Справа № 753/6253/18
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/2575/2019
Головуючий у суді першої інстанції: Шклянка М.П.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Семенюк Т.А.
26 лютого 2019 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді - Семенюк Т.А.
Суддів - Кирилюк Г.М., Рейнарт І.М.,
при секретарі - Осінчук Н.В.,
розглянувши в судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 16 квітня 2018 року у справі за заявою ОСОБА_4 про забезпечення позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3, треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кударенко Віра Миколаївна, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Коткова Ольга Анатоліївна про захист права власності на житло, -
У квітні 2018 року позивач звернулася до суду з позовом до відповідачів про захист права власності на житло та просила суд встановити, що є удаваними правочинами договір - купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2, укладений 1 квітня 2015 року між нею та ОСОБА_5, договір позики грошових коштів на суму 2 250 000 грн., укладений 1 квітня 2015 між позивачем та ОСОБА_5,встановити, що зазначений вище удаваний договір від 1 квітня 2015 року купівлі-продажу квартири і удаваний договір позики грошових коштів укладено між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, а саме для приховання договору на наступних умовах:
- ОСОБА_4, відчужує на користь ОСОБА_5 свою двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 шляхом укладення удаваного договору купівлі-продажу квартири без фактичної оплати за неї;
- ОСОБА_5 за рахунок власних коштів оплачує придбання для ОСОБА_4, майнових прав на три однокімнатні квартири в новобудові за адресою: АДРЕСА_5
- ОСОБА_4, продовжує проживати в АДРЕСА_4 до її передачі ОСОБА_5, яка має відбутися після введення зазначеної новобудови в експлуатацію і реєстрації за ОСОБА_4 права власності на указані три однокімнатні квартири в цій новобудові,
- ОСОБА_5 зобов'язується не претендувати на квартиру АДРЕСА_2 і не виселяти з неї ОСОБА_4, до набуття нею права власності на вказані три однокімнатні квартири,
- для забезпечення виконання зазначеного зобов'язання ОСОБА_5, між ОСОБА_4 і ОСОБА_5 укладається удаваний договір позики про передачу ОСОБА_5 як позичальнику грошей в сумі 2 250 000 грн. на строк до 1 квітня 2016 року, без фактичної передачі цих коштів.
Також просила суд визнати недійсними вищевказаний удаваний договір купівлі-продажу квартири, удаваний договір позики та усний договір, який насправді було вчинено, застосувати наслідки недійсності договору купівлі-продажу квартир АДРЕСА_5 та наслідки недійсності зазначеного вище договору, який насправді укладено в усній формі між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу КударенкоВіри Миколаївни номер 20443819 про державну реєстрацію права власності ОСОБА_5 на квартиру АДРЕСА_3, встановити, що є нікчемним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_4, укладений 14 грудня 2017 року між ОСОБА_5 і ОСОБА_9, застосувати наслідки недійсності нікчемного договору купівлі-продажу квартири від 14 грудня 2017 року, скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу про державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_2, визнати за ОСОБА_4, право власності на двокімнатну квартиру АДРЕСА_5
Разом з позовною заявою ОСОБА_4 подала заяву про забезпечення позову, посилаючись на те, що існує реальний ризик, що ОСОБА_3 може відчужити спірну квартиру.
У зв'язку із викладеним просила суд накласти арешт на квартиру АДРЕСА_5, яка належить на праві власності ОСОБА_3
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 16 квітня 2018 року заяву ОСОБА_4 про забезпечення позову задоволено.
Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_2, загальною площею 77,9 кв.м., житловою площею 36 кв.м., яка належить ОСОБА_3.
Не погодившись з ухвалою суду, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати та постановити нову про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_4 про забезпечення позову, вважаючи, що судом порушено норми процесуального права.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Відповідно до ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи, має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може суттєво ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно із положеннями ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).
За ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходив з того, невжиття заходів забезпечення позову може у майбутньому утруднити виконання рішення суду.
Колегія суддів не може погодитися з доводами апеляційної скарги, що судом порушено порядок розгляду заяви про забезпечення позову, так як вирішено питання до відкриття провадження у справі, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, 16 квітня 2018 року відкрито провадження у даній справі, після чого 16 квітня 2018 року задоволено заяву про забезпечення позову.
Також колегія суддів не може погодитися з доводами апеляційної скарги, що апелянт не має жодного відношення до даних правовідносин, оскільки ОСОБА_3 є відповідачем по справі та до неї позивачем заявлено вимоги стосовно спірної квартири.
Як роз'яснено у п. 10 постанови Пленуму Верховного суду України № від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.
Невжиття заходів забезпечення позову не повинно мати наслідком заподіяння шкоди позивачу, а вжиття таких заходів не повинно мати наслідком заподіяння шкоди заінтересованим особам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушенні у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Цивільний процесуальний закон не зобов'язує при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.
Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідно до заявлених вимог.
Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення права і законних інтересів інших осіб.
Згідно роз'яснень Постанови Пленуму ВСУ № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
З матеріалів справи вбачається, що позивач просила суд визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2, на яку і просила накласти арешт.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення заяви про забезпечення позову.
Інші доводи апеляційної скарги також висновків суду першої інстанції не спростовують і не впливають на їх правильність.
Оскільки ухвала суду постановлена з дотриманням норм процесуального права, висновки суду обґрунтовані, колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384,ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 16 квітня 2018 року залишити без змін.
Постанова набирає чинності з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови виготовлений 27 лютого 2019 року.
Головуючий
Судді