12 лютого 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
при секретарі судового засідання ОСОБА_4
розглядаючи у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 19 листопада 2018 року, -
Цією ухвалою задоволено клопотання слідчого Шевченківського УП ГУНП у місті Києві ОСОБА_6 та накладено арешт на майно, а саме на автомобіль «Шкода», реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі ТВМ НОМЕР_2 , ключі від вказаного автомобіля, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , виданого 01.04.2017 року ТСЦ 6145.
Постановлене рішення слідчий суддя мотивував тим, що стороною обвинувачення доведено наявність підстав для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження з метою збереження речових доказів.
В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою в задоволенні клопотання слідчого про арешт майна відмовити. Згідно доводів апеляційної скарги, слідчий суддя під час розгляду вказаного клопотання не переконався в наявності обґрунтованої підозри вчинення кримінального правопорушення, а також, що потреби досудового розслідування виправдовують саме такий ступінь втручання у права і свободи ОСОБА_5 . Зокрема апелянт посилається на відсутність належних відомостей, які б давали підстави вважати, що свідоцтво про реєстрації транспортного засобу має ознаки підробки. Висновки про підробку вказаного документу, на думку ОСОБА_5 , слідчий суддя зробив на доводах клопотання, які не підтверджуються доданими до нього матеріалами, без дослідження самого свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, в зв'язку з чим вважає, що розгляд клопотання відбувся однобічно та неповно, що є порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Учасники провадження, будучи належним чином повідомлені про дату розгляду справи, в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явилися, а тому, виходячи з положень ч. 1 ст. 172 та ч. 4 ст. 405 КПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути дану справу за їх відсутності.
Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали судового провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відповідно до вимог ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Згідно положень ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Крім того, в ч. 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається, в тому числі, і з метою збереження речових доказів.
При цьому, згідно ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, тобто з метою збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи при наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально-протиправним шляхом.
Так, СВ №1 Шевченківським УП ГУ НП у місті Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12018100100011970 від 11 листопада 2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України.
Згідно доводів клопотання, в ході досудового розслідування встановлено, що до Шевченківського УП ГУНП у місті Києві надійшов рапорт інспектора відділення № 5 батальйону супроводження ГУНП у місті Києві ОСОБА_7 , який повідомив, що 11 листопада 2018 року о 03 год. 00 хв. за адресою: м. Київ, площа Перемоги, 2, було зупинено автомобіль марки «Шкода» 1998 року випуску синього кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , в результаті перевірки якого ОСОБА_5 пред'явив свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 видане 01 квітня 2017 року ТСЦ 6145, з явними ознаками підроблення.
Постановою старшого слідчого СВ ВП № 1 Шевченківського УП ГУ НП у місті Києві ОСОБА_6 від 11 листопада 2018 року автомобіль «Шкода», реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі ТВМ НОМЕР_2 , ключі від вказаного автомобіля, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , виданого 01.04.2017 року ТСЦ 6145 визнані речовими доказами у кримінальному провадженні № 12018100100011970.
Також, в рамках даного кримінального провадження слідчий звернувся до суду з клопотанням про арешт вказаного майна, зазначивши, що метою для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження є збереження речових доказів.
Встановивши зазначені обставини, слідчий суддя прийшов до висновку з приводу наявності підстав для задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на майно.
З такими висновками слідчого судді колегія суддів погоджується та вважає, що надані слідчим матеріали містять достатньо розумних підстав і підозр вважати, що автомобіль «Шкода», реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі ТВМ НОМЕР_2 , ключі від вказаного автомобіля, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , виданого 01.04.2017 року ТСЦ 6145, можуть бути використана як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, є об'єктом кримінально протиправних дій, що вказує на її відповідність критеріям ст. 98 КПК України, а відтак вважає, що стороною обвинувачення доведено ті обставини, що вказане майно має ознаки речових доказів.
Таким чином, доводи ОСОБА_5 про відсутність у арештованого майна ознак речового доказу спростовуються вище наведеними обставинами.
Також є безпідставними і посилання апелянта на необґрунтованість підозри.
Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів чи інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у ймовірності вчинення кримінального правопорушення.
Такі фактичні дані містяться в доданих до клопотання слідчого матеріалах, в зв'язку з чим, підозра про ймовірність вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, за викладених у клопотанні обставин, слідчим доведена та сумніву у суду щодо їх достатності не викликала.
Що стосується доводів апеляційної скарги про не дослідження слідчим суддею свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу на предмет підробки, то слід зазначити, що на цій стадії кримінального провадження суд не вправі перевіряти докази з точки зору належності та допустимості, а також щодо того доводять вони чи ні винуватість особи, а лише встановлює наскільки їх сукупність є достатньою для встановлення обґрунтованої підозри.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала слідчого судді постановлена у відповідності до вимог чинного законодавства, із з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для вирішення справи, оскільки надані слідчим матеріали доводять наявність правових підстав для накладення арешту на майно.
На цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою його забезпечення.
У зв'язку з цим, колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали слідчого судді, а відтак, подана апеляційна скарга, за викладених в ній доводів, задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 170, 171, 173, 404, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 19 листопада 2018 року, якою задоволено клопотання слідчого Шевченківського УП ГУНП у місті Києві ОСОБА_6 та накладено арешт на майно, а саме на автомобіль «Шкода», реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі ТВМ НОМЕР_2 , ключі від вказаного автомобіля, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , виданого 01.04.2017 року ТСЦ 6145, залишити без зміни, а апеляційну скаргу ОСОБА_5 - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не
підлягає.
Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа № 11-сс/824/570/2019 Категорія ст. 170 КПК України
Слідчий суддя суду 1-ї інстанції: ОСОБА_8
Доповідач: ОСОБА_1