загальною площею 4.2 га, яка складається з: ділянки № 1 площею 2,9 га (кадастровий НОМЕР_1) - за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови, ділянки №2 площею 0,31 га (кадастровий НОМЕР_2) - за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування; ділянки № 3 площею 0,21 га (кадастровий НОМЕР_3) - за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування; ділянки № 4 площею 0,99 га (кадастровий НОМЕР_4) - за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови. /т. 1 а.с. 12-14/
Також, слід зазначити, що відповідно до відповіді Головного управління земельних ресурсів від 02.03.2010 року, за даними автоматизованої системи «Кадастр» земельна ділянка площею 0,29 га по АДРЕСА_1 в період з 01.06.2005 року по 14.01.2008 рік обліковувалась за ОСОБА_8 /т. 1 а.с. 38/
На підставі зазначеного рішення 21.04.2008 року між Київською міською радою та ПП «Будівельна компанія «Сомпекс» укладений договір оренди земельної ділянки. /т. 1 а.с. 25-30/
На момент укладення договору орендиміж Київською міською радою та ПП «Будівельна компанія «Сомпекс», ОСОБА_8, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 не мали будь-яких документів, на підставі яких було закріплено за ними право власності та користування житлового будинку та спірного земельного участку по АДРЕСА_1.
ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_8, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5. /т. 1 а.с 18/
Спадкоємцем ОСОБА_8 є його племінник ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від ІНФОРМАЦІЯ_4, відповідно до якого він успадкував 1/4 частини житлового будинку з відповідною частиною будівель та споруд, що знаходиться в АДРЕСА_1, оскільки померлому належала 1/4 частина житлового будинку на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 19.10.2011 року та 1/4 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 07.02.2012 року. /т. 1 а.с. 21/
На підставі рішення Київської міської ради №968/1832 від 10.09.2015 року «Про приватизацію земельної ділянки» передано громадянам ОСОБА_5, ОСОБА_7 у спільну часткову власність земельну ділянку площею 0,1000 га (кадастровий номер НОМЕР_6) із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва для експлуатації та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 з них: громадянину ОСОБА_5 - 3/4 від 0,1000 га; громадянину ОСОБА_7 - 1/4 від 0,1000 га (категорія земель - землі житлової та громадської забудови, справа П-9041). /т. 1 а.с. 122/
Також встановлено судом, що ОСОБА_8, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 звертались до суду з позовними вимогами про скасування рішення Київської міської ради від 24.05.2007 № 670/1331 в частині передачі в довгострокову оренду ПП «БК «СОМПЕКС» земельної ділянки площею 680,1 кв.м.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26.06.2012 року справа №К/9991/736/12, К/9991/739/12 касаційні скарги ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_7 залишено без задоволення. Постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 28.03.2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2011 року залишено без змін. /т. 1 а.с. 111-112/
Залишаючи касаційну скаргу без задоволення, судом встановлено, що правовстановлюючі документи на земельну ділянку у позивачів відсутні. Крім того, попередні власники будинку не мали державного Акту на право користування землею, як і позивачі на даний час не мають державного Акту на право власності або договору оренди на зазначену земельну ділянку.
11.12.2017 року у справі було проведено судову земельну технічну експертизу. Судовий експерт ОСОБА_11 за результатами проведеної експертизи дійшов до висновку, що виявлено факт передачі частини земельної ділянки по АДРЕСА_1 (кадастровий № 91:077:007) площею 680, 1 кв.м. ПП «БК «СОМПЕКС» в складі ділянки з кадастровим номером НОМЕР_3, що відбулась у зв'язку із виконанням рішення Київської міської ради від 24.05.2007 року за № 670/1331. /т. 2 а.с. 16-23/
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції вірно керувався нормами ст. 14 Конституції України, яка визначає, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону; ст. 125 ЗК України (в редакції від 16.09.2008 р. на час прийняття спадщини), відповідно до якої право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється; ст. 126 ЗК (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), згідно якої право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону; до ст. 119 ЗК України, яка визначає, що громадяни, які добросовісно, відкрито і безперервно користувалися земельною ділянкою протягом 15 років, але не мають документів, які б свідчили про наявність у них прав на цю земельну ділянку, можуть звернутися до органу державної влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу її у власність або надання у користування. Розмір цієї земельної ділянки встановлюється у межах норм, визначених цим Кодексом.
