Справа №753/11184/18
Апеляційне провадження №22-ц/824/957/2019
14 лютого 2019 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Журби С.О.,
суддів Таргоній Д.О., Приходька К.П.,
за участю секретаря Тімуш Д.І.,
розглянувши справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 04 жовтня 2018 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця, заінтересовані особи: Приазовський районний відділ ДВС головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, товариство з обмеженою відповідальністю «Схід Фінанс», публічне акціонерне товариство «Банк Альянс»,
В червні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із скаргою, яку обґрунтувала тим, що 18.05.2015 року Дарницьким районним судом м. Києва ухвалено рішення про стягнення з неї заборгованості на користь ПАТ «Банк Альянс» в розмірі 27 437 977,21 грн. та судові витрати. На виконання рішення суду 09.09.2015 року видано виконавчий лист. 25.09.2015 року відділом примусового виконання рішень Департаментом ДВС МЮУ відкрито виконавче провадження №48869869. 30.01.2017 року виконавчий документ за заявою стягувача повернуто без подальшого виконання. Ухвалою Дарницького районного суду м.Києва від 04.05.2017 року замінено сторону виконавчого провадження з ПАТ «Банк Альянс» на ТОВ «Схід Фінанс», яка після перегляду Апеляційним судом м. Києва від 29.06.2017 року набрала законної сили. За заявою стягувача ТОВ «Схід Фінанс» поданою до Приазовського РВ ДВС ГТУЮ у Запорізькій області 13.02.2018 року головним державним виконавцем Приазовського РВ ДВС ГТУЮ у Запорізькій області відкрито виконавче провадження №55782846 за виконавчим листом №753/21777/14 виданого 09.09.2015 року на суму залишку боргу в розмірі 890 000,00 грн. Крім цього постановою від 13.02.2018 року накладений арешт на майно боржника.Скаржник вважає, що головний державний виконавець Приазовського районного відділу ДВС ГТУЮ у Запорізькій області, Воронцова О.В. відкривши виконавче провадження допустила порушення загальних засад здійснення виконавчого провадження, оскільки виконавче провадження відкрито на суму боргу значно нижчою, ніж та, що стягнута за рішенням суду, просила: визнати неправомірними постанови від 13.02.2018 року у виконавчому провадженні №55782846. Зобов'язати головного державного виконавця Воронцову О.В. усунути виявлені порушення. Визначити відповідно до вимог чинного законодавства орган державної виконавчої служби, якому підвідомче виконання виконавчого листа Дарницького районного суду міста Києва від 09.09.2015 року.
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 04 жовтня 2018 року скарга ОСОБА_1 залишена без задоволення.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, заявниця подала апеляційну скаргу, в якій вказує, що судом першої інстанції не в повному обсязі з'ясовано всі обставини, просить оскаржувану ухвалу, як незаконну та необґрунтовану скасувати та ухвалити новесудове рішення, яким задовольнити її скаргу в повному обсязі. Апеляційну скаргу обґрунтувала тим, що судом не з'ясовано та не надано правової оцінки обставинам, а саме: правомірності отримання 30.01.2017 року представником ТОВ «Схід Фінанс» виконавчого листа Дарницького районного суду міста Києва від 09.09.2015 року; чи здійснювалось виконання за даним виконавчим листом в рамках виконавчого провадження №55782846; якими документами обґрунтовується сума стягнення у розмірі 890 000,00 за тим же виконавчим листом в рамках виконавчого провадження №55782846. Крім того Дарницьким районним судом м. Києва судом незазначено про законність і правомірність виконання виконавчого документа, за яким сума стягнення перевищує двадцять мільйонів гривень, саме Приазовським РВ ДВС ГТУЮ у Запорізькій області. В зв'язку з чим, вважає, що висновки суду не ґрунтуються на положеннях закону.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до наступного:
У відповідності до положень ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. В той же час наведеним вимогам оскаржуване рішення не відповідає.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що стягувач просив ДВС відкрити виконавче провадження на суму у 890 000,00 грн., що є правом стягувача. Тобто дана сума входить в діапазон загальної суми боргу 27 437 977,21 грн. та є не більшою за неї. В зв'язку з цим прийшов до висновку, що державним виконавцем правомірно відкрито виконавче провадження №55782846 на виконання рішення суду від 18.05.2015 року, інші вимоги скарги щодо визнання неправомірною постанови про арешт майна боржника, зобов'язання усунути порушення задоволенню не підлягають, оскільки є похідними від вимог про оскарження постанови про відкриття виконавчого провадження. З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може виходячи з наступного:
Згідно ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Органами державної виконавчої служби, згідно п. 3 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року за № 512/5, є: Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, до якого входить відділ примусового виконання рішень; управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, до складу яких входять відділи примусового виконання рішень; районні, районні в містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні, міжрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних територіальних управлінь юстиції.
Пунктом 4 розділу І Інструкції визначено що виконання рішень, за якими, крім іншого, сума зобов'язання становить двадцять та більше мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті, віднесене до компетенції відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.
З матеріалів справи вбачається, що стягувачем до Приазовського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області поданий на виконання виконавчий лист №753/21777/14, сума до стягнення в якому зазначена 27 437 977,21 грн. Відмітки про те, що по даному виконавчому листу вже здійснювалось стягнення, відсутнє, відтак сума зобов'язання, яке підлягає виконанню за вказаним виконавчим листом, перевищує двадцять мільйонів гривень. При цьому чинне законодавство не передбачає процедуру подання виконавчого листа, виконання за яким не було проведене, на виконання лише у визначеній стягувачем частині. Зважаючи на те, що підвідомчість виконання рішення суду на суми, які становлять двадцять та більше мільйонів гривень, чітко встановлена Інструкцією, прийняття до виконання даного виконавчого листа іншим органом виконавчої служби ніж Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, суперечить вимогам закону. За таких умов оскаржувана постанова про відкриття виконавчого провадження та похідна від неї постанова про арешт майна боржника не можуть вважатися законними. В той же час на вказані обставини суд першої інстанції увагу не звернув, що призвело до безпідставної відмови у задоволенні скарги в частині визнання неправомірними постанов державного виконавця про відкриття виконавчого провадження та про арешт майна боржника. Інші вимоги скарги не підлягають до задоволення у зв'язку з невідповідністю обраного скаржником способу захисту вимогам закону та виходом вказаних вимог скарги за межі компетенції суду.
У відповідності до положень ст. 376 ЦПК України серед підстав для скасування апеляційним судом судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи викладене, зважаючи на невірне вирішення справи судом першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, скасування ухвали суду першої інстанції та визнання неправомірними постанов від 13.02.2018 року про відкриття виконавчого провадження та про арешт майна боржника.
Керуючись ст.ст. 374, 376, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу задовольнити частково.
Ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 04 жовтня 2018 року скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення.
Скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця, заінтересовані особи: Приазовський районний відділ ДВС головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, товариство з обмеженою відповідальністю «Схід Фінанс», публічне акціонерне товариство «Банк Альянс» задовольнити частково.
Визнати неправомірною постанову головного державного виконавця Приазовського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, Воронцової О.В. від 13.02.2018 року у виконавчому провадженні №55782846 про відкриття виконавчого провадження.
Визнати неправомірною постанову головного державного виконавця Приазовського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, Воронцової О.В. від 13.02.2018 року у виконавчому провадженні №55782846 про арешт майна боржника.
В решті скарги - відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий С.О. Журба
Судді: Д.О. Таргоній
К.П. Приходько