Ухвала
25 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 415/5674/16-ц
провадження № 61-48593 ск18
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Білоконь О. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 11 червня 2018 року та постанову Луганського апеляційного суду від 22 листопада 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності на майно та визнання права спільної сумісної власності на об'єкт нерухомості,
До Верховного Суду 12 грудня 2018 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 11 червня 2018 року та постанову Луганського апеляційного суду від 22 листопада 2018 року у вказаній вище справі.
Ухвалою Верховного Суду від 10 січня 2019 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні заяви про звільнення від сплати судового збору, вказану касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків до 15 лютого 2019 року, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання ухвали, оскільки необхідно надати докази сплати судового збору та виконати вимоги частини другої, третьої статті 392 ЦПК України.
У лютому 2019 року до суду касаційної інстанції ОСОБА_1 подала матеріали на усунення недоліків, зокрема сплатила судовий збір у розмірі 100,00 грн та повторно подала клопотанняпро звільнення від сплати судового збору посилаючись на те, що перебуває у скрутному матеріальному становищі, є пенсіонером та отримує пенсію, яка не дозволяє сплатити судовий збір. На підтвердження вказаних обставин надає докази: дві довідки про доходи за період 2017 - 2018 року.
Дослідивши клопотання, суд дійшов висновку, що відсутні підстави звільняти ОСОБА_1 від сплати судового збору, з огляду на таке.
Згідно із частинами першою та третьою статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Частиною другою статті 176 ЦПК України передбачено, якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред'явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи.
Оскільки позивачем не зазначено ціну позову у гривневому еквіваленті на день його подання щодо вимог майнового характеру, суд вважає за можливе попередньо визначити розмір судового збору у розмірі 1 102,40 грн (551,20 * 200%), що є мінімально можливим при оскарженні до суду судових рішень про визнання права власності на об'єкт нерухомості.
Відмовляючи у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору, суд бере до уваги, що розмір судового збору не перевищує 5 відсотків розміру річного доходу ОСОБА_1 за 2017 рік (23 288,72 грн * 5 % = 1 164,44 грн), тому заявнику необхідно доплатити судовий збір у розмірі 1 002,40 грн.
Разом з тим, ОСОБА_1 не заявляє клопотання про відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру, лише просить звільнити від його сплати у повному розмірі без достатніх на те підстав.
Обставини, зазначені у клопотанні, не є безумовною підставою для звільнення від сплати судового збору, оскільки не підтверджують з достовірністю скрутний матеріальний стан заявника, що перешкоджає їй виконати вимоги законодавства щодо оплати поданої касаційної скарги судовим збором.
Наведене відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою судові процедури повинні бути справедливими для всіх учасників процесу.
Статтею 129 Конституції України визначено, що однією із основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
За таких обставин, у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору слід відмовити.
Відповідно до частини другої статті 127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Враховуючи викладене вище, зазначений в ухвалі Верховного Суду від 10 січня 2019 року строк для усунення недоліків слід продовжити та повідомити про це заявника.
Керуючись статтями 127, 185, 393 ЦПК України,
Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору.
Продовжити ОСОБА_1 строк для усунення недоліків, вказаних в ухвалі Верховного Суду від 10 січня 2019 року, до 25 березня 2019 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникам.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя О. В. Білоконь