Встановивши відсутність порушених прав на користування земельною ділянкою померлого ОСОБА_8 та його спадкоємця племінника ОСОБА_5, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги, що судом першої інстанції безпідставно застосовано висновки судів адміністративної юрисдикції, які містять суттєві відмінності щодо обставин даного позову, оскільки розгляд справи повинен відбуватись за правилами цивільного судочинства, колегією суддів не приймаються до уваги на підставі наступного.
Як вбачається із матеріалів справи та зокрема рішення суду першої інстанції, розгляд справи відбувався у порядку цивільного судочинства.
При розгляді справи по суті суд у своїх висновках спирається на наявні докази в матеріалах справи.
Сторонами по справі зокрема було долучено до матеріалів справи рішення судів вищих інстанції, де позивачами були в різний період спадкоємці спірної земельної ділянки та зокрема вирішувалось питання, яке має суттєве значення для подальшого вирішення будь-яких спорів, пов'язаних з нею.
Обставини, що були встановлені рішеннями судів, у відповідності до положень ч.2 статті 82 ЦПК України, не підлягають доказуванню.
Доводи апеляційної скарги, що судом першої інстанції не взято до уваги те, що факт прийняття спадщини ОСОБА_8 після смерті ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_1 встановлено рішенням Шевченківського районного суду від 07.11.2011 р. у справі 2-250/11, залишеним без змін апеляційною інстанцією, колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки дані обставини учасниками справи не заперечувались та не є предметом оскарження.
Також, колегією суддів не приймаються до уваги і доводи апеляційної скарги про те, що при переході права власності на будинок, до ОСОБА_8 перейшло згідно зі ст. 90 ЗК УРСР право користування земельною ділянкою площею 1820 кв.м по АДРЕСА_1, а тому не підлягали застосуванню до правовідносин норми ст.ст. 125, 126, 119 ЗК України, на підставі наступного.
Відповідно до ч. 4 ст. 120 ЗК України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.
Згідно п. в ст. 87 ЗК України, право спільної часткової власності на земельну ділянку виникає зокрема при прийнятті спадщини на земельну ділянку двома або більше особами.
Відповідно до ст. 56 ЗУ «Про землеустрій» технічна документація із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок включає: пояснювальну записку; технічне завдання на складання документації, затверджене замовником документації; кадастрові плани земельних ділянок, які об'єднуються в одну земельну ділянку, або частини земельної ділянки, яка виділяється в окрему земельну ділянку; матеріали польових геодезичних робіт; акт приймання-передачі межових знаків на зберігання при поділі земельної ділянки по межі поділу; перелік обтяжень прав на земельну ділянку, обмежень на її використання та наявні земельні сервітути; нотаріально посвідчена згода на поділ чи об'єднання земельної ділянки заставодержателів, користувачів земельної ділянки (у разі перебування земельної ділянки в заставі, користуванні); згоду власника земельної ділянки, для земель державної власності - органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою, на поділ чи об'єднання земельних ділянок користувачем (крім випадків поділу земельної ділянки у зв'язку з набуттям права власності на житловий будинок, розташований на ній).
Як вбачається з матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_4 після смерті ОСОБА_8, його племінником ОСОБА_5 отримано у спадщину 1/2 частину житлового будинку по АДРЕСА_1.
Рішенням Київської міської ради від 03.09.2015 року №928/1792 міська рада вирішила внести по порядку денного пленарного засідання III сесії Київради VII скликання 03.09.2015 року такі питання, зокрема «п. 33. Про приватизацію земельної ділянки громадянам ОСОБА_5, ОСОБА_7 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 (П-9041).
Рішенням Київської міської ради від 10.09.2015 року №968/1832 «Про приватизацію земельної ділянки громадянам ОСОБА_5, ОСОБА_7 для експлуатації та обслуговування житлового будинку, господарських будівель споруд на АДРЕСА_1» відповідно до статей 9, 81,83, 86, 116, 120, 121 Земельного кодексу, пункту 3 прикінцевих положень Закону України «Про Державний земельний кадастр», Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності», пункту 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та розглянувши технічну документацію щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) міська рада передала громадянам ОСОБА_5, ОСОБА_7 у спільну часткову власність земельну ділянку площею 0,1000 га (кадастровий номер НОМЕР_6) із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва для експлуатації та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1, з них: громадянину ОСОБА_5 - 3/4 від 0,1000; громадянину ОСОБА_7 - 1/4 від 0,1000 га (категорія земель - землі житлової та громадської забудови, справа П-9041).
Згідно до ч. 2 ст. 120 ЗК України (в ред. від 01.07.2015 року, чинній на момент прийняття Рішення Київською міською радою №968/1832), якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Із матеріалів справи вбачається, що до 2008 року позивачем не оформлено відповідного права власності на житловий будинок та відповідно надалі до нього не розповсюджувалась норма ст. 120 ЗК України.
При цьому, право спільної часткової власності на земельну ділянку із кадастровим номером НОМЕР_6 по АДРЕСА_1 Позивачі набули на підставі рішення міської ради від 10.09.2015 року шляхом її передачі із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва для експлуатації та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд.
З урахуванням зазначеного вище та у відповідності до положень ч. 2 ст. 120 ЗК України (в ред. від 01.07.2015 року, чинній на момент прийняття рішення Київською міською радою №968/1832) випливає те, що у позивача - спадкоємця ОСОБА_8, не було правовстановлюючих документів на спірну земельну ділянку.
Відсутність правовстановлюючих документів у ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_7 на спірну земельну ділянку підтверджується також і ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26.06.2012 року по справі №К/9991/736/12, де зазначено, що «попередні власники будинку не мали державного Акту на право власності чи користування землею, як і позивачі на даний час не мають державного Акту на право власності або договору оренди на зазначену земельну ділянку».
Разом з тим, як встановлено судами попереднієх інстанцій, рішенням Київської міської ради від 24.05.2007 року №670/1331 «Про передачу приватному підприємству «Будівельна компанія «Сомпекс» земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування житлово-офісного комплексу з об'єктами соціальної сфери та підземно-наземними паркінгами на АДРЕСА_1», на підставі якого ПП «БК «СОМПЕКС» було передано в довгострокову оренду на 15 років для будівництва житлового-офісного комплексу земельну ділянку загальною площею 4.2 га, яка складається з: ділянки № 1 площею 2,9 га (кадастровий НОМЕР_1) - за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови, ділянки №2 площею 0,31 га (кадастровий НОМЕР_2) - за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування; ділянки № 3 площею 0,21 га (кадастровий НОМЕР_3) - за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування; ділянки № 4 площею 0,99 га (кадастровий НОМЕР_4) - за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови.
Зазначене рішення прийнято на підставі поданих ПП «БК «Сомпекс» документів, розробленого проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, який погоджено з Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища, Державною служби з питань національної культурної спадщини, Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в м. Києві. Головним управлінням земельних ресурсів та відповідно до ст. 9, 123 ЗК України земельна ділянка передана ПП «БК «Сомпекс».
Таким чином, успадковані права ОСОБА_5 на частину будинку по АДРЕСА_1 порушено не було, однак право користування на заявлену ним у позові земельну ділянку під вказаним будинком йому не перейшло, а Київська міська рада діяла в межах повноважень та у спосіб визначених ЗК України та правомірно передала в довгострокову оренду на 15 років ПП «БК «Сомпекс» для будівництва житлового-офісного комплексу земельну ділянку, яка знаходиться в складі ділянки з кадастровим номером НОМЕР_3.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не надано оцінки витягу з реєстраційної книги виконкому Київради про реєстрацію права користування ділянкою площею 1820 кв.м, схематичному плану та плану земельної ділянки в системі координат Державного земельного кадастру, що вказують на межі земельної ділянки та висновку земельно-технічної експертизи, колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки даним обставинам надано оцінку у рішенні суду першої інстанції. /т. 2 а.с. 114/
Доводи апеляційної скарги про те, що не відповідає обставинам справи і висновок суду першої інстанції про відсутність доказів, що земельна ділянка по АДРЕСА_2 змінила адресу на АДРЕСА_1, що підтверджено листом БТІ і встановлено експертом, колегією суддів також не приймається до уваги, на підставі наступного.
Київське міське бюро технічної інвентаризації в листі від 22.07.2016 року підтвердило, що земельна ділянка АДРЕСА_2 нині АДРЕСА_1 складала 2 918 кв.м. Рішенням виконкому Київської міської ради депутатів трудящих №410 від 13.03.1956 року на основі проведених обмірів і відповідно до діючого на той час законодавства, була зареєстрована за реєстром №18258 земельна ділянка площею 1 820 кв.м. /т. 1 а.с. 47/
Доводи апеляційної скарги в частині строків позовної давності колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки предметом розгляду у суді першої інстанції не були, а рішення про відмову у задоволенні позовних вимог прийнято по суті спірних відносин.
Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та містяться на формальних міркуваннях.
Відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 15 листопада 2018 року - залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 15 листопада 2018 року - залишити без змін.
Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Головуючий: Судді: